Рішення

від 11.09.2017 по справі 145/815/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/815/14-ц Провадження № 22-ц/772/2134/2017Головуючий в суді першої інстанції Ратушняк І. О. Категорія 30 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Денишенко Т.О., Панасюка О.С.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року, -

В с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулась у Тиврівський районний суд Вінницької області з вказаним позовом до СТОВ Поділля . Вимоги, мотивовані тим, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 їй належить земельна ділянка площею 0,3609 га, яка розташована в с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010886500223.

На зазначеній вище земельній ділянці росли багаторічні насадження - фруктові дерева.

З 1995 року по 2008 рік вона надавала у користування вищезазначену земельну ділянку відповідачу - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю ПОДІЛЛЯ . З 2009 року їхня співпраця припинена, що підтверджується довідкою, виданою відповідачем за №262 від 11 серпня 2008 року.

В жовтні 2011 року вже після закінчення їхньої з відповідачем співпраці, останній на земельній ділянці розміром 0,3609 га викорчував багаторічні насадження, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 14 березня 2014 року, де в абзаці 8 зазначено: СТОВ Поділля в жовтні 2011 року на земельній ділянці НОМЕР_3 розміром 0,3609 га було викорчувано 21 дерево, які, як було встановлено в результаті другого виносу в натурі, знаходились на земельній ділянці ОСОБА_2.

20 грудня 2011 року її син ОСОБА_3 від її імені звернувся до ч/ч Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області із заявою про застосування мір до СТОВ Поділля на предмет самовільного знищення фруктових дерев старого саду. Працівниками Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області було відмовлено у порушені кримінальної справи.

Її матеріальні збитки від здійсненого відповідачем полягають у тому, що урожай знищених дерев вона могла реалізувати з метою отримання прибутку. Відповідно до Звіту з оцінки майна №3 від 24 березня 2014 року, складеного ТОВ Подільський експертний центр , ринкова вартість не отриманого урожаю від зрізаних плодових дерев (яблунь) за період з 2011 по 2013 рік на земельній ділянці площею 0,3609 га становить 90 675 грн., а ринкова вартість відновленого садка плодових дерев (яблунь) на земельній ділянці площею 0,3609 га становить 1 305 152 грн., тобто загальна сума збитків становить 1 395 827 грн.

Урожай від дерев, які знищив відповідач, є одним із основних джерел доходів та забезпечення її сім'ї; за рахунку прибутку від реалізації урожаю викорчуваних дерев вона могла забезпечити себе та свою сім'ю, вона є пенсіонеркою, хворою на онкозахворювання. Але після факту викорчовування дерев її стан здоров'я значно погіршився. Незаконні дії відповідача призвели до душевних страждань та переживань. Її звичайний спосіб життя порушився, вона змушена була шукати захисту у правоохоронних органів, прокуратури та інших установах для захисту своїх прав та законних інтересів, шукала додатковий заробіток, так як майже усю пенсію витрачає на лікування, яке коштує чималу суму грошей, тобто їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у 300 000 грн.

Таким чином, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 1 395 827 грн. матеріальної шкоди та 300 000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

В послідуючому, позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь ще і заподіяну шкоду за вирубку її садка на земельній ділянці площею 0,9313 га.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року позов задоволено частково. Вирішено: стягнути із СТОВ ПОДІЛЛЯ на користь ОСОБА_2 597438 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 17 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього 747438 (сімсот сорок сім тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 17 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішене питання судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, СТОВ ПОДІЛЛЯ оскаржило його в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області, як ухвалене за неповного з'ясування судом усіх обставин справи; за невідповідності висновків суду, встановленим обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги не були дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 - власниця земельної ділянки площею 0,3609 га, яка розташована в с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, що стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (а.с.6-7 т.1) та земельної ділянки площею 0,9313 га, яка розташована в с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 (а.с.8-9 т.1).

Факт реальної передачі їй вищезазначеної земельної ділянки на встановлення межі в натурі стверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (паю) в натурі, розробленою приватним підприємством ЛЕНДГРАНД від 29 жовтня 2008 року (а.с.51-71 т.1).

Ще суд аналізує Акт обстеження земельної ділянки від 14.03.2012 комісія в складі: землевласника ОСОБА_2, секретаря Строїнецької сільської ради Кітової Ю.В., головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Тиврівському районі Мельника Д.В., головного спеціаліста-юристконсульта відділу Держкомзему у Тиврівському районі Рудика О.В., помічника прокурора Тиврівського району Петришина П.І., головного агронома СТОВ "Поділля" Схабовського М.А., керівника 3 відділення Поперечного О.В.

У цьому акті вказано, що було проведене обстеження земельної ділянки № 904, в результаті чого, виявлене наступне:

на ділянці № 904/2 відповідно до Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_5, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження Тиврівської РДА №328 від 20.06.2007 р., призначеній для ведення товарного с/г виробництва площею 0,9313 га визначену як сад, фруктові дерева відсутні. Площа 0,48 га заросла бур'яном, на решті площі 0,4513 га ростуть самосіви різних порід дикорослих дерев та кущів.

На земельній ділянці №904/1 відповідно до Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження Тиврівської РДА №328 від 20.06.2007р., призначеній для ведення товарного с/г виробництва площею 0,3609 га визначену як рілля, ростуть плодові дерева, зокрема яблуні, посадки 60-х років.

Далі суд вказав, що він не бере до уваги посилання представника відповідача СТОВ Поділля про те, що відповідно до технічної документації позивачка прийняла земельну ділянку площею 0,3609га з ріллею, а не садом, оскільки ці твердження спростовуються показами свідків та актом обстеження земельної ділянки від 14.03.2012 року.

Натомість, судом взято до уваги висновки експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №СД-8 від 16.05.2014 року ( т.2 а\с115-126), де вказано, що ринкова вартість відновлення садка плодових дерев (яблунь) на земельній ділянці площею 0,3609га в с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області становить 176 644,67 грн.

Також суд в оскаржуваному рішенні посилається на ще один висновок експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи №СД-6 від 17.11.2016 року, відповідно до якого вартість відновлення садка плодових дерев ( яблунь) на земельній ділянці площею 0,9313га в с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області до піку ефективного віку становить 381429,5 грн.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог матеріальної шкоди у межах, визначених двома висновками експерта.

З огляду на часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, судом також частково у розмірі 150 000 грн. задоволена вимога про відшкодування моральної шкоди, виходячи з того, що відповідач завдав позивачу моральної шкоди, оскільки позивачка хворіє, а урожай від знищених дерев є одним із основних джерел доходів та забезпечення її сім'ї. Дії ж відповідача призвели до душевних страждань та переживань позивачки, значно погіршився її стан здоров'я, порушився звичний спосіб життя, вона змушена була шукати захисту своїх прав та інтересів у правоохоронних органів, у прокуратурі та інших установах.

Задовольняючи частково позов, суд керувався нормами ст.ст. 22, 1166, 1167 ЦК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , а також нормами ЦПК України.

Проте, на думку колегії суддів, суд лише формально зазначив у рішенні норми, як матеріального так і процесуального права, виходячи з наступного.

Щодо фрази у рішенні суду, що позивачка у судовому засіданні уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок вирубки її садка на земельних ділянках площею 0,3609га та площею 0,9313га, то колегія суддів вважає, що у даному випадку відбулося не уточнення позовних вимог, а зміна підстав позову через наступне.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду вказано, що підставою позову є фактичні обставини, що наведені у позовній заяві.

Як видно з позовної заяви на а/с3 т. 1, підставою позовної вимоги - 1 395 827 грн. матеріальної шкоди та 300 000 грн. моральної шкоди було викорчування відповідачем у жовтні 2011 року на земельній ділянці позивачки площею 0,3609 га багаторічних насаджень - 21 дерева яблунь.

Вирубка садка на земельних ділянках позивачки площею 0,3609га та площею 0,9313га, - це інші підстави позову і вони повинні бути подані у формі письмової заяви, відповідно до вимоги ч.2 ст. 31 ЦПК України. Виходячи з викладеного, суд допустив грубе процесуальне порушення і вийшов за межі позовних вимог, оскільки, за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що позивачка змінювала підстави позову і просила суд стягнути матеріальну та моральну шкоду за вирубку дерев на земельній ділянці площею 0,9313 га. Не вказано ні у рішенні, ні у будь-якому з інших матеріалів справи, які дерева вирубані, скільки їх, якого вони віку, а звідси- яка ж шкода заподіяна?

Не є належним доказом у розумінні ст. 57 ЦПК України Акт обстеження земельної ділянки від 14.03.2012 комісія в складі: землевласника ОСОБА_2, секретаря Строїнецької сільської ради Кітової Ю.В., головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Тиврівському районі Мельника Д.В., головного спеціаліста-юристконсульта відділу Держкомзему у Тиврівському районі Рудика О.В., помічника прокурора Тиврівського району Петришина П.І., головного агронома СТОВ "Поділля" Схабовського М.А., керівника 3 відділення Поперечного О.В., яким позивачка обгрунтувала свої позовні вимоги та на який зіслався суд у своєму рішенні, виходячи з наступного.

Даний Акт міститься на а/с 22 т.1 і у його тексті безліч розбіжностей, які є взаємовиключними.

Так, у першому абзаці Акту вказано, що на ділянці № 904/2 відповідно до Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_5, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження Тиврівської РДА №328 від 20.06.2007 року, призначеній для ведення товарного с/г виробництва площею 0,9313га, визначеній як сад, фруктові дерева відсутні.

При цьому, у передостанньому абзаці Акту вказано, що СТОВ Поділля у жовтні 2011 року на земельній ділянці НОМЕР_3, розміром 0,3609 га було викорчувано 21 дерево.

Отже, спочатку в Акті вказано, що земельна ділянка НОМЕР_3 має розмір 0,9313 га, а потім вона стала розміром 0,3609 га. Не зазначено, яке 21 дерево викорчуване: плодове, чи інших порід, якщо яблуні, то яких сортів.

Не взяття до уваги суду пояснень представника відповідача СТОВ Поділля про те, що відповідно до технічної документації позивачка прийняла земельну ділянку площею 0,3609га з ріллею, а не з садом, на думку колегії суддів, не грунтується на наявних матеріалах справи та належних доказах.

Як уже було зазначено, Акт обстеження земельної ділянки від 14.03.2012 комісія на а/с 22 т.1, є неналежним доказом.

З пояснень свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які містяться у рішенні суду, не видно, на якій саме з земельних ділянок ОСОБА_2 були яблуні (а/с 134 т.2).

Натомість, у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (паю) в натурі, яка міститься на а/с 51-71 т.1 в тому числі, і ОСОБА_2, а саме: у кадастровому плані на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,9313га вказано, що на цих 0,9313га - багаторічні насадження ( а/с 59 т.1); у кадастровому плані на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,6309га вказано, що на цих 0,6309га рілля (а/с60 т.1). В Акті приймання-передачі земельної ділянки від 2008 року, який підписаний і ОСОБА_2, яка прийняла цю ділянку, зазначено, що ОСОБА_2 передана земельна ділянка в розмірі 0,9313 га з угіддями саду (а/с70 т.1), а у аналогічному Акті на земельну ділянку площею 0,3609га, теж підписаному позивачкою, вказано, що їй передана ця ділянка зі складом угідь- рілля ( а/с71 т.1).

Ці відомості нічим не спростовані в ході розгляду справи, тому відсутні підстави говорити про те, що на земельній ділянці площею 0,3609 га ріс сад.

Щодо висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №СД-8 від 16.05.2014 року ( т.2 а\с115-126), де вказано, що ринкова вартість відновлення садка плодових дерев (яблунь) на земельній ділянці площею 0,3609га в с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області становить 176 644,67 грн., то він теж не є належним доказом у розумінні ст. 57 ЦПК України, виходячи з наступного.

Так, у ч.1 ст. 57 ЦПК України говориться, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У позовній заяві предметом доказування є шкода, заподіяна позивачці внаслідок викорчування 21 дерева яблунь.

Натомість, у вказаному Висновку зазначена ринкова вартість відновлення садка плодових дерев ( яблунь) на земельній ділянці площею 0,3609га та ринкова вартість урожаю плодових дерев (яблунь за період з 2011 року по 2015 рік на земельній ділянці площею 0,3609га), а не 21 дерева яблунь, як заявлений позов.

Те саме стосується і висновку експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи №СД-6 від 17.11.2016 року, адже у ньому визначена вартість відновлення садка плодових дерев ( яблунь) на земельній ділянці площею 0,9313га в с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області до піку ефективного віку, а не 21 дерева яблунь.

Враховуючи викладене та те, що представник відповідача позовних вимог не визнав, вони є не доведеними, то у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити, а відповідно і у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, адже, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова (матеріальна) шкода відшкодовується лише у разі, якщо вона завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особи, а відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується за наявності вини особи, яка її завдала.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, обов'язок доведення обставин, на які посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, покладається процесуальною нормою саме на неї, чого не було зроблено.

Таким чином, рішення суду ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи; за невідповідності висновків суду обставинам справи; з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права тому, в силу ст. 309 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, задовольнивши апеляційну скаргу.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук