Постанова

від 18.02.2010 по справі 2а-59/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року справа № 2а-59/10/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., при секретарі - Левчуку A.C.,

за участю: прокурора - Пащенка С.М.; представників: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Канівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю Енергетично-дорожнє будівництво про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Канівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі УПФУ в м. Каневі Черкаської області до ТОВ Енергетично- дорожнє будівництво про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 172 774 грн. 37 коп.

Позивач стверджував, що за жовтень - листопад 2009 року відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 172 774 грн. 37 коп.

Оскільки сума страхових внесків в розмірі 172 774 грн. 37 коп. у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, заявник просив стягнути її у судовому порядку.

В подальшому позивач, посилаючись на сплату 13 825 грн. 95 коп., зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 158 948 грн. 42 коп.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подав, в судове засідання представника не направив.

Заслухавши думку прокурора, який вважав, що позов підлягає задоволенню, пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом - Закон № 400/97- ВР ), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV ).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

ТОВ Енергетично-дорожне будівництво є суб'єктом підприємницької діяльності та з 18.10.2005 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 33757711).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом встановлено, що 13.11.2009 р. та 16.12.2009 р. відповідачем подано до УПФУ в м. Каневі Черкаської області розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно за жовтень 2009 р. та листопад 2009 р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаного розрахунку відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці в розмірі 164 109 грн. 75 коп. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу в сумі 10 473 грн. 85 коп.

Згідно даним картки особового рахунку та платіжних доручень №775, №776 від 30.12.2009 р., відповідач в рахунок сплати заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перерахував 15 635 грн. 18 коп., що враховано позивачем при розрахунках суми позову. Таким чином, у відповідача, утворилася недоїмка у розмірі 158 948 грн. 42 коп.

Відповідно до 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За змістом статті 23 зазначеного Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енергетично-дорожнє будівництво (Черкаська область, м. Канів, вул. Дорошенка, 84, ідентифікаційний код 33757711) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області (Черкаська область, м. Канів, вул. Шевченка, 49, ідентифікаційний код 21381868) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2009 р. та листопад 2009 р. в розмірі 158 948 (сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 42 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 22 лютого 2010 р.

Суддя І.О.Лічевецький