Постанова

від 07.09.2017 по справі 809/421/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/5753/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Греська В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування повідомлення від 13.02.2017,

в с т а н о в и в:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області 14.03.2017 звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, в якому просило скасувати повідомлення старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Манелюк Н. Я. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13.02.2017 щодо примусового виконання виконавчого листа за №809/931/16 від 08.11.2016.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, шо державний виконавець протиправно, в порушення Закону України Про виконавче провадження , за відсутності на те правових підстав та невірного висновку про те, що виконавчий лист не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, повідомленням від 13.02.2017 повернув виконавчий документ - виконавчий лист за №809/931/16 від 08.11.2016 стягувачу без прийняття його до виконання.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано повідомлення старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13.02.2017 щодо примусового виконання виконавчого листа за №809/931/16 від 08.11.2016.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити та провадження у справі закрити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що стаття 63 ЗУ Про виконавче провадження передбачає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, однак зазначений вище виконавчий лист не містить дій зобов'язального характеру, тому не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, стаття 6 ЗУ Про виконавче провадження передбачає можливість виконання рішень суду не тільки органами державної виконавчої служби, але й іншими органами та установами у випадках, передбачених законом.

При апеляційному розгляді представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року у справі №809/931/16 задоволено позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Приватного підприємства Науково-виробниче приватне підприємство Комбі та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю), а саме: у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель, споруд, приміщень Приватного підприємства Науково-виробниче приватне підприємство Комбі , розташованого за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 109А, м. Калуш, Івано-Франківська область, шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки до моменту усунення допущених порушень.

08.11.2016 Івано-Франківським окружним адміністративним судом на виконання даного судового рішення видано виконавчий лист за №809/931/16 (а.с. 14).

01.02.2017 Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулося до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа за №809/931/16 від 08.11.2016.

13.02.2017 старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Манелюк Наталією Ярославівною, на підставі пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження , направлено позивачу повідомлення про повернення виконавчого документу - виконавчого листа за №809/931/16 від 08.11.2016 стягувачу без прийняття до виконання.

Підставою для направлення позивачу повідомлення про повернення виконавчого документу від 13.02.2017 слугував висновок державного виконавця про те, що виконавчий документ - виконавчий лист за №809/931/16 від 08.11.2016 не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що старший державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Манелюк Н.Я. діяла в порушення вимог Закону України Про виконавче провадження , а тому повідомлення про повернення виконавчого документу - виконавчого листа за №809/931/16 від 08.11.2016 стягувачу є протиправним.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження (ч. 4 ст. 257 КАС України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Як видно з матеріалів справи підставою для винесення повідомлення позивача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13.02.2017 слугував висновок державного виконавця про те, що пред'явлений виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Так, у виконавчому листі №809/931/16, виданому 08.11.2016 Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №809/391/16 на виконання постанови суду від 26.08.2016, вказано: Застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель, споруд, приміщень Приватного підприємства Науково-виробниче приватне підприємство Комбі розташованого за адресою: вул. Б.Хмельницького,109А, м.Калуш, Івано-Франківська область, шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки .

Стаття 63 ЗУ Про виконавче провадження передбачає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Виходячи зі змісту ст. 18 Закону України Про виконавче провадження опечатування вхідних дверей перш за все пов'язане з майном, на яке накладено арешт.

Отже, як видно з даного виконавчого листа, то такий не містить дій зобов'язального характеру, а, відтак, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Також, з резолютивної частини постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року про застосування заходів реагування видно, що контроль за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року, судом першої інстанції покладено на Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області .

Застосовуючи таке формулювання, суд першої інстанції при ухваленні рішення, по якому був виписаний виконавчий лист, виходив з завдань та повноважень посадових осіб Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, визначених, зокрема, Кодексом цивільного захисту України (ст. ст. 67-70).

На погляд колегії суддів, право посадових осіб Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій відповідно до ч. 2 ст. 68, ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України звертатись до адміністративного суду з позовами про повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг за отриманням рішення суду на такі дії, є превентивним судовим контролем, але не звільняє останніх від виконання своїх посадових обов'язків.

Таким чином, оскільки відсутні будь-які примусові дії, які повинен здійснити державний виконавець, а контроль за виконанням заходів реагування покладено у постанові суду від 26 серпня 2016 року у справі №809/931/16 на контролюючий орган, що не враховано судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Така позиція підтримана Вищим адміністративним судом України (ухвала ВАСУ від 11.04.2017 по справі № К/800/54510/15 ).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 3, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року у справі №809/421/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук Повний текст судового рішення виготовлено 12.09.2017