Постанова

від 20.11.2017 по справі 910/11527/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа№ 910/11527/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Долударьов Р.М., довіреність від 01.06.2017 №б/н;

від відповідача - Козачок А.В., заступник директора; Семенов А.В., довіреність від 13.06.2017 №10;

від третьої особи - Васильківська В.Є., довіреність від 12.01.2017 №9,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11527/17 (суддя Лиськов М.О.) за позовом приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України про усунення перешкод у користуванні майном.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" звернулось до господарського суду з позовом до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України" про усунення перешкод у користуванні майном, а саме приміщенням 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121 шляхом надання позивачу та його відвідувачам вільного доступу до вказаного приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11527/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, суд дійшов висновку, що сам факт визнання господарським судом частково недійсними установчих документів Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не є підставою для встановлення правового режиму майна, органом управління якого є Національна академія медичних наук України та перебуває в оперативному управлінні Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України".

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що враховуючи сплив строку користування спірним приміщенням на підставі проведеної оцінки, у позивача відсутні правові підстави для користування майном.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11527/17 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що враховуючи визнання в судовому порядку недійсними, зокрема, Установчого договору закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, зазначеного в п. 2 ч. 1 ст. 4 Установчого договору, а також Додатку до Установчого договору Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в преамбулі Додатку, право користування позивачу, зокрема, приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м., було передано безстроково.

Тому, за доводами позивача, відповідачем безпідставно чиняться перешкоди у доступі до спірного приміщення.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представники відповідача та третьої особи проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову, з наступних підстав.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 354-р "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (надалі - розпорядження) 01 липня 2002 року вирішено питання щодо утворення за участю держави та приватних інвесторів Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і зберігання аутологічної крові та її компонентів у формі закритого акціонерного товариства, та зобов'язано Фонд державного майна України виступити з боку держави співзасновником Науково-виробничого комплексу.

Відповідно до п. 2 зазначеного розпорядження, зобов'язано Академію медичних наук визначити в двомісячний термін разом з МОЗ співзасновників Науково-виробничого комплексу та подати Фонду державного майна пропозиції щодо формування переліку державного майна (майнових прав), яке передається до статутного фонду Науково-виробничого комплексу для забезпечення його діяльності.

Листом № 3.22-10/1892 від 15.10.2002р. Міністерство охорони здоров'я України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 354-р, повідомило Фонд державного майна України, що не заперечує щодо створення Науково-виробничого комплексу у формі закритого акціонерного товариства та визначення недержавним співзасновником закритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс" з 49% пакетом акцій. Державні корпоративні права складають 51%.

Також, у додатку до вказаного листа Міністерство охорони здоров'я України повідомило перелік майна, право користування на яке передається до статутного фонду ЗАТ "Банк крові" та яке перебуває на балансі Академії медичних наук України.

Згідно наказу Фонду державного майна України № 84 від 21.01.2003р., останній погодив створення ЗАТ "Банк крові" та виступив співзасновником закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" .

Так, 21.01.2003 р. між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю "БіоМедТранс" був укладений установчий договір (зареєстрований Святошинською районною в м. Києві адміністрацією 09.07.2003 р. за № 12303).

Пунктом 4 установчого договору визначено, що Фонд державного майна України сплачує вартість акцій шляхом передачі товариству права користування нижченаведеними об'єктами нерухомості терміном на 10 років:

- адміністративним корпусом (прибудованим приміщенням клінічного корпусу), розташованим за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 27, площею 758 кв.м. за вартістю, визначеною експертним шляхом, в розмірі 3 059 000,00 грн.;

- приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м. за експертною вартістю 517 000,00 грн.;

Загальна вартість внеску Фонду державного майна України складає 3 576 000,00 грн. і становить 51% Статутного фонду АТ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БіоМедТранс" сплачує вартість акцій, шляхом внесення грошових коштів на загальну суму 3 436 000,00 грн., що становить 49% Статутного фонду АТ.

Згодом, а саме 04.07.2003 р. були проведені збори засновників закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", якими вирішено: створити ЗАТ "Банк крові"; затвердити Статут ЗАТ "Банк крові", затвердити розмір Статутного фонду та порядок його внесення; обрано генерального директора товариства, членів спостережної ради, дирекцію, членів ревізійної комісії.

Зазначені рішення засновників закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" оформлені протоколом від 04.07.2003 р., підписаного повноважними представниками та скріпленого печатками акціонерів.

Як вбачається з п. 3 вказаного вище протоколу, установчими зборами засновників було вирішено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів акціонерів створюється статутний фонд у розмірі 7 012 000 гривень, розподільний на 70 120 простих іменних акцій. Номінальна вартість однієї акції - 100 гривень.

Засновники ЗАТ "Банк крові" сплачують належні їм акції таким чином: Фонд державного майна України сплачує вартість акцій шляхом внесення користування приміщеннями, перелік яких наведено в додатку до Установчого договору ЗАТ "Банк крові" на загальну суму 3 576 000 грн., в свою чергу ТОВ "БіоМедТранс" сплачує вартість акцій шляхом внесення грошових коштів на суму 3 436 000 грн.

Акції між засновниками розподіляються наступним чином: Фонд державного майна України - 35760 акцій загальною вартістю 3 576 000 гривень, що становить 51% Статутного фонду, ТОВ "БіоМедТранс" - 34 360 акцій загальною вартістю 3 436 000 гривень, що становить 49% Статутного фонду.

Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.07.2003 р. за № 12303 було зареєстровано Установчий договір та Статут закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів".

Крім цього, 29.03.2006 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано нову редакцію Статуту закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", з якої, зокрема, вбачається включення до складу засновників - товариство з обмеженою відповідальністю "АВАТЕК" та розподілення акцій між акціонерами наступним чином: Фонд державного майна України - 51%, ТОВ "БіоМедТранс" - 24,5%, ТОВ "АВАТЕК" - 24,5% (п. 7.3. Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2003 року на підставі акту приймання-передачі від 24.01.2003 був виданий наказ Національної академії медичних наук України №16 "Про приймання передачу у користування об'єктів нерухомості (приміщень) в якості внеску до Статутного фонду ЗАТ "Банк крові", відповідно до якого державні установи "Інститут травматології та ортопедії" та "Національний науковий центр радіаційної медицини" мали передати у користування терміном на 10 років позивачу:

- прибудоване приміщення клінічного корпусу, загальною площею 758 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 27;

- приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119,121.

На підставі акту приймання-передачі у користування від 11.02.2003 державною установою "Національний науковий центр радіаційної медицини" на виконання наказу НАМН України була здійснена передача позивачу у користування строком на 10 років приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121.

Крім цього, 06.08.2003 року на підставі акту приймання-передачі права користування державним нерухомим майном терміном на 10 років державною установою "Інститут травматології та ортопедії" була здійснена передача позивачу у користування строком на 10 років прибудованого приміщення клінічного корпусу, загальною площею 758 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 27.

Не погоджуючись зі строком, встановленим щодо користування майном, закрите акціонерне товариство "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" звернулось із позовною заявою до Фонду державного майна України, ТОВ "БіоМедТранс", ТОВ "Аватек" про визнання частково недійсними установчих документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. у справі №910/10042/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 р. позовні вимоги задоволені частково:

- визнано частково недійсним Установчий договір закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", зареєстрований 09 липня 2003 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 12303, в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, зазначеного в п. 2 ч. 1 ст. 4 Установчого договору;

- визнано частково недійсним з моменту укладення Додаток до Установчого договору Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в преамбулі Додатку;

- визнано частково недійсним Статут Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", зареєстрований 09 липня 2003 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 12303, в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в п. 6.3 ст. 6 Статуту;

- визнано частково недійсним Статут Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", зареєстрований 29 березня 2006 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним №10721050001001161, в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в п. 7.4. ст.7 Статуту.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що положення Установчого договору та Статуту товариства щодо встановлення строку, на який передається право користування приміщеннями, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01 липня 2003 року, ст. 5 Закону України "Про господарські товариства", рішенню установчих зборів засновників ЗАТ "Банк крові", оформленому протоколом від 04 липня 2003 року, та основним положенням Статуту ЗАТ "Банк крові".

При цьому, Вищий господарський суд України у постанові від 09.07.2014 р. зазначив наступне.

За змістом Установчого договору та Статуту закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не вбачається, що товариство було створено строком на 10 років.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №354-р від 01 липня 2002 року "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не було передбачено строків діяльності товариства та строків користування майном.

В наказі Фонду державного майна України №84 від 21.01.2003р. "Щодо створення ЗАТ "Банк крові" також не міститься жодного положення про те, що право користування майном до статутного фонду Товариства передається на певний строк.

В протоколі установчих зборів засновників Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" від 04.07.2003 р. не міститься положення про те, що Статутний фонд товариства, до складу якого внесено відповідачем-1 права користування приміщеннями, формується строком на 10 років.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України погодився із висновком суддів попередніх інстанцій про те, що положення Установчого договору та Статут товариства щодо встановлення строку, на який передається право користування приміщеннями, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01 липня 2003 року, ст. 5 Закону України "Про господарські товариства", рішенню установчих зборів засновників ЗАТ "Банк крові", оформленому протоколом від 04 липня 2003 року, та основним положенням Статуту ЗАТ "Банк крові".

Також, суд касаційної інстанції вказав, що враховуючи можливість вилучення зі Статутного фонду ЗАТ "Банк крові" права користування нерухомим майном, що в свою чергу може призвести по суті до припинення діяльності підприємства та поставити під загрозу досягнення цілей, за для яких було створено дане товариство, суди правомірно визнали порушення прав позивача.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №910/10042/13 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/11527/17, не можуть йому суперечити.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України" про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає допуску позивача у приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121, яке знаходиться у користуванні позивача.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. При цьому, суд дійшов висновку, що сам факт визнання господарським судом частково недійсними установчих документів Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не є підставою для встановлення правового режиму майна, органом управління якого є Національна академія медичних наук України та перебуває в оперативному управлінні Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України".

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що враховуючи сплив строку користування спірним приміщенням на підставі проведеної оцінки, у позивача відсутні правові підстави для користування майном.

Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже вказувалося, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. у справі №910/10042/13 були визнані недійсними установчі документи позивача в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, право користування якими було внесено до статутного капіталу позивача.

Так, зокрема, Установчим договором закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (ст.4) було встановлено, що Фонд державного майна України сплачує вартість акцій шляхом передачі товариству права користування нижченаведеними об'єктами нерухомості терміном на 10 років:

- адміністративним корпусом (прибудованим приміщенням клінічного корпусу), розташованим за адресою: м. Київ, вул.. Воровського, 27, площею 758 кв.м. за вартістю, визначеною експертним шляхом, в розмірі 3 059 000,00 грн.;

- приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м. за експертною вартістю 517 000,00 грн.

Отже, було визначено право користування позивачем, зокрема, приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м., терміном 10 років.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визнання в судовому порядку недійсними, зокрема, Установчого договору закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, зазначеного в п. 2 ч. 1 ст. 4 Установчого договору, а також Додатку до Установчого договору Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в преамбулі Додатку, визначений 10 - річний строк користування є недійсним з моменту укладення Установчого договору.

Отже, відповідно право користування позивачу, зокрема, приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м., було передано безстроково.

Стосовно висновку суду першої інстанції про те, що сам факт визнання господарським судом частково недійсними установчих документів Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не є підставою для встановлення правового режиму майна, органом управління якого є Національна академія медичних наук України та перебуває в оперативному управлінні Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України", слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 "Про господарські товариства" (в ред. станом на дату заснування позивача), вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Фондом державного майна України було сплачено вартість акцій шляхом передачі товариству позивача права користування, зокрема, приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м.

Спірне приміщення було передано та знаходиться у позивача на праві користування, що встановлено судом та наведено вище у даній постанові.

При цьому, органом управління вказаного майна є Національна академія медичних наук України, а балансоутримувачем - Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України".

Визнання недійсними установчих документів позивача в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості жодним чином не змінило обставин належності позивачу спірного приміщення на праві користування.

Так, в цій частині установчі документи недійсними не визнавалися.

Рішенням у справі №910/10042/13 не встановлювався правовий режим майна, право користування яким передано до статутного капіталу позивача ще до його прийняття судом, а тому висновок місцевого господарського суду про те, що визнання господарським судом частково недійсними установчих документів Закритого акціонерного товариства "Держаний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не є підставою для встановлення правового режиму майна є необґрунтованим та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Визнання недійсними положень установчих документів в частині 10-ти річного строку користування приміщеннями та відповідно встановлення передачі на безстроковій основі (на весь час діяльності створеного підприємства позивача) має ключове значення при вирішення даного спору.

Також, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи сплив строку користування спірним приміщенням на підставі проведеної оцінки, у позивача відсутні правові підстави для користування майном.

Не проведення оцінки вартості безстрокового права користування спірним об'єктом жодним чином не може вплинути на реалізацію позивачем свого права користування, оскільки вказане право вже внесено до статутного капіталу позивача і таке користування, з урахуванням рішення суду у справі №910/10042/13, надано на весь час діяльності підприємства.

При цьому, в контексті доводів відповідача слід зазначити, що учасники товариства не позбавлені права переглянути за законодавчо існуючими механізмами розміри своїх часток з урахуванням рішення суду про визнання недійсними положень установчих документів в частині строку користування спірним майном. Ситуація, яка склалася, а саме вчинення дій з визначенням в статутних документах передачі на певний строк та визнання згодом недійсними положень в частині такого строку, жодним чином не може вплинути на результат розгляду саме даного спору з огляду на рішення суду у справі №910/10042/13.

Стосовно усних доводів представників відповідача про неналежне виконанням підприємством позивача своїх статутних завдань слід зазначити, що такі доводи знаходяться за межами предмету доказування у даному спорі. З наведеним питанням відповідач вправі звернутися до засновників (акціонерів позивача), які і вправі вирішувати усі питання, як щодо поточної діяльності товариства, так і щодо припинення його діяльності через відсутність на даний час необхідності у подальшій реалізації статутних завдань, які ставились при створенні товариства.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно з ст. 16 цього Кодексу особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зокрема, за змістом ст.ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Умови подання негаторного позову (ст.391 Цивільного кодексу України):

1) майно знаходиться у власника або титульного володільця;

2) інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном;

3) для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою, тощо);

4) у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Отже, зміст негаторного позову становлять вимоги позивача (власника або іншої особи, уповноваженої законом чи договором) про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням права володіння.

Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і організацій за негаторним позовом здійснюється судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні спірним нерухомим майном шляхом його не допуску до приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119,121.

На підтвердження чинення відповідачем перешкод позивачем надано наступні докази: Акт від 05.03.2014, складений комісією відповідача про те, що на дев'ятому поверсі пансіонату 05.03.2014 виявлено майно, згідно списку, вказаному в акті, а також Акти від 22.02.2016 та від 27.02.2017 про не допуск позивача до приміщення.

Так, позивач вказує, що 05.03.2014 в.о. Генерального директора позивача прибувши за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119,121 (адреса майна, право користування яким було передано до статутного фонду позивача), був ознайомлений із Актом, складеного комісією відповідача. При цьому, майно вказане в Акті було винесено відповідачем із спірного приміщення, а позивача на 9 поверх, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119,121 допущено не було.

Також, у матеріалах справи наявний лист позивача від 05.08.2014 №147 (з відміткою про отримання Національною академією медичних наук України, а.с.70-71), в якому повідомляється про визнання недійсними установчих документів позивача в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості та про те, що спірне приміщення опечатано відповідачем, який відмовляє позивачу у допуску до нього.

Крім цього, позивачем в результаті не допуску його відповідачем до спірних приміщень 22.02.2016 та 27.02.2017 були складені відповідні Акти.

Згідно Акту про не допуск позивача до приміщення від 22.02.2016 (а.с.74) підписаного, зокрема, і головним інженером Національного наукового центру радіаційної медицини Ткаченко В.В., останній вказав, що представник ПрАТ "Банк крові" намагався внести офісне обладнання на 9 поверх будівлі поліклініки, проте оскільки будівля знаходиться в оперативному управлінні у Національного наукового центру радіаційної медицини, то всі дії пов'язанні зі знаходженням невідомих осіб, заносу речей в будівлю проводяться тільки з письмового дозволу Генерального директора Базики Д.А.

Згодом, а саме 27.02.2017 позивача знову було не допущено до спірного приміщення, про що складено Акт від 27.02.2017.

У вказаному Акті зазначено, що головний інженер Національного наукового центру радіаційної медицини Ткаченко В.В. не допустив представників позивача для встановлення обладнання у спірному приміщенні, мотивуюче це відсутністю правових підстав для користування ПрАТ "Банк крові" вказаним приміщенням.

Вказаний Акт, окрім представників позивача, було підписано також двома свідками.

Отже, наведеними доказами підтверджується те, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу у користуванні спірним нерухомим майном шляхом його не допуску до приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, і для створення таких перешкод немає правомірних підстав з огляду на рішення суду у справі №910/10042/13.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що не допуск відповідачем позивача до приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119,121 є перешкоджанням у реалізації права користування приміщенням, яке було передано до статутного фонду товариства позивача і таке право користування, виходячи з рішення суду у справі №910/10042/13, передано не на 10-ти річний строк, а на весь строк діяльності товариства. Так, права позивача є порушеними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У даному випадку, колегія суддів дійшла висновку про порушення прав позивача.

У статті 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову (п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи те, що предметом даного позову є вимоги позивача про усунення перешкод у здійсненні ним права користування нерухомим майном, яке було передано до його статутного фонду, отже йдеться про так зване триваюче правопорушення, приватне акціонерне товариство "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" могло пред'явити відповідний позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

При цьому, слід зазначити, що станом на час подання даного позову права позивача були порушені відповідачем.

Враховуючи наведене, позовна давність на вказані вимоги позивача не поширюється.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11527/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11527/17 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/11527/17, яким позов приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України про усунення перешкод у користуванні майном, задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні приватним акціонерним товариством "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 27, код 32557330) майном, а саме приміщенням 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121, шляхом зобов'язання Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 53, код 04837835) надати працівникам та відвідувачам приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 27, код 32557330) доступ до приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121.

Стягнути з Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 53, код 04837835) на користь приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 27, код 32557330) 1 600 грн. судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 53, код 04837835) на користь приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 27, код 32557330) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 760 грн.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/11527/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко