Постанова

від 11.09.2017 по справі 812/549/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/549/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2 (ордер від 26.04.2017 АА № 067584),

представника першого відповідача: Горбенка Є.С. (довіреність від 05.07.2017 № ВДЗ/126),

представника другого відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії, Алчевського міського відділу ГУМВС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), в якому заявлено такі вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - ГУМВС України у Луганській області) генерал-лейтенанта міліції Науменка А.В. про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України підполковника міліції ОСОБА_1 (М-034866), начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Алчевського міського відділу за п. 64 є (за порушення дисципліни);

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Алчевського міського відділу ГУМВС України у Луганській області або на іншій рівнозначній посаді за обсягом функціональних обов'язків та повноважень по посаді з 08.12.2014;

- стягнути на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за весь час до ухвалення постанови по справі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач, починаючи з 28.03.1996, проходив службу в ОВС, з грудня 2013 року проходив службу на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних у сфері господарської діяльності, слідчого відділу Алчевського міського відділу ГУМВС України у Луганській області (далі - Алчевський МВ).

До початку серпня 2014 року обов'язки начальника Алчевського МВ в різний час виконували ОСОБА_6, ОСОБА_7 У цей період позивач продовжував виконувати обов'язки начальника відділення слідчого відділу Алчевського МВ.

На початку серпня 2014 року після виїзду ОСОБА_7 позивач почав виконувати обов'язки начальника слідчого відділу, оскільки залишився єдиним співробітником, хто мав доступ до ЄРДР та міг реєструвати скоєні злочини. ОСОБА_7 також залишив позивачу гербову печатку Алчевського МВ. У період серпня - початку вересня 2014 року позивач, виконуючи обов'язки начальника СВ Алчевського МВ, організовував роботу підрозділу, складав графіки чергування слідчих у слідчо-оперативних групах, проводив інструктажі, вивчав зібрані матеріали, приймав рішення про реєстрацію матеріалів у ЄРДР.

Вранці 13.09.2014 позивачу зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що починаючи з 13.09.2014 на позивача покладаються обов'язки начальника Алчевського МВ. Цього ж дня на електронну адресу надійшов наказ від 13.09.2016 № 625 про призначення позивача виконуючим обов'язки начальника Алчевського МВ. Одночасно з обов'язками начальника Алчевського МВ, позивач продовжував виконувати обов'язки начальника відділення слідчого відділу, начальника слідчого відділу. Виконання обов'язків продовжував до захоплення будівлі Алчевського МВ незаконними озброєними формуваннями. Після чого знайшов спосіб передати гербову печатку Алчевського МВ до ГУМВС України у Луганській області. Позивач вважає, що до останнього сумлінно виконував службові обов'язки, залишився вірним Присязі, не допускав не виконання чи не належного виконання службової дисципліни.

Після виїзду з тимчасово окупованої території, позивач дізнався, що наказом від 08.12.2014 № 421 о/с його звільнено з ОВС за порушення дисципліни.

Позивач вважає цей наказ незаконним, виданим з порушенням діючого законодавства та таким, що підлягає скасуванню, через суттєві порушення відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення, визначеного Законом України Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114. Так, в наказі не зазначено підставу його прийняття та дату звільнення. Службове розслідування перед звільненням позивача не проводилося, а твердження відповідача про порушення дисципліни є голослівним та не підтвердженим. При цьому не враховано, що звільнення є найсуворішим дисциплінарним стягненням, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу. З наказів не випливає ані оцінки скоєного, ані необхідності застосування крайнього заходу - звільнення. Перед накладенням стягнення письмові пояснення не відбиралися. Наказ не містить обставин, з якими відповідач пов'язує порушення позивачем дисципліни. Факт порушення позивачем дисципліни не доведений. Під час накладення дисциплінарного стягнення не враховані заохочення та винагороди позивача, його сімейний стан, обставини подій 2014-2015 років.

У позовній заяві позивачем наведений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно з яким середній заробіток складає 139487,94 грн (заробітна плата за 2 останні місяці 9586,94 грн : 40 кількість робочих днів за 2 місяці = 239,67 грн середньодобова заробітна плата х на 582 дні вимушеного прогулу = 139487,94 грн).

У судовому засіданні позивач та його представник надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник першого відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення проти позову (арк. спр. 75-81), у яких зазначив, що з 19 травня 2014 року, після захоплення адміністративної будівлі ГУМВС України у Луганській області, тимчасовим місцем дислокації ГУМВС України у Луганській області визначено м. Сватове Луганської області. Керівництвом МВС службовою телеграмою від 13.06.2014 МВСУ НР-11756/Чб висунуто вимоги про проведення за фактами невиконання працівниками визначених посадовими інструкціями обов'язків службових розслідувань та у разі підтвердження прийняття рішень про припинення виплати таким працівникам грошового забезпечення. Окрім того, 04.07.2014 на офіційному веб-сайті МВС України розміщено звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, згідно з яким всі працівники органів та підрозділів ГУМВС України у Луганській області зобов'язані прибути до м. Сватово Луганської області.

У подальшому з 04.08.2014 відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 31.07.2014 № 1363 ГУМВС України у Луганській області передислоковано до м. Сєвєродонецьк Луганської області. У зв'язку з чим до органів та підрозділів, які перебували на непідконтрольній українській владі території, направлено службову телеграму від 20.08.2014 № 6/2-17 щодо необхідності прибуття особового складу до м. Сєвєродонецька Луганської області для реєстрації та подальшого проходження служби. Одночасно доведено до відома інформацію, що у випадку неприбуття таким працівникам буде припинено нарахування та виплату грошового утримання, а також розглянуто питання щодо звільнення з ОВС за невихід на службу під час проведення на території області антитерористичної операції.

27.09.2014 за № ВДЗ/2354 керівництвом ГУМВС України у Луганській області направлена чергова службова телеграма з вимогою всім співробітникам, держслужбовцям, вільнонайманим працівникам ОВС Луганської області у період з 27 вересня 2014 року до 03 жовтня 2014 року прибути до Сєвєродонецького міського відділу за місцем тимчасової дислокації ГУМВС України у Луганській області.

Крім цього, керівники усіх рівнів постійно у телефонному режимі інформували підлеглих працівників про необхідність прибуття до місця дислокації ГУМВС України у Луганській області, у тому числі й позивача.

Враховуючи факт неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУМВС України у Луганській області деяких працівників ОВС області, список яких зазначений у рапорті начальника УКЗ ГУМВС України у Луганській області, наказом відповідача призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих співробітників міліції. У подальшому був затверджений висновок службового розслідування, за результатами якого прийнято рішення щодо звільнення співробітників ОВС, у тому числі й позивача.

19.11.2014 виданий наказ № 3778 про покарання окремих співробітників ОВС, у тому числі й позивача.

Наказом ГУМВС України у Луганській області від 08.12.2014 № 421 о/с ОСОБА_1 звільнений з ОВС за п. 64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС.

Тяжкість дисциплінарного стягнення відповідає характеру скоєного позивачем дисциплінарного проступку.

Таким чином, відповідач при звільненні позивача діяв в межах та порядку, передбачених законом, та умов, які виникли в Державі.

Також, представник першого відповідача зазначив, що позивач протягом тривалого часу перебував у м. Києві, був обізнаний про передислокацію ГУМВС України у Луганській області до м. Сєвєродонецька та ухилявся від проходження служби в ОВС.

Під час проведення службового розслідування відібрати пояснення позивача та ознайомити його з дисциплінарним наказом було не можливо, у зв'язку з відсутністю позивача за місцем дислокації ГУМВС України у Луганській області.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи пасивну поведінку позивача та, фактично, допущення ним бездіяльності щодо повідомлення будь-якого підрозділу ОВС щодо свого місцезнаходження та бажання продовжити службу протягом двох років, представник першого відповідача вважає, що відсутні підстави для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу стягнення коштів за час вимушеного прогулу, представник першого відповідача зазначив, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, грошове забезпечення позивачу виплачувалося за місцем служби Алчевським МВ, яке є самостійною юридичною особою. У свою чергу Алчевський МВ не переміщений на підконтрольну українській владі територію, не перебуває в процесі ліквідації, а тому не може мати будь-яких правонаступників. Відповідно, ГУМВС України у Луганській області не є належним відповідачем за вимогою про стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

З приводу поновлення позивача на посаді, представник першого відповідача зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції України та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, утворюється юридична особа публічного права - Головне управління Національної поліції в Луганській області, в свою чергу юридична особа публічного права - ГУМВС України у Луганській області - ліквідується. У зв'язку з чим наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 Про організаційно-штатні питання в ГУМВС України у Луганській області скасовуються всі штати та скорочуються всі посади.

У судовому засіданні представник першого відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Другий відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Так, Згідно з довідкою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року неможливо надіслати поштове відправлення у даній адміністративній справі другому відповідачу, місцезнаходження якого є: 94204, , , , 8, оскільки відповідно до листа в.о. директора ЛД УДППЗ Укрпошта від 03.10.2016 № 2184/622 з 07 листопада 2014 УДППЗ Укрпошта не здійснює пересилання пошти у Луганській області, зокрема до/з м. Алчевськ (арк. спр. 225).

З урахуванням зазначеного листа, повідомлення другого відповідача відбувалось шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду adm.lg.court.gov.ua: відповідної інформації.

Альтернативні засоби зв'язку з другим відповідачем, суду не відомі, інший спосіб повідомлення відсутній.

Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення другого відповідача про дату, час та місце розгляду заяви.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що у 2014 році він проходив службу на посаді начальника слідчого відділу Алчевського МВ. У період до 12 серпня 2014 року виконував обов'язки начальника Алчевського МВ. Після отримання відповідної вказівки, 12 серпня 2014 року виїхав з міста Алчевська Луганської області. Вказівку про необхідність виїзду на контрольовану українською владою територію довів до відома всього особового складу Алчевського МВ, у тому числі й позивача. Гербову печатку залишив ОСОБА_1, оскільки він був начальником відділення слідчого відділу Алчевського МВ та свідок довіряв йому. Обов'язки начальника відділу на позивача свідок не покладав, оскільки не має відповідних повноважень. Разом з тим, свідку відомо, що позивач у період серпня-вересня 2014 року продовжував виконувати свої обов'язки в Алчевському МВ, оскільки у цей період закінчувалося досудове розслідування деяких кримінальних справ та позивач ознайомлював обвинувачених, які утримувалися в Алчевському МВ, з матеріалами справи та надсилав відповідні відомості до свідка. Також, позивач у вказаному періоді вносив відомості до ЄРДР. Спілкування свідка з позивачем з приводу кримінальних справ відбувалося телефоном та за допомогою електронної пошти. Свідок також підтвердив факти надсилання позивачем електронною поштою процесуальних документів на контрольовану українською владою територію. Також, зі слів позивача свідку відомо, що у вересні 2014 року позивач виконував обов'язки начальника Алчевського МВ.

З приводу проведеного службового розслідування свідок повідомив, що нічого повідомити не може, оскільки вже не пам'ятає. Також, свідок зауважив, що не пам'ятає чи складалися ним акти про відсутність позивача на робочому місці, на які йдеться посилання у висновку службового розслідування. Разом з тим свідок зауважив, що висновок про результати службового розслідування не відповідає дійсності, оскільки до 12 серпня 2014 року свідок сам перебував у місті Алчевську, відповідно з 01серпня до 12 серпня 2014 року не міг бачитися з іншими членами комісії та встановлювати факти відсутності на службі співробітників Алчевського МВ.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника першого відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (М-034866) у період з 29.03.1996 по 08.12.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах атестованого складу, остання посада - начальник відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Алчевського МВ ГУМВС України у Луганській області. За час служби наказом від 31.08.2009 № 387 присвоєно звання підполковник міліції . Зазначені відомості підтверджено довідкою ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області про проходження служби (арк. спр. 44).

Наказом ГУМВС України у Луганській області від 08.12.2014 № 421 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 (М-034866), начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Алчевського міського відділу звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 є (за порушення дисципліни). Підстава: наказ ГУМВС України у Луганській області від 19.11.2014 № 3778 (арк. спр. 43).

Згідно з пунктом 94 наказу ГУМВС України у Луганській області від 19.11.2014 № 3778 Про покарання окремих працівників Алчевського МВ ГУМВСУ у Луганській області за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВСУ від 22.02.2012 № 155, що виразилося у тривалому невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО, начальника відділення СВ Алчевського МВ ГУМВСУ підполковника міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (арк. спр. 97-101).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень першого відповідача, суд виходить з такого.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Згідно з пунктом 64 є Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Пунктом 21 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Дослідженням витягу з наказу ГУМВС України у Луганській області від 19.11.2014 № 3778 Про покарання окремих працівників Алчевського МВ ГУМВСУ у Луганській області встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення такого дисциплінарного проступку: незважаючи на неодноразові вимоги керівництва МВС, ГУМВС щодо зміцнення службової дисципліни, належного виконання особовим складом своїх службових обов'язків, до останнього часу мають місце факти невиходу працівників на службу. Всупереч вимог звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини від 04.07.2014 щодо необхідності прибуття за тимчасовим місцем дислокації ГУМВСУ у Луганській області, розміщеного на офіційному веб-сайті МВС України, службових телеграм від 20.08.2014 № 6/2-17 та від 27.09.2014 № ВДЗ/2354 щодо необхідності прибуття особового складу до м. Сєвєродонецька Луганської області для реєстрації та подальшого проходження служби, працівники міліції Алчевського МВ ГУМВСУ у Луганській області, у тому числі й позивач, до місця дислокації ГУМВСУ у Луганській області не прибули, рапорти про своє звільнення не надали (арк. спр. 97-101).

Також, у наказі відображено, що підлеглому особовому складу повідомлено про необхідність прибуття до м. Сєвєродонецька (тимчасове місце дислокації ГУМВС України у Луганській області) для подальшого проходження служби, та їм було надано час для виїзду з місць непідконтрольної території та прибуття до м. Сєвєродонецька.

У свою чергу наказ від 19.11.2014 № 3778 не містить відомостей про: період невиходу позивача на службу; наказ, яким призначено проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни з боку окремих працівників Алчевського МВ; матеріали, якими оформлено встановлені перевіркою порушення.

Представником першого відповідача до матеріалів справи надані копії звернення та службових телеграм, а також копію наказу ГУМВС України у Луганській області від 31.07.2014 № 1363 Про передислокацію ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 102, 104, 105, 127).

Жодних доказів на підтвердження існування наказів про передислокацію Алчевського МВ до суду не надано.

Представник ГУМВС України у Луганській області наполягав, що позивач мав виконати вимоги звернення колегії МВС України та прибути до м. Сєвєродонецька.

Разом з тим, суд вважає, що звернення колегії МВС України у розумінні статті 4 Дисциплінарного статуту та пункту 21 Положення № 114 не може вважатися обов'язковою до виконання вказівкою керівництва щодо проходження служби за новим місцем дислокації, оскільки не містить конкретних завдань, строків виконання. Суд вважає, що з метою реалізації такого звернення прямим чи безпосереднім начальником позивача мав бути виданий відповідний наказ.

Також, у наказі від 19.11.2014 № 3778 відсутні відомості, ким та в який спосіб вимоги звернення колегії МВС, службових телеграм та наказу від 31.07.2014 № 1363 Про передислокацію ГУМВС України у Луганській області доведені до відома позивача. Не надано доказів ознайомлення позивача з цими документами й у судовому засіданні. Розміщення звернення колегії МВС на офіційному сайті МВС, на думку суду, не є належним способом доведення його до відома підлеглих.

Більш того, у судовому засіданні встановлено, що Алчевський МВ у період до 22 вересня 2014 року продовжував свою діяльність у м. Алчевську Луганської області - до захоплення будівлі Алчевського МВ невідомими озброєними особами, що підтверджено копіями супровідних листів про направлення матеріалів кримінальних проваджень (арк. спр. 173-176), копією акта приймання-передавання кримінальних проваджень (арк. спр. 178), копіями оперативних зведень про злочини, пригоди, заяви та повідомлення, що надійшли до Алчевського МВ від 24.08.2014 та 25.08.2014 (арк. спр. 179-180), копією запиту про надання витягу з ЄРДР від 09.09.2014, копією запитуваного витягу з ЄРДР та супровідного листа до нього (арк. спр. 181-183), поясненнями свідка ОСОБА_7, наданими у судовому засіданні.

У свою чергу, позивач протягом цього часу також виконував свої обов'язки та проходив службу у м. Алчевську Луганської області - за місцем дислокації Алчевського МВ, що підтверджено: поясненнями свідка ОСОБА_7, витягом з ЄРДР та супровідним листом до нього, які 09.09.2014 сформовані та підписані позивачем (арк. спр. 182-183), скрін-шотом сторінки електронної пошти позивача, на якій відображено отримання позивачем процесуальних документів по справах, наказу (арк. спр. 184), роздруківкою внесених до ЄРДР кримінальних проваджень за серпень-вересень 2014 року із відображенням відомостей про керівництво слідчого відділу Алчевського МВ, яке підтверджувало внесені відомості (арк. спр. 201-217).

Вивченням супровідного листа до списку кримінальних проваджень з ЄРДР та списку кримінальних проваджень з ЄРДР за період серпня-вересня 2014 року встановлено, що за вищевказаний період часу підтверджували внесені слідчими відомості до ЄРДР начальник слідчого відділу Алчевського МВ ОСОБА_7, заступник начальника слідчого відділу Алчевського МВ ОСОБА_8, начальник слідчого відділення слідчого відділу Алчевського МВ ОСОБА_1

Також, судом встановлено, що наказом начальника Алчевського МВ від 13.09.2014 № 625 Про покладення тимчасового виконання обов'язків , починаючи з 13.09.2014, на ОСОБА_1 до особливого розпорядження було покладено тимчасове виконання службових обов'язків начальника Алчевського МВ. Копія наказу наявна в матеріалах справи (арк. спр. 21).

Суду для огляду оригінал зазначеного наказу не надано, разом з тим, представник першого відповідача не заперечував існування цього наказу та повідомив суду, що до теперішнього часу цей наказ не скасований.

До 18.11.2014 у позивача зберігалася й гербова печатка Алчевського МВ, яку у подальшому позивач передав для знищення, що підтверджено копією розписки (арк. спр. 187).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відомості про невихід позивача на службу протягом серпня-вересня 2014 року та його самоусунення від виконання обов'язків, відображені у наказі від 19.11.2014 № 3778, повністю спростовані вищеописаними доказами.

Обставини щодо відсутності позивача на службі протягом більше ніж двох років, про які повідомляє представник першого відповідача, судом не встановлюються та не оцінюються, оскільки вони не були предметом встановлення та дослідження в ході службового розслідування, та не стали підставою для прийняття рішення про звільнення позивача зі служби. Тобто такі обставини не є предметом доказування у даній адміністративній справі.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

У свою чергу статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено таке:

- з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування (частина перша);

- службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць (частина друга);

- порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта);

- перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (частина п'ята);

- при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (частина десята);

- звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина п'ятнадцята).

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція), відповідно до пункту 1.1 якої, вона визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції).

Згідно з пунктом 3.3 проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.

У розділі V Інструкції Строки проведення службового розслідування визначено, що:

- службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць (пункт 5.1);

- початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення (пункт 5.2);

- завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування) (пункт 5.3).

Відповідно до підпункту 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин, зміст якого визначено пунктами 8.2 - 8.4 Інструкції.

За приписами пунктів 9.1 - 9.3 Інструкції після затвердження висновку службового розслідування його оригінал та матеріали службового розслідування, а також наказ про накладення дисциплінарного стягнення (за наявності) передаються до канцелярії (секретаріату) підрозділу, де проходить службу виконавець, що проводив службове розслідування. У випадку проведення службового розслідування комісією оригінали матеріалів зберігаються в канцелярії (секретаріаті) підрозділу - основного виконавця, який визначається начальником, що призначив службове розслідування. Строк зберігання матеріалів службового розслідування встановлюється відповідно до законодавства. Копії висновків за результатами службових розслідувань, під час проведення яких встановлені факти порушення особами РНС службової дисципліни і до винних ужито заходів дисциплінарного впливу, разом з копіями відповідних наказів начальниками структурних підрозділів МВС, органів та підрозділів внутрішніх справ протягом трьох днів з дати підписання наказу надсилаються до кадрових апаратів відповідно МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ, науково-дослідних установ МВС для обліку, узагальнення та залучення до особових справ.

На виконання вимог суду, на підтвердження факту проведення службового розслідування до матеріалів справи надано: копію рапорту начальника УКЗ ГУМВС України у Луганській області від 20.11.2014 про встановлення ним фактів неприбуття на службу в період часу з серпня по жовтень 2014 року працівників Алчевський МВ, зокрема й позивача (арк. спр. 86-88); копію витягу з висновку про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Алчевського МВ від 20.11.2014, затвердженого начальником ГУМВС України у Луганській області 20.11.2014 (арк. спр. 89-96).

Дослідженням висновку службового розслідування встановлено відображення у ньому, що підставою для проведення службового розслідування став наказ ГУМВС України у Луганській області про призначення та проведення службового розслідування. Разом з тим, висновок не містить жодних реквізитів цього наказу - дати його складання, номеру. Суду наказ про призначення службового розслідування не наданий. Таким чином неможливо встановити, чи дотримано строки проведення службового розслідування та чи взагалі були підстави для його проведення.

У висновку відображено, що в період часу з 01.08.2014 по 30.09.2014 комісією у складі, зокрема першого заступника начальника відділу - начальника СВ Алчевського МВ ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_7, встановлено факти відсутності у вищевказаний час на службі без поважних причин працівників Алчевського МВ, у тому числі й ОСОБА_1

Факти відсутності працівників Алчевського МВ на робочому місці оформлено актами невиходу на службу, які, у свою чергу, знищені згідно акту про знищення актів. Суду акт про знищення актів невиходу на службу працівників Алчевського МВ також не наданий.

Суд вважає, що знищення актів невиходу на службу, які є матеріалами службового розслідування є прямим порушенням вимог Інструкції, якою, як вже вище вказано, приписано зберігати оригінали матеріалів службового розслідування в канцелярії (секретаріаті) підрозділу - основного виконавця, який визначається начальником, що призначив службове розслідування.

Більш того, допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 спростував відомості про свою участь у складанні актів, оскільки до 12 серпня 2014 року свідок сам перебував у м. Алчевську. Тобто до свого виїзду з м. Алчевська не міг бачитися з іншими членами комісії та встановлювати факти відсутності на службі співробітників Алчевського МВ.

Пояснення свідка в цій частині повністю узгоджуються з поясненнями позивача та підтверджуються також відомостями з ЄРДР (арк. спр. 209-217).

Слід також зауважити, що описова частина висновку службового розслідування містить розбіжності у визначенні періоду, в якому встановлено відсутність позивача на службі, так, спочатку відображено, що комісією у період часу серпень-вересень 2014 року встановлено факти відсутності працівників Алчевського МВ на службі, а потім зроблено висновок, що: факти відсутності в період часу з серпня по жовтень 2014 року… .

Як повідомив позивач, про проведення службового розслідування його також ніхто не повідомляв, пояснення від нього в ході службового розслідування та перед звільненням не відбиралися.

Представник першого відповідача повідомив, що пояснення відібрати від позивача було неможливо через його відсутність на службі. Разом з тим першим відповідачем вживалися заходи для повідомлення позивача та відібрання від нього пояснень. Такі твердження у судовому засіданні не підтвердилися, оскільки, як вже вище вказано, матеріали службового розслідування, окрім рапорту та висновку службового розслідування, до суду не надані.

Суд також зауважує на ту обставину, що рапорт про встановлення фактів неприбуття працівників на службу та висновок службового розслідування датовані 20.11.2014.

Натомість наказ ГУМВС України у Луганській області про покарання № 3778 датований 19.11.2014.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що службове розслідування проведено першим відповідачем вже після складання наказу про покарання (накладення дисциплінарного стягнення).

Згідно з довідкою члена ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 30.06.2017 № 6/2-223ЛК причиною затвердження висновку службового розслідування пізніше (20.11.2014), а ніж наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (19.11.2014), є допущена технічна помилка, тому правильною датою затвердження висновку службового розслідування вважати 19.11.2014 (арк. спр. 168).

Разом з тим такі твердження є безпідставними, оскільки дата складання висновку узгоджується з датою його затвердження начальником ГУМВС України у Луганській області та датою складання рапорту.

Надати будь-які інші матеріали службового розслідування для спростування всіх вищеописаних розбіжностей та сумнівів представник першого відповідача не взмозі, оскільки згідно з довідкою члена ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 30.06.2017 № 6/2-224ЛК на сьогодні не можливо встановити у осіб, які на той час працювали в ОВС, до якої саме справи були долучені матеріали службового розслідування працівників Алчевського МВ, у тому числі й ОСОБА_1 На сьогодні надати будь-які інші матеріали службового розслідування чи акти знищення матеріалів у ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області немає можливості (арк. спр. 169).

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, суд встановив, що першим відповідачем службове розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення на позивача та звільнення його зі служби в ОВС не проводилось, що є порушенням вимог Дисциплінарного статуту та є неприпустимим.

Так, як вже вище вказано, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Дисциплінарним статутом визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, завдяки чому забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності. Відповідно, обов'язковою передумовою застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу має бути ретельне службове розслідування.

Відповідно порушення першим відповідачем порядку та процедури звільнення позивача зі служби, на думку суду, є безумовною підставою для визнання протиправними та скасування наказів про звільнення та поновлення позивача на посаді.

Крім того, слід зауважити, що оскільки звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу перший відповідач у наказі про покарання мав мотивувати неможливість застосування інших дисциплінарних стягнень аж до звільнення зі служби.

Разом з тим у наказі про покарання таке мотивування відсутнє.

Також судом встановлено, що першим відповідачем у порушення вимог Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення не враховані тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка позивача, визнання чи не визнання особою своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

На користь такого твердження свідчить відсутність будь-яких доказів на підтвердження протилежної позиції. Про існування вищеописаних обставин та про їх врахування першим відповідачем не зазначено й у висновку службового розслідування.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що першим відповідачем не доведений, по-перше, факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, по-друге, дотримання процедури накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, та, відповідно, правомірність виданих ним наказів від 19.11.2014 № 3778 та від 08.12.2014 № 421о/с в частині, що стосуються позивача.

Незважаючи на те, що позивач просить тільки визнати протиправним та скасувати наказ від 08.12.2014 По особовому складу в частині, що стосується позивача, суд, керуючись частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши пункт 94 наказу від 19.11.2014 № 3778 Про покарання окремих працівників Алчевського МВ ГУМВСУ у Луганській області , яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення.

Такого висновку суд дійшов зважаючи на те, що наказ по особовому складу є похідним від наказу про покарання та захист прав, свобод та інтересів позивача є неможливим без виходу судом за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Таким чином суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на попередній посаді - начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Алчевського міського відділу ГУМВС України у Луганській області.

Твердження представника першого відповідача про неможливість поновлення позивача на попередній посаді внаслідок того, що ГУМВС України у Луганській області ліквідується та за наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 Про організаційно-штатні питання в ГУМВС України у Луганській області скасовуються всі штати та скорочуються всі посади, суд до уваги не приймає та вважає безпідставними, оскільки, по-перше, ліквідаційна процедура ГУМВС України у Луганській області ще не завершена, що підтверджено відсутністю запису про державну реєстрацію юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 31-35), та ліквідаційна комісія має всі повноваження по вирішенню питань щодо працевлаштування працівників органу, що ліквідується.

По-друге, як вже неодноразово висловлював Верховний Суд України, наприклад, у постанові від 28 жовтня 2014 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41602330), ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України від 29.07.1993 № 58 днем звільнення вважається останній день роботи.

З вище зазначеного можна дійти висновку, що день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем.

У наказі про звільнення від 08.12.2014 № 421о/с не визначено дату, з якої ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ, відповідно днем звільнення позивача вважається дата наказу - 08.12.2014, який є й останнім робочим днем. Таким чином, позивач має бути поновлений на посаді з наступного дня після дня звільнення, тобто, з 09.12.2014.

Цей день є й початком періоду, за який розраховується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова № 100).

Згідно з довідками ГУМВС України у Луганській області від 25.04.2017 № 333/111/22-2017 (арк. спр. 84) та від 23.05.2017 № 85 (арк. спр. 117) грошове забезпечення ОСОБА_1 за два повних послідовних безперервних місяця роботи перед звільненням - травень та червень 2014 року складає 9586,94 грн (4844,67 грн за травень та 4742,27 грн за червень).

За даними листа Мінпраці та соцполітики від 04.09.213 № 9884/0/14-13/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік кількість робочих днів за травень - 19, за червень - 19. Відповідно середньоденне грошове забезпечення становить 252,29 грн (9586,94 грн : 38 днів = 252,29 грн).

За даними листів Мінпраці та соцполітики від 04.09.213 № 9884/0/14-13/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік (арк. спр. 158) та від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік (арк. спр. 159) кількість робочих днів за час вимушеного прогулу за період з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року становить 251 день (з 09.12.2014 по 31.12.2014 - 17 робочих днів, січень 2015 року - 20 робочих днів, лютий 2015 року - 20 робочих днів, березень 2015 року - 21 робочий день, квітень 2015 року - 21 робочий день, травень 2015 року - 18 робочих днів, червень 2015 року - 20 робочих днів, липень 2015 року - 23 робочих дні, серпень 2015 року - 20 робочих днів, вересень 2015 року - 22 робочих дні, жовтень 2015 року - 22 робочих дні, листопад 2015 року - 21 робочий день, з 01.12.2015 по 08.12.2015 - 6 робочих днів).

Таким чином грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу за один рік за період з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року складає 63324,79 грн (252,29 грн х 251 робочий день = 63324,79 грн).

Посилання представника відповідача на необхідність застосування положень пункту 1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 31.12.2007 № 499 (далі - Наказ № 499), якими встановлено інший порядок розрахунку середньоденного грошового забезпечення, відмінний від порядку, визначеного Постановою № 100, суд вважає необґрунтованими, оскільки спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовано питання обчислення середньої заробітної плати, є саме Постанова № 100.

Вимоги позивача про стягнення на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу до постановлення рішення у справі підлягають частковому задоволенню у межах 1 року, як це визначено пунктом 24 Положення № 114 та частиною другою статті 235 КЗпП України. У даній адміністративній справі відсутня законодавчо визначена підстава для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також позивач вважає, що середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу має бути стягнуто з ГУМВС України у Луганській області.

Разом з тим суд вважає, що належним відповідачем за цією вимогою є Алчевський МВ.

Так, пунктом 12 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до пункту 1.6 Наказу № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисі доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Підпунктом 3.5.2 Наказу № 499 визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Матеріалами справи підтверджено, що місцем служби позивача був Алчевський МВ, виплата грошового забезпечення позивача здійснювалася відповідно до кошторису міського відділу.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 194-196) Алчевський МВ є юридичною особою, яка на даний час не перебуває у процесі припинення (ліквідації).

Відповідно саме Алчевський МВ, як юридична особа, розпорядник бюджетних коштів, має відповідати за своїми зобов'язаннями.

У свою чергу, ГУМВС України у Луганській області не мало та не має будь-яких фінансових зобов'язань перед позивачем та не може нести фінансову відповідальність замість Алчевського МВ.

Нормами чинного законодавства, якими врегульовано питання виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, не пов'язано таку виплату безпосередньо з особою, яка звільняла працівника зі служби, або з вини якої звільнено працівника зі служби, відповідно, твердження позивача в цій частині є необґрунтованими та судом не враховуються.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин суд вважає за необхідне постанову суду у частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 5277,07 грн допустити до негайного виконання.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 94 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 19 листопада 2014 року № 3778 Про покарання окремих працівників Алчевського МВ ГУМВСУ у Луганській області .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 08 грудня 2014 року № 421о/с По особовому складу в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України підполковника міліції ОСОБА_1 (М-034866), начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Алчевського міського відділу за пунктом 64 є (за порушення дисципліни).

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Алчевського міського відділу ГУМВС України у Луганській області з 09 грудня 2014 року.

Стягнути з Алчевського міського відділу ГУМВС України у Луганській області (місцезнаходження юридичної особи: 94204, Луганська область, місто Алчевськ, вулиця Набережна, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 08805708) на користь ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: 93001, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року у сумі 63324,79 грн (шістдесят три тисячі триста двадцять чотири гривні 79 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову у частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 5277,07 грн (п'ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 07 коп.) допустити до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 15 вересня 2017 року.

Суддя К.О. Пляшкова