Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/399/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017Справа №910/399/17

За позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Фідобанк доТовариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро Алєксєєв, Боярчуков та партнери третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю Ріал Спейс провизнання договору нікчемним, скасування запису та зобов'язання повернути приміщення.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Антоненко Н.С. (представник за довіреністю); від відповідача -Комлик І.С., Чігер А.М. (представники за довіреністю); від третьої особи -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Фідобанк (далі - Позивач або Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро Алєксєєв, Боярчуков та партнери (далі - Відповідач або Товариство), з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.02.2017, про:

- визнання нікчемним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.05.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевченко І.Л. та зареєстрованого за реєстровим № 459 (далі - Договір), із застосуванням наслідків реституції;

- визнання протиправним та скасування запису про реєстрацію права власності за Відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - нежиле приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1 (далі - Спірне приміщення);

- зобов'язання Відповідача повернути Позивачу Спірне приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір є нікчемним на підставі пунктів 2, 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки, на думку Позивача, Банк за Договором взяв на себе зобов'язання, які призвели до його неплатоспроможності, здійснив відчуження Спірного приміщення за ціною, нижчою більш ніж на 20% від звичайної, і крім того умови Договору передбачають передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що Уповноважена особа Фонду протиправно прийняла рішення про віднесення Договору до категорії нікчемних угод, що встановлено адміністративними судами при розгляді справи № 826/16317/16. Вартість продажу Спірного майна відбулася за ціною не нижчою більш ніж на 20% від звичайної ціни, про що, зокрема, свідчить висновок оцінювача на який йдеться посилання у самому тексті Договору.

Ухвалою суду від 17.05.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Ріал Спейс (ідентифікаційний код 40533470), як власника Спірного приміщення.

Ухвалою суду від 31.05.2017 призначена судова експертиза, на вирішення якої було поставлено питання щодо того, яка була ринкова вартість Спірного приміщення станом на момент укладання Договору.

Провадження у справі № 910/399/17 зупинялось до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 826/16317/16 та у зв'язку із призначенням господарським судом судової експертизи.

У судовому засіданні 11.09.2017 представник Позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі, а представники Відповідача проти позову заперечували з вищевикладених підстав, а також у зв'язку із тим, що висновком судового експерта підтверджено факт того, що продаж Спірного приміщення станом на момент укладання Договору відбувся за ціною, що не була нижчою на 20% від ринкової вартості подібного нерухомого майна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2016 між Банком, як продавцем, та Відповідачем, як покупцем, було укладено Договір, відповідно до якого Банк передав у власність Відповідачу, а останній прийняв у власність Спірне приміщення.

Згідно із пунктом 10 Договору за домовленістю сторін продаж Спірного приміщення здійснено за 4968500 грн.

На виконання умов Договору Відповідач 18.05.2016 перерахував на рахунок Банку 4968500 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку Відповідача, відкритому у Банку, за період з 16.05.2016 по 21.11.2016, а також не заперечується представниками сторін.

Відповідно до рішення Національного банку України від 20.05.2016 № 8 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Фідобанк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.05.2016 № 783, згідно із яким розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадженням у ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано цій особі усі повноваження тимчасового адміністратора Банку, визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.06.2016 № 959 продовжено строк тимчасової адміністрації у Банку з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно).

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 №142-рш у Банку відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати останній.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 19.07.2016 за № 1265 розпочато процедуру ліквідації Банку з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

З матеріалів справи убачається, що під час здійснення у Банку тимчасової адміністрації на підставі наказу Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банку від 25.05.2016 за № 32 у Банку було створено комісію з перевірки договорів за операційною діяльністю Банку, якою було здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених Банком за період з 20.05.2015 до 20.05.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

За наслідками перевірки Договору вказаною комісією було встановлено, що Договір має ознаки нікчемності, оскільки відповідно до звіту з незалежної оцінки, складеного ТОВ Експерт-Альянс 07.07.2016, вартість Спірного приміщення станом на момент укладання Договору складала 6951400 грн., однак за Договором продаж Спірного приміщення було здійснено за 4968500 грн. без ПДВ, що понад 20% нижче ніж вартість згідно вказаної незалежної оцінки.

Також комісією було встановлено, що Відповідач розрахувався за Спірне приміщення коштами, що були розміщені на його рахунку, відкритому у Банку. Тому, комісія дійшла висновку, що Відповідач, шляхом набуття права власності на Спірне приміщення, фактично задовольнив власні кредиторські вимоги, які в процесі здійснення ліквідації Банку підлягали б задоволенню в сьому чергу. Тобто, на думку Позивача, укладаючи Договір, Відповідач отримав переваги (пільги), прямо не встановлені для нього законодавством та внутрішніми документами Банку, порівняно з іншими кредиторами - юридичними особами.

Враховуючи зазначені висновки комісії, Уповноваженою особою Фонду було направлено Відповідачу повідомлення від 26.07.2016 №2-1-0-3-1/107-ЛК про нікчемність Договору.

Частиною 5 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що у разі отримання повідомлення Фонду (Уповноваженої особи Фонду в разі делегування їй відповідних повноважень) про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Однак, як свідчать матеріали справи, Відповідач не погодився із вказаними діями Уповноваженої особи Фонду та оскаржив їх до адміністративного суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, у справі №826/16317/16 було задоволено позов Товариства та визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банка Коваленка Олександра Володимировича щодо віднесення до категорії нікчемних угод Договору.

Пред'являючи зазначений позов до господарського суду, Позивач посилається на те, що Договір є нікчемним з підстав передбачених пунктами 2, 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до положень пунктів 2, 3, 7 частини 3 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (пункт 2);

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (пункт 3);

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7).

Досліджуючи обґрунтованість посилань Позивача на зазначені ознаки нікчемності Договору, судом враховано наступне.

З посилань Позивача слідує (також ці обставини були встановлені при розгляді адміністративної справи № 826/16317/16 судами першої та апеляційної інстанції), що кошти, які сплачено Відповідачем за Договором, були акумульовано ним на відкритому у Банку п/р №26005000583684 за рахунок таких перерахувань:

1) 22.04.2016 із п/р №26004011428210 Відповідача, який відкрито в UniCredit Bank, перераховано 3000000,00 грн. із призначенням платежу - перерахування коштів із поточного рахунку на поточний рахунок у Банку без ПДВ. Станом на 9:00 18.05.2016 залишок коштів по рахунку Відповідача, який відкрито у Банку, становив 3015142,60 грн.;

2) ТОВ Правове бюро Алєксєєв, Боярчуков та партнери із п/р №26005000628442 у Банку 18.05.2016 (о 13:16) перераховано Відповідачу 416626,00 грн.;

3) ТОВ Правничий офіс Алєксєєв, Боярчуков та партнери із п/р №26008000581519 у Банку 18.05.2016 (о 13:16) перераховано Відповідачу 299283,00 грн.;

4) ТОВ Правничий альянс Алєксєєв, Боярчуков із п/р №26006000581414 у Банку 18.05.2016 (о 13:16) перераховано Відповідачу 1237500,00 грн.

Позивач вважає, що укладаючи Договір, сторони насправді мали на меті не здійснення купівлі-продажу нерухомого майна, а всупереч процедурі, визначеній нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , задовольнити грошові вимоги кредиторів Банку - Відповідача та пов'язаних із ними осіб за рахунок активів Банку. На думку Позивача, внаслідок укладання Договору Відповідач фактично отримав Спірне приміщення у залік задоволення його кредиторських вимог щодо повернення коштів, які перебували на рахунках вище вказаних суб'єктів господарювання у Банку, поза процедурою, передбаченою нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Однак, із вище викладеними доводами, які є припущеннями Позивача, суд не погоджується, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного у супереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Позивачем до суду не надано.

Зі змісту Договору вбачається, що за своєю правовою природою цей договір є договором купівлі-продажу. Сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов передбачених для даного виду договорів. Судом не встановлено ознак його удаваності та умислу сторін на приховання іншого правочину на які посилається Позивач.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відчуження майна Банку та сплата за нього коштів відбулося за 2 дні до введення тимчасової адміністрації, а тому обмеження щодо розпорядження коштами, що були розміщенні на рахунку у Банку, встановлені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на Відповідача не поширювались.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається , крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 41 Конституції України, стаття 321 ЦК України).

Позивачем не доведено суду, що станом на момент укладання Договору та перерахування коштів з поточного рахунку Відповідача в оплату Спірного приміщення існували законні обмеження права розпоряджання Відповідачем своїми коштами, що були розміщені на рахунку, відкритому у Банку.

Тому, Відповідач був вільним у розпорядженні належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , які існували у формі записів на поточному рахунку Відповідача, відкритому у Банку.

За встановлених обстави, і у супереч положенням статей 33, 34 ГПК України, Позивачем не доведено суду належними, допустимими та достатніми доказами фактів того, що Банк за Договором взяв на себе зобов'язання, які призвели до його неплатоспроможності та, що умови Договору передбачають передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Щодо посилань відповідача на те, що Банк здійснив відчуження Спірного приміщення за ціною, нижчою більш ніж на 20% від звичайної, то судом з метою перевірки вказаної обставини, було призначено судову експертизу на вирішення якої було поставлено питання щодо того, яка була ринкова вартість Спірного приміщення станом на момент укладання Договору.

Вказана судова експертиза була призначена у зв'язку із тим, що сторонами було надано два різні звіти про оцінку Спірного майна, які суперечать один одному. Так, згідно з наданим Позивачем висновком викладеним у звіті, складеним на замовлення Позивача 07.07.2016 ТОВ Експерт-Альянс , ринкова вартість Спірного приміщення станом на 18.05.2016 складала 6951400,00 гри. Однак, Відповідач зазначає, і це підтверджується матеріалами справи, що укладенню Договору передувала оцінка майна, що вказано у тексті самого Договору (у пункті 9), а саме звіт про оцінку майна №103/16, складений 12.05.2016 ТОВ Центр оцінки власності Парето , та згідно цієї оцінки станом на 12.05.2016 (за шість днів до укладення Договору) вартість майна складала 2730000 грн.

За наслідками проведення вище вказаної судової оціночно-будівельної експертизи, судовим експертом Стасюк М.Ю. зроблено висновок від 06.07.2017 року №29/06/17, відповідно до якого ринкова вартість Спірного приміщення, визначена за матеріалами справи станом і в цінах на 18.05.2016, складала 5208000,00 грн. з ПДВ.

Позивачем не надано обґрунтованих заперечень на вказану судову експертизу.

Відтак, враховуючи те, що Банком було здійснено відчуження Спірного приміщення за ціною, що не є нижчою більш ніж на 20% від ринкової вартості майна, що встановлено судовим експертом, то у суду відсутні підстави вважати Договір нікчемним відповідно до положення пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

За таких обставин, Позивачем, у супереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, належними та допустимими доказами не доведено суду того, що Договір відповідно до положень пунктів 2, 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є нікчемним.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, матеріали справи не місять доказів, що Договір порушує публічний порядок, а саме направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тому, у суду відсутні підстави вважати Договір недійсним (нікчемним) відповідно до положень частини 2 статті 215 та частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивач неправомірно вважає Договір нікчемним, оскільки правові підстави для цього відсутні.

Тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Крім того, при розгляді спору по суті судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (сформованих станом на 17.05.2017) власником Спірного приміщення з 15.11.2016 є товариство з обмеженою відповідальністю Ріал Спейс (ідентифікаційний код 40533470). Отже, як станом на момент подання позовної заяви та зміни предмету позову, так і на момент розгляду справи по суті власником Спірного приміщення Відповідач не був/не є, а тому останнього не можна зобов'язати повернути Позивачу спірне приміщення у порядку реституції також і з цих підстав.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду позові та відзиві, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на позивача та йому не відшкодовується.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідачем була оплачена вартість проведеної судової експертизи у сумі 13000 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копією квитанції № 812/з9 від 20.06.2017 та актом здачі-приймання висновку судового експерта № 29/06/17 від 06.07.2017. А тому, ці витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються також на Позивача і підлягають стягненню на користь Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Фідобанк (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 10, ідентифікаційний код 14351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро Алєксєєв, Боярчуков та партнери (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 11, 3 поверх, ідентифікаційний код 39402039) 13000 грн. (тринадцять тисяч гривень) витрат на проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.2017

СуддяСташків Р.Б.