Ухвала

від 14.11.2017 по справі 826/11609/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11609/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Радіооптичні системи України до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2017 року адміністративний позов ТОВ Радіооптичні системи України задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 28 квітня 2016 року №0002111402, №0002121402 та №0002131402.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує відсутністю реальної можливості надання позивачу послуг від ТОВ Техторг Логістик (ПП Пром-Тех-Снаб ) з огляду на відсутність у останнього майна, достатньої кількості трудових ресурсів і основних фондів, технічного персоналу, необхідних для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, а ТОВ Техторг Логістик (ПП Пром-Тех-Снаб ) здійснювало свою діяльність з метою надання податкової вигоди третім особам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 31 березня 2016 року по 05 квітня 2016 року на підставі направлень від 29 березня 2016 року №420/26-15-14-02-03, №421/26-15-14-02-03, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, наказу ГУ ДФС у м.Києві від 29 березня 2016 року №1793 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Радіооптичні системи України з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Техторг Логістик за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м.Києві складено акт від 12 квітня 2016 року №154/26-15-13-02-03-17/35635242, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.10 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 641917,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2014 року на суму 300761,00 грн., за грудень 2014 року на суму 341156,00 грн.; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 521667,00 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 521667,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 311436,00 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 311436,00 грн.

На підставі акту перевірки від 12 квітня 2016 року №154/26-15-13-02-03-17/35635242 ГУ ДФС у м.Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2016 року:

- №0002111402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 652084,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 521667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130417,00 грн.;

- №0002121402, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 311436,00 грн.;

- №0002131402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 802396,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 641917,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160479,00 грн.

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням ДФС України від 05 липня 2016 року №14662/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2016 року №0002111402, №0002121402 та №0002131402 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач правомірно формував витрати та відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Техторг Логістик , висновки акта перевірки є помилковими, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 28 квітня 2016 року №0002121402, №0002131402 та №0002111402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність реальної можливості надання позивачу послуг від ТОВ Техторг Логістик (ПП Пром-Тех-Снаб ), тобто про відсутність реально здійснених господарських операції ТОВ Радіооптичні системи України з зазначеним контрагентом, та стверджує, що ТОВ Техторг Логістик (ПП Пром-Тех-Снаб ) здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам та є фігурантом досудового розслідування у кримінальному провадженні за №22014101110000126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а також зазначає про відсутність ділової мети вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2013 року між ТОВ Радіооптичні системи України (замовник) та ПП Пром-Тех-Снаб (ТОВ Техторг Логістик , виконавець) укладено договір №29-11/13 на здійснення робіт по вхідному контролю та удосконаленню устаткування, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати наступні роботи: по здійсненню вхідного контролю кабельно-фідерної продукції на різноманітних частотних діапазонах включно з частотними полосами для 900МГц та 1800МГц, в залежності від стандарту приймально-передавального обладнання, що використовується; здійсненню робіт по удосконаленню фідерних аксесуарів, згідно європейським нормам та стандартам на радіочастотне обладнання діапазону СВЧ; здійсненню робіт з тестування, вимірюванню та перевірки параметрів волоконно-оптичного кабелю (вхідний контроль ВОК) та патчкордів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Сторони домовились, що виконавець виконує визначені договором роботи на підставі додатків до договору, що являються невід'ємною частиною договору. Додатки до договору укладаються в ході появи у замовника необхідності у роботах (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1-2.2 договору замовник оплачує виконані виконавцем роботи за цінами, наведеними у відповідних додатках до договору, на підставі підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт. Ціна договору визначається загальною вартістю робіт та підтверджується актами прийому-передачі робіт.

Пунктами 3.1-3.2 договору передбачено, що оплату за кожним з додатком замовник виконує в розмірі 100% вартості виконаних робіт протягом 90 банківських днів після підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі виконаних робіт, якщо інше не встановлено відповідним додатком. Оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця за вказаними в цьому договорі банківськими реквізитами.

Згідно п.4.1 договору виконавець починає виконувати роботи в п'ятиденний строк з моменту підписання відповідного додатку до договору, а також за відсутності перешкод для початку виконання робіт.

На підтвердження виконання умов договору від 29 листопада 2013 року №29-11/13 матеріали справи містять копії: додатків до договору №2 від 01 січня 2014 року, №3 від 01 січня 2014 року, №5 від 01 вересня 2014 року, №6 від 01 грудня 2014 року; актів здачі-приймання виконаних робіт від 28 листопада 2014 року №3 на загальну суму 1804566,54 грн., від 31 грудня 2014 року №4 на загальну суму 373336,86 грн., від 31 грудня 2014 року №5 на загальну суму 876887,16 грн., від 31 грудня 2014 року №6 на загальну суму 796710,60 грн.; податкових накладних від 28 листопада 2014 року №516 на загальну суму 1804566,54 грн., в тому числі ПДВ - 300761,09 грн., від 31 грудня 2014 року №553 на загальну суму 373336,86 грн., в тому числі ПДВ - 62222,81 грн., від 31 грудня 2014 року №554 на загальну суму 876887,16 грн., в тому числі ПДВ - 146147,86 грн., від 31 грудня 2014 року №555 на загальну суму 796710,60 грн., в тому числі ПДВ - 132785,10 грн.

Фактичне виконання умов договору щодо здійснення виконавцем комплексу робіт по вимірюванню параметрів оптичного кабелю та вимірюванню параметрів патчкордів також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями результатів вимірювань, що є доповненням до додатків до договору від 29 листопада 2013 року №29-11/13, підписані замовником та виконавцем.

Проведення розрахунків за даним договором підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахункам та операційними звітами.

Крім того, відповідно до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ Радіооптичні системи України за звітні (податкові) періоди листопад 2014 року та грудень 2014 року Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів , позивачем визначено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП Пром-Тех-Снаб (ТОВ Техторг Логістик (індивідуальний податковий номер 380070026592) у розмірах 300761,09 грн. та 341155,77 грн., відповідно. Наведені декларація були доставлені до контролюючого органу та зареєстровані, що підтверджується квитанціями №1 та №2.

З метою підтвердження наявності економічної та ділової мети проведених господарських операцій та використання їх результатів в господарській діяльності позивача, основним видом діяльності якого є оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, матеріали справи містять копії первинних документів, які свідчать про подальше використання позивачем отриманих послуг, придбаних у ПП Пром-Тех-Снаб (ТОВ Техторг Логістик ), при взаємовідносинах з ТОВ Система , а саме договір про здійснення робіт по вхідному контролю та вдосконаленню обладнання №01/06/13-1 від 01 червня 2013 року, укладений між ТОВ Система (замовник) та ТОВ Радіооптичні системи України (виконавець), додатки до вказаного договору, акти надання послуг, податкові накладні, банківські виписки по рахунку та операційні звіти.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Крім того, в акті перевірки позивача зазначено, що ПП Пром-Тех-Снаб зареєстровано ГУ юстиції в м.Києві від 27 грудня 2011 року за №13541020000002605 та в 2016 році перереєстроване в ТОВ Техторг Логістик . ПП Пром-Тех-Снаб взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 28 грудня 2011 року за №6288, свідоцтво платника ПДВ анульовано 29 травня 2015 року.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

З апеляційної скарги та акту перевірки позивача вбачається, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між ТОВ Радіооптичні системи України та ТОВ Техторг Логістик (ПП Пром-Тех-Снаб ) ґрунтуються на відсутності у виконавця можливості виконати відповідний об'єм робіт, в той же час, відсутність у підприємства-контрагента трудових ресурсів, виробничих активів, достатньої кількості основних фондів, технічного персоналу, тощо для здійснення відповідного виду діяльності не свідчить однозначно про невчинення господарських операцій, адже контрагент позивача не позбавлений права додатково залучати матеріально-технічні та трудові ресурси при здійсненні господарської діяльності.

Також апелянт посилається на те, що Головним управління СБ України у м.Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22014101110000126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, яким встановлено, що в період 2013-2014 років невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, на ім'я підставних осіб з числа громадян України, зареєстрували та придбали низку суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП Пром-Тех-Снаб .

Колегія суддів зазначає, що проведення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, не є належним доказом у розумінні ч.1 ст.70 КАС України, оскільки не стосується предмета доказування та не береться судом до уваги, так як відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому до моменту встановлення факту реєстрації ПП Пром-Тех-Снаб на підставних осіб та створення його з метою прикриття незаконної діяльності, у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.

Крім того, акт перевірки, а також будь-які інші матеріали справи не свідчать про те, що посадові особи ПП Пром-Тех-Снаб заперечують свою участь у створенні підприємства та здійсненні фінансово-господарської діяльності, в тому числі щодо взаємовідносин з ТОВ Радіооптичні системи України , а тому відсутні правові підстави вважати, що первинні документи підписані неналежною особою та здійснені господарські операції не відбувались.

Посилання апелянта на відсутність в актах виконаних робіт, складених ПП Пром-Тех-Снаб за наслідками господарських операцій з позивачем, інформації щодо учасників вимірювання та перевірки, кількості витрачених людино-годин на виконання зазначених робіт (послуг), відповідальних осіб, не може свідчити про відсутність реально здійснених господарських операцій за вказаними договорами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, наявними в матеріалах справи, та доказами на проведення розрахунків за надані послуги. Крім того, такі відомості не є обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Щодо посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на податкову інформацію ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 березня 2015 року №2486/7/26-50-22-03, акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Про-Тех-Снаб від 31 грудня 2014 року №1847/26-59-22-08/38007002, складених контролюючими органами щодо контрагента позивача, а також на придбання контрагентом позивача торгово-матеріальних цінностей, не пов'язаних з виконанням послуг згідно договору від 29 листопада 2013 року №29-11/13 (косметика, господарські товари, тощо), та отримання контрагентом позивача ПП Пром-Тех-Снаб у 2014 році прибутку всього у розмірі 30491,00 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів фіскальної служби чи з інформаційних систем фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом жодні послуги не надавались та роботи не виконувались.

Так, в податковій інформації ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 березня 2015 року №2486/7/26-50-22-03 відсутні зауваження щодо реєстрації податкових накладних, виписаних ПП Пром-Тех-Снаб на ім'я позивача за листопад 2014 року на суму ПДВ 300761,09 грн., та зазначено про нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних за грудень 2014 року на суму ПДВ - 341155,77 грн., в той же час, жодних відхилень в сумі податку контролюючим органом не встановлено.

Висновки про нереєстрацію податкових накладних за грудень 2014 року на суму 341155,77 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних ґрунтуються на даних акту перевірки ПП Про-Тех-Снаб від 31 грудня 2014 року №1847/26-59-22-08/38007002, в той же час, відповідні податкові накладні №553, №554, №555 були виписані саме 31 грудня 2014 року, та з матеріалів справи не вбачається, що питання реєстрації вказаних податкових накладних в ЄРПН в подальшому перевірялось податковими органами, в той час, як вказані податкові накладні могли бути зареєстровані в ЄРПН після складання акту перевірки, оскільки згідно з п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Крім того, не може бути покладена відповідальність на добросовісного платника податків за невиконання/неналежне виконання свої податкових обов'язків його контрагентом, про що такий добросовісний платник податків не знав та при всій обачності не міг знати.

Також колегія суддів зазначає, що доводи відповідача щодо придбання контрагентом позивача торгово-матеріальних цінностей, не пов'язаних з виконанням послуг згідно договору від 29 листопада 2013 року №29-11/13 (косметика, господарські товари, тощо), не може свідчити про безтоварність господарських операцій, оскільки для виконання робіт за укладеним договором від 29 листопада 2013 року №29-11/13 відсутня необхідність придбання жодних товарів, а ведення ПП Пром-Тех-Снаб власної господарської діяльності, в тому числі і в частині придбання косметики, господарських товарів тощо, жодним чином не пов'язано з обов'язковою необхідністю продажу придбаних товарів або використання їх при наданні послуг чи виконанні робіт за іншими договорами.

Таким чином, господарська діяльність контрагента позивача щодо придбання ним товарно-матеріальних цінностей, які не стосуються наданих позивачу послуг та розмір отриманого ПП Пром-Тех-Снаб прибутку у 2014 року не стосується спірних правовідносин та не свідчить про відсутність господарських взаємовідносин між контрагентами.

Згідно ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Про необхідність дотримання судами принципу верховенства права неодноразово підкреслював у своїх рішення Європейський суд з прав людини. Так, у справі ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії зазначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

В рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії Суд зазначив, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

В справі Інтерсплав проти України Судом встановлено , що в разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

В справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ Радіооптичні системи України та ПП Пром-Тех-Снаб , що спростовано наявними матеріалами справи.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.10 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 641917,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2014 року на суму 300761,00 грн., за грудень 2014 року на суму 341156,00 грн.; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 521667,00 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 521667,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 311436,00 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 311436,00 грн., ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій ТОВ Радіооптичні системи України з ТОВ Техторг Логістик (ПП Пром-Тех-Снаб ), що не відповідає фактичним обставинам та спростовано матеріалами справи.

За таких обставин, враховуючи, що наданими позивачем доказами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту, до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ Техторг Логістик (ПП Пром-Тех-Снаб ), та правомірність формування витрат на підставі первинних документів, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаних робіт та використання їх в господарській діяльності позивача, дотримання позивачем вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ Радіооптичні системи України , як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди, та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2016 року №0002111402, №0002121402 та №0002131402, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 листопада 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук