Постанова

від 12.09.2017 по справі 826/11609/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2017 року 13:10 справа №826/11609/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Радіооптичні системи України") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2016 року №0002121402, №0002131402 та №0002111402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11609/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 24 жовтня 2016 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 28 квітня 2016 року №0002131402 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктами 86.7, 86.7 статті 86, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Радіооптичні системи України" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 802 396,00 грн., в тому числі за основним платежем - 641 917,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160 479,00 грн.;

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 28 квітня 2016 року №0002111402 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктами 86.7, 86.7 статті 86, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Радіооптичні системи України" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 652 084,00 грн., в тому числі за основним платежем - 521 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 417,00 грн.;

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 28 квітня 2016 року №0002111402 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктами 86.7, 86.7 статті 86, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Радіооптичні системи України" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 311 436,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 квітня 2016 року №154/26-15-13-02-03-17/35635242 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Радіооптичні системи України" (код 35635242) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Техторг-Логістик" (код 38007002) за період 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 641 917,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року - 300 761,00 грн., за грудень 2014 року - 341 156,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 521 667,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 521 667,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 311 436,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 311 436,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Техторг-Логістик" і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, а саме: в актах виконаних робіт відсутні посилання щодо учасників вимірювання та перевірки, кількість витрачених людино-годин та осіб, які будуть відповідальними за виконання вимірювання та перевірку параметрів волоконно-оптичного кабелю та патчкордів; у ТОВ "Техноторг-Логістик" (ПП "Пром-Тех-Снаб") відсутні можливості виконати замовлений об'єм робіт, а по ланцюгу постачання виявлено невідповідність придбаних послуг із послугами, що були надані постачальниками за даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а позивачем дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Радіооптичні системи України" з його контрагентом - ТОВ "Техторг-Логістик"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Радіооптичні системи України" (замовник) та ПП "Пром-Тех-Снаб" (колишня назва ТОВ "Техторг-Логістик") (виконавець) укладено договір на проведення робіт по вхідному контролю і вдосконаленню обладнання від 29 листопада 2013 року №29-11/13, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи по проведенню вхідному контролю кабельно-фідерної продукції на різних частотних діапазонах включаючи частотні смуги для 900 МГц і 1800 МГц, залежно від використовуваного стандарту приймально-передавального обладнання; проведення робіт з удосконалення фідерних аксесуарів, згідно європейських норм і стандартів на Радіочастотному обладнанні діапазону СВЧ; проведенню робіт з тестування волоконно-оптичного кабелю (вхідний контроль ВОК) та патчкордів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, у відповідності до умов даного договору.

Замовник сплачує виконані виконавцем роботи по цінам, вказаних у відповідних додатках до поговору на підставі підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт (пункт 2.1 договору).

Оплату за кожним з додатком замовник виконує в розмірі 100% вартості виконаних робіт протягом 90 банківських днів після підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі виконаних робіт, якщо інше не встановлено відповідним додатком (пункт 3.1 договору).

Оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця за вказаними в цьому договорі банківськими реквізитами (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору, виконавець починає виконувати роботи в п'ятиденний строк з моменту підписання відповідного додатку до договору, а також за відсутності перешкод для початку виконання робіт.

Згідно з додатками до вказаних договорів та актами здачі-приймання виконаних робіт від 28 листопада 2014 року та від 31 грудня 2014 року виконавцем виконано комплекс робіт по вимірюванню параметрів оптичного кабелю та вимірюванню параметрів патчкордів всього на суму 3 851501,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 641 916,86 грн.

Виконавцем складено результати вимірювань та перевірки патчкордів згідно європейських телекомунікаційних стандартів та результати вимірювань основного електричного параметра метричного затухання та дисперсії волоконно-оптичного кабелю.

ПП "Пром-Тех-Снаб" виписало позивачу податкові накладні від 28 листопада 2014 року №516 на загальну суму 1 804 566,54 грн., у тому числі податок на додану вартість - 300 761,09 грн.; від 31 грудня 2014 року №553 на загальну суму 373 336,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 62 222,81 грн., від 31 грудня 2014 року №554 на загальну суму 876 887,16 грн., у тому числі податок на додану вартість - 146 147,86 грн.; від 31 грудня 2014 року №555 на загальну суму 796 710,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 132 785,10 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, про що встановлено в акті перевірки, визнається сторонами та підтверджується копіями виписок банку, звітів, про дебетові та кредитові операції, та карток рахунку 631.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти здачі-приймання виконаних робіт), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагентів у виконанні обумовлених робіт.

Щодо висновків акта перевірки про відсутність в актах виконаних робіт відомостей про учасників вимірювання та перевірки, кількість витрачених людино-годин та осіб, які будуть відповідальними за виконання вимірювання та перевірку параметрів волоконно-оптичного кабелю та патчкордів, суд звертає увагу, що такі відомості не є обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що за перевірений період ТОВ "Радіооптичні системи України" здійснювало діяльність у сфері оптової торгівлі машинами й устаткуванням, установлення та монтаж машин і устаткування, ремонту і технічного обслуговування електронного й оптичного устаткування, у тому числі щодо купівлі-продажу волоконно-оптичного кабелю та інших телекомунікаційних, технічних складових.

В акті перевірки встановлено та визнається сторонами, що для здійснення основного виду діяльності позивач орендує у ФОП ОСОБА_1 нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 14,0 кв. м., відповідно до штатного розкладу за листопад та грудень 2014 року на підприємстві працювало 5 осіб.

Як зазначає позивач, послуги по проведенню робіт по вхідному контролю і вдосконаленню обладнання замовлялись та придбавались у ТОВ "Техторг-Логістик" (ПП "Пром-Тех-Снаб") задля виконання гарантійних зобов'язань перед контрагентами щодо поставки волоконно-оптичного кабелю і для збереження усіх первинних технічних характеристик протягом гарантійного періоду, зокрема отримані позивачем результати вимірювання були реалізовані ТОВ "Система" на підставі договору на проведення робіт по вхідному контролю та вдосконаленню обладнання.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори на виконання робіт з додатками до них, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, картки рахунку 631, банківські виписки, звіти по результатам вимірювання і перевірки параметрів патчкордів; договір із ТОВ "Система", додатки до нього, акти виконаних робіт та податкові накладні.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що ТОВ "Радіооптичні системи України" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Техторг-Логістик" товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ "Техторг-Логістик".

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Техторг-Логістик" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у контрагента необхідних можливостей для виконання замовлених робіт із вимірювання, оскільки зазначене є лише припущенням контролюючого органу, не підтверджується будь-якими доказами та не спростовує реальності господарських операцій, зокрема неможливість залучення виконавцем третіх осіб.

Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі інформації щодо придбання ТОВ "Техноторг-Логістик" товарів та послуг з Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки зазначене не стосується спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Техторг-Логістик" послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Техторг-Логістик" (ПП "Пром-Тех-Снаб"), було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Техторг-Логістик" (ПП "Пром-Тех-Снаб"), тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, на переконання суду, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 28 квітня 2016 року №0002121402, №0002131402 та №0002111402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Радіооптичні системи України" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 28 квітня 2016 року №0002111402, №0002121402 та №0002131402.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 488,75 грн. (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень сімдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко