Постанова

від 12.09.2017 по справі 910/9667/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/9667/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зеленіна В.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: не з явились

від відповідача: не з явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Консалтингова фірма

"Прометей"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.07.2017 р.

у справі № 910/9667/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД"

до Приватного підприємства "Консалтингова фірма

"Прометей"

про стягнення 67.329,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" про стягнення 67.329,52 грн., з яких: 63.373,32 грн. основного боргу, 3.226,98 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 729,22 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору підряду № 42-А від 12.10.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі № 910/9667/17 позовні вимоги задоволенні повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД" 63.373 грн. 32 коп. основного боргу, 3.226 грн. 98 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 729 грн. 22 коп. - 3% річних, 1.600 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Консалтингова фірма "Прометей" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справ № 910/9667/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017р. у справі № 910/9667/17 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2017р.

Встановлено, що представники сторін у судове засідання 12.09.2017р. не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

12.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД" (далі - підрядник, позивач) та Приватним підприємством "Консалтингова фірма "Прометей" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір підряду № 42-А (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами виконати роботи відповідно до умов цього договору та згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.6. договору роботи виконуються на території замовника (перший поверх, головний виробничий корпус) за адресою: Чернігівська обл., м. Мена, вул. Леніна (Соборна), 122 (далі - об'єкт).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з п. 7.1. договору вартість робіт (договірна ціна), що підрядник повинен виконати на умовах цього договору є динамічною і складає на момент підписання договору: разом - 147.792,03 грн., ПДВ 20% - 29.558,41 грн., всього - 177.350,44 грн.

Відповідно до п. 5.3.1. договору загальний термін виконання робіт згідно даного договору - 41 (сорок один) календарний день.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що здача-прийняття виконаних робіт здійснюється сторонами за актами приймання виконаних робіт по кожному етапу окремо, не пізніше 2 (два) робочих дні після закінчення етапу робіт.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2016 до договору сторони дійшли згоди про необхідність проведення додаткових робіт, вартістю 38.022,88 грн.

Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди № 1 від 27.12.2016 загальна вартість робіт, що підрядник повинен виконати на умовах договору підряду № 42-А від 12.10.2016 та цієї додаткової угоди № 1, що визначається сторонами відповідно до протоколів узгодження договірної ціни (додаток № 1, додаток № 1-А), які є невід'ємними частинами договору № 42-А від 12.10.2016, складає 215.373,32 грн.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 від 27.12.2016 розрахунок по цій додатковій угоді проводиться наступним шляхом: після виконання додаткових робіт по цій додатковій угоді № 1, замовник підписує акт приймання виконаних робіт, та на протязі 3 (трьох) днів з моменту підписання акту виплачує вартість фактично виконаних додаткових робіт, згідно із включенням об'єму додаткових робіт в акт приймання виконаних робіт до договору підряду № 42-А від 12.10.2016.

Актом № 1 про прийняття робіт за грудень 2016 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року (на суму 49.407,53 грн.), актом № 2 про прийняття робіт за січень 2017 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2017 року (на суму 165.965,79 грн.) підтверджується, що позивачем були виконані та відповідачем прийняті роботи на загальну суму 215.373,32 грн.

Відповідно до п. 7.4. договору розрахунок за виконання робіт проводиться наступним шляхом:

Пунктом 7.4.1. договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 120 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Пунктом 7.4.2. договору, після виконання другого етапу робіт, у разі відсутності претензій та зауважень, замовник підписує акт приймання виконаних робіт по цьому етапу, та на протязі 3 (трьох) днів з моменту підписання акту виплачує вартість фактичних робіт, згідно двох актів, за виключенням суми авансу.

Але, відповідачем виконанні роботи були оплачені лише частково, а саме: 13.10.2016 здійснено оплату в сумі 60.000,00 грн., 18.11.2016 здійснено оплату в сумі 60.000,00 грн., 18.01.2017 здійснено оплату в сумі 32.000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

В результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 63.373,32 грн.

Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 63.373,32 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3.226,98 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 729,22 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.226,98 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 729,22 грн. - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі № 910/9667/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі № 910/9667/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9667/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді В.О. Зеленін

Н.Ф. Калатай