Постанова

від 11.09.2017 по справі 916/19/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р.Справа № 916/19/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Лисенко В.А.;

при секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 031420, від 19.01.15;

Від Одеського відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств - ОСОБА_2, довіреність № 258, від 27.11.14;

Від Селянського (фермерського) господарства «Чебан» - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Чебан»

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 року

по справі №916/19/17

за позовом Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Чебан» , м.Одеса

про стягнення 178 197,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства „Чебан» про стягнення 178197,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням умов договору про надання фінансової допомоги зі сторони відповідача, що потягло за собою нарахування інфляційних збитків та 3% річних.

17.03.2017 до Господарського суду Одеської області представником Селянського (фермерського) господарства „Чебан» подано зустрічний позов до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про визнання недійсним Договору про надання фінансової підтримки (допомогу) фермерському господарству №11 від 06.10.2009.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2017 у прийнятті зустрічної позовної заяви Селянського (фермерського) господарства „Чебан» від 17.03.2017 у справі №916/19/17 відмовлено.

Вказана ухвала не оскаржувалась.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 по справі №916/19/17 (колегія суддів: головуючий Т.Г. Д'яченко, судді: І.А. Малярчук, Г.Є. Смелянець) позов задоволено частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства „Чебан» на користь Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств 100000 грн. основного боргу, 71523 грн. 28 коп. інфляційних та 6666 грн. 3% річних. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства „Чебан» на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі 2672 грн. 84 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Селянське (фермерське) господарство «Чебан» звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано посиланням апелянта на те, що позивачем пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.

Крім того, відповідач зазначає, що до спірних правовідносин ст.50 Бюджетного кодексу України не можуть застосовуватись, оскільки договір був укладений 06.10.2009, тобто до набрання чинності норми Бюджетного кодексу України про непоширення позовної давності на погашення такої заборгованості.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Чебан» прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Лисенко В.А. та призначено розгляд справи на 11.09.2017.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та наполягали на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача - Селянського (фермерського) господарства „Чебан» до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

На електронну скриньку Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Заява про відкладення розгляду справи судовою колегією розглянута та відхилена з огляду на відсутність будь-яких доказів поважності причин неявки до судового засідання.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством „ОСОБА_3 було укладено Договір № 11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, відповідно до п. 1. якого, Укрдержфонд в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Селянському (фермерському) господарству „ОСОБА_3 (надалі - фермерське господарство) в сумі 100000 (сто тисяч) грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним Договором строк.

Відповідно до Розділу 2 Договору, на підставі довідки №11, виданої згідно протоколу №2, згідно з рішенням комісії від 01 жовтня 2009 року та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1102 (зі змінами та доповненнями), та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 651, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для поновлення облікових коштів.

Умовами п. 3.1. Договору, укладеного сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, передбачено, що Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право: вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі; вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка; вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Відповідно до п. 3.2.1. Договору, Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в Договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

За умовами п. 3.4.1 Договору фермерське господарство зобов'язалось у місячний термін з моменту отримання коштів надати Одеському відділенню Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.

Пунктом 3.4.2. Договору передбачено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме: до 01 жовтня 2014 року в сумі 100000 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету України: отримувач: ГУДКУ в Одеській області банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 23213460, р/р 31233460100008.

В разі зміни платіжних реквізитів для повернення фінансової допомоги фермерському господарству буде повідомлено додатково.

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримки (допомоги) до 01 жовтня 2014р.

На виконання умов укладеного Договору, Одеським відділенням Укрдержфонду на рахунок відповідача було здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 100000 грн., відповідно до платіжного доручення №16 від 19 жовтня 2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 19).

Фермерське господарство зобов'язалося укласти договір застави на користь Укрдежфонду в особі Одеського відділення (п.3.4.3 договору) і у 30-денний термін з дня отримання коштів фінансової підтримки подати до Одеського відділення Укрдержфонду нотаріально оформлений договір застави (п.3.4.4 договору).

Умовами п. 3.4.5. Договору сторони погодили, що фермерське господарство зобов'язане повернути в місячний термін кошти фінансової підтримки в розмірі 100000 грн. в разі невиконання п. 3.4.4. цього договору.

28.01.2010 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Заставодержатель), ОСОБА_3 (Заставодавець) та Селянським (фермерським) господарством „Чебан» (Боржник) було укладено Договір Застави, посвідчений ОСОБА_4, державним нотаріусом Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим №78, за яким забезпечуються вимоги Заставодержателя за договором №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року, укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством „Чебан» , за умовами якого Заставодержатель надав Боржнику фінансову підтримку на поворотній основі у розмірі 100000 грн. з кінцевим терміном повернення 01 жовтня 2014 року для поновлення облікових коштів, за що Боржник повинен виконати зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, сплатити пеню (п. 1.1 Договору Застави).

Відповідно до п. 4.1. Договору № 11, договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

У п. 5.1. Договору № 11 визначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду, фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав договірні зобов'язання, кошти у визначені договорами строки не повернув.

Позивачем на адресу відповідача 24.10.2014 за №015/215, 10.03.2015 за №015/52, 23.09.2015 за №015/275 та 29.01.2016 за №015/15 надіслані претензії з вимогою повернути кошти фінансової допомоги, які залишені Селянським (фермерським) господарством „Чебан» без відповіді та задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем - Селянським (фермерським) господарством „Чебан» договірних зобов'язань, прокуратура в інтересах держави в особі позивача звернулася до суду з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу та інфляційних втрат у розмірі 71523,28 грн. за період з 01.10.2014 по 30.11.2016 та 3% річних у розмірі 6673,97 грн. за період з 01.10.2014 по 20.12.2016.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з приписами п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1102 (в редакції на день надання фінансової підтримки відповідачу), фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 100 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Відповідно до п. п. 12, 13 зазначеного вище Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у справі - Одеським відділенням Укрдержфонду на виконання умов укладеного між сторонами Договору від 06.10.2009р., були перераховані відповідачу грошові кошти у вигляді фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 100000грн. (платіжне доручення №16 від 19.10.2009), що не заперечується відповідачем.

Селянським (фермерським) господарством „Чебан» не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України виконання умов Договору №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року щодо своєчасного повернення фінансової підтримки (допомоги) Одеському відділенню Укрдержфонду в розмірі 100000 грн. у строк до 01 жовтня 2014 року.

Враховуючи наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором, що визначений в якості підстави позову, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 100000 грн. коштів фінансової підтримки (допомоги).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних та трьох відсотків річних за допомогою комп'ютерної програми Законодавство , судова колегія вважає також вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 71523 грн. 28 коп. інфляційних та часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 6666 грн.

Судовою колегією розглянуті та відхилені доводи апеляційної скарги, як такі, що спростовуються матеріалами справи та недоведені належними засобами доказування.

Зокрема, не приймаються до уваги посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при відхиленні його заяви про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Умовами укладеного Договору № 11 від 06.10.2010р. (пункт 3.4.2 Договору) сторони погодили, що строк настання зобов'язання відповідача по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) - 01 жовтня 2014 року, отже, приймаючи до уваги оформлення і підписання позову 29.12.2016 та направлення прокурором позову до господарського суду 30.12.2016, колегія суддів зазначає, що позов Керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств подано в межах строку позовної давності, тривалість якого визначено ст. 257 Цивільного Кодексу України.

Судом першої інстанції правомірно відхилені твердження відповідача, щодо його обов'язку повернути виключно у місячний термін отримані кошти фінансової підтримки, в разі невиконання ним п. 3.4.4. Договору (за умовами якого фермерське господарство було зобов'язане у 30-денний термін з дня отримання коштів фінансової підтримки подати до Одеського відділення Укрдержфонду нотаріального оформлений договір застави).

Як вбачається з тексту Договору застави від 28.01.2010 та Договору №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06.10.2009 сторони обумовили кінцевий строк повернення відповідачем фінансової допомоги- саме 01 жовтня 2014 року, а саме по собі невиконання відповідачем умов п.3.4.4. Договору від 06.10.2009 не звільняє сторону від виконання зобов'язання по договору щодо повернення грошових коштів.

Укладаючи Договір застави 28.01.2010 (вже поза межами 30-денного терміну з дня отримання коштів фінансової допомоги), сторони засвідчили відстрочення строку забезпечення Договору №11 про надання фінансової підтримки від 06.10.2009, передбаченого у п. 3.4.4, підтвердивши, що кінцевий строк повернення відповідачем фінансової допомоги- 01 жовтня 2014 року.

Також судовою колегією розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку розміру інфляційних втрат за період з 01.10.2014 по 30.11.2016, оскільки як зазначалося раніше вказаний розрахунок перевірено судовою колегією за допомогою комп'ютерної програми Законодавство та визнано вірним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Чебан» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 по справі №916/19/17 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Чебан» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 по справі №916/19/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 по справі №916/19/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_5