Рішення

від 13.09.2017 по справі 915/798/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 915/798/17

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали

за позовом: Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, 55213, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Грушевського, 3

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський агрохім» , 55247, Миколаївська область, Первомайський район, село Бандурка

про: відшкодування збитків завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 265970,36 грн.

ПРИСУТНІ:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №6164/03.1-27 від 31.08.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №186 від 29.08.2017 року

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №5484/03.1-26 від 31.07.2017 в якій просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський агрохім» збитки у розмірі 265 970, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 22, 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 96, 120, 125, 126, 156, 157, 206 Земельного кодексу України та тим що відповідач протягом 2012-2016 року використовував земельну ділянку по вул. Дружби,39 розміром 4,1147 га без правовстановлюючих документів.

Позивач зазначає, що 21.01.2012 рішенням Первомайської міської ради №6 «Про надання та вилучення земельних ділянок» ТДВ Первомайський агрохім» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди для ведення сільськогосподарського виробництва по вул. Дружби,39 та передано ТДВ «Первомайський агрохім» у користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку розміром 4,1147 га для ведення сільськогосподарського виробництва по вул. Дружби,39 за рахунок земель раніше наданих в постійне користування АТВТ «Первомайський агрохім» рішенням виконкому міської ради від 04.06.1997 №135 в зв'язку з реорганізацією ТВТ «Первомайський агрохім» .У порушення вимог рішення Первомайської міської ради №6 «Про надання дозволу та вилучення земельної ділянки» ТДВ Первомайський агрохім» не звернулось до міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки та використовувало земельну ділянку по вул. Дружби,39 розміром 4,1147 га без правовстановлюючих документів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та зазначив, що Державний акт на право постійного користування землею відповідачем автоматично припинив свою дію у зв'язку з прийняттям 21.01.2012 рішення Первомайської міської ради №6 про передачу землі відповідачу в оренду.

Представник відповідача в судовому засіданні та в відзиві на позовну заяву (а.с.61-63) заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, позовні вимоги є безпідставними, оскільки користується земельною ділянкою по вул. Дружби,39 розміром 4,1147 га на підставі Державного акту на праві постійного користування землею виданого Первомайською міською радою народних депутатів Миколаївської області України та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землю 07 серпня 1997 року за №159, який є чинним.

Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовна заява необґрунтована належним чином та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

07 серпня 1997 року Первомайською міською радою народних депутатів Миколаївської області України, відповідно до рішення Виконкому міської ради народних депутатів від 04.06.1997 №135, видано АТВТ «Первомайський агрохім» (правонаступником якого є ТДВ «Первомайський агрохім» ) Державний акт на право постійного користування землею у м. Первомайську по вул. Дружби,39 розміром 4,1509 га згідно з платаном землекористування для обслуговування промислової бази. Даний акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землю 07 серпня 1997 року за №159 та 06.06.2016 посвідчений головним спеціалістом відділу Державного земельного кадастру у Первомайськом районі Миколаївської області - ОСОБА_3.

27.01.2012 року Первомайською міською радою Миколаївської області прийнято рішення №6 «Про надання та вилучення земельних ділянок» яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди для ведення сільськогосподарського виробництва по вул. Дружби,39 та передано ТДВ «Первомайський агрохім» у користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку розміром 4,1147 га для ведення сільськогосподарського виробництва по вул. Дружби,39 за рахунок земель раніше наданих в постійне користування АТВТ «Первомайський агрохім» рішенням виконкому міської ради від 04.06.1997 №135 в зв'язку з реорганізацією ТВТ «Первомайський агрохім» .

12.05.2015 року Заступник міського голови по охороні здоров'я та гуманітарних питаннях звернувся до відповідача з листом №12/5 в якому зазначено, що на підставі рішення №6 від 27.01.2012 року у відповідача відсутні підстав використання земельної ділянки (а.с.31).

25.07.2016 міський голова - ОСОБА_4 направив на адресу відповідача запрошення на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам за використання земельної ділянки по вул. Дружби,39 без правовстановлюючих документів (а.с.32).

26.10.2016 на адресу відповідача направлено лист, в якому повідомлено про нараховані збитки за фактичне використання земельної ділянки по вул. Дружби,39 (а.с.33-36).

Враховую вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 265970,36 грн. завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, негативних наслідків такої поведінки (збитків, шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків (збитками, шкодою), вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (Постанова Верховного Суду України від 04.07.2011р. справа №42/78-10).

Суд установив відсутність усіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача, що унеможливлює покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування спірних збитків.

Водночас судом було встановлено, що саме позивач фактично відмовився та самоусунувся від вчинення покладених на нього законодавством необхідних дій стосовно приведення правовідносин сторін у відповідність до вимог діючого законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, однак позивачем не надано таких доказів підтверджуючих припинення права користування земельною ділянкою відповідачем. Посилання позивач на те, що Державний акт на праві постійного користування землею, виданий Первомайською міською радою народних депутатів Миколаївської області України та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землю 07 серпня 1997 року за №159, автоматично припинив свою дію не приймається судом до уваги, оскільки суперечить вимогам земельного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідач збитків в розмірі 265970,36 грн., матеріалами справи не підтверджені, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно положення ст.49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

Відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 14 вересня 2017 року.

Суддя В.Д. Фролов