Постанова

від 13.09.2017 по справі 826/9678/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 вересня 2017 року 10:20 справа №826/9678/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корона-2000" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона-2000" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Корона-2000") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року №0002061404, №0002071404 та №0002081404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9678/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 31 жовтня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 01 квітня 2016 року №0002071404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Корона-2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 357 629,00 грн., у тому числі за основним платежем - 238 419,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 119 210,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 01 квітня 2016 року №0002081404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Корона-2000" зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 889 431,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 01 квітня 2016 року №0002061404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "Корона-2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 498 298,00 грн., в тому числі за основним платежем - 998 865,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 499 433,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 15 березня 2016 року №18/26-15-14-04-05/33444644 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Корона-2000" (код 33444644) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Центрокомбуд" (код 39438568) за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року, з ТОВ "Медіа Пульсар" (код 39577517), ТОВ "Консалтторгмаркет" (код 39546984) за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року," (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 9 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності, та податок на прибуток на загальну суму 998 865,00 грн. за 2015 рік; пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 889 431,00 грн., в тому числі по періодам: лютий 2015 року - 165 419,00 грн.; квітень 2015 року - 724 012,00 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 238 419,00 грн., в тому числі пр. періодам: лютий 2015 року - 19 532,00 грн., квітень 2015 року - 218 887,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, а саме: згідно з аналізу податкової звітності та узагальненої податкової інформації встановлено, що постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань з укладення угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань; не встановлено знаходження ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" за місцем реєстрації; з аналізу бази даних Єдиного реєстру податкових накладних відповідач дійшов висновку про підміну товарів та їх невідповідність у номенклатурі, з урахуванням чого вважає, що намір реального створення правових наслідків та ділова мета у здійсненні спірних операцій були відсутні.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Корона-2000" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Корона-2000" з його контрагентами ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Корона-2000" (покупець) та ТОВ "Центрокомбуд", ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" (постачальники) укладено типові договори поставки від 17 грудня 2014 року №Т 1/12/14 КЦ, від 27 березня 2015 року №27/03-15 МП та від 19 березня 2015 року №01/01-15, відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти його й оплатити на умовах, обговорених у даному договорі.

Відповідно до пунктів 1.2 договорів від 17 грудня 2014 року №Т 1/12/14 КЦ, від 27 березня 2015 року №27/03-15 МП та від 19 березня 2015 року №01/01-15, асортимент, ціна товару узгоджується сторонами шляхом оплати покупцем виставлених постачальником рахунків, які з моменту їхньої оплати є невід'ємною частиною цих договорів.

Згідно з пунктом 2.1 договорів товар поставляється в кількості й в асортименті, погоджених сторонами в рахунках на товар; товар надається довіреній особі покупця, яка засвідчила свої повноваження на одержання товару.

Розділ 3 договорів передбачає, що якість товару повинна відповідати всім державним стандартам і технічним умовам згідно діючого законодавства України для товарів даного типу; постачальник зобов'язаний у момент передачі товару надати в розпорядження покупця оригінали та завірені продавцем копії документів, що засвідчують відповідність товару вимогам стандарту або технічним умовам відповідно до діючого законодавства України; товар підлягає обов'язковому маркуванню відповідно до вимог стандартів або технічних умов.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактурами ТОВ "Центрокомбуд" поставило позивачу у лютому 2015 року товар (залізо ацетилацетонат, диоксид титану) та виписало податкові накладні від 03 лютого 2015 року №19 на суму 539 464,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 89 910,80 грн., та від 03 лютого 2015 року №20 на суму 570 240,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 95 040,00 грн.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактурами ТОВ "Консалтторгмаркет" протягом квітня 2015 року поставило позивачу товар (кремній металевий, залізо ацетилацетонат, диоксид титану, лак ПФ 060) та виписало податкові накладні від 06 квітня 2015 року №63 на суму 112 968,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 18 828,00 грн., від 07 квітня 2015 року №87 на суму 490 176,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 81 696,00 грн., від 07 квітня 2015 року №88 на суму 674 472,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 112 412,00 грн., від 07 квітня 2015 року №89 на суму 678 768,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 113 128,00 грн., від 07 квітня 2015 року №88 на суму 674 472,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 112 412,00 грн.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактурами ТОВ "Медіа Пульсар" поставило позивачу у квітні 2015 року товар (кремній металевий, диоксид титану) та виписало податкові накладні від 27 квітня 2015 року №182 на суму 712 531,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 118 755,20 грн., від 28 квітня 2015 року №196 на суму 585 900,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 595 900,00 грн., від 28 квітня 2015 року №195 на суму 429 660,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 71 610,00 грн., від 28 квітня 2015 року №194 на суму 546 840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 91 140,00 грн., від 28 квітня 2015 року №193 на суму 624 960,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 104 160,00 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджується наявними у справі копіями виписок банку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; про відсутність первинних документів під час перевірки або порушення вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності при визначенні фінансового результату за 2015 рік в акті перевірки не встановлено.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ "Корона-2000" здійснює діяльність у сфері виробництва фарб, лаків і подібної продукції, друкарських фарб та мастик.

Як встановлено в акті перевірки та визнається сторонами, середньооблікова чисельність працівників підприємства у 2015 році складала 57 осіб з середньою зарплатою 1 819,00 грн.; для здійснення господарської діяльності у перевірений період ТОВ "Корона-2000" орендувало у ЗАТ "Укрдокбуд" нежилі приміщення площею 32 кв. м. та 728 кв. м. за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 12, та орендувало у ТОВ "Асоціація Групп" нежиле приміщення площею 4 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27-А.

ТОВ "Корона-2000" має затверджені та зареєстровані Технічні умови ТУ У 24.3-30552853-004-2003 на мастику холодну покрівельну, гідроізоляційну уретан-каучукову, Технічні умови ТУ У 24.3-30552853-005-2003 на емаль ПФ-101 Корона, Технічні умови ТУ У 24.3-30552853-002-2002 на матеріали лакофарбові епоксидні, Технічні умови ТУ У 20.3-33444644-018-2015 на матеріали епоксидні захисно-ремонтні.

Позивач у письмовому поясненні від 17 листопада 2016 року зазначив, що отримані у ТОВ "Центрокомбуд", ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" товари були використані при виробництві фарб, лаків і подібної продукції та мастик, зокрема емалі епоксидної, ґрунтовки, матеріалу епоксидного та емалі кремній органічної, а також мастики холодної покрівельної ЖКМ.

Наявні у справі докази підтверджують, що придбані у ТОВ "Центрокомбуд", ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" товари використані ТОВ "Корона-2000" при виробництві лакофарбової продукції, зокрема: згідно з Технічними умовами ТУ У 24.3-30552853-004-2003 на мастику холодну покрівельну, гідроізоляційну уретан-каучукову залізо ацетилацетонат використовується при виробництві мастики; згідно з Технічними умовами ТУ У 24.3-30552853-005-2003 на емаль ПФ-101 Корона лак ПФ 060 та диоксид титану використовуються при виробництві емалі ПФ-101; згідно з Технічними умовами ТУ У 20.3-33444644-018-2015 на матеріали епоксидні захисно-ремонтні диоксид титану використовується при виробництві матеріалів, що підтверджується відповідними списаннями ТМЦ у виробництво, копії яких містяться у справі.

У свою чергу вироблена лакофарбова та інша подібна продукція у подальшому реалізована позивачем контрагентам-покупцям, у тому числі ТОВ "Епіцентр-К", про що свідчать наявні у справі копії договору поставки, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару та банківських виписок; мастика холодна покрівельна використана позивачем при виконанні робіт з капітального ремонту покрівлі мазала енергоблоків відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" на підставі договору від 12 листопада 2010 року №37-10/20-14-1-11-1981 укладеного між ТОВ "Корона-2000" (генпідрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) що підтверджується також копіями довідок про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт та виписок банку.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів і послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори поставки від 17 грудня 2014 року №Т 1/12/14 КЦ, від 27 березня 2015 року №27/03-15 МП та від 19 березня 2015 року №01/01-15, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку щодо поставки товару; списання ТМЦ у виробництво, Технічні умови на підтвердження фактичного використання придбаного товару; договори поставки та виконання робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та банківські виписки щодо подальшого руху виробленого товару.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання робіт/поставки товарів вказує, що ТОВ "Корона-2000" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Центрокомбуд", ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При цьому суд враховує, що в акті перевірки відповідачем не встановлено завищення задекларованих позивачем сум доходу від реалізації товарів, вироблених з використанням придбаних товарів, та сум зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованого в ціні цих товарів, чим по суті визнається їх постачання.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Центрокомбуд", ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет".

Висновки акта перевірки про аналіз податкової звітності та узагальненої податкової інформації щодо відсутності у постачальників адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань з укладення угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також не встановлення знаходження ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" за місцем реєстрації суд вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджуються будь-якими доказами, а право формування витрат не ставиться в залежність від знаходження чи незнаходження постачальника за адресою реєстрації.

Суд відхиляє посилання відповідача на аналіз бази даних Єдиного реєстру податкових накладних щодо підміни товарів постачальниками та їх невідповідність у номенклатурі, тому що такі обставини не стосуються спірних правовідносин та не підтверджені документально.

В частині посилання відповідача на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2015 року №755/18352/15-к, не засвідчена копія якої надана відповідачем, згідно з якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 - головного бухгалтера ТОВ "Корона-2000", підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, у зв'язку з відшкодуванням завданих державі збитків, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, наведена відповідачем ухвала не є для суду обов'язковим рішенням в контексті частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ТОВ "Корона-2000" не брало участі у справі №755/18352/15-к, а докази набрання законної сили ухвалою відповідачем до суду не надано.

Частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, оцінюючи ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2015 року №755/18352/15-к, суд зазначає, що вона не може бути взята до уваги як обов'язкова відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що не є вироком вирок суду в кримінальній справі або постановою суду у справі про адміністративний проступок.

Як встановлює частина перша статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2015 року №755/18352/15-к не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет" товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт/товарів.

Позивач надав суду належним чином засвідчені копії податкових накладних, які підтверджують відповідність виписаних постачальниками податкових накладних вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Центрокомбуд", з ТОВ "Медіа Пульсар" та ТОВ "Консалтторгмаркет", тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01 квітня 2016 року №0002061404, №0002071404 та №0002081404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Корона-2000" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-2000" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 01 квітня 2016 року №0002061404, №0002071404 та №0002081404 .

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-2000" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 180,38 грн. (сорок одна тисяча сто вісімдесят гривень тридцять вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко