Рішення

від 06.09.2017 по справі 910/11527/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/11527/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів"

До Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України

Про усунення перешкод у користуванні майном

Представники :

від позивача: Долударьов Р.М. (дов. від 01.06.2017)

від відповідача: Козачок А.В. (заступник директора)

Семенов А.В. (дов. від 13.06.2017)

Від третьої особи: Васильківська В.Є. (дов. від 12.01.2017)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому 06.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.07.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів (далі - Позивач, ПрАТ Банк крові ) до Державної установи Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України (далі - Відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку Позивача, Відповідач перешкоджає користуванню майном, а саме, приміщенням 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121, яке знаходиться у користуванні позивача відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про утворення Державного науково-виробничий комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів №354-р від 01.07.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/11527/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.07.2017.

В судове засідання, призначене на 24.07.2017, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 24.07.2017, представник позивача з'явився, подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України. Клопотання обґрунтоване тим, що Фонд державного майна України, як акціонер який володіє 35 760 шт. простих іменних акцій ПрАТ "Банк крові", що становить 51% Статутного капіталу ПрАТ "Банк крові", відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" є суб'єктом управління державним майном, а саме корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ПрАТ "Банк крові".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України та розгляд справи відкладено на 06.09.2017.

01.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 06.09.2017 з'явилися представники позивача та третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.09.2017 надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.09.2017 не з'явився.

При цьому, ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2002 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 354-р Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів (далі - Розпорядження) вирішено утворити за участю держави та приватних інвесторів Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і зберігання аутологічної крові та її компонентів у формі закритого акціонерного товариства, та зобов'язано Фонд державного майна України виступити з боку держави співзасновником Науково-виробничого комплексу.

Відповідно до п. 2 зазначеного Розпорядження, зобов'язано Академію медичних наук визначити в двомісячний термін разом з МОЗ співзасновників Науково-виробничого комплексу та подати Фонду державного майна пропозиції щодо формування переліку державного майна (майнових прав), яке передається до статутного фонду Науково-виробничого комплексу для забезпечення його діяльності.

Листом № 3.22-10/1892 від 15.10.2002р. Міністерство охорони здоров'я України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 354-р, повідомило Фонд державного майна України, що не заперечує щодо створення Науково-виробничого комплексу у формі закритого акціонерного товариства та визначення недержавним співзасновником закритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю БіоМедТранс з 49% пакетом акцій. Державні корпоративні права складають 51%.

Також, у додатку до вказаного листа Міністерство охорони здоров'я України надало перелік майна, право користування на яке передається до статутного фонду ЗАТ Банк крові та яке перебуває на балансі Академії медичних наук України.

Згідно наказу Фонду державного майна України № 84 від 21.01.2003р., останній погодив створення ЗАТ Банк крові та виступив співзасновником закритого акціонерного товариства Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів .

21.01.2003 р. між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю БіоМедТранс був укладений установчий договір (зареєстрований Святошинською районною в м. Києві адміністрацією 09.07.2003 р. за № 12303).

Пунктом 4 установчого договору визначено, що Фонд державного майна України сплачує вартість акцій шляхом передачі товариству права користування нижченаведеними об'єктами нерухомості терміном на 10 років:

- адміністративним корпусом (прибудованим приміщенням клінічного корпусу), розташованим за адресою: м. Київ, вул.. Воровського, 27, площею 758 кв.м. за вартістю, визначеню експертним шляхом, в розмірі 3 059 000,00 грн.;

- приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м. за експертною вартістю 517 000,00 грн.;

Загальна вартість внеску Фонду державного майна України складає 3 576 000,00 грн. і становить 51% Статутного фонду АТ.

Товариство з обмеженою відповідальністю БіоМедТранс сплачує вартість акцій, шляхом внесення грошових коштів на загальну суму 3 436 000,00 грн., що становить 49% Статутного фонду АТ.

04.07.2003 р. були проведені збори засновників закритого акціонерного товариства Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів , якими вирішено: створити ЗАТ Банк крові ; затвердити Статут ЗАТ Банк крові , затвердити розмір Статутного фонду та порядок його внесення; обрано генерального директора товариства, членів спостережної ради, дирекцію, членів ревізійної комісії.

Зазначені рішення засновників закритого акціонерного товариства Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів оформлені протоколом від 04.07.2003 р., підписаного повноважними представниками та скріпленого печатками акціонерів.

Як вбачається з п. 3 вказаного вище протоколу, установчими зборами засновників було вирішено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів акціонерів створюється статутний фонд у розмірі 7 012 000 гривень, розподільний на 70 120 простих іменних акцій. Номінальна вартість однієї акції - 100 гривень.

Засновники ЗАТ Банк крові сплачують належні їм акції таким чином: Фонд державного майна України сплачує вартість акцій шляхом внесення користування приміщеннями, перелік яких наведено в додатку до Установчого договору ЗАТ Банк крові на загальну суму 3 576 000 грн., в свою чергу ТОВ БіоМедТранс сплачує вартість акцій шляхом внесення грошових коштів на суму 3 436 000 грн.

Акції між засновниками розподіляються наступним чином: Фонд державного майна України - 35760 акцій загальною вартістю 3 576 000 гривень, що становить 51% Статутного фонду, ТОВ БіоМедТранс - 34 360 акцій загальною вартістю 3 436 000 гривень, що становить 49% Статутного фонду.

09.07.2003 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 12303 було зареєстровано Установчий договір та Статут закритого акціонерного товариства Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів .

29.03.2006 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано нову редакцію Статуту закритого акціонерного товариства Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів , з якої, зокрема, вбачається включення до складу засновників - товариство з обмеженою відповідальністю АВАТЕК та розподілення акцій між акціонерами наступним чином: Фонд державного майна України - 51%, ТОВ БіоМедТранс - 24,5%, ТОВ АВАТЕК - 24,5% (п. 7.3. Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2003 року на підставі акту приймання-передачі від 24.01.2003 був виданий наказ Національної академії медичних наук України №16 Про приймання передачу у користування об'єктів нерухомості (приміщень) в якості внеску до Статутного фонду ЗАТ Банк крові , відповідно до якого державні установи Інститут травматології та ортопедії та Національний науковий центр радіаційної медицини мали передати у користування терміном на 10 років позивачу:

- прибудоване приміщення клінічного корпусу, загальною площею 758 кв.м., за адресою: м.Київ, вул. Воровського, 27;

- приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 119,121.

11 лютого 2003 року на підставі акту приймання-передачі у користування державною установою Національний науковий центр радіаційної медицини на виконання наказу НАМН України була здійснена передача Позивачу у користування строком на 10 років приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121.

06.08.2003 року на підставі акту приймання-передачі права користування державним нерухомим майном терміном на 10 років державною установою Інститут травматології та ортопедії була здійснена передача позивачу у користування строком на 10 років прибудованого приміщення клінічного корпусу, загальною площею 758 кв.м., за адресою: м. Київ, вул.. Воровського, 27.

11.02.2013 р. та 06.08.2013 р. відповідно строк користування майном, що було передане в користування закінчився.

Не погоджуючись зі строком, встановленим щодо користування майном, закрите акціонерне товариство Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів зверталось із позовною заявою до Фонду державного майна України, ТОВ БіоМедТранс , ТОВ Аватек про визнання частково недійсними установчих документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. по справі № 910/10042/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 р. позовні вимоги задоволені частково:

- визнано частково недійсним Установчий договір закритого акціонерного товариства Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів , зареєстрований 09 липня 2003 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 12303, в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, зазначеного в п. 2 ч. 1 ст. 4 Установчого договору;

- визнано частково недійсним з моменту укладення Додаток до Установчого договору Закритого акціонерного товариства Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в преамбулі Додатку;

- визнано частково недійсним Статут Закритого акціонерного товариства Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів , зареєстрований 09 липня 2003 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 12303, в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в п. 6.3 ст. 6 Статуту;

- визнано частково недійсним Статут Закритого акціонерного товариства Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів , зареєстрований 29 березня 2006 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним №10721050001001161, в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в п. 7.4. ст.7 Статуту.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначене рішення виконане сторонами у повному обсязі у зв'язку з тим, що відповідно до протоколу № 8 від 15.12.2014 р. позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів вирішено змінити відповідно до Закону України Про акціонерні товариства ЗАТ на ПрАТ, викладено Статут в новій редакції.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що фактично з 05.03.2014 р. не користується приміщенням 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121 у зв'язку із не допуском до приміщення представниками Відповідача.

В подальшому Позивач неодноразово звертався до Відповідача із вимогою забезпечити доступ до спірного приміщення, проте вказані звернення були залишенні останнім без задоволення.

Так, на думку Позивача, право на користування приміщеннями виникло на підставі розпорядження КМУ від 01.07.2002 № 354-р та відповідно до рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. по справі № 910/10042/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 р.

Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтями 324-327 Цивільного кодексу України визначено об'єкти та суб'єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 Господарського кодексу України).

Стаття 136 Господарського кодексу України визначає право господарського відання речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

Частиною першою статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина п'ята статті 22 Господарського кодексу України). Так, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (частина друга статті 74 Господарського кодексу України).

Як вже встановлено судом рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. по справі № 910/10042/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 р. визнано частково недійсними установчі документи Закритого акціонерного товариства Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів в частині визначення строку передачі в користування майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Органом управління спірним майном являється Національна академія медичних наук.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сам факт визнання господарським судом частково недійсними установчих документів Закритого акціонерного товариства Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів не являється підставою для встановлення правового режиму майна, органом управління якого є Національна академія медичних наук України та перебуває в оперативному управлінні Державної установи Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України .

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2015 р. Фонд державного майна України листом № 10-27-19184 повідомив Національну академію медичних наук України, що згідно з незалежною оцінкою, проведеною ТОВ ВНВК Прибуток (дата оцінки - 30.09.2002), об'єктом оцінки було саме право користування вищезазначеними приміщеннями строком на 10 років, а загальна вартість внеску у вигляді надання права безоплатного користування строком на десять років склала 3 576 000,00 грн. (51% статутного капіталу). Зазначені об'єкти майнового комплексу належать Національній академії медичних наук України. Вказані об'єкти є державним майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про управління об'єктами державної власності вартість майна, що вноситься у спільну діяльність, учасником якої є державне підприємство, установа або організація, визначається на підставі незалежної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості, згідно з вимогами законодавства про оцінку майна.

Враховуючи те, що строк користування спірним приміщенням на підставі проведеної оцінки сплив, у Позивача відсутні правові підстави для користування майном, а тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном задоволенню не підлягають.

Щодо заяви Відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та на підставі цього відмовити у задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що за наслідками розгляду матеріалів господарської справи по суті та судом зроблений висновок про відсутність порушеного права Позивача, а тому позовна давність не застосовується.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст.75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13.09.2017

Суддя М.О. Лиськов