Ухвала

від 07.09.2017 по справі 802/635/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/635/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

07 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

представника позивача: Гелетко А.М.

предтавника відповідача: Спірідонова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до приватного підприємства "Джерело" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2017 року позивач - ГУ ДФС у Вінницькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Джерело" про стягнення податкового боргу

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

07 вересня 2017 року до суду надійшли додаткові докази по справі (вх.№13081/17) від відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заборгованість по земельному податку у ПП "Джерело" виникла у зв'язку з несплатою земельного податку самостійно визначеного у податковій декларації з плати за землю за 2013 рік.

07 жовтня 2014 року Могилів-Подільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010051500 за платежем земельний податок з юридичних осіб, яким до ПП "Джерело" застосовано штраф у розмірі 3633,13 грн. та № 0010061500 за платежем земельний податок з юридичних осіб, яким до ПП "Джерело" застосовано штраф у розмірі 117,77 грн.

11 жовтня 2016 року Могилів-Подільською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкову вимогу форми "Ю" № 1133-17 від 11 жовтня 2016 року на суму 6103 грн. 48 коп.

Враховуючи те, що у визначенні законом строки відповідачем самостійно визначене податкове зобов'язання з плати за землю не сплачено, позивач звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок, а оскільки земельні ділянки не належать на праві власності ПП "Джерело", то останнє не повинно сплачувати земельний податок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14.1.147 ст. 14 ПК України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 ПК України земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За приписами п. 14.1.136 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, з вказаних норм вбачається, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта стосовно наявності підстав для стягнення з ПП "Джерело" податкового боргу з плати за землю, судова колегія враховує наступні обставини справи.

11 жовтня 2011 року власником приватного підприємства "Джерело" прийнято рішення про припинення приватного підприємства "Джерело" шляхом його ліквідації (а.с. 39).

У п. 3 даного рішення зазначено, що у разі недостатності грошових коштів для задоволення вимог кредиторів провести продаж майна підприємства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12 жовтня 2011 року внесено запис, що товариство перебуває в стані припинення (а.с. 40).

Як слідує з пояснень представника позивача, 11 лютого 2013 року ПП "Джерело" подано до Могилів-Подільської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю відносно земельних ділянок, які перебувають у власності ПП "Джерело", які знаходяться за адресою: вул. Пушкіна, 47 А, м. Могилів-Подільський Вінницька область та вул. Леніна, 5, с. Серебрія, Могилів-Подільський район, Вінницька область.

В той же час, представник відповідача вказував на те, що у 2011 році з моменту відкриття ліквідаційної процедури підприємство припинило господарську діяльність та заперечив факт подання ним як ліквідатором ПП "Джерело" декларації з плати за землю за 2013 рік, посилаючись на те, що підпис на декларації відрізняється від його підпису, також печатка ПП "Джерело" відрізняється від тієї яка зазначена в декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, які знаходяться по вулиці Леніна, 5, у с. Серебрія, Могилів-Подільського району, Вінницької області у жовтні 2010 року було передано у власність ПП "ТАУ-Поділля", що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру по земельним ділянкам (а.с. 47-49).

Натомість колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки (а.с. 102-107) вбачається, що ПП "Джерело" (ЄДРПОУ 23106764) лише у 15.06.2016 передало у власність ТОВ "Джерело" (ЄДРПОУ 24894427) земельні ділянки, які знаходяться за адресою вул. Леніна, 5, с. Серебрія, Могилів-Подільський район, Вінницька область, кадастрові номери: 0522685700:04:002:0133 відповідно до договору №421 від 15.06.2016; 0522685700:04:002:0016 відповідно до договору № 423 від 15.06.2016 та 0522685700:04:002:0134 відповідно до договору 15.06.2016. Відповідачем долучено до матеріалів справи копії вказаних договорів, з яких слідує, що продавцем зазначених земельних ділянок виступало саме ПП "ТАУ-Поділля".

Будь-яких інших належних доказів щодо перебування у власності ПП "Джерело" в 2013 році вищевказаних земельних ділянок апелянтом суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо наявності у ПП "Джерело" обов'язку зі сплати земельного податку відносно земельних ділянок, які знаходяться за адресою вул. Леніна, 5, с. Серебрія, Могилів-Подільський район, Вінницька область, так як дані земельні ділянки перебували у власності ПП "ТАУ-Поділля".

Відносно ж земельної ділянки з кадастровим номером 0510400000:00:05:0064, яка знаходиться по вулиці Пушкінська, 74-а, м. Могилів-Подільський Вінницької області, суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що дана земельна ділянка була продана на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику ПП "Джерело" 26 червня 2012 року (а.с. 54).

Натомість, реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку новим власником - ТОВ "Дукат" лише 10.10.2013, з врахуванням положень ст. 14 ПК України, не породжує у ПП "Джерело" обов'язку зі сплати земельного податку у 2013 році, оскільки відповідач втратив право власності на вказану земельну ділянку ще у 2012 році.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що платниками земельного податку є саме власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а так як у власності ПП "Джерело" не перебували спірні земельні ділянки у 2013 році, то позовні вимоги про стягнення податкового боргу є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача плати за землю і не впливають на правильність прийнятого судового рішення, у зв'язку із чим оскаржуване рішення прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 вересня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.