Постанова

від 11.09.2017 по справі 927/611/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа№ 927/611/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі: Романовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Лутай Н.М. за довіреністю від 23.08.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Чернігіївської області від 27.07.2017 року

у справі № 927/611/17(суддя: Скорик Н.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТТ"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 65078,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТТ" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення 47133,87 грн. боргу за орендну плату та отримані комунальні послуги по договору оренди приміщення під кафе № 104 від 25.08.2016 з доповненнями до нього.

В процесі вирішення спору позивачем було подано заяву про збільшення суми позовних вимог, за якою він просив стягнути 55040,72 грн. боргу по орендній платі та комунальним платежам за період з 01.02.2017 по липень 2017, включно, та 10037,50 грн. авансового платежу на виконання п. 3.9. договору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2017 у справі №927/611/17 припинено провадження у справі в частині стягнення 1686,44 грн. боргу по оплаті комунальних послуг. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТТ" - 55002,22 грн. боргу, 1393,74 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, на суму боргу 34927,02 грн. та відмовити в задоволенні вимог про стягнення орендної плати за липень 2017 року в сумі 10037,50 грн. та авансового внеску за серпень 2019 року в сумі 10037,50 грн.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем безпідставно було включено до позовної заяви вимоги про стягнення орендної плати за липень 2017 року, строк сплати якої на час подання позову (23.06.2017) не настав, а також не настав строк виконання відповідачем зобов'язання по сплаті авансу за серпень 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 11.09.2017.

30.08.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що у позовній заяві були заявлені вимоги про стягнення орендної плати з лютого по червень 2017 року включно, однак в процесі вирішення спору позивач збільшив розмір позовних вимог, включивши липень 2017 року, що є його правом, щодо сплати авансу за серпень 2019 року, то відповідач зобов'язаний був його сплатити під час підписання договору, однак своє зобов'язання не виконав.

07.09.2017 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та долучення доказів, у якому вказує, що у доданому до позовної заяви розрахунку зазначена заборгованість за липень 2017 року, також вказує, що від позивача надійшла заява про одностороннє розірвання договору.

Клопотання відповідача про розгляд справи без її участі задоволено колегією суддів, оскільки неявка відповідача або її представника не перешкоджають розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

25.08.2016 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТТ", як орендодавцем, та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як орендарем, було укладено договір оренди приміщення під кафе № 104 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 137,5 м кв., у стані, дозволяючому його нормальну експлуатацію, згідно акту прийому - передачі (п.1.1. договору).

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що орендар своєчасно проводить оплату за оренду приміщення, з розрахунку: у неопалювальний період року 73,00 грн. за 1 м.кв х ПДВ, в опалювальний період року 121,00 грн. за 1 м.кв. з ПДВ, комунальні послуги

Плата за передане в користування майно включена в оплату , вказану в п.3.1.Технічне обслуговування майна здійснюється за рахунок орендаря. Вартість комунальних послуг за місяць визначається в кінці місяця згідно показників лічильників, встановлених в орендованому приміщенні, на підставі чого виставляється окремий рахунок (п.3.2 договору).

Оплата орендної плати проводиться авансом до 5 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку. Орендар здійснює платежі, перераховані в п.3.1. договору на день підписання актів прийому - передачі орендованого приміщення і майна (п. 3.5.,3.8. договору)

Пунктом 4.1.договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з 01.10.2016 і діє по 01.09.2019 включно. При цьому, оплата згідно п. 3.1. обчислюється з моменту вселення орендаря в приміщення, яке орендується, що підтверджується підписанням сторонами акту прийому - передачі приміщення.

Згідно акту прийому - передачі приміщення № 1 від 01.10.2016 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 137,5 м.кв. в нормальному стані за адресою АДРЕСА_1.

26.10.2016 р. сторонами укладено доповнення до договору оренди № 104 від 25.08.2016 р., відповідно до якого п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: "орендар своєчасно проводить оплату за оренду приміщення, з розрахунку: - у неопалювальний період року 73,00 грн. за 1 м.кв х ПДВ; - в опалювальний період року 122,74 грн. за 1 м.кв. з ПДВ".

Дане доповнення вступило в силу з 01.11.2016 р. (п. 3 цього Доповнення).

28.11.2016 р. сторонами укладено доповнення до договору оренди № 104 від 25.08.2016 р., відповідно до якого п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: "орендар своєчасно проводить оплату за оренду приміщення, з розрахунку: - у неопалювальний період року 73,00 грн. за 1 м.кв х ПДВ, - в опалювальний період року 126,37 грн. за 1 м.кв. з ПДВ".

Дане доповнення вступило в силу з 01.12.2016 і діє до 31.12.2016 (п. 3 цього Доповнення).

06.02.2017 р. між сторонами підписано договір реструктуризації заборгованості, відповідно до якого сторони зазначили, що станом на 01.02.2017 ФОП ОСОБА_3 заборгувала орендодавцеві 28654,56 грн., яку відповідач зобов'язалася сплатити рівними частинами протягом шести місяців , а саме: лютий - 4775 грн., березень - 4775 грн., квітень - 4775 грн., травень - 4775 грн., червень - 4775,56 грн., липень - 4775, 56грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, банківськими виписками, яким також відповідає розрахунок позивача, підтверджується проведення відповідачем часткової оплати боргу на виконання договору реструктуризації заборгованості 30.01.2017-350 грн., 02.02.2017 - 690 грн., 06.02.2017 - 1500 грн., 24.02.2017 - 700 грн., 27.02.2017 - 500 грн., 28.02.2017 - 1000 грн., 03.05.2017 - 3000 грн., 10.05.2017 - 3065 грн. Загальна сума оплати становить 10805 грн.

Таким чином, за договором реструктуризації боргу від 06.02.2017 сума платежу, строк сплати якої настав на день винесення рішення судом першої інстанції (за виключенням липня 2017, що не є предметом позовних вимог), становить 23875 грн., яка частково сплачена відповідачем в загальній сумі 10805 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача щодо безпідставності завищення розміру орендної плати за січень 2017, оскільки вказані доводи спростовуються підписаним сторонами договором про реструктуризацію боргу від 06.02.2017, в якому визначено борг станом на 01.02.2017, в т.ч. з врахуванням орендної плати за січень 2017, що є підтвердженням договірного врегулювання суми орендної плати сторонами.

Позивачем були нараховані та заявлені до стягнення орендні платежі за період з 01.02.2017 по липень 2017 включно (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), сума яких, відповідно до розрахунку позивача, становить 85712,69 грн.: а саме: за лютий - 19226,63 грн., за березень - 18657,38 грн.,за квітень - 14828,69 грн., за травень - 11000 грн., за червень - 11000 грн., за липень - 11000 грн.

Також сторонами були підписані акти здачі - приймання робіт (надання послуг): № ОУ-0000067 від 28.02.2017 на суму 19226,63 грн. з ПДВ, № ОУ-0000119 від 31.03.2017 на суму 18657,37 з ПДВ, № ОУ-0000179 від 30.04.2017 на суму 14828,69 грн. з ПДВ, № ОУ-0000223 від 31.05.2017 на суму 11000 грн. з ПДВ, № ОУ-0000313 від 30.06.2017 на суму 11000 грн. з ПДВ.

Відповідач у суді першої інстанції заперечувала щодо правомірності визначення в вказаних актах суми орендної плати, посилаючись на непідписання нею додаткових угод та доповнень до договору на збільшення орендної плати з січня 2017 та стверджувала, що нею не сплачувались орендні платежі в частині безпідставних їх нарахувань

Згідно з п. 4.3. договору зміни умов договору і доповнення до нього відбуваються за згодою сторін з попереднім розглядом в місячний термін і підписанням сторонами відповідного доповнення до договору, яке є його невід'ємною частиною.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені посилання позивача на зазначення в п. 4.3. договору, що підвищення орендодавцем плати у зв'язку з підвищенням ціни на енергоносії в масштабах держави обговоренню і узгодженню не підлягає, але може бути підставою для дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря.

Так, відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже, ціна є суттєвою умовою договору і повинна бути визначена сторонами.

Додані позивачем копії доповнень до договору оренди від 25.01.2017, від 24.02.2017 підписані уповноваженим представником позивача (керівником) та не підписані відповідачем. Отже, ці доповнення до договору не є доказами внесення змін до договору оренди та не є підставою для зміни розміру орендної плати.

Договором оренди № 104 від 25.08.2016 не визначено порядок розрахунку розміру орендної плати, не визначено структуру орендної плати з врахуванням (процентним співвідношенням) розміру (долі) складової вартості енергоносіїв, що унеможливлює визначення розміру орендної плати при підвищенні цін на енергоносії. Акти здачі-приймання робіт не можуть бути взяті як доказ встановлення розміру орендної плати, оскільки договором не передбачено встановлення розміру орендної плати саме актами, а передбачено, що зміни та доповнення до договору проводяться шляхом підписання сторонами відповідного доповнення до договору, яке є його невід'ємною частиною.

Крім того, акт за липень 2017 не підписаний сторонами, а щодо сум, визначених в підписаних актах відповідач заперечує.

Відповідно до п. 3.3. договору вартість опалювання може бути збільшена у випадку, якщо вартість спожитого газу перевищить вартість газу, врахованого при розрахунку вартості опалювання, передбаченого даним пунктом. У разі зміни суми орендної плати (п.3.3.) остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахування суми, визначеної договором, на розрахунковий рахунок Орендодавця в перебігу трьох днів після надання рахунку або підписання акту на послуги за період, що фактично орендується.

Отже, оплаті підлягає сума орендної плати, що визначена саме договором, оскільки визначення розміру орендної плати в інший спосіб сторони не узгодили.

Також, при підписанні договору реструктуризації заборгованості від 06.02.2017 сторони в цьому договорі передбачили, що поточні платежі за оренду приміщення і комунальні послуги здійснюються орендарем в розмірах та в строки, передбачені договором оренди № 104 від 25.08.2016 р.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що за умовами договірного визначення розмір орендної плати з 01 лютого 2017 становить 73 грн. за 1 кв.м. з ПДВ - у неопалювальний період і 122,74 грн. за 1 кв.м. з ПДВ - в опалювальний період (п. 3.1. договору з врахуванням доповнення до договору від 26.10.2016).

З огляду на зазначене, орендна плата повинна становити в розрахунку до загальної площі 137,5 кв.м. за лютий 2017 - 16876,75 грн.. за березень 2017 - 16876,75 грн.. за квітень 2017 - 13457,13 грн. (8438,38 грн. - в опалювальний період, 5018,75 грн. - в неопалювальний період), за травень 2017 - 10037,50 грн., за червень 2017 - 10037,50 грн. , за липень 2017 - 10037,50 грн. Загальна сума нарахувань по орендній платі складає 77323,13 грн.

Відповідачем частково сплачено орендну плату, що підтверджується банківськими виписками та відповідає розрахунку позивача. Так, орендну плату за лютий 2017 сплачено 06.02.2017 - 1230 грн., 21.02.2017 - 4000 грн., 28.02.2017 - 2000 грн., 03.03.2017 - 800 грн., 07.03.2017 - 650 грн., 21.03.2017 - 1537 грн., 23.03.2017 - 1500 грн., 24.03.2017 - 1500 грн., 28.03.2017 - 1700 грн., 21.04.2017 - 1300 грн., орендну плату за березень 2017 не сплачено, орендну плату за квітень сплачено 12.04.2017 - 4000 грн., 25.04.2017 - 2412 грн., 13.05.2017 - 2300 грн., 15.05.2017 - 3000 грн., орендну плату за травень 2017 сплачено 15.05.2017 - 1000 грн., 16.05.2017 - 1800 грн., 12.06.2017 - 3700 грн., 19.06.2017 - 1000 грн., орендну плату за червень 2017 сплачено 20.06.2017 - 10000 грн., орендну плату за липень 2017 не сплачено.

Таким чином, загальна сума платежів становить 45429 грн., сума боргу - 31894,13 грн.

Також, як зазначалось вище, відповідно до умов договору (п.3.1.) відповідач зобов'язаний сплачувати вартість комунальних послуги.

Так, згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) по комунальним платежам № ОУ-0000074 від 28.02.2017 на суму 1960,69 грн.з ПДВ, ОУ-0000126 від 31.03.2017 на суму 2295,59 грн. з ПДВ, № ОУ-0000155 від 30.04.2017 на суму 1717,84 грн. з ПДВ, № ОУ-0000230 від 31.05.2017 на суму 1833,88 грн. з ПДВ, № ОУ-0000325 від 30.06.2017 на суму 1686,44 грн., комунальні платежі за період з лютого 2017 по червень 2017 склали 9494,44 грн.

Згідно розрахунку позивача, з врахуванням оплат, борг відповідача по оплаті комунальних послуг за березень 2017 складає 0,59 грн., що не заперечується відповідачем.

Борг по комунальним платежам за червень 2017 в сумі 1686,44 грн. повністю сплачено відповідачем після порушення провадження у справі, що підтверджується банківською випискою від 17.07.2017.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки в процесі вирішення спору відповідач сплатив борг по комунальним платежам за червень 2017 в сумі 1686,44 грн. місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення вказаної суми.

Відповідно до п. 3.9. договору при укладенні договору оренди вперше, чи продовженні договору, орендар під час підписання договору вносить авансом оплату за останній місяць, вказаний в договорі оренди.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з 01.10.2016 і діє по 01.09.2019, включно.

Авансовий внесок (орендна плата за серпень 2019) складає 10037,50 грн. в розрахунку на день укладення договору, проте відповідач вказаний авансовий внесок не сплатила, що сторонами не заперечується.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди приміщення під кафе № 104 (зі змінами), який за правовою природою є господарським договором найму (оренди) та на підставі договору реструктуризації заборгованості.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на час прийняття рішення факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в загальні сумі 55002,22 грн., у тому числі: 13070 грн. борг по невиконанню умов договору реструктуризації боргу по червень 2017 року, 0,59 грн. борг по оплаті комунальних послуг за березень 2017 року, 31894,13 грн. борг по орендній платі з лютого по липень 2017 року та 10037,50 грн. борг з авансового внеску (орендній платі за серпень 2019 року), належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому вимоги про стягнення вказаної суми боргу обґрунтовано задоволені судом.

Доводи відповідача про те, що позивачем було безпідставно включено до позовної заяви вимоги про стягнення орендної плати в сумі 10037,50 грн. за липень 2017 року, строк сплати якої на час подання позову (23.06.2017) не настав, відхиляються колегією суддів, оскільки згідно доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості (а.с.24-26), у позові до стягнення була заявлена заборгованість з орендної плати по червень 2017 року включно. Однак, у вказаному розрахунку містилась сума оплати по договору реструктуризації за липень 2017 року в сумі 4775,56 грн.

Проте, в процесі розгляду справи позивачем була подана заява про зміну суми позовних вимог (а.с.54-55), у якій він вказав, що вказана сума 4779,56 грн. включена помилково, внаслідок технічної помилки, а також у зазначеній заяві позивач збільшив розмір позовних вимог за рахунок включення орендної плати в сумі 10037,50 грн. за липень 2017 року, строк сплати якої настав. Вказана заява оцінена судом першої інстанції як заява про збільшення розміру позовних вимог, що відповідає праву позивача, та правомірно прийнята до розгляду.

Щодо доводів відповідача про те, що не настав строк виконання зобов'язання по сплаті авансу за серпень 2019 року, то вони не відповідають умовам договору, відповідно до яких при укладенні договору оренди вперше, чи продовженні договору, орендар під час підписання договору вносить авансом оплату за останній місяць, вказаний в договорі оренди. Однак, доказів сплати вказаного авансового платежу відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2017 у справі № 927/611/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2017 у справі №927/611/17 - без змін.

2. Матеріали справи №927/611/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець