Постанова

від 12.09.2017 по справі 926/1707/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 926/1707/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Сіті 1" б/н від 17.07.2017 р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.07.2017 р.

у справі № 926/1707/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2Ф."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Сіті 1"

про стягнення заборгованості згідно Договору № 1/27/07 купівлі-продажу опалубки від 27.07.2016р. - 760 909,10 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - директор;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник;

Представникам сторін в судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.07.2017 р. у справі № 926/1707/17 (суддя Проскурняк О.Г.) позов задоволено; стягнуто з ТОВ «Квартал Сіті 1» на користь ТОВ "ОСОБА_2Ф." 760 909,10 грн. боргу, з яких 594 465,25 грн. сума основного боргу за договором, 166 443,85 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, та 11 413,64 грн. судового збору.

ТОВ "Квартал Сіті 1" подано апеляційну скаргу б/н від 17.07.2017, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що рішення прийнято з неповним дослідженням доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що бухгалтером виявлено факти непідписання та неотримання відповідачем товару за видатковими накладними, на які посилався суд при прийнятті оскаржуваного рішення., оскільки на зазначених накладних відсутній підпис особи, яку відповідач уповноважував на отримання товару, а зазначеній у ній особі відповідач довіреності не видавав.

Також, скаржник зазначає, що договором було встановлено порядок та строк оплати товару, що виключає можливість застосування ст.692 ЦК України.

Судом не взято до уваги що право вимоги позивача могло виникнути не раніше 12.01.2017, оскільки позивач підписав свою претензію тільки 05.01.2018, а до цього часу між сторонами спірних питань не було.

ТОВ "ОСОБА_2Ф." подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, судом прийнято рішення з повним дослідженням всіх обставин справи та у відповідності до норм матеріального права.

ТОВ "Квартал Сіті 1" подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи б/н від 11.09.2017 з посиланням на те, що видаткові накладні №255 від 17 серпня 2016 року, №256 від 18 серпня 2016 року, №257 від 18 серпня 2016 року, №258 від 18 серпня 2016 року, №295 від 14 вересня 2016 року, №297 від 20 вересня 2016 року згідно яких судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснено поставку товару відповідачу, не підписувались директором товариства, підпис на накладних взагалі не схожий на підпис директора .

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне.

Питання призначення і проведення судової експертизи врегульовано статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Сукупний аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу опалубки №1/27/07від 27.07.2016 у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань щодо оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз спірних видаткових накладних, за якими здійснено поставку продукції, свідчить, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підписані особою, якій відповідачем було передано товар та звірені печаткою ТОВ "Квартал Сіті 1" .

Твердження відповідача що вищенаведені спірні видаткові накладні мали бути підписані директором товариства спростовуються тим, що зазначені накладні підписані завідуючим виробництва ОСОБА_5 підпис якого завірено печаткою товариства. Окрім того, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції витребовувались оригінали зазначених видаткових накладних, які оглянуто судовою колегією та представником відповідача в судовому засіданні. Відповідач в судовому засіданні не заперечив факту наявності печатки товариства на спірних видаткових накладних.

Приймаючи до уваги, що метою призначення у справі судової почеркознавчої експертизи є встановлення правдивості підпису директора товариства на видаткових накладних, що може бути з'ясовано судом на підставі дослідження в сукупності документів, що підтверджують виконання договірних умов сторонами і не потребує спеціальних знань, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання скаржника щодо проведення експертизи є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що судова колегія відмовила у задоволенні зазначеного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 27 липня 2016 року між ТОВ "ОСОБА_2Ф." та ТОВ "Квартал Сіті 1" укладено договір купівлі-продажу опалубки №1/27/07, згідно пункту 1.1. якого продавець зобов'язався поставити (передати у власність покупця) опалубку (далі - «товар» ), перелік та повна вартість якого визначається у відповідних видаткових накладних. Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (а.с.24-27).

Так, відповідно до видаткових накладних підписаних сторонами, а саме: №255 від 17 серпня 2016 року, №256 від 18 серпня 2016 року, №257 від 18 серпня 2016 року, №258 від 18 серпня 2016 року, №295 від 14 вересня 2016 року, №297 від 20 вересня 2016 року та №359 від 07 листопада 2016 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 3 844 465,25 грн. Зазначені видаткові накладні оформлені належним чином відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підписані уповноваженою особою та звірені печаткою ТОВ "Квартал Сіті 1" .

Пунктом 5.1. договору встановлено, що загальна ціна поставленого товару визначена у видаткових накладних.

Згідно пункту 5.2. покупець сплачує продавцю передоплату в безготівковій формі за цим договором протягом п'яти днів з дати підписання договору в розмірі 100%, за кожну окрему партію товару.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 05 січня 2017 року щодо погашення заборгованості останнім з оплати товару в сумі 2 202 241,66 грн. згідно договору №1/27/07 купівлі-продажу опалубки від 27 липня 2016 року. Однак, відповідач не виконав належним чином взятого на себе зобов'язання.

Відповідно до банківської виписки відповідач у період з 01 липня 2016 року до 29 травня 2017 року частково сплатив позивачу суму боргу у розмірі 3 250 000,00 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог та видаткових накладних ТОВ «ОСОБА_2Ф.» на виконання умов договору купівлі-продажу опалубки №1/27/07 поставило товар, а відповідач належним чином не здійснив оплату товару, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 594 465,25 грн.

Відповідно до пункту 6.4. договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або прострочення оплати покупець виплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми відмови або неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті за отриманий товар, позивачем нараховано пеню у розмірі 166 443,85 грн..

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з вимогами про стягнення 760 909,10грн. вартості поставки товару та пені.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, що кореспондується із ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма Цивільного Кодексу кореспондується із ст. 193 ГК України, відповідно до ч. 1 якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище та правомірно встановлено судом першої інстанції з наданого позивачем розрахунку позовних вимог та видаткових накладних ТОВ «ОСОБА_2Ф.» на виконання умов договору купівлі-продажу опалубки №1/27/07 поставило товар, а відповідач належним чином не здійснив оплату товару, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 594 465,25 грн.

Оскільки відповідач несвоєчасно виконував грошові зобов'язання по оплаті за отриманий товар, відповідно до п.6.4 договору позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 166 443,85 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18 у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту належного виконання зобов'язань за договором.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.07.2017 р. у справі № 926/1707/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.