Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/12195/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/12195/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Приватного підприємства "САММІ"

про зобов'язання включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Бригинець А.А. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "САММІ" (відповідач) про зобов'язання включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу, у якому просить суд зобов'язати відповідача в особі голови ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги позивача по договору від 14.12.2012 по послузі Кредитний ліміт на поточний рахунок у загальному розмірі 236511,91 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 48975,45 грн., заборгованості за відсотками - 79347,44 грн., заборгованість по комісії - 13468,28 грн. та заборгованість по пені - 94720,74 грн., до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлені законом строки не розглянув та не задовольнив вимоги позивача про включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованості відповідача перед позивачем по договору від 14.12.2012, та мотивованої відмови у включенні цих вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідач також не надав.

Позивачем разом з позовом також було подано клопотання забезпечення проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 27.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12195/17, призначено її до розгляду на 17.08.2017 та відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/12195/17 у режимі відеоконференції.

В судове засідання 17.08.2017 представники сторін не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 розгляд справи відкладено на 12.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

12.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні 12.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала про порушення провадження у справі була повернута на адресу суду поштовим відділенням.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно заяви про відкриття поточного рахунку, поданої 14.12.2012 Приватним підприємством "САММІ", Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" здійснювалось обслуговування поточного рахунку №26006056102513 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Зазначені правила розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів врегульовані п. 3.2.1. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, де у п. 3.2.1.1.1. визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.2.1.1.3. кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Порядок розрахунків між Позивачем та Відповідачем визначений у п. 3.2.1.4. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів).

Пунктом 3.2.1.2.2.15. визначено, що клієнт зобов'язується письмово повідомляти банк про незгоду із запропонованим банком відповідно до п.3.2.1.2.3.2. лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати отримання від банку повідомлення про перерахунок ліміту. У разі неотримання банком від клієнта письмового повідомлення про згоду або при незгоді з величиною пропонованого банком ліміту, отриманого в результаті перерахунку, банк має право на свій розсуд або продовжувати обслуговування в рамках знов встановленого ліміту, або припинити обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнту, про що банк повідомляє клієнта за 3 (три) дні до припинення кредитування на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронних зв'язку банку і клієнта.

Пунктом 3.2.1.4.1.3. Умов та Правил обслуговування погоджено, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.2.1.4.4. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів) обов'язком клієнта визначено сплату Банку винагороди відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2.

Про відповідальність у вигляді пені погоджено у розділі 3.2.1.5.1. Умов та Правил, а згідно з п. 3.2.2.5.1 при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Вказані вище обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/27506/14, яке набрало законної сили, а тому в силу ст. 35 ГПК України не потребують доведенню.

Також вказаним рішенням встановлено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт, в той же час, станом на 13.11.2014 за відповідачем рахуються непогашеними: сума заборгованості за кредитом 48975,45 грн., 8572,47 грн. заборгованості по процентам, 541,30 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 440,78 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Зазначені суми стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №910/27506/14.

Таким чином, сума заборгованості по договору в загальному розмірі 58530,00 грн. підтверджена рішенням суду від 12.02.2015 у справі №910/27506/14.

Позивач зазначає, що відповідач суми кредитного ліміту в межах строків, встановлених умовами договору, не повернув, що стало підставою для нарахування процентів та пені за підвищеною ставкою.

З долучених до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що у подальшому відповідач свої зобов'язання за договором, всупереч ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України та ст. 193 ГК України також належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30.05.2017 за відповідачем рахується та є непогашеною на даний час: 48975,45 грн. заборгованості за кредитом; 79347,44 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 13468,28 грн. комісії та 94720,74 грн. пені.

При цьому, згідно з п. 3.2.2.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.2.5.1, 3.2.2.5.2, 3.2.2.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки вищевказаних сум та встановлено, що вони є обґрунтованим та арифметично вірними.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство "САММІ" перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 24.12.2015.

При цьому, Умови зобов'язують Відповідача у разі зміни правового статусу, реорганізації, зміни структури, прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності протягом 3-х днів з моменту прийняття такого рішення повідомити про це Банк у письмовій формі, проте доказів здійснення відповідачем повідомлення Банку матеріали справи не містять.

У зв'язку із ліквідацією відповідача, позивач стверджує, що 02.06.2017 направив на адресу ліквідаційної комісії відповідача заяву про визнання вимог кредитора, в якій просив визнати позивача кредитором відповідача на суму грошових коштів у розмірі 236511,91 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу. Проте, відповіді на заяву про визнання вимог кредитора позивач не отримав.

За таких обставин, позивач зазначає, що оскільки, відповідач у встановлені законом строки не розглянув та не задовольнив заяву позивача про визнання вимог кредитора та включення до проміжного ліквідаційного балансу, ПАТ КБ ПРИВАТБАНК вимушене звернутись до суду з даним позовом за захистом свої прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що станом на 30.05.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становить: 48975,45 грн. заборгованості за кредитом; 79347,44 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 13468,28 грн. комісії та 94720,74 грн. пені, а тому позивач є кредитором відповідача з грошовими вимогами загалом на суму 236 511,91 грн., розмір яких документально підтверджений та не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України (в редакції станом на 24.12.2015) встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Крім того, з приписів ст. 112 ЦК України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою про визнання та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу 02.06.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Згідно наявного в матеріалах справи поштового конверту, зазначена вимога була повернута відправнику, у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином суд дійшов висновку, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.

Про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивач дізнався 07.07.2017 (з дати повернення поштового відправлення). Отже з 07.07.2017 почав обліковуватись передбачений приписами ст. 112 ЦК України місячний строк на звернення позивача з даним позовом до суду.

В свою чергу, позивач звернувся з даним позовом до суду 20.07.2017 (відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому позовну заяву було направлено до Господарського суду міста Києва).

Суд зазначає, що з огляду на положення ст. 112 ЦК України, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.08.2013 у справі №38/343пн.

При цьому, зважаючи на наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк було для відповідача явним (відомим) кредитором.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Суд зазначає, що на момент прийняття рішення матеріали справи не містять доказів затвердження ліквідаційного балансу та доказів розгляду вимог позивача відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідаційна комісія відповідача заяви позивача про визнання вимог кредитора не розглядала, відмови позивачу у розгляді його вимог не надавала, як і не відмовляла у задоволенні його вимог, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до ліквідаційної комісії.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання Приватного підприємства "САММІ" в особі голови ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги позивача по договору від 14.12.2012 у загальному розмірі 236511,91 грн., до проміжного ліквідаційного балансу.

Судовий збір за розгляд позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Приватне підприємство "САММІ" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код 36556963) в особі голови ліквідаційної комісії, включити кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; код 14360570) по договору від 14.12.2012 у загальному розмірі 236511,91 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 48975,45 грн., заборгованості за відсотками - 79347,44 грн., заборгованість по комісії - 13468,28 грн. та заборгованість по пені - 94720,74 грн., до проміжного ліквідаційного балансу.

Стягнути з Приватного підприємства "САММІ" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код 36556963) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; код 14360570) 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.

Суддя С.О. Турчин