Ухвала

від 12.09.2017 по справі 814/591/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 р. Справа № 814/591/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Шляхтицький О.І. судді - Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 13" до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2014р. №0003482203, № 0003472203, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2014р. №0003482203, № 0003472203.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.2014 року № 0003482203 та № 0003472203.

Первомайська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 22 лютого 2017 року по справі № 814/591/15 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, 26 червня 2017 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якій остання просила суд здійснити заміну первісного відповідача, в зв'язку з чим було здійснено заміну останнього Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" зареєстровано в якості юридичної особи виконкомом Первомайської міської ради 14.09.1994 року.

Основним видом діяльності ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" є будівництво житлових і нежитлових будівель.

06.07.2014 року ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" уклало договір №06/07/14 з ТОВ "Будсервістайм" на виконання робіт по будівництву торгово-офісного центру на суму 250000 гривень.

08.08.2014 року ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" уклало договір №8/08/14 з ТОВ "Будсервістайм" на виконання робіт по будівництву торгово-офісного центру на суму 1100000 гривень.

Всього за вказаними договорами було сплачено позивачем на користь ТОВ "Будсервістайм" 1020000 гривень, з них ПДВ 170000 гривень.

03.02.2014 року ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" уклало договір №03-02\14 з ТОВ "Агва трейд юніон" на виконання робіт по будівництву та реконструкції будівель та споруд.

Всього за вказаним договором було сплачено позивачем на користь ТОВ "Агва трейд юніон" 40000 гривень, з них ПДВ 6666,67 гривень.

03.02.2014 року ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" уклало договір №03-02\14 з ТОВ "ТЛК Груп" на виконання робіт по будівництву та реконструкції будівель та споруд.

Всього за вказаним договором було сплачено позивачем на користь ТОВ "ТЛК Груп" 18000 гривень, з них ПДВ 3000 гривень.

Зазначені суми ПДВ, ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" відобразило у власному податкову обліку.

В період з 05.12.14 по 11.12.14 Первомайська ОДПІ провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "ТЛК Груп", ТОВ "Агва трейд юніон" та ТОВ "Будсервістайм", за результатами якої складено Акт від 15.12.14 за №4286/22/19292502.

Під час перевірки податківці дійшли висновку про необґрунтованість віднесення ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" податкового кредиту на загальну суму 179667 гривень за рахунок ТОВ "ТЛК Груп", ТОВ "Агва трейд юніон" та ТОВ "Будсервістайм".

Свої висновки у Акті перевірки відповідач обґрунтував тим, що за фактом створення ТОВ "Будсервістайм" порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво, ТОВ "ТЛК Груп" не знаходиться за місцем реєстрації, у ланцюгу постачальників за відомостям Єдиного реєстру податкових накладних є невідповідність асортименту придбаних товарів/послуг тим, які потім були продані, ТОВ "Агва трейд юніон" декларує свій податковий кредит від ПП Десятка , який в свою чергу не декларує податкових зобов'язань за квітень 2014 року.

23.12.2014 року уповноваженою особою Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийняти податкове повідомлення-рішення №0003482203 про визначення ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 174830 гривень за основним платежем та 87415 гривень за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення форми В4 №0003472203, яким зменшено розмір від'ємного значення у суми податку на додану вартість у розмірі 4837 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.2014 року № 0003482203 та № 0003472203 є протиправним, а тому, наявні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11 суд вважає, що Позивачем були надані достатньо документів та доказів на підтвердження означених господарських операцій, а саме: договори, товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, Актів приймання робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3.

Крім того, ТОВ "ТЛК Груп", ТОВ "Агва трейд юніон" та ТОВ "Будсервістайм" станом на 2014 рік були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, мали індивідуальні податкові номери, податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За рахунок яких саме трудових ресурсів (власних, залучених за цивільно-правовими договорами чи неоформленими працівниками), ТОВ "ТЛК Груп", ТОВ "Агва трейд юніон" та ТОВ "Будсервістайм" виконували свої зобов'язання перед ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13" не може впливати на можливість врахування позивачем цих коштів у власному податковому кредиті.

Та обставина, що підрядники позивача мали правовідносини з сумнівними підприємствами, навіть у разі доведеності участі цих підприємств у протиправній діяльності з ухилення від оподаткування, жодним чином не може створювати правових наслідків для наступних контрагентів цих підприємств, зокрема, для ТОВ "Будівельно-монтажне управління №13".

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Окрім того, діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

Посилання відповідача на звернення до правоохоронних органів та відкриття з цього приводу кримінального провадження не може вважатися належним доказам протиправності дій ТОВ "Будсервістайм", оскільки відповідно до ст.214 КПК України це безумовний обов'язок правоохоронців. Жодних правових висновків про наявність складу злочину чи винуватість певних осіб, факт внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування не свідчить.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України належним способом доказування зазначених обставин може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

При цьому судом враховується, що у ТОВ "Будсервіетайм" була в наявності діюча ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Державна ліцензія-це підтвердження з боку Держави, що зазначене підприємство має всі трудові, фінансові, організаційні та інші ресурси для провадження будівельних робіт, а сплачені на його користь кошти, можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Щодо наданих відповідачем відповідей ДАБІ України та його територіальних органів про відсутність у ТОВ "ТЛК Груп", ТОВ "Агва трейд юніон" та ТОВ "Будсервіетайм" документів дозвільного та декларативного характеру, то в них йде мова про дозволи та декларації, передбачені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності : декларація про початок виконання підготовчих робіт; декларація про початок виконання будівельних робіт; дозвіл на виконання будівельних робіт; декларація про готовність об'єкта до експлуатації.

Але, зазначені документи подає замовник будівництва, і в цих документах містяться лише відомості про замовника, генерального підрядника, проектанта, та осіб, що здійснюють авторський та технічний нагляд. Відомості про субпідрядників у зазначених документах відсутні.

Ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 13" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2014р. №0003482203, № 0003472203 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги майже один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 106) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 814/591/15, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя О.І. Шляхтицький суддя Л.П. Шеметенко