Рішення

від 13.09.2017 по справі 908/1371/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/77/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017 Справа № 908/1371/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133)

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації (72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Покровська, 5-А)

про стягнення 49902,32 грн.

суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_2 (дов. № 1053 від 12.12.16)

Від відповідача - ОСОБА_3 (дов. № 89 від 12.01.17)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 51973,83 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1371/17, судове засідання призначено на 19.07.2017р. Ухвалою суду від 19.07.2017р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі № 908/1371/17 продовжено на п'ятнадцять днів - до 19.09.2017р., розгляд справи відкладено на 13.09.2017р.

13.09.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 13.09.2017р. представником позивача надано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму 49902,32 грн. У судовому засіданні представник позивача в усній формі пояснив, що позивачем було здійснено перерахунок наданих пільг телекомунікаційного зв'язку та виключено зі списку осіб, які померли, вибули або втратили право на отримання такої пільги.

Заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду спору у справі № 908/1371/17 є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 49902,32 грн., що підлягає відшкодуванню за послуги зв'язку, надані пільговим категоріям громадян.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. В період з січня 2016р. по квітень 2017р. позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають у Приазовському районі Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складалися позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. № 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пілга та Інструкції про порядок її заповнення і в електронному та паперовому вигляді направлялись щомісячно відповідачу. Загальна сума, нарахована за надання передбачених чинним законодавством пільг з оплати телекомунікаційних послуг за період з січня 2016р. по квітень 2017р., склала 49902,32 грн. Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з лютого по травень 2016р. направлялися відповідачу простою кореспонденцією з супроводжувальними листами, за період з травня 2016р. по квітень 2017р. - рекомендованою кореспонденцією. Відповідач, в свою чергу, розрахунки з позивачем не здійснив. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суду 49902,32 грн., що підлягає відшкодуванню за послуги зв'язку, надані пільговим категоріям громадян. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» , ст. 21, ч.3 ст. 142 Конституції України, ст.ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, п.п. 3, 5, 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р., п. 11 Положення про Єдиний державний, автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, ст.ст. 11, 16, 96, 509, 526, 530, 610, 614, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ГК України.

Представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву, з якого вбачається, зокрема, наступне. ОСОБА_1, відповідно до п. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, є головним розпорядником коштів нижчого рівня, тобто працює в межах коштів, які надходять з Державного бюджету за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом України Про Державний бюджет України . Відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2016 рік така субвенція з державного бюджету не передбачена. Договір про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій у 2016 та 2017 роках не укладався та актів звіряння між сторонами в 2016р. та 2017р. підписано не було, а отже ніякої кредиторської заборгованості не існує. Із змісту Закону України «Про телекомунікації» безпосередньо не випливає будь-яких зобов'язань для відповідача. Крім того, відповідні спірні зобов'язання випливають з бюджетного законодавства, що не належить до сфери регулювання Цивільним Кодексом. Наявний спір, є спором про право, порушене внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень під час здійснення владної управлінської функції, тому його вирішення належить до компетенції адміністративного суду і має розглядатися в порядку Кодексу адміністративного судочинства. Вважає, що справа підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки не підлягає вирішенню у господарських судах.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Позивач, як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (позивач у справі) в період січня 2016р. по квітень 2017р. надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають у Приазовському районі Запорізької області, і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Протягом зазначеного періоду позивачем складалися щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, в яких вміщено переліки споживачів-пільговиків за окремими видами пільг, за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. № 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга , та Інструкції про порядок її заповнення . Розрахунки здійснено на загальну суму 51973,83 грн.

Вказані розрахунки видатків (акти форми 2-пільга ) за період надання послуг з січня 2016р. по квітень 2016р. направлялися відповідачу простою кореспонденцією із супровідними листами, повторно зазначені акти форми 2-пільга було відправлено рекомендованою кореспонденцією разом з супровідним листом № 32/2-3-237 від 20.07.2017р. Розрахунки видатків (акти форми 2-пільга ) за період надання послуг з травня 2016р. по квітень 2017р. направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією із супровідними листами.

В супровідних листах позивач зазначав про необхідність відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу акт звіряння за формою № 3-пільга . Також в даних листа було зазначено про необхідність відповідачу щомісячно до 25 числа надсилати електрону адресу інформацію щодо громадян пільгових категорій, які мають право на отримання пільг з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Відповідач, у відповідь на вищезазначені звернення позивача, листами № 1465 від 21.06.2016р., № 1789 від 26.07.2016р., № 3251 від 22.12.2016р. повідомив про відсутність фінансування з державного бюджету субвенцій на надання пільг з послуг зв'язку, а тому відшкодування за надані послуги пільговим категоріям громадян не може здійснюватися.

14.06.2017р. відповідачу було направлено вимогу про сплату грошових коштів за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 51973,83 грн., яка залишилась останнім без виконання.

Слід зазначити, що в ході розгляду даної справи позивачем, на підставі отриманої від відповідача інформації щодо включення до списків осіб, які померли, вибули або втратили право на отримання пільги, позивачем було проведено уточнений розрахунок та коригування сум, що підлягають відшкодуванню за надані послуги абонентам пільгових категорій за період з січня 2016р. по квітень 2017р. на суму 2071,51 грн. Сума що підлягає відшкодуванню визначена в розмірі 49902,2 грн.

Оскільки відповідачем не було відшкодовано витрати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 49902,32 грн. за період з січня 2016р. по квітень 2017р.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплат телекомунікаційних послуг встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» , Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» , Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» , Законом України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» , Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України «Про охорону дитинства» , Законом України «Про прокуратуру» , Законом України «Про Національну поліцію» , Законом України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні» , Кодексом Цивільного захисту України, Законом України «Про Службу безпеки України» та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. № 389.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок видатків місцевих бюджетів № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 цього Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (ч.1 п.8 Порядку).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003р. запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 вказаного Положення, Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 -пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» .

У відповідності до п. 11 Положення, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Матеріалами справи підтверджено, що за період надання телекомунікацій послуг пільговим категоріям громадян, а саме: з січня 2016р. по квітень 2017р. позивачем було складено та направлено на адресу відповідача розрахунки видатків (акти форми 2-пільга ).

Зауважень, розбіжностей або коригувань до актів форми « 2-пільга» за період з січня 2016р. по квітень 2017р. від відповідача не надходило, акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» протягом цього періоду відповідачем не складалися та на підпис позивачу не надсилалися.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України вбачається, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Отже, ОСОБА_1 соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільняють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян в розмірі 49902,32 грн. не відшкодовані.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 49902,32 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача щодо обов'язковості укладання договору про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій, суд зазначає наступне.

Обов'язок надання послуг певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України, в тому числі Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ; «Про жертви нацистських переслідувань» ; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ; «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» ; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інш.

За таких обставин, договірні зобов'язання сторін не є єдиною підставою для пред'явлення позовних вимог позивачем, оскільки порядок надання та відшкодування пільг передбачено спеціальними законами та нормативно-правовими актами.

Твердження відповідача, що спір не підвідомчий господарському суду, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік справ у спорах, що підвідомчі господарським судам наведений у ст. 12 ГПК України. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Законодавчими та нормативно-правовими актами, які наведено вище в мотивувальній частині рішення, на відповідача як головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Таким чином, у взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За наведених обставин, правовідносини, які склалися між сторонами мають господарський характер, а не публічно-правовий, що в свою чергу відносить вирішення спорів даної категорії до компетенції господарського суду.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,23 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації (72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Покровська, 5-А; код ЄДРПОУ № 03193229) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133; код ЄДРПОУ 21560766) суму 49902 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дві) грн. 32 коп. заборгованості, суму 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 23 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.2017р.

Суддя Н.А. Колодій