Ухвала

від 21.08.2017 по справі 804/240/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 року м. Київ К/800/22877/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівОлендера І.Я. Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року

у справі № 804/240/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок ХІМІНТЕР

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Безпека - 1 ,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок ХІМІНТЕР (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30 березня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 липня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги позивача задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2015 року №0003972202 та №0003962202. Також стягнув на користь позивача з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, за рахунок її бюджетних асигнувань, судові витрати у вигляді судового збору розмірі 61 836,57 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

У період з 17 липня 2015 року по 30 липня 2015 року посадові особи відповідача провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої склали акт від 6 червня 2015 року №2616/22-02/35863540, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 1 578 866,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 1 263 097,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2015 року:

№0003972202, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 821 110,00 грн., у тому числі за основним платежем - 656 888,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 222,00 грн.;

№0003962202, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 141 955,00 грн., у тому числі за основним платежем - 913 564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 228 391,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем витрат та податкового кредиту перевіреного податкового періоду з контрагентами-виконавцями та контрагентами-постачальниками: ТОВ Лінк Груп , ТОВ Охоронно-детективне агентство Професіонал , ТОВ Сієра Дніпро , ТОВ Центр Безпека-1 , ТОВ Феро-Сервіс та ТОВ Медея .

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами виконання господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (Замовник) уклав з ТОВ Лінк Груп (Охорона) договір охорони приміщення та прилеглої території від 8 січня 2013 року №ОХ-0108, за умовами якого Замовник зобов'язався передати, а Охорона - прийняти під охорону приміщення, загальною площею 220 кв.м, а також прилеглої до неї території загальною площею 0,33 га, розташованої за адресою: вул. Ударників, 27, м. Дніпропетровськ.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, актами виконаних робіт, журналом обліку приймання-передачі об'єкта під охорони.

При цьому, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, посилання податкового органу на встановлення нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання та юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ Лінк Груп на адресу позивача в частині виконання робіт із давальницької сировини є безпідставним, оскільки між позивачем та вказаним контрагентом таких господарських взаємовідносин у перевіряємий період не відбувалося.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ ОДА Професіонал (Охорона) 1 жовтня 2011 року було укладено договір №ОХ-1001 про охорону приміщення та прилеглої території, за умовами якого Замовник зобов'язався передати, а Охорона - прийняти під охорону приміщення, загальною площею 220 кв.м, а також прилеглої до неї території загальною площею 0,33 га, розташованої за адресою: вул. Ударників, 27, м. Дніпропетровськ.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на акт перевірки ТОВ ОДА Професіонал , яким встановлено розбіжності в частині формування сум податкового кредиту з податковими зобов'язаннями позивача за перевіряємий період, оскільки не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, позивачем (Покупець) з ТОВ Сієра Дніпро (Продавець) 7 березня 2013 року укладено договір купівлі-продажу №03071, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, у відповідності до видаткової накладної, яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором.

Про фактичне постачання позивачу товару свідчать наявні у матеріалах справи видаткові та податкові накладні, листи ТОВ Сієра Дніпро про готовність поставки продукції та її вартість, сертифікати якості.

Транспортування товару здійснювалось постачальником самостійно. Згідно акту перевірки ТОВ Сієра Дніпро , розрахунки за товар було проведено частково та станом на 31 грудня 2013 року заборгованість позивача перед вказаним контрагентом складала 108 588,43 грн., а станом на 31 грудня 2014 року - заборгованість відсутня.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що та обставина, що на час проведення перевірки (липень 2015 року) ТОВ Сієра Дніпро має стан 16 (припинено), як підстави для висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатом виконання господарських зобов'язань з таким контрагентом, не може спростувати реальність господарської операції, яка мала місце у 2013 році. Крім того, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом за електронним запитом від 15 червня 2016 року, станом на 25 листопада 2013 року ТОВ Сієра Дніпро було діючим та відомості про юридичну особу було підтверджено

Взаємовідносини позивача (Замовник) з ТОВ Центр безпека-1 (Охорона), виконані за результатом укладення договору охорони приміщення та прилеглої території від 8 червня 2013 року №ОХ-1108, за умовами якого Замовник зобов'язався передати, а Охорона - прийняти під охорону приміщення, загальною площею 220 кв.м, а також прилеглої до неї території загальною площею 0,33 га, розташованої за адресою: вул. Ударників, 27, м.Дніпропетровськ, підтверджуються податковими накладними, актами виконаних робіт, журналом обліку приймання-передачі об'єкта під охорони.

Розрахунки позивачем проведено частково: у 2013 році - 403 930,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 67 321,67 грн. Станом на 31 грудня 2013 року заборгованість позивача перед вказаним контрагентом складала 421 070,00 грн. Станом на 31 грудня 2014 року заборгованість відсутня.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання податкового органу на встановлення нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання та юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ Центр Безпека-1 на адресу позивача, оскільки між позивачем та вказаним контрагентом не були здійсненні господарські взаємовідносини щодо постачання товарів.

Разом з тим, у період травень-грудень 2012 року, лютий 2013 року ТОВ Феро-Сервіс поставляло позивачу товар (ксилол, розчинники), що підтверджується видатковими та податковими накладними. Розрахунки за товар було проведено, станом на 31 грудня 2014 року заборгованість відсутня, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Доводи податкового органу про те, що згідно КВЕД діяльність вказаного контрагента не передбачає надання послуг з купівлі-продажу хімічних препаратів та розчинників, обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що дійсно основним видом діяльності вказаного контрагента є оптова торгівля металами та металевими рудами, однак не єдиним. Так, видами діяльності за КВЕД-2010 ТОВ Феро-Сервіс є також виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; неспеціалізована оптова торгівля; відновлення відсортованих доходів.

Відтак, відсутні підстави вважати, що вид діяльності ТОВ Феро-Сервіс не має ніякого відношення до операцій з купівлі-продажу хімічних препаратів та розчинників, а позивач не має права на формування податкового кредиту за результатом вчинення таких господарських відносин.

Крім того, та обставина, що на час проведення перевірки (липень 2015 року) ТОВ Феро-Сервіс має стан 11 (припинено, але не знято з обліку) не може спростовувати реальність господарських операцій, які мали місце у травні-грудні 2012 року, лютому 2013 року. Станом на 27 лютого 2013 року ТОВ Феро-Сервіс було діючим та відомості про юридичну особу було підтверджено.

Відносини позивача (Покупець) та ТОВ ВКФ Медея (Продавець) здійснені на підставі договору купівлі-продажу від 5 січня 2012 року №01/05, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця розчинники згідно видаткової накладної, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити у порядку та на умовах, визначених даним Договором підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами.

При цьому, доводи податкового органу про те, що на час проведення перевірки (липень 2015 року) ТОВ ВКФ Медея має стан 16 (припинено) не спростовують реальність господарських операцій, які мали місце у січні-квітні 2012 року. Станом на 30 квітня 2012 року ТОВ ВКФ Медея було діючим та відомості про юридичну особу було підтверджено.

Також, безпідставними є доводи відповідача про неможливість здійснення вказаним контрагентом діяльності не передбаченої КВЕД, з огляду на те, що основними видами діяльності ТОВ ВКФ Медея за КВЕД є оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля хімічними продуктами та неспеціалізована оптова торгівля.

Відтак, позивачем належними первинними документами підтверджено правомірність формування витрат та податкового кредиту перевіреного податкового періоду, за результатом виконання господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту спірних сум податків по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Також, за висновками податкового органу позивач, в порушення вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, не включив до складу доходу суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товарно-матеріальні цінності від невстановлених осіб у розмірі 1 448 654,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Феро-Сервіс , ТОВ Антарекс-Плюс , ТОВ Інтерпромальянс , ТОВ Сієра Дніпро , ПП Нафта-Південь та ТОВ Дніпро-Сервіс Плюс , за результатом яких сформував валові доходи та визначив податкові зобов'язання.

За аналізом господарської діяльності вказаних контрагентів, податковий орган зробив висновок про необхідність зміни визначених позивачем доходу та грошових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих позивачем як отримані кошти від вказаних контрагентів, на невстановлених осіб, а кошти, які фактично надійшли від імені покупців, визначити як суму безповоротної фінансової допомоги, яку позивачем неправомірно не включено до складу доходів як Інші доходи .

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договірні відносини позивача з ТОВ Феро-Сервіс , ТОВ Антарекс-Плюс , ТОВ Інтерпромальянс , ТОВ Сієра Дніпро , ПП Нафта-Південь та ТОВ Дніпро-Сервіс Плюс підтверджуються належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, що наявні в матеріалах справи та кошти, отримані позивачем від зазначених підприємств, не можуть бути визнані безповоротною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

При цьому, доводи податкового органу про те, що на час проведення перевірки деякі з зазначених контрагентів мали стан 11 (припинено, але не знято з обліку) не спростовують реальність господарських операцій, які мали значно раніше до проведення перевірки.

Безпідставними також є і посилання відповідача на відсутність інформації про чисельність працюючих, наявність основних фондів і складських приміщень контрагентів позивача та документів щодо транспортування продукції, як підстави для висновку про нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання та юридичну дефектність первинних документів.

Слід зазначити, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, виходячи з того, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами, складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини свідчать про правомірність включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, а також формування зобов'язань відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередньої судової інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 804/240/16 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіОлендер І.Я. Юрченко В.П.