Постанова

від 07.09.2017 по справі 820/3061/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 вересня 2017 р. № 820/3061/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Тереховій О.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Карманова В.Є.,

відповідача - Новікової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" (далі по тексту - позивач, ТОВ Ирбис- Авто , товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, ХМ, митниця), в якому просить суд, визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів № 807000/2017/000282/2 від 29.06.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) та ТОВ "ИРБИС-АВТО" був укладений контракт №23/К від 1 липня 2010 р., відповідно до умов якого Фірма Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) зобов'язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а позивач приймати та оплачувати вартість в порядку та на умовах обумовлених у Контракті. Позивачем було отримано товар відповідно до умов контракту № 23/К від 1 липня 2010 р. інвойс № 3000032322 від 11.05.2017 р. на суму 25538,81 євро. Первісно для митного оформлення вищезазначеного товару до Харківської митниці ДФС позивачем було подано вантажно-митну декларацію. Визначення митної вартості поставленого товару ТОВ "ИРБИС-АВТО" здійснювало згідно вимог МК України за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (стаття 58 МК України). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості (а саме визначення такої митної вартості за другорядним методом) № 807000/2017/000282/2 від 29.06.2017 р. Позивач вважає, що відповідач прийняв рішення № 807000/2017/000282/2 від 29.06.2017 р., про коригування митної вартості та її визначення за другорядним методом незаконно, необґрунтовано та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, в письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване в даній справі рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000/2017/000282/2 від 29.06.2017 р. є законними та обґрунтованими, такими що складене відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні заявлених вимог з підстав та мотивів, зазначених у письмових запереченнях.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО", пройшов передбачену чинним законодавством України процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до відомостей з якого присвоєно код 35352325.

01 липня 2010 р. між Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) та ТОВ "ИРБИС-АВТО" був укладений контракт №23/К, відповідно до умов якого Фірма Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) зобов'язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а позивач приймати та оплачувати вартість в порядку та на умовах обумовлених у Контракті.

Асортимент, ціни і кількість Товару, що поставляється вказуються у відповідних інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту та товарно-транспортних накладних (пакувальних аркушах).

Згідно статей 2, 3, 4 Контракту №23/К від 01 липня 2010 р. сторони домовилися прийняти в якості валюти контракту, платежу, що визначає ціну Товару - ЄВРО. Ціна Товару визначається за взаємною згодою сторін і вказується у відповідних інвойсах. Загальна вартість Контракту 1 000 000 ЄВРО. Поставка Товару за цим Контрактом здійснюється товарними партіями, відповідно до міжнародних правил "ІНКОТЕРМС-2000" на умовах ЕХ WORKS KONTICH, Вelgium, якщо угодою сторін не буде передбачено інше. Продавець направляє за цим Товаром належно-оформленні документи: інвойс; пакувальний лист; експортну декларацію, товарно-транспортну накладну.

Розмір митної вартості імпортованого товару дорівнює ціні, що підлягає сплаті за нього, яка визначена в рахунку-фактурі (інвойсі) № 3000032322 від 11.05.2017 р. відповідно до специфікації № 45 від 11.05.2017 р. складає 760718,97 (25538,81 євро), доставки товару до митної території України яка склала 56485,10 грн., страховки 2218,88 грн. разом 819422,95 грн., що безпосередньо відображено у ВМД №807170/2017/319544 від 30.06.2017 р.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення ТОВ "ИРБИС-АВТО" 29.06.2017 до митного поста "Харків-центральний" Харківської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію типу ІМ-40 №UА807170/2017/319395 на товар "Гальмівні диски" походженням з Китаю. Товари надійшли на адресу ТОВ "ИРБИС-АВТО" в рамках виконання чинної угоди з Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) Контракту №23/К від 01 липня 2010 р.

Так за наслідком прибуття товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України позивачем була надана відповідачу вантажна митна декларація з документами, які підтверджують митну вартість товарів. Зокрема до вищезазначеної вантажної митної декларації позивачем були надані: а) документи, які містять складову заявленої митної вартості: контракт № 23/К від 01.07.2010 р., рахунок-фактура (інвойс) 3000032322 від 11.05.2017 р., Копія додаткової угоди № 1 від 26.12.2011 р., Копія додаткової угоди № 2 від 28.08.2012 р., Копія додаткової угоди № 4 від 25.04.2013 р., Копія додаткової угоди № 6 від 13.01.2014 р., Копія додаткової угоди № 8 від 13.01.2014 р.

Разом з вказаною декларацією було подано наступні документи: пакувальний лист № DW17059 від 11.05.2017; рахунок-фактура №3000032322 від 11.05.2017; коносамент №WMS1705003410.05.2017; автотранспортна накладна № 176/2 від 27.06.2017; декларація про походження товару №3000032322 від 11.05.2017; заява на відкликання поданої митному органу митної декларації №2906171 від 29,06.2017; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23/06 від 23.06.2017; каталог виробника товару - Тех.опис продукції Federal Mog від 14.04.2014; страховий поліс №1-13683-11 від 04.05.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 26.12.2011, №10 від 04.01.2016, № 11 від 01.08.2016, №12 від 09.12.2016, №2 від 28.08.2012; № 3 від 20.02.2013; № 4 від 5.04.2013; №7 від 10.04.2014; Специфікація № 45 від 11.05.2017 зовнішньоекономічний договір № 23/К від 01.07.2010; договір про перевезення № ХЗУ2704/17 від 27.04.2017; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару № 0730 від 27.06.2017.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ИРБИС-АВТО" протягом 2015 - 2016 р.р. здійснювало розмитнення саме таких товарів що ввозилися на митну територію України з Бельгії. Умовами постачання була СРТ Лодзь. Країною походження товарів був Китай.

Через це, як слідує з пояснень представника позивача, які суд вважає слушними, ціна на вищезазначені товари була вищою у середньому на 18 %, оскільки товар був походженням (вироблений) у Китаї, а поставлявся ТОВ "ИРБИС-АВТО" з Бельгії, тобто ціна товару формувалася з урахуванням його доставки з Китаю до Бельгії, партії товару були меншими, тому ціна на одиницю товару за попередніми митними деклараціям була вищою, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій (а.с. 41-98).

Митний орган прийняв спірне рішення про коригування вартості товарів №807000/2017/000282/2 від 29.06.2017 р., яким підвищив митну загальну вартість товару.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи частини першу та другу статті 53 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень частини 3 ст. 3, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 3 статті 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган мав обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Проте, відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Необхідність зазначення вказаних відомостей підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 02 червня 2015 року по справі №21-498а15, яка в силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Твердження відповідача про те, що до митної декларації не було додано додатків №№ 5, 6, 8, 9 до контракту суд не приймає до уваги, оскільки вказані додатки не містять складових частин ціни товару.

Враховуючи базис за яким здійснювалася поставка товару, суд вважає, що посилання Відповідача про необхідність надання вказаних документів не узгоджуються з положеннями чинного законодавства України.

Враховуючи вказані обставини, у відповідача відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну в митному органі.

Відносно визначення митної вартості товарів за резервним методом, слід зазначити, що митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного за наявності у митного органу цінової інформації на подібні товари згідно митних декларацій № 807170/2017/306729, № 807100000/2016/033369, № 807100000/2016/025460 та № 807100000/2015/043037.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Проте, Відповідачем не надано доказів неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (за резервним методом).

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що Позивачем надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи підтверджено ціну товару, який був імпортований Позивачем на митну територію України на підставі Контракту №23/К від 01 липня 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Митного кодексу у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Щодо посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками суд зазначає, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребовування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребовування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Зазначені обставини також були доведені до підрозділів правової роботи та підрозділів, що відповідають за здійснення контролю правильності заявленої митної вартості товарів Листом Міністерства доходів і зборів України "Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів" від 07.05.2014 р. № 10441/7/99-99-10-03-01-17.

Враховуючи встановлені судом обставини, митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодних доказів, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої Позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000/000282/2 від 29.06.2017 р.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" (пр-т Льва Ландау, 2-К м. Харків, 61162, код 35352325) у розмірі 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.