Ухвала

від 11.09.2017 по справі 803/551/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7572/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Макарика В.Я., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-монтажного підприємства ЕЛЕКТРОСЕРВІС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-монтажного підприємства ЕЛЕКТРОСЕРВІС до управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-монтажного підприємства ЕЛЕКТРОСЕРВІС звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Держпраці у Волинській області в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови від 28.03.2017 року № 92, 93.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 92 від 28 березня 2017 року залишено без розгляду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-монтажного підприємства ЕЛЕКТРОСЕРВІС оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що з 09.03.2017 р. по 13.03.2017 р. головним державним інспектором управління держпраці у Волинській області ОСОБА_1 було проведено позачергову перевірку додержання ТзОВ ВМП Електросервіс законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт №04-0090/137від 13.03.2017 р. та встановлено наступні порушення: порушення ст. 116 КЗпП України, якою визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, розрахунок з ОСОБА_2 в день звільнення не проведено, а саме в сумі 8112.09 грн.(зарплата за червень - 2437,93 грн., зарплата за липень - 2437,93 грн., зарплата за серпень - 140,36 грн., компенсація за дні невикористаної відпустки - 3095,87 грн.); порушення ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

28.03.2017 р. розглянувши акт перевірки №04-0090/137 від 13.03.2017 р. начальником управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_3 керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 р. №96 та на підставі абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП України було винесено постанову №93 про накладення штрафу на ТОВ ВМП Електросервіс у розмірі 9600,00 гривень. Дана постанова була складена в зв'язку з порушенням позивачем вимог ст.116 КЗпП України.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Апелянт зазначає, що ВТРУ КБ Приватбанк здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства по перерахунку сум оплати праці через систему Приват 24. Для цього в системі створюється зарплатна відомість розподілу коштів на картки працівників підприємства. В зарплатну відомість автоматично підтягує працівників по індивідуальному податковому номеру. В зв'язку з недостатністю коштів на поточному рахунку для виплати зарплати та технічними проблемами (картку ОСОБА_2 не підтягувало у зарплатну відомість) виплата заробітної плати провадилась через касу підприємства за рахунок коштів, які зарезервовані для інших господарських потреб.

Протягом двох місяців, ОСОБА_2 не з'являвся за отриманням заробітної плати, хоча неодноразово повідомлявся про нарахування та виплату заробітної плати, відповідно заробітна плата у відповідні періоди була депонована. А з серпня 2016 р. внаслідок виявлення інвентаризацією значної недостачі в магазині взагалі не приходив на роботу про що складалися відповідні акти. 29.08.2016 р. ОСОБА_2 був надісланий лист з проханням з'явитися на підприємство до 02.09.2016 р. та надати письмові пояснення відсутності на роботі, однак жодних пояснень надано не було. 13.09.2016р. ОСОБА_2 був надісланий наказ про звільнення від 13.09.2016 р. №24-к та лист № 60 від 13.09.2017 р. з проханням прийти на підприємство для проведення з ним повного розрахунку, адже останній не був присутній на роботі, що передбачено ст. 116 КЗпП України. Однак, працівник з власної бездіяльності не являвся на підприємство, для отримання розрахунку та надання пояснень з даного приводу.

Апелянт зазначає, що перевіркою встановлено лише порушення ст. 116 КЗпП України, яка визначає порядок виплати усіх нарахованих сум працівникові при звільненні, а не встановлено порушення будь-яких інших норм закону. Суд не може підміняти орган державної влади та не наділений повноваженнями накладати стягнення за інші порушення, має розглядати справу в межах норм права, порушення яких встановив державний орган та акту перевірки.

Також апелянт зазначає, що механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУвід 17 липня 2013 року № 509. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Процедуру проведення відповідачем перевірок встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390.

Відповідно до п.7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може були розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обгрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Однак, в порушення даного порядку №509 повідомлення про розгляд справи Товариству не надсилалося, чим не надано можливості подати заперечення, докази та забезпечити явку представника на розгляд справи. Не зрозуміло з якого доказу судом встановлено передачу телефонограми відповідачем про розгляд справи працівнику ТзОВ ВМП Електросервіс , адже матеріали справи не містять тексту чи запису телефонограми, та доказів повідомлення посадової особи ТОВ ВМП Електросервіс .

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції з'ясовано, що наказом № 24-к від 13 вересня 2016 року ТзОВ ВМП Електросервіс з 01 серпня 2016 року звільнило з роботи менеджера зі збуту магазина ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. На підставі особової картки працівника, ОСОБА_2 на роботу в ТзОВ ВМП Електросервіс прийнятий у квітні 2014 року. Листом № 60 від 13 вересня 2016 року товариство направило ОСОБА_2 наказ № 24-к від 13 вересня 2016 року і запросило на підприємство для видачі розрахункових коштів і видачі трудової книжки. Однак, повного розрахунку із звільненим працівником ТзОВ ВМП Електросервіс не провело. На підставі звернення ОСОБА_2 від 15 лютого 2017 року № Ш-96-з, за погодженням Держпраці України від 22 лютого 2017 року № 2058/4.3/4.2-ДП-17, службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 від 09 березня 2017 року, наказом управління Держпраці у Волинській області № 45-р від 09 березня 2017 року Про проведення позапланової перевірки направлено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_1 терміном на 3 робочих дні 09, 10, 13 березня 2017 року у ТзОВ ВМП Електросервіс для проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю щодо проведення повного розрахунку у день звільнення. На підставі наказу від 09 березня 2017 року № 45-р, направлення на перевірку від 09 березня 2017 року № 277 головним державним інспектором Данилюк В.М. з 09 по 13 березня 2017 року проведено позапланову перевірку ТзОВ ВМП Електросервіс з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування, за результатами якої складено акт від № 04-0090/137 від 13 березня 2017 року. Відповідно до висновків акта перевірки встановлено, що згідно з наданими табелями обліку робочого часу за червень, липень 2016 року ОСОБА_2 працював 5-денний робочий тиждень по 8 годин на день. Заробітну плату за червень 2016 року ОСОБА_2 нараховано в розмірі 2 437 грн 93 коп., яку депоновано 19 липня 2016 року; заробітну плату за липень 2016 року ОСОБА_2 нараховано в розмірі 2437 грн 93 коп., яку депоновано 23 серпня 2016 року; заробітну плату за серпень 2016 року ОСОБА_2 нараховано в розмірі 140 грн 36 коп., яку депоновано 15 вересня 2016 року; відповідно до розрахунково-платіжної відомості за вересень 2016 року ОСОБА_2 нараховано компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в сумі 3095 грн 87 коп., яку депоновано 15 вересня 2016 року. Згідно копії банківської виписки, заробітну плату за травень ОСОБА_2 перераховано на картковий рахунок 03 червня 2016 року, однак документів на підтвердження перерахунку йому заробітної плати за червень, липень 2016 року на картковий рахунок не надано. Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема статті 116 КЗпП України - в день звільнення розрахунок з ОСОБА_2 в сумі 8112 грн. 09 коп. не проведено.

Також судом встановлено, що 21 березня 2017 року управління Держпраці у Волинській області повідомило товариство шляхом передачі телефонограми про розгляд справи, який призначено на 28 березня 2017 року; телефонограму прийнято секретарем Микало Ю.А. 22 березня 2017 року ТзОВ ВМП Електросервіс здійснило повний розрахунок із ОСОБА_2, виплативши йому 8112 грн. 09 коп. 28 березня 2017 року на підставі акта перевірки від 13 березня 2017 року № 04-0090/137 управлінням Держпраці у Волинській області прийнято постанову № 93, якою на підставі абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 9600 грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2017 року в справі № 161/4879/17 директора ТзОВ ВМП Електросервіс визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП (за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. Вказане судове рішення 05 травня 2017 року набрало законної сили.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Управління Держпраці у Волинській області.

Наказом Держпраці від 04 лютого 2016 року № 8 затверджено Положення про Управління Держпраці у Волинській області, згідно з пунктом 1 якого, Управління Держпраці у Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Управління, воно здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю. Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління, Управління має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності однією з підстав для проведення позапланових заходів є обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення № 161/4879/17 встановлено обставини щодо невиплати ТзОВ ВМП Електросервіс ОСОБА_2 розрахункових коштів в сумі 8112 грн. 09 коп. при його звільненні, що є порушенням вимог статті 116 КЗпП України.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до пунктів 2, 6, 7 Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 21 березня 2017 року повідомив товариство про призначення до розгляду справи на 28 березня 2017 року шляхом передачі телефонограми працівнику ТзОВ ВМП Електросервіс - секретарю Микало Ю.А., про що на повідомленні вчинено відповідний запис.

Відтак суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-монтажного підприємства ЕЛЕКТРОСЕРВІС - залишити без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року по справі № 803/551/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.Я. Макарик

ОСОБА_5

Повний текст виготовлений 14.09.2017 року