Рішення

від 08.09.2017 по справі 910/1391/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2017Справа №910/1391/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД " БІОФАРМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД"

про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання 337 565,64 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД " БІОФАРМА"

Про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача (за первісним позовом) - Купер І.О., довіреність б/н 01.02.2017

від відповідача (за первісним позовом) - не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД" БІОФАРМА" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання 337 565,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1391/17 та призначено розгляд на 24.02.2017.

30.01.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

24.02.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про доручення додаткових документів до матеріалів справи та заяву про збільшення позовних вимог.

24.02.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано додаткові пояснення до відзиву.

В судове засідання 24.02.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, заперечив проти позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання сторін провести звірку взаєморозрахунків.

Ухвалою суду від 24.02.2017 розгляд справи відкладено на 20.03.2017.

20.03.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про повернення заяви про збільшення позовних вимог та про вихід за межі позовних вимог.

20.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про витребування доказів, заперечення на зустрічний позов та пояснення.

В судовому засіданні 20.03.2017 судом оголошено перерву до 10.04.2017.

10.04.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові пояснення по справі.

10.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.04.2017 розгляд справи призначена на 12.05.2017.

В судовому засіданні 12.05.2017 оголошено перерву до 30.06.2017

В судовому засіданні 30.06.2017 оголошено перерву до 14.07.2017

14.07.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. у відпустці.

Ухвалою суду від 24.07.2017 розгляд справи призначено на 11.08.2017.

11.08.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.08.2017 призначено розгляд справи на 08.09.2017.

В судове засідання 08.09.2017 представник позивача (за первісним позовом) з'явився, надав суду усні пояснення у справі просив суд задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним.

В судове засідання 08.09.2017 представник відповідача (за первісним позовом) не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.09.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтичний завод БІОФАРМА , як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМАТ ЛТД , як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу №14, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати лікарські засоби (далі-продукція) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити її.

Відповідно до п. 1.2-1.4 сторони погодили, що оформленні сторонами видаткові накладні та/або товарно-транспортні накладні (далі - "накладні" або "товаророзпорядчі документи"), за якими покупець отримує від продавця продукцію в період дії цього Договору, складенні на підставі цього Договору, є його невід'ємною частиною. Кількість, асортимент, ціна продукції вказуються у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній. Кожний окремий випадок продажу продукції оформлюється окремою накладною. У оформлених сторонами накладних обов'язково вказується номер і дата укладення цього Договору. Ціна Договору визначається по накладним як сума проданої продукції, вказаної у видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних за весь період дії цього Договору. В рамках цього Договору покупець може здійснити необмежену кількість закупок.

Пунктом 3.1 Догвоору сторони погодили, що доказом передачі партії продукції у власність покупця є видаткова накладна та/або товарно- транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця, а також довіреність на отримання продукції.

Відплвідно до п. 3.2 Договору на кожну партію продукції покупець подає заявку в будь-якій формі, в якій зазначається асортимент, кількість, строк передачі партії продукції та умови її поставки.

Заявка вважається прийнятою в редакції покупця, якщо замовлена продукція є наявною на складі продавця, а умови оплати відповідають умовам, зазначеним в пункті 5.1. цього Договору. У разі повної/часткової відсутності замовленої продукції на складі продавця, сторони додатково погоджують умови її поставки шляхом укладання додатків до Договору, де визначають: строки поставки, асортимент продукції та ціну. (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 3.6 продавець має право припинити постачання чергової партії продукції, якщо покупець не оплатив, сплатив не в повному обсязі вартість попередньої партії продукції.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціни на продукцію є погодженими між сторонами та зазначені у накладних на кожну партію продукції.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили що розрахунки за продукцію здійснюються на умовах відтермінування оплати на 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції є дата підписання сторонами накладної.

Покупець оплачує отриману партію продукції згідно та на підставі накладної (видаткової або товарно- транспортної) на відповідну партію продукції банківським безготівковим переказом. (п. 5.2 Договору)

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору постави а відповідач прийняв продукцію за видатковими накладними: №ФБ-00001766 від 31.10.2016 на загальну суму 410087,52 грн., № ФБ-00001919 від 29.11.2016 на суму 411562,06 грн., №ФБ-00001971 від 30.11.2016 на суму 525235,98 грн., №ФБ-00001972 від 30.11.2016 на суму 552 819,50 грн.

Відповідно до позовної заяви позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, проте відповідач порушив умови договору та не сплатив вартість продукції у передбачений Договором строк в зв'язку із чим у нього виникла заборгованість в розмірі 949492,66 грн.

Відповідач щодо позовної заяви заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо зустрічної позовної заяви.

01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтичний завод БІОФАРМА , як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМАТ ЛТД , як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу №14.

Відповідно до п. 3.2. Договору, на кожну партію продукції покупець подає заявку в будь-якій формі, в якій зазначається асортимент, кількість, строк передачі партії продукції та умови її поставки.

У відповідності до п. 3.4. Договору, продавець відвантажує продукцію покупцеві протягом 3-х (без врахування святкових та вихідних) днів з моменту отримання заявки, при умові її наявності на складі готової продукції.

Згідно п. 8.5. Договору, у випадку несвоєчасного постачання Продукції Продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленої продукції за кожен день за весь період прострочення поставки.

Позивач (за зустрічним позовом) зазначив, що ним у грудні 2016 було подано заяви на поставку продукції, а саме: 14.12.2016 на суму 4449964,15 грн. (продукція мала бути поставлена 19.12.2016), 19.12.2016 (уточнена 20.12.2016) на суму 4224241,35 грн. (продукція мала бути поставлена 23.12.2016), 17.12.2016 на суму 10 804453,40 грн. (продукція мала бути поставлена 30.12.2016)

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що продукція не була передана відповідачем (за зустрічним позовом) у передбачені Договором строки.

В зв'язку із порушенням умов Договору позивач (за зустрічним позовом) просить суд розірвати Договір купівлі продажу від 01.04.2015 №14 та стягнути із відповідача (за первісним) позовом пеню в розмірі 512905,54 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та необхідність задоволення позову та відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом з таких підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи дату отримання товару за видатковою накладною, відповідач з урахуванням п. 5.1 Договору повинен був оплатити 410087,52грн. вартості товару за видатковою накладною № ФБ-00001766 від 31.10.2016 - 30.12.2016, (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було здійснено оплати 17.01.2017 та 23.01.2013, в зв'язку із чим заборгованість становить 329378,56 грн.) 411562,06 грн. вартості товару за видатковою накладною №ФБ-00001919 від 29.11.2016 - 28.01.2017 (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було здійснено оплату 17.02.2017 в зв'язку із чим заборгованість становить 90892,74 грн.), 525235,98 грн. вартості товару за видатковою накладною №ФБ-00001971 від 30.11.2016 - 29.01.2017 (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було повернуто продукцію на суму 47,88 грн.), 552819,50 грн. за видатковою накладною №ФБ -00001972 від 30.11.2016 -29.01.2017 (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було повернуто продукцію на суму 548781,42 грн).

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 949492,66 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем (за первісним позовом) оплати за товар, поставлений згідно видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пеню в розмірі 164721,67 грн., 3% річних в розмірі 2524,78 грн., інфляційні нарахування в розмірі 7393,29 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати отриманої продукції, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день за весь період прострочення оплати.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 164721,67 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, з урахуванням приписів, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Згідно розрахунку позивача сума 3% складає 2524,78 грн., інфляційних нарахувань 7393,29 грн. Розрахунок 3% та інфляційних втрат відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Як встановлено судом позивачем (за зустрічним позовом) прострочено оплату за товар, поставлений згідно видаткових накладних №ФБ-00001766 від 31.10.2016 повинна булу здійснена оплата 30.12.2016 , № №ФБ-00001919 від 29.11.2016 повинна була бути здійснена оплата 28.01.2017, №ФБ-00001971 від 30.11.2016 повинна була бути здійснена оплата а 29.01.2017, №ФБ-00001972 від 30.11.2016 повинна була бути здійснена оплата 29.01.2017.

Пунктом 8.4. Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо покупцем не оплачено (не в повному обсязі оплачено) попередню партію продукції, продавець має право припинити постачання наступної замовленої партії продукції.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що оскільки заборгованість позивача (за зустрічним позовом) станом на дні подання заявок позивачем була прострочена понад встановлені Договором строки розрахунку, продавцем вказані заявки покупця не розглядались, керуючись п.8.4 Договору.

Згідно ст.615 ЦК України, в разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем (за зустрічним позовом) не правомірно нараховано пеню відповідно до п. 8.5 Договору, оскільки в останнього була наявна заборгованість за видатковими накладними товар за якими було поставлено та відповідно до п. 5.1 Договору не оплачено.

Враховуючи вище зазначене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині стягнення із відповідача (за зустрічним позовом) пені в розмірі 512905,54 грн.

Відносно вимоги позивача за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи на адресу відповідача (за первісним позовом) позивачем було надіслано повідомлення №188 від 06.02.2017 відповідно до якого ТОВ ФЗ Біофарм повідомили ТОВ Фармат ЛТД про те, що Договір вважатиметься розірваними на десятий календарний день з моменту відправлення даного повідомлення з 17.02.2017.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторонами було погоджено, що у випадку прострочення оплати ТОВ Фармат ЛТД більше ніж на 30 календарних днів, ТОВ ФЗ Біофарм має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем (за зустрічним позовом) в односторонньому порядку розірвано Договір №14 від 01.04.2015 відповідно до п. 8.4 Договору - 17.02.2017, про що повідомлено позивача (за зустрічним позовом), а останній звернувся до суду із зустрічним позовом 24.02.2017, що підтверджується штемпелем відділу діловодства суду вх.. 3080/17 від 24.02.2017, то в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача (за первісним позовом), а також на позивача (за зустрічним позовом).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33 , 49 , 82-85 ГПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМАТ ЛТД (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201/203, ідентифікаційний номер 38419214) на користь Товарства з обмеженою відповідальністю ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД БІОФАРМ (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 37, ідентифікаційний номер 39071152) основну заборгованість у розмірі 949492 (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 66 коп., пеню в розмірі 16471 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 67 коп., 3% річних в розмірі 2524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 78 коп., інфляційні нарахування в розмірі 7393 (сім тисяч триста дев'яносто три) грн. 29 коп., судовий збір у розмірі 15265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 44 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.2017

Суддя Мельник В.І.