Рішення

від 05.09.2017 по справі 910/4913/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017Справа №910/4913/17 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс"

до Київської міської ради

про стягнення 122 513 967,77 грн.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

3) Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Суддя О.М. Ярмак

За участю представників:

від позивачаОСОБА_1 (представник за довіреністю) від відповідача ОСОБА_2 (представник за довіреністю) від третьої особи 1ОСОБА_3 (представник за довіреністю) від третьої особи 2не з'явився від третьої особи 3не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" до Київської міської ради про стягнення 122 513 967,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/4913/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2017.

25.04.2017 відповідачем подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та застосувати наслідки спливу позовної давності у разі встановлення судом порушення прав позивача.

Ухвалою від 25.04.2017 судом залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; 3) Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за клопотанням відповідача, а також відкладено розгляд справи на 23.05.2017.

23.05.2017 суд продовжив строк розгляду спору та відклав розгляд справи на 13.06.2017.

13.06.2017 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.07.2017.

Ухвалою від 18.07.2017 розгляд справи відкладено на 05.09.2017.

В судовому засіданні 05.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив стягнути з відповідача 122 513 967,77 грн, з яких: 55 880 145,00 грн - сплачена на користь відповідача вартість земельної ділянки за недійсним договором, 66 633 822,77 грн - відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, посилаючись при цьому на те, що кошти за земельну ділянку Київська міська рада не отримувала, а також на пропуск позивачем строку позовної давності для заявлених вимог.

Представник третьої особи-1 заперечив проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2007 Київською міською радою прийнято рішення №55/716 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва", відповідно до якого вирішено, зокрема, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва; передати Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс", за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,36 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_2 та бул.Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, у тому числі: площею 0,77 га - за рахунок земель відведених відповідно до рішення №1355/7 від 15.10.1979р. виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР" під будівництво відкритої автостоянки"; площею 0,14 га -за рахунок земель, відведених відповідно до рішення №35 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відвод земельних ділянок під будівництво павільйонів "Морозиво" і "Молоко" в Печерському районі"; площею 1,36 га -за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення №972 від 19.06.1972р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відведення земельної ділянки управлінню культури міськвиконкому під спорудження пам'ятника ОСОБА_4 на схилах між бульв. Дружби Народів і Старо-Наводницькою вулицею в Печерському районі"; площею 3,09 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) розміром 5,3606 га, що знаходиться на перетині АДРЕСА_1.

26.04.2007 Київською міською радою прийнято рішення №482/1143 "Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва без дотримання процедури, визначеної вищенаведеними нормами земельного законодавства.

На підставі рішення №482/1143 від 26.04.2007 Київської міської ради 31.05.2007 між Київською міською радою (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) розташованої на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва площею 3,7163 га у межах, що перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Також, 17.10.2007 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007 в частині ідентифікаційних ознак об'єкту земельних відносин, а саме площу 5,3606 га замінено на 1,6443 га, а кадастровий номер з НОМЕР_1 на НОМЕР_2.

16.03.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліберті Плаза" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПрАТ "Страхова компанія "Укренергополіс" набуло право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 3,7163 га, яка розташована на перетині вулиць Старонаводницької та АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва, передано ТОВ "Ліберті Плаза".

Надалі рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі №5011-62/2496-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 та постановою Вищого господарського суду України 14.08.2012, вирішено:

- визнати недійсним та скасувати рішення № 55/716 від 25.01.2007 Київської міської ради "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_1".

- визнати недійсним та скасувати рішення № 482/1143 від 26.04.2007 Київської міської ради "Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_1".

- визнати недійсним, укладений між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" договір оренди земельної ділянки площею 5,36 га, що розташована на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 82-6-00400 від 13.03.2007;

- визнати недійсним, укладений 31.05.2007 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007, укладений 17.10.2007 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс";

- визнати недійсним, укладений 16.03.2011 між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліберті Плаза" договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс", відповідно до якого власником земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліберті Плаза";

- визнати відсутнім у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині АДРЕСА_1;

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберті Плаза" права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 у справі № 5011-62/2496-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012, прийнятого за результатами розгляду заяви прокурора про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 у справі №5011-62/2496-2012 за нововиявленими обставинами, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі №5011-62/2496-2012 в частині визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради №55/716 від 25.01.2007 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_1"; відмовлено прокурору у позові в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради №55/716 від 25.01.2007 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "Укренергополіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині АДРЕСА_1"; в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 у справі №5011-62/2496-2012 залишено без змін.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 у справі №5011-14/5760-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012, вирішено:

- витребувати у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 1,6443 га, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберті Плаза" на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 3,7163 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва.

Надалі рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/15794/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017, відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" до Київської міської ради про стягнення 97 278 117,10 грн., з яких: 91 359 900,00 грн. - збитки та 5 918 216,20 грн. - проценти, нараховані за безпідставне збереження грошових коштів.

На підставі ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 55 880 145,00 грн вартості земельної ділянки, сплачених Київській міській раді за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, який визнаний в судовому порядку недійсним.

На підтвердження здійснення вказаного платежу позивачем подано в копіях банківську виписку, платіжні доручення № 97 від 26.06.2007 на суму 789 915,35 грн, № 110 від 23.07.2007 на суму 789 915,35 грн, № 73 від 15.08.2007 на суму 45 815 090,06 грн.

Аналогічні обставини встановлено судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/15794/15.

Отже, виконання договору від 31.05.2007 позивачем як покупцем шляхом сплати продавцю 55 880 145,00 грн вартості земельної ділянки підтверджено належними доказами.

Як встановлено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі №5011-62/2496-2012, яке набрало законної сили у встановленому законодавством порядку та є обов'язковим для виконання на усій території України, визнано недійсним, укладений 31.05.2007 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс", договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Відповідно до приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України, яка встановлює, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Як роз'яснено в пункті 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Так, в силу п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Оскільки, як місцевий господарський суд, так і суди вищестоящих інстанцій здійснили аналіз правомірності укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 та визнали його таким, що суперечить приписам чинного законодавства, суд погоджується з позивачем щодо можливості застосування у даній ситуації наслідків недійсності правочину, які не були застосовані а ні у рішенні про визнання недійсним договору, а ні в окремому провадженні.

Заперечення відповідача, що Київська міська рада не отримувала кошти від позивача, які були сплачені ним на користь іншої юридичної особи - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), суд не бере до уваги, оскільки позивач сплатив всю суму коштів на рахунок, визначений самим відповідачем у договорі 31.05.2007, таким чином дотримавшись погоджених сторонами договірних умов.

Відтак, в ході встановлення обставин виконання позивачем умов недійсного договору, суд не встановив обставин, з якими законодавство пов'язує неможливість застосування наслідків недійсності правочину, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 55 880 145,00 грн в рахунок повернення одержаного за недійсним правочином є обґрунтованими та правомірно заявленими.

Окрім того, суд враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 у справі №5011-14/5760-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012, вирішено: витребувати у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 1,6443 га, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберті Плаза" на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 3,7163 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва.

Поряд з викладеним, на підставі ст.ст. 536, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66 633 822,77 грн процентів за користування чужими коштами. При обґрунтуванні розміру процентів обліковою ставкою НБУ позивач посилається на можливість застосування ч. 1 ст. 1048 ЦК по аналогії закону.

Відповідно до приписів ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. При цьому частина 2 ст. 1214 ЦК України закріплює, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Стаття 536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, вказуючи лише, що такий розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України, про аналогію застосування якої просить позивач, унормовує визначення розміру процентів за договором позики, у зв'язку з чим дана норма права має застосовуватись лише у разі наявності договірних відносин сторін і, як наслідок, вона може бути застосована за аналогією лише до грошових зобов'язань.

Умовами договору розмір процентів за користування відповідачем чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до правовідносин щодо повернення виконаного за недійсним правочином положень про позику, при цьому правовідносини щодо повернення виконаного за недійсним правочином і позики є абсолютно різними за своєю правовою природою, а тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Зазначене узгоджується з практикою Вищого господарського суду України (постанова від 23.01.2012 у справі N 5020-7/081).

Оскільки ні законом, ні іншим актом цивільною законодавства, як цього вимагає ст. 536 Цивільного кодексу України, не передбачений розмір відсотків, які могли б бути застосовані до даних правовідносин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими в цій частині та задоволенню не підлягають.

Відповідачем поряд з обґрунтуваннями заперечень проти позовних вимог також заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, право на заявлення яких, за твердженнями відповідача, виникло у позивача з 20.06.2012 (дата набуття законної сили рішенням Господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-62/2496-2012).

Позивач в свою чергу не заперечує, що строк позовної давності для заявлення позовних вимог сплив 21.06.2015, проте, вказує на її переривання у зв'язку з пред'явленням 19.06.2015 до Господарського суду міста Києва позову про стягнення з Київської міської ради 97 278 117,10 грн. (справа № 910/15794/15).

Детально вивчивши обставини спірних правовідносин, з'ясувавши порядок обчислення строку позовної давності для заявлених позовних вимог у цій справі та можливість застосування правил переривання перебігу позовної давності, суд вказує таке.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 261 ЦК України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вказано вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2013 у справі № 5011-62/2496-2012 з-поміж іншого визнано недійсним договір укладений 31.05.2007 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс" договір купівлі-продажу земельної ділянки, як такий, що підписаний на підставі рішення органу самоврядування, що є недійсним.

Питання застосування наслідків недійсного правочину у судовому акті не вирішувалося.

Оскільки вказане судове рішення набрало законної сили 20.06.2012 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 у справі № 5011-62/2496-2012), строк позовної давності на заявлення вимог про застосування реституції розпочався 21.06.2012 та мав закінчитися відповідно 21.06.2015.

З поданих доказів та пояснень позивача судом встановлено, що 19.06.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Укренергополіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про стягнення збитків, а саме, 91 359 900,00 грн. прямих збитків, з яких: витрати на викуп та оформлення земельної ділянки - 65 818 065,58 грн., орендна плата за землю - 4 685 660,85 грн., земельний податок - 1 920 336,41 грн., сплата відсотків за користування кредитними коштами - 18 935 838,06 грн.; та 24 269 855,00 грн. - втраченої вигоди (неодержаного прибутку), що розраховані позивачем як різниця між ціною продажу (80150000,00 грн.) за договором купівлі-продажу від 16.03.2011 укладеним між ПрАТ "Страхова компанія "Укренергополіс" та ТОВ "ЛІБЕРТІ ПЛАЗА" та ціною купівлі земельної ділянки (55 880 145,00 грн.) за договором купівлі-продажу від 31.05.2007, укладеним між Київською міською радою та ЗАТ "Страхова компанія "Укренергополіс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/15794/15 у задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку з недоведеністю позивачем підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та Вищого господарського суду України від 23.03.2017 вказане рішення залишено без змін.

Оцінюючи позовні вимоги у справі № 910/15794/15, суди виходили з того, що позивач обґрунтовував позов завданням йому збитків Київською міською радою як стороною правочину, визнаного в судовому порядку недійсним, посилаючись на положення ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ЦК України.

Проте, зі змісту позовної заяви та судових рішень у справі № 910/15794/15 вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог позивач посилався з-поміж іншого також на положення ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Суд також бере до уваги постанову Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі № 910/15794/15 та Окрему думку судді у вказаній справі, де вказано, що обґрунтовуючи вимоги в частині повернення коштів у розмірі 55 880 145 грн., сплачених Київській міській раді за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007, позивач посилався саме на приписи статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, судами попередніх інстанцій було розглянуто позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" з визначенням коштів у розмірі 55 880 145 грн., сплачених Київській міській раді за договором купівлі-продажу земельної ділянки, як заявлених до стягнення збитків без застосування приписів статті 216 Цивільного кодексу України, яка регулює спірні правовідносини.

В постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі № 910/15794/15 зазначено, що прийняті у даній справі судові рішення не перешкоджають позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, подавши позов з інших правових підстав і в межах іншого судового провадження.

Як встановлено у ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки до складу заявленої позивачем суми збитків позивачем було включено суму 55 880 145,00 грн., сплачених за договором купівлі-продажу від 31.05.2007, що визнаний у судовому порядку недійсним, враховуючи обґрунтування позовних вимог у справі № 910/15794/15 нормами закону, який регулює порядок застосування наслідків недійсності правочину, суд вважає, що пред'явленням згаданого позову до Київської міської ради було перервано перебіг строку позовної давності.

За приписами п. 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Враховуючи те, що позивач подав зазначений позов 19.06.2015, тобто в межах строку позовної давності, саме з указаної дати позовна давність була перервана та її перебіг почався заново з моменту прийняття процесуального акта за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15794/15 у касаційному порядку.

Винесення постанови Вищим господарським судом України у справі № 910/15794/15 відбулося 23.03.2017, а на подання позову про застосування наслідків недійсного правочину у позивача залишилося 2 дні позовної давності.

Оскільки відповідна позовна заява була направлена позивачем до Господарського суду міста Києва 24.03.2017 (дата поштового штемпеля на конверті), то строк позовної давності ним пропущено не було.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в межах даного спору судом встановлено порушення прав позивача та необхідність їх відновлення шляхом задоволення позову про застосування наслідків недійсності правочину, а позовна давність для його заявлення на момент подання позову не спливла, відмовляти у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності немає підстав.

З огляду на встановлення судом обставин переривання строку позовної давності, заява позивача про визнання причин пропуску позовної давності поважними задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене вище, керуючись принципами розумності та справедливості, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРОУ 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" (01042, м. Київ, бул. Дружби Народів, 19, код ЄДРПОУ 32707743) 55 880 145 (п'ятдесят п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят тисяч сто сорок п'ять) грн. коштів, сплачених на виконання недійсного правочину, та 109 466 (сто дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 99 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.09.2017

Суддя О.М. Ярмак