Постанова

від 09.11.2011 по справі 10205/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 листопада 2011 р. № 2-а- 10205/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідач 1 - ОСОБА_3, відповідач 2 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Україна", Товариства з обмеженою відповідільністю "Побутелектротехніка" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнень позовних вимог просить суд: стягнути з ТОВ Кронекс-Україна в дохід держави 933299,14 грн. як вартість товару, одержаного за правочинами від 13.09.2010 року №03/09/10 та від 20.10.2010 року №20/10-1, укладеними з ТОВ Побутелектротехніка ; стягнути з ТОВ Побутелектротехніка в дохід держави 811057,75 грн. як кошти, одержані за правочинами від 13.09.2010 року №03/09/10 та від 20.10.2010 року №20/10-1, укладеними з ТОВ Кронекс-Україна .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі використаних документів та баз даних ДПС в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Таким чином, встановити реальність та товарність здійснення операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості. Наведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством ТОВ Побутелектротехніка та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Зазначені операції суперечать ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Кронекс-Україна з постачальником ТОВ Побутелектротехніка в частині проведення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Кронекс-Україна з поданим позовом не погодився. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що платник податків не несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність та інші дії своїх контрагентів та їхніх контрагентів. Крім того, у позивача відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, акт перевірки не містить жодних фактичних даних про наявність в діяльності відповідачів обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 ЦК України, як ознаки нікчемного правочину, правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами права, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірних правочинів мали реальний характер, первинні документи складені належним чином, розрахунки проводились за реалізовані товари шляхом перерахування безготівкових коштів, товар використовувався у господарській діяльності.

Представник відповідача, ТОВ Побутелектротехніка в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що від відповідача 2 на адресу надійшла заява про розгляд справи без його участі, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін , проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області, на підставі направлень № 30 від 03.02.2011 р., № 53 від 04.03.2011 р. була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Кронекс-Україна (код ЄДРПОУ 30192967) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., результати, якої оформлені актом № 260/23/30192967 від 28.03.2011р. (а.с. 22-122 т. 1).

За твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ Кронекс-Україна встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Кронекс-Україна з постачальником ТОВ Побутелектротехніка в частині проведення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України.

В основу висновку ДПІ у Зміївському районі Харківської області було покладено відомості, отримані в результаті проведеної ДПІ у Київському м. Харкова невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ Побутелектротехніка (код ЄДРПОУ 24136939), з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.04.2010 року-31.01.2011 року (акт від 09.03.2011р. №717/23-5/24136939).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків позивача, суд виходить з наступного.

У відповідності до акту №717/23-5/24136939 від 09.03.2011р. ДПІ у Київському м. Харкова невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ Побутелектротехніка (код ЄДРПОУ 24136939), з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.04.2010 року-31.01.2011 року, згідно наданих до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларацій з податку на прибуток загальний обсяг реалізованих товарів, послуг в періоді, що перевірявся складає 76047092 грн., при цьому податковою зроблено висновок, що підприємство не має у достатній кількості основних фондів, складів, на підприємстві відсутні транспортні засоби (як власні так й орендовані).

Таким чином, ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі використаних документів та баз даних ДПС в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Суді відмічає, що за змістом ст. ст. 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

ТОВ Кронекс-Україна зареєстроване Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 09.10.1998 р. за № 14581200000000231. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30192967. Місцезнаходження юридичної особи: 63402, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Фабрична, б. 11, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Статус відомостей про юридичну особу підтверджено. Як платник податку на додану вартість ТОВ Кронекс-Україна зареєстровано в ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 29.10.1998 р., має свідоцтво платника ПДВ № 27777608. Індивідуальний податковий номер 301929620091.

ТОВ Побутелектротехніка зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичнх осіб-підприємців Харківської міської ради народних депутатів від 12.02.1196 року №1480100000010239. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 24136939. Місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Статус відомостей про юридичну особу підтверджено. Як платник податку на додану вартість ТОВ Кронекс-Україна зареєстровано в ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 29.10.1998 р., має свідоцтво платника ПДВ № 27777608. Індивідуальний податковий номер 301929620091.

У відповідності з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ Кронекс-Україна та ТОВ Побутелектротехніка володіли правоздатністю та дієздатністю для вчинення правочинів, мали статус платників податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Побутелектротехніка (код ЄДРПОУ 24136939).

13.09.2010 р. за № 03/09/10 та 20.10.2010 р. за № 20/10-1 між ТОВ Кронекс-Україна та ТОВ Побутелектротехніка було укладено договори поставки, предметом яких були зобов'язання постачальника, тобто ТОВ Побутелектротехніка поставити та передати у власність покупця, ТОВ Кронекс-Україна макулатуру марки МС-1А, МС-2А, МС-3А, МС-6Б, МС-7В, МС-8В, МС-9В (ГОСТ 10700-97).

Згідно Специфікації № 1 від 13.09.2010 р. до договору поставки № 03/09/10 від 13.09.2010 р. мала здійснюватися поставка макулатури марки МС-2А за ціною 2650 грн. за 1 тону товару, в т.ч. ПДВ, Специфікації № 1 від 20.10.2011 р. до договору поставки № 20/10-1 від 20.10.2010 р. - макулатура МС-1А за ціною 4800 грн. за 1 тону, в т.ч- ПДВ, макулатура МС-2А за ціною 3000 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-3А за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-5Б за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-6Б біла без печатки за ціною 2200 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-6Б сіра за ціною 1100 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-7Б за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-8В за ціною 2000 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-9В за ціною 1500 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, заглушки втулки за ціною 0,45 грн. за 1 шт., в тому числі ПДВ. Згідно п. 6.1 зазначених договорів вони набувають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до 31.12.2011р.

На виконання умов договорів поставки № 03/09/10 від 13.09.2010 р. та № 20/10-1 від 20.10.2010 р. ТОВ Побутелектротехніка була передана ТОВ Кронекс-Україна макулатура, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Отримана макулатура була оплачена ТОВ Кронекс-Україна шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Побутелектротехніка , що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

За договорами поставки № 03/09/10 від 13.09.2010 р. та № 20/10-1 від 20.10.2010 р., укладеними між ТОВ Кронекс-Україна та ТОВ Побутелектротехніка , ТОВ Кронекс-Україна придбавало макулатуру, яка в подальшому була використана у власному виробництві для виготовлення паперу, що підтверджується вимогами, наявними в матеріалах справи.

ТОВ Побутелектротехніка було виписано на користь ТОВ Кронекс-Україна податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного ним за вищевказаними договорами товару.

Матеріали справи містять реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспорними накладними, копії яких долучені до матеріалів даної адміністративної срави, з яких вбачається, що перевезення товару зі складів ТОВ Побутелектротехніка здійснювалось власними силами ТОВ Кронекс-Україна . На виконання вимог суду відповідачем 1 надано відомості та їх документальне підтвердження щодо наявності у нього власних та орендованих транспортних засобів.

Таки чином, витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання відповідачами зобов'язань по поставці товарів та оплаті вартості товарів шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків ТОВ Кронекс-Україна , тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до відповідача 1, наявності у ТОВ Кронекс-Україна та ТОВ Побутелектротехніка спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) до матеріалів справи надано позивачем не було.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які в силу ст.44 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону України Про податок на додану вартість , ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату первинними документами юридичного статусу судом не встановлено.

Суд зазначає, що ДПІ достовірність відомостей, що містять первинні документи долучені до матеріалів справи не спростована.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій ТОВ Кронекс-Україна з ТОВ Побутелектротехніка є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ Кронекс-Україна від 28.03.2011р. № 260/23/30192967, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених відповідачами правочинів. При цьому суд зазначає, що ДПІ в ході перевірки не досліджувались фактичні обставини, щодо постачання товару, зміст та умови договору, зобов'язання сторін за договором, документи, складені на виконання договору, що підтверджується актом перевірки та письмовими поясненнями позивача.

Посилання ДПІ на відсутність у ТОВ Побутелектротехніка транспортних засобів, які свідчать про транспортування торвано-матеріальних цінностей, відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, про наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для фінансово-господарської діяльності, достатньої кількості основних фондів, виробничого та торгівельного обладнання для здійснення основного виду діяльності судом не приймається з наступних підстав.

Суд відмічає, що позивачем не обгрунтовано як нормативно, так і документально обов'язковість наявності у юридичної особи для здійснення фінансово-господарської діяльності зазначених вище складових матеріально-технічної бази, а також жодним чином необґрунтовано їх вид та кількість. Навпаки, статтею 44 Господарського кодексу України передбачаються принципи підприємницької діяльності, згідно яких підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

У системному зв'язку з наведеною нормою знаходяться положення статей 43 та 19 Господарського кодексу України.

Так, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст.43 ГК України).

Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ст.19 ГК України).

Таким чином, вирішення питань щодо залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності відноситься до виключної компетенції суб'єкта господарювання (в даному випадку ТОВ Побутелектротехніка ).

Судом встановлено, що фактичною підставою для висновків позивача щодо нікчемності договорів від 13.09.2010 р. за № 03/09/10 та від 20.10.2010 р. за № 20/10-1, укладених між ТОВ Кронекс-Україна та ТОВ Побутелектротехніка , є результати перевірки ТОВ Побутелектротехніка , оформлені актом від 09.03.2011 року №717/23-5/24136939 невиїзної документальної позапланової перевірки з питань правильності визначення податку на прибуток та податок на додану вартість за період 01.04.2010 року - 31.01.2011 року.

Дослідивши зміст зазначеного документу, суд встановив, що він не містить відомостей щодо того, які саме угоди були визнані податковим органом нікчемними.

Крім того, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року по справі №2а-3961/11/2070 за позовом ТОВ Побутелектротехніка до ДПІ у Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії було встановлено, що рішення про проведення перевірки було прийнято ДПІ у Київському районі м. Харкова за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту спливу 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

Суд зазначає, що з огляду на положення статті 72 Кодексу адміністративного коде5ксу України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначені вище обставини, суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Харківського окружного адміністративного суду поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті від 28.03.2011р. №260/23/30192967 судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими по справі доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України Про державну податкову службу в Україні , суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України Про державну податкову службу в Україні та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання позивачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва та (або) податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Однак, суб'єктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

Крім того, з огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок позивача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності ТОВ Кронекс-Україна та ТОВ Побутелектротехніка не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

Крім того, з огляду на приписи наведених вище норм права, слід дійти висновку, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, який передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України. Проте, в ході розгляду справи позивачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 28.03.2011р.

В ході судового розгляду зазначена обставина була визнана сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання такої обставин сторонами та їх достовірності, а тому ця обставина окремо перед судом не доказується.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки відповідачів у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірного правочину до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України існування таких доказів не виявлено.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між ТОВ Кронекс-Україна за спірними правочинами, доказів того, що у спірних правовідносинах відповідачі є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочином, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності відповідачів, мали протиправним умисел, суб'єкт владних повноважень до суду не подав.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку, господарські операція підтверджена належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів є помилковими, оскільки такі судження не доведені суб'єктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базуються лише на припущеннях, що суперечать вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від від 28.03.2011р. №260/23/30192967 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемних правочинів, викладені в акті перевірки від 28.03.2011р. судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемних правочинів не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на те, що доводи позивача щодо нікчемності правочинів -договорів від 13.09.2010 р. за № 03/09/10 та від 20.10.2010 р. за № 20/10-1, укладених між ТОВ Кронекс-україна та ТОВ ПОбутелектротехніка , не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, наслідки визнання таких договорів нікчемними не можуть бути застосовані до відповідачів.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Кронекс-Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Побутелектротехніка про стягнення заборгованості -залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15.11.11р.

Суддя Горшкова О.О.