Рішення

від 15.09.2017 по справі 916/1680/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2017 р.Справа № 916/1680/17

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР»

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ»

Про стягнення 61130,76 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» про стягнення основного боргу у розмірі 53370,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 2645,10 грн., 3% річних у розмірі 528,16 грн. та пеню у розмірі 4587,26 грн.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, про що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштовому відправленні, яке повернулось до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, суд встановив.

01 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» (Покупець) укладено Договір поставки №1/01/03-17 (надалі - договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність ОСОБА_1 високого тиску КD 500 Т 12/180 Т (надалі - товар), а Покупець прийняти та оплатити отриманий товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кількість, асортимент та вартість товару, що передається, вказуються у специфікації, відповідної накладної, які становлять невід'ємну частину даного договору.

Згідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість даного товару за цим договором складає 59670 грн., з урахуванням ПДВ, відповідно до підписаної між сторонами специфікації.

Умовами п. 2.2. Договору Сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити 50% оплату загальної вартості товару перерахуванням грошової суми на поточний банківський рахунок Продавця в термін до 10 березня 2017 року.

Остаточна оплата вартості, в розмірі 50% від загальної вартості, вказаної в п. 2.1. даного Договору, сплачується ОСОБА_1 на протязі 30 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, продавець здійснює поставку товару на умовах DAP (ІНКОТЕРМС - 2010): навантаження, доставка (транспортні витрати) здійснюються силами та за рахунок Постачальника за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4А. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної , що засвідчує отримання товару покупцем від продавця.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у разі порушення стоку оплати, передбаченого п. 2.3. Договору, Покупець сплачує на користь Продавця пеню, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період розрахунку пені.

На виконання умов укладеного Договору поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017р., позивачем на користь відповідача 02 березня 2017 року було поставлено товар на суму 59670 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000044 від 02.03.2017р., яка підписана та скріплена печаткою з боку позивача та відповідача, та рахунком-фактурою № СФ-000045 від 02.03.2017р., копії яких містяться в матеріалах справи.

В порушення умов п.п. 2.2, 2.3. укладеного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» несвоєчасно та не в повному обсязі сплати вартість поставленого товару за укладеним між сторонами договором.

Так, відповідачем згідно рахунку-фактури №СФ-0000045 було здійснено оплату товару 04.04.2017р. на суму 9670 грн. та 14.04.2017р. на суму 5000 грн. У загальному розмірі Товариством з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» були сплачені грошові кошти вартості отриманого товару за Договором у розмірі 14670 грн., у зв'язку з чим, за ним рахується залишок борг у розмірі 45000 грн., який станом на момент розгляду справи є непогашеним.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за укладеним Договором поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017р., позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2247,03 грн. (розрахунок проведено за період з березня 2017року по червень 2017р., з урахуванням умов договору та часткових сплат з боку відповідача), 3% річних у розмірі 445,14 грн. (розрахунок проведено за період з 11.03.2017р. по 01.04.2017р. на суму боргу 29835 грн., за період з 02.04.по 03.04.2017р. на суму боргу 59670 грн., за період з 04.04.2017р. по 13.04.2017р. на суму боргу 50000 грн. та за період з 14.04.2017р. по 14.07.2017р. на суму боргу 45000 грн.) та пені у розмірі 3688,02 грн. (розрахунок проведено за період з 11.03.2017р. по 01.04.2017р. на суму боргу 29835 грн., за період з 02.04.по 03.04.2017р. на суму боргу 59670 грн., за період з 04.04.2017р. по 13.04.2017р. на суму боргу 50000 грн. та за період з 14.04.2017р. по 14.07.2017р. на суму боргу 45000 грн.

Також, 02 березня 2107 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» (Покупець) було укладено Договір поставки в порядку ст. 712 Цивільного кодексу України, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити миючі та дезинфікуючі засоби, рукава високого тиску в комплектації з муфтами, ніпелями та гайками, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» було здійснено поставку товару, а саме:

- 02.03.2017р., на підставі видаткової накладної № РН-0000043 від 02.03.2017р., рахунка-фактури №СФ0000044 від 02.03.2017р. на загальну суму 4444,44 грн., з зазначенням строку оплати за рахунком - 05.03.2017р.;

- 16.03.2017р., на підставі видаткової накладної № РН-0000053 від 17.03.2017р., рахунка-фактури №СФ0000057 від 16.03.2017р. на загальну суму 3928,80 грн., з зазначенням строку оплати за рахунком - 27.03.2017р.

Поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними було отримано відповідачем, що підтверджується наявністю на видаткових накладних підпису та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» у графі „отримав» .

Однак, в порушення своїх зобов'язань, відповідачем не було сплачено вартість отриманого товару, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» рахується боргу за вказаними накладними у розмірі 8370,24 грн., який станом на момент розгляду справи є несплаченим.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з боку відповідача, щодо сплати вартості отриманого товару за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. та за видаткової накладної № РН-0000053 від 17.03.2017р., позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 248,89 грн. за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. за період з березня 2017р. по червень 2107р., нарахування інфляційних втрат у розмірі 149,18 грн. за видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р. за період з квітня 2017 року по червень 2017 року.

Позивач здійснив нарахування 3% річних у розмірі 47,85 грн. за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. за період з 06.03.2017р. по 14.07.2017р. та у розмірі 35,17 грн. за видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р. за період з 28.03.2017р. по 14.07.2017р.

Також, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі подвійної обліково ставки НБУ у розмірі 418,14 грн. за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. за період з 06.03.2017р. по 14.07.2017р. та у розмірі 303,10 грн. за видатковою накладною №РН-0000053 від 17.03.2017р. за період з 28.03.2017р. по 14.07.2017р.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов'язань та направлено на стягнення з відповідача боргу у розмірі 53370,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 2645,10 грн., 3% річних у розмірі 528,16 грн. та пеню у розмірі 4587,26 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР» та Товариством з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» виникли на підставі укладеного між ними 01 березня 2017 року Договору поставки №1/01/03-17 та на підставі оформлених між сторонами видаткової накладної № РН-0000043 від 02.03.2017р. і видаткової накладної №РН-0000053 від 17.03.2017р.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017р. та видаткової накладної № РН-0000043 від 02.03.2017р. і видаткової накладної № РН-0000053 від 17.03.2017р., щодо повної сплати відповідачем отриманого товару з боку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: видатковою накладною №РН-0000044 від 02.03.2017р., видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р., видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р., які підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» , у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 53370,24 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною №РН-0000044 від 02.03.2017р. за Договором поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017р. та за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. і видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р. за Договором поставки від 02.03.2017р. в порядку ст. 712 ЦК України.

Розрахунок інфляційних втрат у розмірі у розмірі 2247,03 грн. проведено за період з березня 2017року по червень 2017р., з урахуванням умов договору та часткових сплат з боку відповідача, розрахунок інфляційних втрат у розмірі 248,89 грн. за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. проведено за період з березня 2017р. по червень 2107р., розрахунок інфляційних втрат у розмірі 149,18 грн. за видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р. проведено за період з квітня 2017 року по червень 2017 року.

Загальна сума нарахованих позивачем інфляційних втрат становить грошову суму у розмірі 2645,10 грн. (а.с. 52).

Розрахунок 3% річних:

- у розмірі 445,14 грн. проведено за період з 11.03.2017р. по 01.04.2017р. на суму боргу 29835 грн., за період з 02.04.по 03.04.2017р. на суму боргу 59670 грн., за період з 04.04.2017р. по 13.04.2017р. на суму боргу 50000 грн. та за період з 14.04.2017р. по 14.07.2017р. на суму боргу 45000 грн.

- у розмірі 47,85 грн . за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. проведено за період з 06.03.2017р. по 14.07.2017р.

- у розмірі 35,17 грн . за видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р. проведено за період з 28.03.2017р. по 14.07.2017р.

Загальна сума нарахованих позивачем 3% річних становить грошову суму у розмірі 528,16 грн. (а.с. 53).

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих інфляційних втрат у розмірі 2645,10 грн. та 3% річних у розмірі 528,16 грн., вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення - правомірними.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені за видатковою накладної №РН-0000044 від 02.03.2017р. відповідно до умов п. 6.2. Договору поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017р. у розмірі 3688,02 грн .

- розрахунок проведено за період з 11.03.2017р. по 01.04.2017р. на суму боргу 29835 грн.,

- за період з 02.04.по 03.04.2017р. на суму боргу 59670 грн.,

- за період з 04.04.2017р. по 13.04.2017р. на суму боргу 50000 грн.,

- за період з 14.04.2017р. по 14.07.2017р. на суму боргу 45000 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої пені за видатковою накладної №РН-0000044 від 02.03.2017р. відповідно до умов п. 6.2. Договору поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017р. у розмірі 3688,02 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення нарахованої пені - правомірними.

Щодо заявленої пені у розмірі 418,14 грн . за видатковою накладною №РН-0000043 від 02.03.2017р. за період з 06.03.2017р. по 14.07.2017р. та у розмірі 303,10 грн . за видатковою накладною №РН-0000053 від 17.03.2017р., нарахованих за період з 28.03.2017р. по 14.07.2017р., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами за даними видатковими накладними: видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. та видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р., виникли на підставі укладеного між ними усного договору поставки, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за яким позивач поставив на користь відповідача товар, зазначений у відповідних накладний і такий товар було прийнято відповідачем, про що свідчить відповідним підпис та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» .

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Умовами ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Приймаючи до уваги, що позивачем здійснено нарахування пені, за прострочення виконання зобов'язання відповідачем на підставі видаткових накладних, поставку товару якого здійснювалось за правочином, який укладено в усній формі, та він не був забезпечений зобов'язанням у вигляді пені у письмові формі, суд відмовляє у задоволенні заваленої до стягнення позивачем пені, які нарахована за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017р. та видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017р.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР» зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» суми основного боргу у розмірі 53370,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 2645,10 грн., 3% річних у розмірі 528,16 грн. та пені у розмірі 3688,02 грн., у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 721,24 грн. судом відмовлено.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1576,46 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД „ДУНАЙ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 4 А; код 39109526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДАР» (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 185; код 38001215) суму основного боргу у розмірі 53370 (п'ятдесят три тисячі триста сімдесят) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 2645 (дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 10 коп., проценти за користування коштами 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 16 коп., пеню у розмірі 3688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 46 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко