Рішення

від 12.09.2017 по справі 916/1169/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р.Справа № 916/1169/17

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів О.В. Цісельського

ОСОБА_1

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в загальній сумі 135049,13 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї (а.с. 77-81) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» про:

- стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в загальній сумі 135049,13 грн.;

- розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,0 га, розташованої в межах населеного пункту с. Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, який укладено 20.03.2008 р. між позивачем і ТОВ„Торговий дім КІМ» та зареєстровано у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2008 р. за № 040853500021;

- зобов'язання відповідача повернути до комунальної власності Тузлівської сільської ради земельну ділянку загальною площею загальною площею 1,0 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка використовується згідно вказаного договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

15.03.2007 р. Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області було прийнято рішення № 175-V, на підставі якого між Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області та ТОВ „Торговий дім КІМ» був укладений договір оренди земельної ділянки від 20.03.2008 р., зареєстрований у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2008 р. за № 040853500021. Предметом договору стала земельна ділянка комунальної власності, яка розташована в межах населеного пункту Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, загальною площею 1,0 га для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку, терміном на 49 років.

30.11.2010 року між сторонами було укладено угоду до договору, якою збільшувалась орендна плата, що становила 35985,57 грн.

Також 05.02.2014 року було укладено між сторонами угоду до договору, на підставі якої орендна плата становила 28152,39 грн.

Відповідно до пункту 4.3 договору періодичність внесення орендної плати - щомісячно в розмірі 1/12 частини загальної суми на розрахунковий рахунок Тузлівської сільської ради не пізніше десятого числа, наступного за звітним місяцем.

Однак, як вказує позивач, відповідач не виконав цей обов'язок належним чином, відтак орендна плата за договором сплачувалась не в повному обсязі, що підтверджується листом Головного Управління ДФС в Одеській області, а саме 96973,14 грн., в тому числі за 2013 рік - 35985,60 грн.; 2015 рік - 25066,82 грн.; 2016 рік - 35920,75 грн.

Позивач зазначає, що 10.01.2017 року Тузлівська сільська рада надіслала претензію відповідачу, яку він отримав 14.01.2017 року, але відповідь станом на 20.03.2017 року на претензію на адресу Тузлівської сільської ради й досі не надійшла.

Таким чином, позивач вказує, що станом на 01.08.2017 року заборгованість відповідача перед Тузлівською сільською радою становить 135049,13 грн., у т.ч. за 2013 рік - 35985,60 грн.; 2015 рік - 25066,82 грн.; 2016 рік - 35920,75 грн., за 2017 рік - 38075,99 грн.

Наразі позивач вказує, що виїзною комісією Тузлівської сільської ради було встановлено, що на земельній ділянці, яку орендує відповідач, відсутні будь-які будівлі та споруди, які б могли належати відповідачу на праві власності. Між тим відповідно до п. 4.5 договору орендна плата сплачується також у випадках, коли орендар з поважних причин не використовує земельну ділянку за умовами цього договору.

Отже, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки. Однак, за ствердженнями позивача, на момент пред'явлення позову суму заборгованості відповідачем не погашено, а договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати відповідачем взагалі залишені невиконаними.

Відповідно до п.п. 4 п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Також згідно п.п. 2 п. 11.3 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Разом з тим позивач вказує, що систематична несплата відповідачем орендної плати є підставою для розірвання спірного договору оренди, внаслідок чого відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянки до комунальної власності Тузлівської сільської ради.

Як зазначає позивач, на даний час бездіяльність відповідача стосовно несплати орендної плати за користування земельною ділянкою в порушення вимог земельного законодавства позбавляє Тузлівську сільську раду як власника землі права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати, що наносить значну шкоду територіальній громаді Тузлівської об'єднаної громади та завдає збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю до державного бюджету. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2017 р. позовну заяву Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1169/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2016 р. вказану справу № 916/1169/17 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів з огляду на особливу складність спору.

За результатами проведеного автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/1169/17 було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Цісельський О.В. та Смелянець Г.Є.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2017 р. справу № 916/1169/17 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Цісельського О.В. і ОСОБА_1 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за фактичною адресою та юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, надіслані судом на юридичну адресу копії ухвал суду повернуті до суду разом з поштовими конвертами та рекомендованими поштовими повідомленнями без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою та за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Між тим надіслана судом копія ухвали суду від 04.09.2017 р. на фактичну адресу відповідача була вручена, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 84).

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20 березня 2008 р. між Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (орендодавець) та ТОВ „Торговий дім КІМ» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого позивач як орендодавець на підставі рішення № 175- V від 15 березня 2007 р. Тузлівської сільської ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель рекреаційного призначення в межах населеного пункту Лебедівка, Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області.

Згідно п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,00 га, що визначена на плані земельної ділянки, який є невід'ємної частиною цього договору.

В п. 2.2 договору визначено, що на час укладання останнього не було затверджено генеральний план розвитку населеного пункту Лебедівка, у зв'язку з чим у випадку суспільних потреб орендодавець залишає за собою право коригування меж та площі земельної ділянки.

В п. 2.3 договору визначено цільове призначення земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування бази відпочинку.

Згідно п. 2.4 договору об'єкти нерухомого майна та інфраструктури на земельній ділянці відсутні.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що експертна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалась.

Строк дії договору визначено в п. 3 та становить 49 років, починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земель в межах с. Лебедівка, згідно рішення Тузлівської сільської ради № 314 від 24.01.2008 року, починаючи з 01.01.2008 року.

П. 4.2 договору встановлено, що загальна сума орендної плати на рік становить 30038,21 грн.

В п. 4.3 договору зазначена періодичність внесення орендної плати - щомісячно у розмірі 1/12 частини загальної суми на р/р 33211812700494 код 23214985 МФО 828011 код платежу 13050500 ВДК в Татарбунарському районі УДК в Одеській області не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п. 4.4 договору орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає щорічній індексації (один раз на рік) відповідно до індексу інфляції, встановленому чинним законодавством України для індексації земельного податку.

Згідно п. 4.5 договору орендна плата сплачується також у випадках, коли орендар з поважних причин не використовує земельну ділянку за умовами цього договору.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно і змінюється згідно рішення Тузлівської сільської ради у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розробленого проекту відведення. Інших умов передачі земельної ділянки немає (п.6.2 договору).

Згідно п. 6.3 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, з урахуванням її нормального використання за цільовим призначенням.

За мовами п. 11.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність та в інших випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до п. 11.3 договору дія останнього припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 12.1 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п. 12.2 договору сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Невід'ємними частинами договору є: план (схема) земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі об'єкта оренди (п. 13.3 договору).

Пунктом 13.1 договору передбачено, що останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається зі змісту договору, вказаний договір оренди був зареєстрований у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2008 р. за № 040853500021.

Так, за положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ст. 18 вказаного Закону є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відтак, після державної реєстрації договору оренди землі 17.04.2008 р., з моменту якої договір набув чинності, відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 1,00 га, що розташована в межах населеного пункту Лебедівка Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району Одеської області.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, між Тузлівською сільською радою та відповідачем був складений акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки № 499 від 20.03.2008 р., відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 1,00 га земель рекреаційного призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку за адресою: с. Лебедівка Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району Одеської області. При цьому у вказаному акті зазначено, що на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури відсутні. Межі вказаної земельної ділянки були встановлені та погоджені в натурі (на місцевості) згідно акту від 23.08.2007 р.

Надалі 30.11.2010 року між Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (орендодавець) та ТОВ „Торговий дім КІМ» (орендар) була укладена угода до вказаного договору, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 2.5 договору в наступній редакції: Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.03.2010 року становить 817853,85 грн. Також згідно п. 1.2 вказаної угоди сторони домовились внести зміни до п. 4.1 договору в частині, що стосується розміру орендної плати, та визнати, що орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 4,4% від нормативно-грошової оцінки земель в межах с. Лебедівка, згідно рішення Тузлівської сільської ради № 619 від 25.03.2010 року, починаючи з 01.01.2010 року, а також внести зміни до п. 4.2 договору в частині, що стосується загальної суми орендної плати та визнати, що загальна сума орендної плати на 2010 рік становить 35985,57 грн.

Також 05.02.2014 року було укладено між сторонами угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 2.5 договору в наступній редакції: Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.01.2014 року становить 456125,21 грн. Також сторони домовились внести зміни до п. 4.1 договору в частині, що стосується розміру орендної плати та визнати, що орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 4,4% від нормативно-грошової оцінки земель в межах с. Лебедівка, згідно рішення Тузлівської сільської ради № 329-V від 19.12.2013 року, починаючи з 01.01.2014 року, а також внести зміни до п. 4.2 договору в частині, що стосується загальної суми орендної плати, та визнати, що загальна сума орендної плати на 2014 рік становить 3528152,39 грн.

Між тим, як вказує позивач, в порушення вимог чинного земельного законодавства та умов вказаного договору станом на 01.08.2017 р. за ТОВ „Торговий дім КІМ» рахується заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 135049,13 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом. Адже, такі обставини щодо несплати орендної плати, на думку позивача, є підставою для припинення права користування орендарем земельною ділянкою шляхом розірвання спірного договору у судовому порядку, та в свою чергу для зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку до комунальної власності.

Так, згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 21 вказаного Закону визначало, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі» , у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...» .

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту „в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Так, несплата орендарем відповідної плати за орендовану земельну ділянку по договору оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. У такому випадку орендодавець має право на захист своїх порушених прав.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача. Адже згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Так, як вбачається з наданого позивачем до суду листа Головного Управління ДФС в Одеській області (а.с. 75), розрахункові втрати бюджету, завдані Тузлівській сільській раді з боку ТОВ „Торговий дім КІМ» , складають 135049,13 грн., в т.ч.: за 2013 рік - 35985,60 грн.; 2015 рік - 25066,82 грн.; 2016 рік - 35920,75 грн., 2017 рік - 38075,99 грн. Саме на підставі вказаної довідки ГУ ДФС в Одеській області позивачем заявлено до стягнення заборгованість по орендній платі в сумі 135049,13 грн.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не спростовано факт наявності заборгованості по орендній платі. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі з огляду на таке. Як визначено умовами п. 4.3 договору оренди щодо періодичності внесення орендної плати, така плата мала вноситись відповідачем як орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини загальної суми не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяцем. В свою чергу суд вважає, що позивачем передчасно заявлено до стягнення всю суму орендної плати за 2017 рік, оскільки строк платежу настав лише за місяці у період з січня по липень 2017 року. Тому позивач, з урахуванням заявленого в уточненнях до позовної заяви періоду заборгованості станом на 01.08.2017 р., має право на стягнення орендної плати лише за 7 місяців 2017 року, тобто з січня по липень 2017 року, що складатиме 22210,99 грн. (38075,99 грн./12 міс.х 7 міс.). Таким чином, заборгованість відповідача, що підлягає стягненню з відповідача складає за 2013 рік - 35985,60 грн.; за 2015 рік - 25066,82 грн.; за 2016 рік - 35920,75 грн. та за 7 місяців 2017 року - 22210,99 грн., що разом становить 118554,13 грн.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно п. 11.3. спірного договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Виходячи за наведеного, умовами спірного договору та чинним законодавством передбачена можливість розірвання договору саме у разі систематичної несплати орендних платежів.

Так, підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 20.03.2008 р. позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати. Як було встановлено судом, у відповідача наявна заборгованість по орендній платі за 2013 рік, 2015 рік, 2016 рік та за 7 місяців 2017 року, що свідчить саме про систематичну несплату відповідачем орендних платежів за спірним договором. Враховуючи викладене, суд холодить до висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати, що є істотним порушенням умов цього договору.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 20.03.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

В свою чергу цілком правомірними суд вважає вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути орендовану ним земельну ділянку внаслідок розірвання договору оренди.

Так, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

В ч. 1 ст. 34 Закону України „Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно п. 7.1 договору оренди земельної ділянки після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, з урахуванням її нормального використання за цільовим призначенням.

В свою чергу оскільки спірний договір оренди земельної ділянки припинено внаслідок його розірвання судом, відповідно відсутні правові підстави для використання відповідачем земельної ділянки, яка була орендована за вказаним спірним договором. Тому наявні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку повернути вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про стягнення заборгованості по орендній платі підлягають частковому задоволенню. Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 20.03.2008 р. та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, то вказані вимоги відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявлених позивачем уточнених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в загальній сумі 135049,13 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 3; код ЄДРПОУ 34831015) на користь Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Тузли, вул. Завгороднього, 29; код ЄДРПОУ 04378876) заборгованість за договором оренди земельної ділянки в сумі 118554/сто вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири/грн. 13 коп.

3. РОЗІРВАТИ договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,0 га, що розташована в межах населеного пункту с. Лебедівка Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району Одеської області, який укладено 20.03.2008 року між Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Тузли, вул. Завгороднього, 29; код ЄДРПОУ 04378876) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 3; код ЄДРПОУ 34831015) строком на 49 років, зареєстрований у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2008 року за № 040853500021.

4. ЗОБОВ'ЯЗАТИ Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 3; код ЄДРПОУ 34831015) повернути до комунальної власності Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Тузли, вул. Завгороднього, 29; код ЄДРПОУ 04378876) земельну ділянку загальною площею 1,0 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Лебедівка, Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району Одеської області, яка використовується згідно договору оренди земельної ділянки від 20.03.2008 року між Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області та ТОВ „Торговий дім КІМ» , що був зареєстрований у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2008 року за № 040853500021.

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 3; код ЄДРПОУ 34831015) на користь Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Тузли, вул. Завгороднього, 29; код ЄДРПОУ 04378876) витрати по сплаті судового збору в сумі 4978/чотири тисячі дев'ятсот сімдесят вісім/грн. 32 коп.

6. В задоволенні решти частини вимог Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім КІМ» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2017 р.

Головуючий суддя В.С. Петров

Суддя О.В. Цісельський

Суддя Г.Є. Смелянець