Постанова

від 12.09.2017 по справі 816/1421/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року м.ПолтаваСправа № 816/1421/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 26 січня 2017 року по 13 червня 2017 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із тривалим невиконанням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, якою позивача поновлено на посаді, в управління Держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області перед ОСОБА_1 утворилася заборгованість у виплаті середнього заробітку за час затримки.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с. 33-34).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом Держгеокадастру №5 від 02 березня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління Держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області (а.с. 24 зворотній бік).

Наказом Держгеокадастру від 26 липня 2016 року №950-ТО позивача звільнено з займаної посади за згодою сторін (а.с. 24 зворотній бік).

27 липня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №121-к, відповідно до якого оголошено наказ Держгеокадастру від 26 липня 2016 року №950-то "Про звільнення ОСОБА_1В." (а.с. 24 зворотній бік).

Не погодившись із зазначеними вище наказами, позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року по справі №816/1197/16 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 13-14).

26 січня 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від по справі №816/1197/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі № 816/1197/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Держгеокадастру від 26 липня 2016 року №950-то, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27 липня 2016 року №121-к, наказ управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10 серпня 2016 року №15 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області з 10 серпня 2016 року та стягнуто з управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2016 року по 26 січня 2017 року в розмірі 31306,10 грн. (а.с.15-17).

Згідно з частини першої статті 129 1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Таким чином постанова Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №816/1197/16 набрала законної сили 26 січня 2017 року.

На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року №816/1197/16 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру 08 червня 2017 року прийнято наказ №686 "Про поновлення на посаді ОСОБА_1В.", відповідно до якого скасовано наказ Держгеокадастру від 26 липня 2016 року №950-то "Про звільнення ОСОБА_1В." та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області з 10 серпня 2016 року (а.с. 42).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 червня 2017 року №371-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1В." оголошено наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 08 червня 2017 року №686-то "Про поновлення на посаді ОСОБА_1В." та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області з 10 серпня 2016 року (а.с. 40-41).

Вважаючи, що позивача поновлено на посаді зі значною затримкою, останній звернувся до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час між набранням постановою Харківського апеляційного адміністративного суду законної сили та фактичним поновленням на посаді.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень щодо того, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії (не пред'явив рішення до примусового виконання тощо), що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "ОСОБА_3 проти України" (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що на роботодавцю лежав обов'язок негайно виконати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі №816/1197/16 в частині поновлення позивача на посаді, незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

При цьому, Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 роз'яснив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області виконана шляхом прийняття наказу №686-то лише 08 червня 2017 року, суд дійшов висновку, що період з 27 січня 2017 року по 08 червня 2016 року слід вважати вимушеним прогулом позивача, що мало місце в результаті затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За таких обставин, позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Згідно з пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до наданої управлінням Держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області довідки про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1, остання складала 269,88 грн. (а.с. 35).

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 січня 2017 року по 08 червня 2017 року в сумі 24289,20 грн.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області на користь ОСОБА_1 стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 27 січня 2017 року по 08 червня 2017 року у розмірі 24289,20 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко