Рішення

від 03.09.2010 по справі 2-2219/2010

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Комсомольський міський суд Полтавської області

м. Комсомольськ, вул. Гірників, 17, 39800, (05348) 2-21-82

Справа № 2-2011/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі головуючого судді Окунь Т.В.

при секретарі Гончар С.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,

в с т а н о в и в:

У липні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому, зазначаючи про порушення його прав, наданих ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2010 р .

До суду позивач не з'явився, направивши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову, до суду направив заяву про розгляд справи у відсутність свого представника.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, надані сторонами на обґрунтування заявлених вимог та заперечень проти позову, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надано статус Дитина війни , що не заперечується сторонами по справі та доводиться копією пенсійного посвідчення позивача з відповідною відміткою.

Відповідний статус позивача надав йому право на щомісячне підвищення пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі - Закон), що набрав чинності з 1 січня 2006 року. Згадана норма встановила для осіб, що мають статус дитина війни підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що на разі заперечується відповідачем .

Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку слід до них застосувати, суд наголошує про наступне:

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права - права на отримання соціальної допомоги до пенсії, яка за його посиланням мала нараховуватись з 01.01.2006 року в порядку та розмірі, передбаченому ст. 6 ЗУ № 2195-IV. Одночасно з вимогою про захист порушеного права позивач просить поновити процесуальний строк звернення до суду, посилаючись на ту обставину, що спірне питання намагався вирішити позасудовим порядком, і до суду звернувся одразу після того, як отримав від УПФУ мотивовану відповідь.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення . Отже, за відсутності відповідної заяви з боку відповідача, з огляду на роз'яснення, що містяться в п. 11 Постанови ПВСУ Про судове рішення у цивільній справі згаданий спір підлягає розгляду по суті заявлених позовних вимог без застосування строку позовної давності.

Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV Про Державний бюджет України на 2006 рік дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено, а в порядку, визначеному ст. 110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік в редакції Закону України від 19.01.2006 р. № 3367-IV, пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону, у 2006 році запроваджені не були. Отже, на час виникнення у позивача права на отримання державної допомоги до пенсії існували дві норми Закону, які встановлювали різний розмір соціальної допомоги.

Приймаючи до уваги, в Державі Україна відсутній Закон, який би регулював питання подолання колізії норм права, що мають однакову юридичну силу, а також враховуючи позицію Конституційного Суду України, яку він оприлюднив в п.3 мотивувальної частини свого рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) стосовно того, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, та виходячи з системного аналізу ЗУ Про соціальний захист дітей війни , ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» , суд вважає, що до спірних правовідносин з приводу призначення соціальної допомоги до пенсії підлягає застосуванню ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» , який був прийнятий пізніше ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги і не була визнана неконституційною, з огляду на що приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав до нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у 2006 році і дії органу Пенсійного фонду України в цій частині відповідають діючому на той час законодавству.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V Про Державний бюджет України на 2007 рік дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено на 2007 рік, а підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI статтю 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладено у новій редакції, згідно з якою розмір підвищення пенсії дітям війни визначався надбавкою, встановленою для учасників війни. Проте, в зв'язку із визнанням рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) неконституційними положень пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік та положень пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дію статті 6 в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV було відновлено.

Відповідно до положень ст.ст. 68, 124, 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Закони та інші правові акти Верховної Ради України, що визнані такими, що не відповідають Конституції (неконституційними), втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення. Для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення.

Отже, виходячи із приписів частини 2 статті 152 Конституції України, з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, та у відповідності до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. за № 121/2001 та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. за № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730, Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області повинно було нараховувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни протягом періоду з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01 січня по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня по 30 червня 2010 року включно, що відповідачем здійснено не було.

Між тим, до часу ухвалення Конституційним Судом України зазначених рішень, відмовляючи позивачу у підвищенні пенсії до 09.07.2007 р. та здійснюючи до 22.05.2008 р. доплату у розмірі, встановленому підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, відповідач діяв на підставі та у відповідності з чинною нормою закону, а тому позовні вимоги про здійснення нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати дітям війни 30% доплати до пенсії та поклала виконання даного обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що утворюють систему органів Пенсійного фонду України, доводи представника відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни та відсутності відповідних бюджетних асигнувань, не приймається судом до уваги, оскільки ці обставини не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , відповідно до якого мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Наявність норми про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом (ч. 3 ст. 28), та відсутність іншого нормативно-правового акту, який визначав би розмір мінімальної пенсії за віком, є підставою для застосування судом при розгляді даного цивільно-правового спору аналогії закону на підставі ч. 8 ст. 8 ЦПК України.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог , суд наголошує про наступне:

Відмовляючи ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни протягом періоду з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01 січня по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня по 30 червня 2010 року включно відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога позивача про визнання такого рішення протиправним та зобов'язання УПФУ в м. Комсомольську провести перерахунок та після його проведення виплатити різницю в отриманій та перерахованій соціальній допомозі є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішене судом відповідно до положень ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня по 30 червня 2010 року включно з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням раніше виплаченого їй підвищення до пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з УПФУ в м. Комсомольська на користь позивача судові витрати, пов'язані з оплатою витрат на ІТЗ та судового збору в сумі 40 грн. 40 коп.

Судове рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Суддя підпис ОСОБА_2

З оригіналом вірно:

Суддя Т.В. Окунь