Постанова

від 16.08.2017 по справі 804/3120/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 р. Справа № 804/3120/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретаріПасічника Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Папуча А.В. Синявського І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства Ларго до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2017 року Мале приватне підприємство Ларго звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 року №0000331401 та №0000341401.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами проведеної перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення порушень платником податків, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, стаття 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та згідно з наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.02.2017 року №1160, направленнями від 28.02.2017 року №6441 та №6442 посадовими особами Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Малого приватного підприємства Ларго (код ЄДРПОУ 20193053) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс (код ЄДРПОУ 40335249) за період з 01.05.2016 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки було складено акт від 17.03.2017 року №2535/04-36-14-09/20193053, у висновках якого встановлено порушення:

- п.44 статті 44, пп. а п.198.1 та абзаців першого і другого п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 133 271,00 грн., в тому числі за:

- травень 2016 року на суму 88 752,00 грн.;

- червень 2016 року на суму 44 519,00 грн.

та занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 132 475,00 грн., в тому числі за:

- травень 2016 року на суму 1 001 903,00 грн.;

- червень 2016 року на суму 1 130 572,00 грн.

27 березня 2017 року не погодившись з Актом перевірки від 17.03.2017 року №2535/04-36-14-09/20193053 , Мале приватне підприємство Ларго подало заперечення на акт перевірки за вих.№70.

За результатами розгляду заперечень Малого приватного підприємства Ларго Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листом від 05.04.2017 року №6180/10/04-36-14-12-12 повідомило підприємству, що висновки Акту від 17.03.2017 року №2535/04-36-14-09/20193053податковим органом залишені без змін.

10 квітня 2017 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000341401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 197 712,50 грн., з яких 2 132 475,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 1 062 237,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та №0000331401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 133 271,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з приписами підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або оформлені з порушенням вимог) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що для цілей визначення об'єкта оподаткування господарські операції мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають їх реальність та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено з матеріалів справи та зазначено податковим органом у акті перевірки, що взаємовідносини між Малим приватним підприємством Ларго та Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс за травень-червень 2016 року відбувались відповідно до договору купівлі-продажу від 03.05.2016 року №03-05-16, предметом якого відповідно до пункту 1.1 договору є соняшник українського походження 2015 року.

Пунктом 3.1 вказаного Договору передбачено, що ціна товару визначається у специфікаціях на кожну партію поставки.

Специфікацією №1 від 04.05.2016 року до Договору від 03.05.2016 року №03-05-16 визначено місце поставки: Миколаївська область, Жовтневий район, с.Зоря, а за Специфікаціями №2 та №3 - місце поставки: Кіровградська область, м.Долинська, вул. Войкова, 1.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс було виписано Малому приватному підприємству Ларго наступні первинні документи: видаткові накладні від 04.05.2016 року №1, від 26.05.2016 року №2, від 26.05.2016 року №3; податкові накладні від 04.05.2016 року №1, від 26.05.2016 року №3, від 26.05.2016 року №4.

Згідно оформлених документів позивач отримав товару на суму 13 594 472,06 грн., в тому числі ПДВ - 2 265 745,35 грн.

На підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс податок на додану вартість по придбаному товару включено Малим приватним підприємством Ларго до складу податкового кредиту у періоди:

- травень 2016 року в сумі 1 090 654,82 грн. (податкова декларація з ПДВ за травень 2016 р., подана до податкової інспекції 17.06.2016 року за №9101617012);

- червень 2016 року в сумі 1 175 090,53 грн. (податкова декларація з ПДВ за червень 2016 р., подана до податкової інспекції 18.07.2016 року за №9123554816).

Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунки за поставлений товар було проведено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 7 843 928,88 грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.06.2016 року №БВ-0000292 на суму 3 000 000,00 грн., від 14.06.2016 року №БВ-0000299 на суму 2 000 000,00 грн., від 15.06.2016 року №БВ-0000300 на суму 1 262 252,90 грн., від 17.06.2016 року №БВ-0000302 на суму 2 816 675,98 грн. та від 21.06.2016 року №БВ-0000304 на суму 1 300 000,00 грн.

Станом на 30 червня 2016 року кредиторська заборгованість перед постачальником становить 5 750 543,18 грн.

У акті перевірки було встановлено, що в розділі Місцезнаходження та реквізити сторін Договору від 03.05.2016 року №03-05-16 вказані банківські реквізити контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс , а саме - р/р №2600701105953 в ПАТ БТА Банк , МФО 321723.

Однак, згідно даних реєстраційної картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс датою відкриття вищевказаного розрахункового рахунку є 30 травня 2016 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки на момент укладення договору товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс не мало вищевказаного розрахункового рахунку, це свідчить про штучний (уявний) характер оформлення правочину, так як в період вчинення оформленої господарської операції первинні документи не могли бути складені.

В той же час, суд відхиляє твердження позивача про укладення договору шляхом обміну листами електронною поштою та особистими переговорами з представниками контрагента, оскільки в ході судового розгляду до суду не надано доказів що підтвердження вказаних обставин.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору від 03.05.2016 року №03-05-16 передбачено, що продавець зобов'язується здійснити передачу Товару Покупцеві на умовах FCA, шляхом завантаження Товару на транспорт, наданий Покупцем, на складі за адресою, визначеною в специфікаціях до кожної партії товару. Постачання товару здійснюється за товарно-транспортними накладними Покупця, обов'язок та відповідальність щодо їх заповнення покладається на Продавця. Датою поставки на момент переходу права власності вважається дата документальної фіксації факту передачі Товару перевізнику або безпосередньо Покупцю згідно видаткових накладних.

Як встановлено під час проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та судом із наданих до матеріалів справи видаткових накладних, останні не містять інформацію щодо особи, яка отримала товар та на відсутні реквізити довіреності. В той же час, як до перевірки, так і до суду під час розгляду справи по суті платником податків не надано довіреності на отримання уповноваженими особами Покупця товару від постачальника.

Позивачем у ході судового розгляду надано пояснення, що Книга реєстрації довіреностей підприємством не ведеться, а довіреності складені в одному примірнику на надані Товариству з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс при отримані товару.

В той же час, з аналізу акту перевірки судом встановлено, що з товарно-транспортних накладних вбачається відсутність технологічної можливості здійснення поставки Товару в обмежені проміжки часу, а також встановлено, що вага автомобілів та причепів (тара) значно відрізняється, при чому розбіг ваги конкретного автомобіля з причепом складає від 2 до 6 тонн у різні дати, що за висновками перевіряючих, є ознакою штучного формування первинних документів, які складені не в момент проведення господарської операції та не відображаються фактичних даних

Суд погоджується з позицією позивача, що останній не несе відповідальності за виконання перевізником своїх зобов'язань, однак, досліджує факт реальності здійснення господарських операцій в цілому та встановлює факти реальних змін майнового стану суб'єктів господарювання.

Між тим, з матеріалів справи вбачається наявність ознак штучного формування первинних документів, які не відображають фактичних даних.

Окрім цього, вбачається невідповідність даних первинних документів, що свідчать про час переходу права власності на товар, а саме даних видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

Зокрема, згідно специфікації №1 до Договору соняшник у кількості 664,99 т переданий товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс у власність Малого приватного підприємства Ларго 04 травня 2016 року на підставі видаткової накладної №1, тоді як згідно товарно-транспортних накладних переданий: 04.05.2016 р. у кількості 81,08 т, 11.05.2016 р. - 20,74 т, 12.05.2016 р. - 33,41 т, 13.05.2016 р. - 48,88 т., 16.05.2016 р. - 26.09 т, 17.05.2016 р. - 23,9 т, 18.05.2016 р. - 120,99 т, 19.05.2016 р. - 106,14 т., 20.05.2016 р. - 109,93 т, 23.05.2016 р. - 26,54т, 26.05.2016 р. - 67,28 т.

Під час проведення перевірки було встановлено відсутність договорів відповідального зберігання, згідно якого товар, на який право власності перейшло 4 травня 2016 року, а факт транспортування відбувався пізніше, знаходився у Постачальника, актів-прийому передачі товару на відповідальне зберігання та повернення зі зберігання, факту сплати за послуги зберігання.

Суд відхиляє посилання позивача про те, що вже після переходу права власності на товар Постачальник здійснював його відвантаження на умовах договору, у зв'язку з чим договори відповідального зберігання відсутні.

Таким чином, суд погоджується із висновками податкового органу про те, що первинні документи не відображають реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання, оскільки їх дані не відповідають фактичному руху активів (соняшника).

Суд також зазначає, що в ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс зареєстроване 11 березня 2016 року та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, основний вид діяльності: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. Звіт за формою 1-ДФ до контролюючого органу за місцем реєстрації не поданий. Інформація про наявність основних засобів відсутня. Декларація з податку на прибуток за 2016 рік не подавалась, у зв'язку з чим показники валових доходів не задекларовані підприємством.

Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс не сплачувались суми податку на додану вартість до бюджету.

Поряд із цим, контролюючим органом встановлена відсутність придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс сировини та послу, притаманних господарській діяльності, таких як, газ, електроенергія, не встановлено факту придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт. Зокрема, за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за весь період діяльності контрагента встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

За даними акту перевірки, у травні 2016 року обсяг придбання Малим приватним підприємством Ларго у Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс соняшнику українського походження, урожаю 2015 року склав 1 284,2 т на суму ПДВ - 2 265,70 тис. грн., тоді як за весь період діяльності ТОВ Смарт Люкс придбало 997,00 т. соняшнику українського походження, врожаю 2015 року на суму ПДВ 1 758,3 тис. грн. у ТОВ Кевнед (код ЄДРПОУ 40165924) та ТОВ Лайкорд (код ЄДРПОУ 40331113), яким вказаний товар взагалі не придбавався за період діяльності.

В той же час, при проведенні перевірки встановлено, що аналізом формування ціни по ланцюгу постачання встановлено, що реалізоване Малому приватному підприємству Ларго насіння соняшника українського походження врожаю 2015 року придбавалась Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс у постачальників в один день, в однакових обсягах, за однією ціною, а також операції з купівлі та продажу є абсолютно ідентичними.

Разом з тим, пунктом 1.2. Договору від 03.05.2016 року №03-05/16 передбачено, що Продавець стверджує, що Товар є придбаним безпосередньо у сільськогосподарського виробника, Продавець є першим посередником у наступному постачанні Товару. Продавець гарантує підтвердження факту придбання Товару у сільськогосподарського виробника відповідними документами.

Пунктом 9.5 вищенаведеного Договору встановлено, що Продавець зобов'язується документально підтвердити, що він є першим посередником в постачанні Товару, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, шляхлм надання відповідних договорів, рахунків, накладних тощо.

До перевірки Малим приватним підприємством Ларго надано отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс договір купівлі-продажу від 04.05.2016 року №388, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс та Фермерським господарством ЮГО (код ЄДРПОУ 31392825), у якому, як і в договорі від 03.05.2016 року №03-05/16 вказані банківські реквізити ТОВ Смарт Люкс , а саме - р/р №2600701105953 в ПАТ БТА Банк , МФО 321723.

Як вже зазначено судом раніше, датою відкриття вищевказаного розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс є 30 травня 2016 року.

В той же час, у Договорі від 04.05.2016 року №388 Банківськими реквізитами Фермерського господарства ЮГО вказано: р/р №2600001011152 в ПАТ Вектор Банк , МФО 339038.

Податковим органом з реєстраційної картки платника податків Фермерського господарства ЮГО встановлено, що за весь період діяльності господарства останнє не відкривало жодних розрахункових рахунків в ПАТ Вектор Банк , зокрема р/р №2600001011152 не зареєстрований.

Водночас, відповідно до пункту 9.6 Договору від 04.05.2016 року №388 Продавець зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами статті 201 Податкового кодексу України, а також квитанцію про внесення такої податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних, однак, надані до перевірки податкові накладні від 09.06.2016 року №9570371400, від 13.06.2016 року №9750648135, від 09.06.2016 року №9570398472 не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд звертає увагу, що під час дослідження реальності здійснення господарської операції з постачання Фермерського господарства ЮГО на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс податковим органом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість Фермерським господарством ЮГО за травень 2016 року від 16.06.2016 року подана з нульовими показниками, отже, Фермерське господарство ЮГО не декларувало податкові зобов'язання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс .

З аналізу Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено відсутність реєстрації податкових накладних Фермерським господарством ЮГО на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс за 2016 рік.

З наданих до перевірки Малим приватним підприємством Ларго первинних документів вбачається, що товар - насіння соняшника невстановленого походження, врожаю 2015 року реалізовано Фермерським господарством ЮГО у кількості 1284 т на суму ПДВ 2 265,7 тис. грн. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс , в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс насіння соняшника, врожаю 2015 року реалізовано у кількості 1284 т на суму ПДВ 2 265,7 тис. грн. на адресу Малого приватного підприємства Ларго .

Таким чином, насіння соняшника українського походження врожаю 2015 року, що реалізоване на адресу Малого приватного підприємства Ларго придбане Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс у Фермерського господарства ЮГО в один день, в однакових обсягах, за однією і тією ж ціною, а також операції з купівлі та продажу є абсолютно ідентичними.

Суд звертає увагу, що на формування ціни мають впливати супутні витрати, пов'язані з фізичним рухом активів, зокрема на зберігання та транспортування, однак ціна реалізації соняшника Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс ідентична ціні придбання.

З наведеного вбачається, що в господарських операціях відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу, у зв'язку з чим вони не можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

Таким чином, суд погоджується з позицією податкового органу та зазначає, що на момент укладення наданого до перевірки Договору від 04.05.2016 року №388 суб'єкти господарської діяльності не мали розрахункових рахунків, зазначених у реквізитах договору, що свідчить про штучний (уявний) характер оформлення правочину.

Суд також звертає увагу, що товар, придбаний Малим приватним підприємством Ларго у Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс з місцем поставки: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Войкова,1, було реалізовано Державному підприємству Сантрейд за Договором від 23.05.2016 року №60100103 на умовах поставки FCA за адресою: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Войкова,1.

З наданих Малим приватним підприємством Ларго видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вбачається, що позивачем забезпечено завантаження транспорту Державному підприємству Сантрейд , а також вантажовідправником зазначене Мале приватне підприємство Ларго , а вантажоодержувачем - Державне підприємство Сантрейд за адресою: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Войкова,1.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на неможливість виконання вказаних операцій контрагентом, суд приходить до висновку, що надані до перевірки Малим приватним підприємством Ларго документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у період травень - червень 2016 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Люкс , що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту.

Поряд із цим, суд зазначає, що аналіз вищенаведеного свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, у зв'язку з чим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом України у постанові від 6 грудня 2016 року №21-1440а16.

За приписами частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи підтвердження в ході судового розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтував правильність визначення податкових зобов'язань з податку на додатну вартість, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства Ларго до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2017 року.

Суддя І.В. Тулянцева