Постанова

від 04.12.2017 по справі 916/1680/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р.Справа № 916/1680/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Богатиря К.В., Лашина В.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рибоконсервний Завод Дунай

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2017

у справі № 916/1680/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тридар

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рибоконсервний Завод Дунай

про стягнення 61130,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тридар (далі - ТОВ Тридар ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рибоконсервний Завод Дунай (далі - ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай ) про стягнення основного боргу у розмірі 53370,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 2645,10 грн., 3% річних у розмірі 528,16 грн. та пеню у розмірі 4587,26 грн.

Позовні вимоги ТОВ Тридар обґрунтовані неналежним виконання ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай на користь ТОВ Тридар суму основного боргу у розмірі 53370,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 2645,10 грн., проценти за користування коштами 528,16 грн., пеню у розмірі 3688,02 грн. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1576,46 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2017 частково, відмовити ТОВ Тридар у задоволені позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 370,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 414,59 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 82,78 грн.

Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що строк оплати за усним договором з поставки миючих засобів та рукава високого тиску не настав з посиланням на ст. 530 ГК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Лашин В.В.) від 06.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.11.2017 об 11:00.

23.10.2017 до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ Тридар на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити рішення Господарського суду Одеської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді-члена колегії ОСОБА_2 з 31.10.2017, відповідно до розпорядженням керівника апарату № 1242 від 31.10.2017 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Богатиря К.В., Лашин В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.12.2017 об 11:30 год.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2017 року між ТОВ Тридар (Продавець) та ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай (Покупець) укладено Договір поставки №1/01/03-17 (надалі - договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність ОСОБА_3 високого тиску КD 500 Т 12/180 Т (надалі - товар), а Покупець прийняти та оплатити отриманий товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кількість, асортимент та вартість товару, що передається, вказуються у специфікації, відповідної накладної, які становлять невід'ємну частину даного договору.

Згідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість даного товару за цим договором складає 59670 грн., з урахуванням ПДВ, відповідно до підписаної між сторонами специфікації.

Умовами п. 2.2. Договору Сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити 50% оплату загальної вартості товару перерахуванням грошової суми на поточний банківський рахунок Продавця в термін до 10 березня 2017 року.

Остаточна оплата вартості, в розмірі 50% від загальної вартості, вказаної в п. 2.1. даного Договору, сплачується ОСОБА_3 на протязі 30 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, продавець здійснює поставку товару на умовах DAP (ІНКОТЕРМС - 2010): навантаження, доставка (транспортні витрати) здійснюються силами та за рахунок Постачальника за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4А. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної , що засвідчує отримання товару покупцем від продавця.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у разі порушення стоку оплати, передбаченого п. 2.3. Договору, Покупець сплачує на користь Продавця пеню, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період розрахунку пені.

На виконання умов укладеного Договору поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017, позивачем на користь відповідача 02 березня 2017 року було поставлено товар на суму 59670 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000044 від 02.03.2017, яка підписана та скріплена печаткою з боку позивача та відповідача, та рахунком-фактурою № СФ-000045 від 02.03.2017р., копії яких містяться в матеріалах справи.

В порушення умов п.п. 2.2, 2.3. укладеного Договору, ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай несвоєчасно та не в повному обсязі сплати вартість поставленого товару за укладеним між сторонами договором.

Так, відповідачем згідно рахунку-фактури №СФ-0000045 було здійснено оплату товару 04.04.2017 на суму 9670 грн. та 14.04.2017 на суму 5000 грн. У загальному розмірі ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай були сплачені грошові кошти вартості отриманого товару за Договором у розмірі 14670 грн., у зв'язку з чим, за ним рахується залишок борг у розмірі 45000 грн., який станом на момент розгляду справи є непогашеним.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за укладеним Договором поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2247,03 грн. (розрахунок проведено за період з березня 2017року по червень 2017 року, з урахуванням умов договору та часткових сплат з боку відповідача), 3% річних у розмірі 445,14 грн. (розрахунок проведено за період з 11.03.2017 по 01.04.2017 на суму боргу 29835 грн., за період з 02.04.2017 по 03.04.2017 на суму боргу 59670 грн., за період з 04.04.2017 по 13.04.2017 на суму боргу 50000 грн. та за період з 14.04.2017 по 14.07.2017 на суму боргу 45000 грн.) та пені у розмірі 3688,02 грн. (розрахунок проведено за період з 11.03.2017 по 01.04.2017 на суму боргу 29835 грн., за період з 02.042017 по 03.04.2017 на суму боргу 59670 грн., за період з 04.04.2017 по 13.04.2017 на суму боргу 50000 грн. та за період з 14.04.2017 по 14.07.2017 на суму боргу 45000 грн.

Крім того, 02.03.2017 між ТОВ Тридар (Продавець) та ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай (Покупець) укладено Договір поставки в порядку ст. 712 Цивільного кодексу України, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити миючі та дезинфікуючі засоби, рукава високого тиску в комплектації з муфтами, ніпелями та гайками, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Позивачем на користь ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай було здійснено поставку товару, а саме:

- 02.03.2017, на підставі видаткової накладної № РН-0000043 від 02.03.2017р., рахунка-фактури №СФ0000044 від 02.03.2017 на загальну суму 4444,44 грн., з зазначенням строку оплати за рахунком - 05.03.2017;

- 16.03.2017, на підставі видаткової накладної № РН-0000053 від 17.03.2017р., рахунка-фактури №СФ0000057 від 16.03.2017 на загальну суму 3928,80 грн., з зазначенням строку оплати за рахунком - 27.03.2017.

Поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними було отримано відповідачем, що підтверджується наявністю на видаткових накладних підпису та печатки ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай у графі отримав .

Однак, в порушення своїх зобов'язань, відповідачем не було сплачено вартість отриманого товару, у зв'язку з чим за ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай рахується боргу за вказаними накладними у розмірі 8370,24 грн., який станом на момент розгляду справи є несплаченим.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з боку відповідача, щодо сплати вартості отриманого товару за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017 та за видаткової накладної № РН-0000053 від 17.03.2017, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 248,89 грн. за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017 за період з березня 2017 року по червень 2017 року, нарахування інфляційних втрат у розмірі 149,18 грн. за видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017 за період з квітня 2017 року по червень 2017 року.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 47,85 грн. за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017 за період з 06.03.2017 по 14.07.2017 та у розмірі 35,17 грн. за видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017 за період з 28.03.2017 по 14.07.2017.

Також, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 418,14 грн. за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017 за період з 06.03.2017 по 14.07.2017 та у розмірі 303,10 грн. за видатковою накладною №РН-0000053 від 17.03.2017 за період з 28.03.2017 по 14.07.2017.

Колегія суддів розглянувши позовні вимоги ТОВ Тридар та заперечення ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай щодо стягнення заборгованості за видатковими накладними № РН-0000043 від 02.03.2017 та № РН-0000053 від 17.03.2017, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідно до наступного.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

На виконання умов договору поставки № 1/01/03-17 від 01.03.2017 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 59 670,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000044 від 02.03.2017 на суму 59 670,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін.

04.04.2017 та 14.04.2017 відповідачем частково сплачено вартість отриманого від позивача товару на загальну суму 14 670,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 45 000,00 грн.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною №РН-0000044 від 02.03.2017 за Договором поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017.

Розрахунок інфляційних втрат у розмірі у розмірі 2247,03 грн. проведено за період з березня 2017 року по червень 2017 року, з урахуванням умов договору та часткових сплат з боку відповідача.

Позивачем також здійснено нарахування пені за видатковою накладної №РН-0000044 від 02.03.2017 відповідно до умов п. 6.2. Договору поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017 у розмірі 3688,02 грн.: за період з 11.03.2017 по 01.04.2017 на суму боргу 29835 грн.; за період з 02.04.2017 по 03.04.2017 на суму боргу 59670 грн., за період з 04.04.2017 по 13.04.2017 на суму боргу 50000 грн.; за період з 14.04.2017 по 14.07.2017 на суму боргу 45000 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017, у разі порушення строку оплати, передбаченого п. 2.3. даного Договору, Покупець сплачує на користь Продавця пеню, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період розрахунку пені.

Колегія суддів перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованої нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за видатковою накладною №РН-0000044 від 02.03.2017 за Договором поставки №1/01/03-17 від 01.03.2017, зазначає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені вимоги в цій частині.

Крім того ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай в апеляційній скарзі не заперечує щодо існування основного боргу за договором поставки від 01.03.2017 у сумі 45 000,00 грн. та нарахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Колегія апеляційної інстанції відхиляє доводи ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай , що строк оплати за усним договором поставки за видатковими накладними № РН-0000043 від 02.03.2017 та № РН-0000053 від 17.03.2017 не настав з посиланням на ст. 530 ГК України та зазначає наступне.

Як встановлено вище, правовідносини між сторонами за даними видатковими накладними: видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017 та видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017, виникли на підставі укладеного між ними усного договору поставки, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за яким позивач поставив на користь відповідача товар, зазначений у відповідних накладний і такий товар було прийнято відповідачем, про що свідчить відповідним підпис та печатка ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай .

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, строк оплати за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017 та видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017 є таким що настав саме з дати настання події, крім того вказівка на настання якої міститься в рахунках фактури, а саме за видатковою накладною № РН-0000043 оплата здійснюється до 05.03.2017, а за видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017 оплата здійснюється до 27.03.2017.

Однак, колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Враховуючи правомірне встановлення факту невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо повної оплати вартості поставленого позивачем продукції, виходячи з оцінки усіх доказів по справі у їх сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за поставку товару за видатковою накладною № РН-0000043 від 02.03.2017 та видатковою накладною № РН-0000053 від 17.03.2017 у розмірі 8 3470,24 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 398,07, 3% річних у розмірі 83,02 грн.

Місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 418,14 грн. за видатковою накладною №РН-0000043 від 02.03.2017 та у розмірі 303,10 грн. за видатковою накладною №РН-0000053 від 17.03.2017, оскільки за умови ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, враховуючи, що поставка товару відбувалася за усними договорами, а отже не містили положення щодо забезпечення зобов'язання у вигляді пені.

При цьому, заперечень відповідача щодо правомірності нарахування платежів в порядку ст. 625 ЦК України та штрафних санкцій апеляційна скарга не містить.

На підставі викладеного, рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2017 по справі № 916/1680/17 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ Рибоконсервний Завод Дунай суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2017 у справі №916/1680/17 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рибоконсервний Завод Дунай - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя К.В. Богатир

Суддя В.В. Лашин