Ухвала

від 12.09.2017 по справі б-39/213-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" вересня 2017 р.Справа № Б-39/213-08 вх. № 9761/2-39

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Лук'янчук О.І.

за участю сторін: ліквідатор - Бочарова О.М.

розглянувши заяву ліквідатора про припинення права власності

По справі за заявою УПФУ в Московському районі, м. Харків

до АТВТ "Свемон-Восток" м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла заява ліквідатора про припинення права власності, в якій ліквідатор просить суд: 1) прийняти зазначену заяву до розгляду; 2) припинити право власності, зареєстроване за ТОВ "Фалві" (код 36550694, юридична адреса: 40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 55-Б, кв. 121), реєстраційний номер 37446924 на будівлю майстерні загальною площею 428,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2, на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ №707130 від 22.08.2012 р., видане виконавчим комітетом Сумської міської ради; 3) скасувати Свідоцтво про право власності серії САЕ №707130 від 22.08.2012 р., видане виконавчим комітетом Сумської міської ради; 4) зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Сумській області внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування реєстрації права власності за ТОВ "Фалві".

Ухвалою від 11.07.2017 р. судом призначено зазначену вище заяву ліквідатора до розгляду в судовому засіданні; залучено до розгляду даної заяви ТОВ "Фалві" та Сумську міську раду; зобов'язавши залучених осіб надати суду відзив на заяву ліквідатора.

На виконання вимог ухвали суду від Сумської міської ради надійшов відзив на заяву ліквідатора, в якій представник просить суд розглядати дану справу без участі представника Сумської міської ради за наявними в справі матеріалами, залишаючи розгляд заяви ліквідатора на розсуд суду, а також надано витребувані судом додаткові документи, належним чином засвідчені: свідоцтво на право власності серії САЕ 707130 від 22.08.2012 р.; довідку КП "Сумське МБТІ" до проекту рішення викнакому Сумської міськради про оформлення права власності на будівлю майстерні площею 428,00 кв.м. по вул. Черкаська, 15/2 у м. Суми; рішення виконкому Сумської міськради від 21.08.2012 р. №422 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на нежитлові та житлові приміщення і будівлі"; витяг про державну реєстрацію прав від 28.08.2012 р.

Представник залученої особи ТОВ "Фалві" в жодне судове засідання не з'явився, відзив на заяву ліквідатора не надав, про причину неявки суду не повідомив.

Згідно з п.3.9.2. Постанови ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарсько процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участи, якщо ухвалу, в якій зазначено час та місце такого засідання, надіслана сторонам у відповідному порядку.

Судом встановлено, що про дату, час та місце розгляду справи ТОВ "Фалві" був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи за належною адресою, що підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Фалві" (т. 25 а.с. 184-190).

Ухвали суду від 11.07.2017р. та від 08.08.17 р. направлені на адресу залученої особи, повернулись на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора, заслухавши пояснення ліквідатора, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог ліквідатора, суд вважає, що вимоги ліквідатора підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчим актами України.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013 року.

Отже, законодавець змінив норми процесуального права в частині виключної підсудності і такі зміни поширюються на всі правовідносини у майнових спорах з боржником, які розглядаються судами у справах про банкрутство після 19.01.2013 року, незалежно від того, що до боржника можуть застосовуватися окремі положення матеріального та процесуального права, визначені Законом про банкрутство в редакції, яка існувала до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року та в силу пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень продовжує застосовуватися до окремих боржників.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Висловивши таку правову позицію про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство майнових спорів боржника, Верховний Суд України змінив свою правову позицію зазначену у Постанові від 29.04.2015 року у справі №903/134/13-г про можливість розгляду окремих спорів (позовних вимог про витребування майна боржника до ліквідаційної маси за статтею 388 ЦК України) поза межами провадження у справі про банкрутство.

Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 111-28 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення статей 12, 16 ГПК України.

Відтак, заявлений ліквідатором спір про припинення права власності підлягає розгляду господарським судом з врахуванням виключної підсудності суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Харківської області від 01.03.12 р. АТВТ "Свемон-Восток" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Бочарову О.М., зобов'язавши її виконати ліквідаційну процедуру.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 26 Закону про банкрутство передбачає, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, тощо. За рахунок коштів, отриманих від реалізації активів, ліквідатор проводить погашення вимог кредиторів, в тому числі і заборгованості по заробітної плати.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що АТВТ Свемон-Восток (що є правонаступником АТ "Свемон") є користувачем земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черкаська 15/2, про що свідчить Державний акт І-СМ № 002829 від 07.07.1995 р. на право постійного користування земельною ділянкою заг.площею 0,96 га виданого на ім'я АТ Свемон . На зазначеній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Аналізом наданих з боку ліквідатора письмових доказів, встановлено: що об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Суми, вул. Черкаська 15/2 належить АТВТ Свемон-Восток , який ліквідатором правомірно включено до складу ліквідаційної маси з метою його реалізації та задоволення вимог кредиторів.

Докази про скасування у банкрута цього права і припинення користування земельною ділянкою у справі відсутні.

Проте, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 88612810 від 01.06.2017 р. за ТОВ "Фалві" зареєстровано право власності на будівлю майстерні загальною площею 428,0 кв.м. (реєстраційний №37446924), що розташована за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, буд. 15/2 (т. 25 а.с. 218).

Як свідчать надані суду Сумською міською радою документи, а саме довідка КП "Сумське міське БТІ" від 10.02.2012 р., підставою для виникнення права власності у ТОВ "Фалві" були:

- заява ТОВ Фалві ;

- договір № 1/08-с від 12.08.2010 року між ТОВ Фалві та АТВТ Свемон-Восток (договір на виконання будівельних робіт - інвестування в будівництво);

- Акт приймання-здачі об'єкту від 12.08.2010 року (Додаток № 1 до Договору № 1-с від 12.08.2010 р.);

- Акт узгодження меж земельної ділянки та місця знаходження об'єкту від 12.08.2010 року (Додаток № 2 до Договору № 1-с від 12.08.2010 р.);

- Додаткова угода до Договору № 1-с від 12.08.2010 р. на виконання будівельних робіт від 07.02.2011 р.;

- Рішення Сумської міської Ради народних депутатів від 22.03.1995 року Про закріплення земельних ділянок в постійне користування за підприємствами, установами і організаціями міста з додатком № 1 (п. 8);

- Державний акт на право постійного користування землею, серія 1-СМ № 002829, виданий Сумською міською Радою народних депутатів 07.07.1995 р.;

- Договір суперфіцію № 1-ПС від 14.07.2011 року між АТВТ Свемон-Восток та ТОВ Фалві ;

- Акт приймання-передачі до договору № 1-ПС від 14.07.2011 р. від 14.07.2011 року;

- Містобудівні умови та обмеження Виставковий павільйон, реконструкція існуючої будівлі під майстерню по вул. Черкаська, 15/2 в м. Суми ;

- робочий проект Виставковий павільйон, реконструкція існуючої будівлі під майстерню по вул. Черкаська, 15/2 в м. Суми ;

- дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.03.2011 р. № 37/2011 Виставковий павільйон, реконструкція існуючої будівлі під майстерню по вул. Черкаська, 15/2 в м. Суми , виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області;

- Декларація про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція існуючої будівлі під майстерню за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 , зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 20.07.2011 р. № СМ 14211007342;

- Статут ТОВ Фалві ;

- Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серія А01 № 103702, дата проведення державної реєстрації 01.09.2009 року.

- довідка АА № 146906 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видана 02.09.2009 р.;

- довіреність на представництво інтересів ТОВ Фалві від 02.07.2012 р.

При цьому суд зазначає, що на час розгляду заяви ліквідатора такі підстави для реєстрації права власності як: Договір № 1/08-с від 12.08.2010 року зі всіма додатковими угодами та додатками до нього, Договір суперфіцію № 1-ПС від 14.07.2011 року з додатками до нього, Робочий проект "Виставковий павільйон, реконструкція існуючої будівлі під майстерню по вул. Черкаська, 15/2 в м. Суми", Декларація про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція існуючої будівлі під майстерню за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2", зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 20.07.2011 р. № СМ 14211007342, є недійсними, про що свідчить наступне.

Як встановлено господарським судом, 11 лютого 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил АТВТ "Свемон-Восток" (м. Харків, Семиградський в'їзд, 2) та ТОВ "Фалві" (м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 55-б, кв.121) на об'єкті будівництва виставкового павільйону, реконструкції існуючої будівлі під майстерню за адресою м. Суми. вул. Черкаська, 15/2. За результатами перевірки Інспекцією були виявлені порушення, в зв'язку з чим складено акт №253, протокол №253 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11 лютого 2014 року, приписи №253 та №253/1 від 11 лютого 2014 року, якими зобов'язано ТОВ Фалві :

- зупинити виконання будівельних робіт на об'єкті Будівництво виставкового павільйону, реконструкція існуючої будівлі під майстерню за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 - негайно;

- провести необхідні геологічні вишукування;

- виконати технічне обстеження закінчених будівництвом майстерні, адмінбудівлі та влаштованих фундаментів виставкового павільйону, за результатами обстеження отримати експертний висновок про відповідність будівель та конструкцій об'єкта вимогам державних будівельних норм, надійності та безпечної експлуатації;

- привести проектну документацію об'єкта Будівництво виставкового павільйону, реконструкція існуючої будівлі під майстерню за адресою: м. Суми, вул. Черкаська. 15/2 у відповідність до вимог державних будівельних норм до 11 квітня 2014 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду по справі № 818/1410/14, що набрала законної сили, за позовом ТОВ "Фалві" до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про скасування постанови відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фалві" в повному обсязі. Адміністративний суд в своїй постанові встановив, що за результатами перевірки 11.02.2014 р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області (надалі Інспекція) з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил АТВТ "Свемон-Восток" та ТОВ "Фалві" на об'єкті будівництва виставкового павільйону, реконструкції існуючої будівлі під майстерню за адресою м. Суми. вул. Черкаська, 15/2, встановлені численні порушення. Тобто, у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована Інспекцією ДАБК у Сумській області за № СМ 143132780036 від 04.10.2013 року ТОВ Фалві наведені помилкові дані, що є порушенням ТОВ Фалві вимог ч.2 ст.39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . В зв'язку з чим, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, Інспекцією було скасовано декларацію про готовність об'єкта за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 до експлуатації, що зареєстрована 20.07.2011 р. за № СМ 14211007342 і Сумським окружним адміністративним судом постановою від 18.06.2014 р. у справі №818/1410/14 встановлено правомірність дій Інспекції.

Крім того, господарським судом встановлено, що на виконання постанови прокуратури Сумської області, яка винесена за результатом розгляду звернення ліквідатора АТВТ "Свемон-Восток", Державною інспекцією сільського господарства в Сумській області (надалі Інспекцією) у період з 06.02.2014 р. по 07.02.2014 р. проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалві" вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по вул. Черкаська, 15/2 у м. Суми.

За результатами проведення вказаної перевірки, Інспекцією було складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства від 07.02.2014 р. № 41-1, на підставі якого винесено припис від 07.02.2014 р. № 35-1.

В акті перевірки Інспекцією зроблено висновки про порушення ТОВ "Фалві" статей 125 і 126 Земельного кодексу України, а згідно із вказаним приписом зобов'язано ТОВ Фалві у 30-денний термін вжити заходів щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул. Черкаська, 15/2 у м. Суми та проведення реєстрації речових прав згідно чинного законодавства.

ТОВ "Фалві" не погодився із результатами перевірки Інспекцією та подав позовну заяву до адміністративного суду. Проте, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. по справі 818/2145/14 (що набрала законної сили) в позові відмовлено повністю. Суд, при прийнятті рішення з даного спору встановив, що в Акті перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №41-1, встановлено, що земельна ділянка по вул. Черкаська, 15/2 у м. Суми була передана АТВТ "Свемон-Восток" ТОВ "Фалві" з порушенням вимог ст. 102 Земельного кодексу України. Крім того, під час розгляду даної адміністративної справи суд встановив, що ТОВ Фалві згідно договору з АТВТ Свемон-Восток від 12.08.2010 р. та додаткової угоди до нього від 07.02.2011р. здійснило добудову об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 та після реконструкції зазначеної будівлі здійснило державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (будівля - майстерня) площею 428 кв.м (витяг про державну реєстрацію прав від 28.08.2012 р. № 35309001). А 14.07.2011 р. між АТВТ Свемон-Восток та ТОВ Фалві укладено договір суперфіцію № 1-ПС про передачу в безстрокове платне користування земельної ділянки площею 0,96 га за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2, ТОВ Фалві для будівництва та експлуатації комплексу для здійснення своєї господарської діяльності.

Однак, судом зроблено висновок, що зазначений договір суперфіцію не є підставою для виникнення у позивача права користування вказаною земельною ділянкою. Крім того, суд в постанові від 07.10.2014 р. по справі №818/2145/14 встановив, що земельна ділянка площею 0,96 га за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 фактично використовується ТОВ Фалві для здійснення господарської діяльності (цього факту ТОВ Фалві не заперечує) при цьому у ТОВ Фалві відсутні будь-які правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, що є порушенням зазначених вище норм земельного законодавства.

Обидва рішення Сумського окружного адміністративного суду набрали законної сили.

Крім того, господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-39/213-08 від 22.12.2014 року (повний текст складено та підписано 25.12.2014 року) задоволено заяву АТВТ "Свемон-Восток" та визнано недійсним договір № 1/08-с від 12.08.2010 року, додаткову угоду до нього від 07.02.11 р. та договір суперфіцію № 1-ПС від 14.07.2011 року, укладені між АТВТ Свемон-Восток та ТОВ Фалві .

Зазначена ухвала господарського суду набрала законної сили.

Так, згідно з вимогами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, у Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом.

При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зокрема із правочинів.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту такої реєстрації. У разі необхідності право власності на незавершене будівництво, за наявності визначених законом умов, може бути зареєстровано органом, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 331 ЦК). З такого ж моменту виникає право власності на перероблену річ, створену з використанням іншої речі (матеріалу).

Згідно ч.4 ст. 147 Господарського кодексу України право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу. При цьому, ч.2 ст.20 Кодексу визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у т.ч. шляхом визнання наявності або відсутності прав, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Також, згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Таким чином, оскільки судом достовірно встановлено, що підстави для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований в м. Суми по вул. Черкаській, 15/2 на нежитлову будівлю-майстерня, загальною площею приміщень 428,00 кв.м. за ТОВ Фалві на момент розгляду справи є недійсними, право власності підлягає припиненню.

Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про необхідність скасування свідоцтва про право власності серії САЕ №707130 від 22.08.2012 р., видане виконавчим комітетом Сумської міської ради на спірний об'єкт.

Щодо вимоги ліквідатора про зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Сумській області внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви в цій частині, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, зокрема приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, а також здійснює інші дії щодо державної реєстрації об'єктів права власності.

Згідно ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже, обов'язок щодо реєстрації певних речових прав, в тому числі й в зв'язку зі зміною власника майна та припинення права власності законодавчо віднесено до повноважень державного реєстратора.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно підпункту 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст. 19, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 22-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.13 р., п.п 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст. 20, 147 ГК України, ст.ст. 16, 346 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-1, 33, 35, 43, 75, 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора АТВТ "Свемон-Восток" про припинення права власності задовольнити частково.

2. Припинити право власності, зареєстроване за ТОВ "Фалві" (код 36550694, юридична адреса: 40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 55-Б, кв. 121), реєстраційний номер 37446924 на будівлю майстерні загальною площею 428,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2, на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ №707130 від 22.08.2012 р., видане виконавчим комітетом Сумської міської ради.

3. Скасувати Свідоцтво про право власності серії САЕ №707130 від 22.08.2012 р., видане виконавчим комітетом Сумської міської ради;

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Ухвалу направити ліквідатору, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 13/7), Сумській міській раді, ТОВ "Фалві".

Суддя Міньковський С.В.