Постанова

від 29.11.2017 по справі 923/620/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р.Справа № 923/620/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (директор),

від відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Фаворит-ІІІ

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2017

у справі №923/620/17

за позовом Приватного підприємства Гранд Ховер

до Приватного підприємства Фаворит-ІІІ

про стягнення 145 892,92 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 29.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року Приватне підприємство Гранд Ховер (далі - ПП Гранд Ховер , позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного підприємства Фаворит-ІІІ (далі - ПП Фаворит-ІІІ , відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 101 184, 00 грн., суми пені в розмірі 26 978,46 грн., 3% річних - 2 916,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 814,47 грн.

Позов обґрунтований тим, що за липень та серпень 2016 року відповідач не виконує свої зобов'язання за договором про надання послуг з охорони № 01/03-2016 від 01.03.2016 щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг ПП Гранд Ховер .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 101 184,00 грн. - основної заборгованості, 14 204,00 - інфляційних, 2 904,62 грн. - річних та 1 774,34 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд встановив, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав. Також господарський суд, перерахував заявлені суми до стягнення та з врахуванням виправлень, задовольнив позов частково. В задоволенні позову в частині стягнення суми пені, господарський суд відмовив, оскільки умовами договору сторони не встановили від якої суми необхідно обраховувати подвійну ставку НБУ, тобто відсутня договірна умова щодо нарахування пені.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду , ПП Фаворит-ІІІ звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, суд першої інстанції приймаючи оскаржене рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.10.2017 апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.11.2017.

В судовому засіданні 01.11.2017 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

З'ясувавши думку представника відповідача щодо заявленого клопотання, судова колегія оголосила перерву в судовому засіданні до 29.11.2017.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2017 надала пояснення, якими підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила задовольнити останню.

В судовому засіданні 29.11.2017 представники позивача заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити без задоволення останню, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2016 між сторонами укладено договір № 01/03-2016 про надання послуг охорони, за умовами якого позивач, виступаючи в якості виконавця, прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню порядку та охорони матеріальних цінностей - 26 одиниць зрошувальної системи Фрегат , які належить відповідачу, як замовнику послуг, а останній зобов'язався сплачувати вартість послуг до 5 числа наступного місяця за звітним на підставі рахунку та акту приймання-передачі виконаних робіт, виставлених по завершенні звітного періоду.

За умовами пункту 6.1. договору договір між сторонами укладено на строк з 01.03.2016 по 31.10.2016.

На виконання умов договору та здійснюючи охорону майна відповідача, позивач склав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

№ ОУ-0000001 про надання послуг за період з 9 по 30 квітня 2016 року на суму 34 879,90,00 грн.,

№ ОУ-0000002 про надання послуг за період з 1 по 31 травня 2016 року на суму 50 586,05 грн.,

№ ОУ-0000005 про надання послуг за період з 1 по 30 червня 2016 року на суму 48 960,00 грн.,

№ ОУ-0000010 про надання послуг за період з 1 по 31 липня 2016 року на суму 50 592,00 грн.;

№ ОУ-0000011 про надання послуг за період з 1 по 31 серпня 2016 року на суму 50 592,00 грн., а всього на загальну суму 235 609,95 грн.

Звертаючись із позовом до господарського суду ПП Гранд Ховер зазначило, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги в розмірі 50 592,00 грн. за липень 2016 року та 50 592,00 грн. за серпень 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 101 184,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що позивачем в липні та серпні 2016 року надавалися послуги з охорони, що слідує з пояснень громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які виконували функції охоронників за договорами № 180416/1-к від 18.04.2016, № 010616/2-к від 01.06.2016, № 150716/1-к від 15.07.2016 та № 070716/1-к від 07.07.2016.

Проте, судова колегія вважає вищевказаний висновок суду першої інстанції помилковим, у зв'язку з наступним.

Дійсно, матеріали справи містять акти про надання послуг позивачем № ОУ-0000010 за період з 1 по 31 липня 2016 року на суму 50 592,00 грн. та № ОУ-0000011 про надання послуг за період з 1 по 31 серпня 2016 року на суму 50 592,00 грн., які не підписані відповідачем.

Однак, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджені надані послуги позивачем, лише, за актом № ОУ-0000010 за період з 01.07.2016 по 21.07.2016 на суму 34 272,00 грн.

Так, 21.07.2016 відповідач направив позивачу повідомлення № 112 про розірвання договору надання послуг з охорони в односторонньому порядку з 21.07.2016 (а.с. 33-34).

20.08.2016 позивач надав відповідь - заперечення на вищевказане повідомлення, в якому крім іншого, зазначив, що в липні 2016 року працівниками ПП Гранд Ховер відпрацьовано двадцять одну добу, за договором від 01.03.2016, що складає 34 272,00 грн. (а.с. 39).

Тобто, позивач не заперечує, що надав відповідачу послуги з охорони в липні за період з 01.07.2016 по 21.07.2016 на суму 34 272,00 грн.. Відповідач в апеляційній скарзі погоджується з даною сумою, адже останній посилаючись на п.п. 1.1. та 4.1.2. договору від 01.03.2016 зазначає, що ПП Фаворит-ІІІ зобов'язалося здійснювати оплату ПП Гранд Ховер фактично наданих послуг по охороні об'єктів.

Крім цього, з пояснень працівників позивача, які виконували функції охоронців вбачається, що вони працювали до серпня 2016 року, а не включно серпень місяць 2016 року, як помилково зазначав суд першої інстанції (а.с. 51-55).

Судова колегія не приймає до уваги копію акта приймання передачі від 02.09.2016, на який посилається господарський суд та зазначає, що саме на підставі даного акту позивач передав відповідачу майно, яке було під охороною, оскільки в судовому засіданні 29.11.2017 представник відповідача надала судовій колегії для огляду оригінал даного акту приймання передачі, на якому була відсутня будь-яка дата.

Отже, приймаючи до уваги викладене, судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено, надання позивачем відповідачу послуг з охорони за період з 01.07.2016 по 21.07.2016 на загальну суму 34 272,00 грн., про що не заперечують сторони по справі, а висновок суду першої інстанції щодо надання послуг з охорони ПП Гранд Ховер відповідачу у серпні 2016 року є помилковим, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Пунктом 2 цієї ж статті встановлено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, доведеною матеріалами справи є заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 34 272,00 грн. за період з 01.07.2016 по 21.07.2016 та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати.

Щодо стягнення з відповідача суми пені, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а за частиною 2 статті 551 того ж Кодексу визначено що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, в пункті 5.4. договору сторони встановили: В случае несоблюдения сроков, указанных в пункте 4.1. Заказчик выплачивает Исполнителю пеню в размере двойной учетной ставки НБУ за каждый простроченный день .

З викладеного договірного положення не вбачається від якої суми необхідно обраховувати подвійну облікову ставку НБУ, а тому господарський судом вірно встановив відсутність договірної умови щодо нарахування пені, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (за період надання послуг з 01.07.2016 по 21.07.2016 на суму 34 272,00 грн.) нарахованих з 05.08.2016 по 01.08.2017 та розрахунок господарського суду, колегія суддів не погоджується як з розрахунком позивача так і суду першої інстанції, оскільки вони містять як арифметичні помилки так і помилки щодо періоду нарахування, у зв'язку з цим, судова колегія зробила власний розрахунок. Судова колегія вважає, період за який необхідно нараховувати 3% річних становить з 05.08.2016 (відповідно до п.4.1.2 договору) по 03.07.2017 року (дата підписання позовної заяви ПП Гранд Ховер ) включно:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн.) 34 272,00 05.08.2016 - 03.07.2017 333 3 % 936,87

Таким чином, загальна сума 3% річних за період 05.08.2016 по 03.07.2017 складає 936,87 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (за період надання послуг з 01.07.2016 по 21.07.2016 на суму 34 272,00 грн.) нарахованих з серпня 2016 року по липень 2017 року та розрахунок господарського суду, судова колегія не погоджується як з розрахунком позивача так і суду першої інстанції, оскільки вони містять як арифметичні помилки так і помилки щодо періоду нарахування, у зв'язку з цим, судова колегія зробила власний розрахунок. Судова колегія вважає, період за який необхідно нараховувати індекс інфляції становить з серпня 2016 року (відповідно до п.4.1.2 договору за липень 2016 року відповідач повинен був розрахуватись до 05.08.2016) по червень 2017 року (позовна заява ПП Гранд Ховер підписана 03.07.2017) включно:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.) серпень 2016 - червень 2017 34 272,00 1.157 5 376,71 39 648,71 При застосуванні індексу інфляції судова колегія враховує, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Таким чином, загальна сума індексу інфляції за розрахунком судової колегії за період серпня 2016 по червень 2017 року складає 5 376,71 грн.

Судова колегія не приймає до уваги розрахунки штрафних санкцій наданих позивачем до суду починаючи з квітня по червень (включно) 2016 року, оскільки вони не є предметом розгляду даної справи, адже в позовних вимогах ПП Гранд Ховер просить суд стягнути борг з відповідача за надані послуги охорони за період липень, серпень 2016 року.

Приймаючи до уваги виправлені судовою колегією арифметичні помилки та помилки пов'язані з періодами нарахування штрафних санкцій, які мали місце у розрахунках позивача та господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають наступні суми штрафних санкцій: 936,87 грн. 3% річних та 5 376,71 грн. інфляційних втрат, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів того, що послуги позивачем за період з 01.07.2016 по 21.07.2016 не надавались, відповідач ані до господарського суду, ані до апеляційного суду не надав.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, 3% річних та індексу інфляції, оскільки при розрахунку даних сум суд першої інстанції допустив як арифметичні помилки, так і помилки в періодах нарахування вищевказаних сум.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 27,82 %.

27,82 % = ((40 585,58 грн. (розмір задоволених позовних вимог) / (145 892,92 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв'язку з цим, 27,82 % або 608,81 грн. судового збору покладається на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фаворит-ІІІ - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 року скасувати частково (п. 2 та п. 3 резолютивної частини рішення).

3. Стягнути з Приватного підприємства Фаворит-ІІІ на користь Приватного підприємства Гранд Ховер :

34 272, 00 грн. - основного боргу,

5 376, 71 грн. - інфляційних втрат,

936,87 грн. - 3% річних,

608,81 грн. - компенсації по сплаті судового збору.

4. В частині позовних вимог Приватного підприємства Гранд Ховер про стягнення 66 912,00 грн. основного боргу, 8 827,29 грн. інфляційних втрат, 1 967,75 грн. 3% річних та 26 978,46 грн. пені - відмовити.

Доручити господарському суду Херсонської області видати наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_8