Постанова

від 11.09.2017 по справі 922/82/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа № 922/82/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Кладько А.С.

представники сторін не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (вх. № 869 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №922/82/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт. Покотилівка,

про стягнення 198704,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №922/82/17 (суддя Байбак О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Постман" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна": 49068,60 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00009094 від 21.11.2013 р.; 2668,09 грн. 3% річних; 18221,27 грн. інфляційних витрат; 1168,51 грн. пені; 352,47 грн. штрафу, 1072,19 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі № 922/82/17 в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 119015,84 грн.; ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Постман" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" збитки у розмірі 119015,84 грн., в іншій частині залишити рішення без змін. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського від 20.03.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 24.04.2017р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.04.2017р. у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті. На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. відкладено розгляд справи на 22.05.2017р. Запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду: інформацію про курс валют ПАТ "Креді ОСОБА_1" станом на грудень 2014р.- квітень 2015р; належним чином засвідченні докази здійснення оплати за договором фінансового лізингу №00009094 від 21.11.2013р. (платіжні доручення, виписки з рахунку клієнта, тощо).

Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника (вх.№5132).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. відкладено розгляд справи на 15.06.2017р., запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду: докази направлення відповідачу нагадування про несплату від 03.04.2015р.; оригінал або належним чином засвідчену копію рахунку №00243343 від 03.12.2014р.; документально підтверджену інформацію про курс валют обраного позивачем банку станом на грудень 2014р.- квітень 2015р; докази здійснення відповідачем оплат за договором фінансового лізингу №00009094 від 21.11.2013р. (платіжні доручення, виписки з рахунку клієнта, тощо).

08.06.2017р. від позивача надійшло клопотання про долучення докуменів (вх.№6047).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. та судді Шевель О.В. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шутенко І.А., суддя Фоміна В.О. На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. відкладено розгляд справи на 03.08.2017р. Запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду докази направлення відповідачу нагадування про несплату від 03.04.2015р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шутенко І.А., суддя Шевель О.В. На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2017р. відкладено розгляд справи на 11.09.2017р., запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду докази направлення відповідачу нагадування про несплату від 03.04.2015р.

22.08.2017р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів (вх.№8768).

У судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.11.2013р. між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізиногдавець) та ТОВ "Постман" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00009094, відповідно до умов якого об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW CRAFTERGP 35 Kasten 2,0 I TDI; рік виробництва 2013; шасі №WV1ZZZ2EZD60007573; двигун № НОМЕР_1. Вартість об'єкту лізингу еквівалент - 36800.00 дол. США, авансовий платіж еквівалент - 11040.00 дол. США; обсяг фінансування еквівалент -25760.00 дол. США; залишкова вартість еквівалент - 5520.00 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж еквівалент - 653,07 дол. США, адміністративний платіж еквівалент - 552,00 дол. США.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3.2 додатку до договору про фінансовий лізинг від 21.11.2013р. Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту.

Згідно п.3.4 додатку до договору про фінансовий лізинг після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.

Відповідно до п. 4.1 додатку до договору про фінансовий лізинг Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Пунктами 5.1, 5.4 додатку до договору про фінансовий лізинг сторони погодили, що об'єкт лізингу буде доставлений та переданий Порше Лізинг Україна або належним чином уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту. Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі.

Згідно п. 6.3 додатку до договору про фінансовий лізинг сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США, за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_1" або іншим банком), або Національним банком України, як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

За умовами п. 6.4 додатку до договору про фінансовий лізинг у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами.

Згідно п. 6.5 додатку до договору про фінансовий лізинг лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.

Пунктом 6.10 додатку до договору про фінансовий лізинг встановлено, що лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).

Відповідно до п. 8.2 додатку до договору про фінансовий лізинг у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

Згідно п. 8.3 додатку до договору про фінансовий лізинг, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такій же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом (пункт 8.3.1 контракту).

У п. 8.3.2 додатку до договору про фінансовий лізинг зазначено, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг» ), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 8.6 додатку до договору про фінансовий лізинг будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.

Пунктом 12.1 додатку до договору про фінансовий лізинг встановлено, що строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Положеннями п. п. 12.2, 12.3 додатку до договору про фінансовий лізинг передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п. 5.4 Контракту). Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п. п. 12.6 -12.6.1 додатку до договору про фінансовий лізинг встановлено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищив 30 календарних днів.

Відповідно до п.12.7 додатку до договору про фінансовий лізинг день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/ відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним допустимими телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки.

У додатку до договору про фінансовий лізинг від 21.11.2013р. № 00009094, сторони визначили графік покриття виплат лізингових платежів.

Відповідно до вказаного графіку ТОВ Постман зобов'язався сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа.

Як зазначає позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору у останнього утворилась заборгованість зі слати лізингових платежів за період з грудня 2014р по квітень 2015р. у розмірі 49068,60 грн.

Також зазначив, що 16.04.2015р. повідомив відповідача про розірвання договору та повернення об'єкту лізингу.

21.04.2015р. відповідно до акту прийому-передачі, об'єкт лізингу за договором №00009094 від 21.11.2013р., у зв'язку з припиненням дії вказаного договору, повернуто лізингодавцю, про що є відповідна відмітка на акті прийому-передачі, який скріплений підписами та печатками сторін.

03.01.2017р. ТОВ Порше Лізинг Україна у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ Постман своїх зобов'язань за договором, звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ Постман на свою користь заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг №00009094 від 21.11.2013р. у розмір 49068,60 грн., пені у розмірі 8893,65 грн., штраф у розмірі 837,54 грн., 3% річних у розмірі 2668,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 18221,27 грн. Також, просило стягнути на свою користь суму збитків у розмірі 119015,84 грн.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 49068,60 грн., 3% річних у сумі 2668,09 грн., інфляційних втрат - 18221,27 грн., 1168,51 грн. - пені, 352,47 грн. - штрафу, задовольнив їх. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» .

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» ).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Пунктом 1 частини 2 статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Пунктами 2,3 частини 2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що відповідно до умов договору лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У п. 6.1 додатку до договору про фінансовий лізинг передбачено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

У додатку до договору про фінансовий лізинг №00009094 від 21.11.2013р. визначений графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, згідно якого лізинговий платіж складається з: відшкодування частини вартості об'єкта лізингу; процентів та комісії.

Відповідно до п.4.2 додатку до договору фінансового лізингу після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього контракту або оформлять таке придбання в іншій спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Отже, належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

ТОВ Порше Лізинг Україна передало у користування ТОВ "Постман" автомобіль марки VW; модель CrafterGP 35 Kasten номер кузова НОМЕР_2, рік виробництва 2013, реєстраційний знак АА2343ОE, вартістю 302496,00 грн.

Натомість відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань, не сплачений щомісячний лізинговий платіж:

- частково за грудень 2014р. на суму 1905,79 грн. відповідно до рахунку №00243343 від 03.12.2014р.

- за січень 2015р. на суму 9869,01 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 3409,66 грн. та проценти і комісії у сумі 6459,35 грн.), відповідно до рахунку від 13.01.2015р. №00254866;

- за лютий 2015р. на суму 10965,57 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 3816,59 грн. та проценти і комісії у сумі 7148,98 грн.), відповідно до рахунку від 02.02.2015р. №00256706;

- за березень 2015р. на суму 13571,25 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 4758,50 грн. та проценти і комісії у сумі 8812,75 грн.), відповідно до рахунку №00262390 від 06.03.2015р.;

- за квітень 2015р. на суму 12756,98 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 4506,12 грн. та проценти і комісії у сумі 8250,86 грн.), відповідно до рахунку №00268178 від 06.04.2015р..

Отже, відповідно до наданих позивачем рахунків загальна сума заборгованості по сплаті лізингових платежів в період грудень 2014р. - квітень 2015 року складає 49068,60 грн. (зазначена сума включає в себе заборгованість з відшкодування частини вартості об'єкту лізингу та заборгованість по процентам і комісіям).

З огляду на те, що договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Таким чином, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу до нього права власності на товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором.

Відповідно до статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Пунктами 12.6 та 12.6.1 додатку до договору про фінансовий лізинг встановлено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищив 30 календарних днів.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (пункт 12.13 додатку до договору про фінансовий лізинг).

Відповідно до п. 20.4 додатку до договору про фінансовий лізинг якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ Укрпошта або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ Укрпошта , кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

За матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою (повідомленням) б/н від 16.04.2015, в якому зазначив про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагав у відповідача протягом 10 робочих днів повернути об'єкт лізингу. На вказаній вимозі наявний відтиск печатки ТОВ Постман та підпис особи, прізвище, ім'я, по батькові якої не зазначено, як не зазначено і її посадове становище і дату отримання цього листа.

21.04.2015 відповідач повернув позивачу об'єкт лізингу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі, в якому зазначено про припинення дії договору фінансового лізингу.

Таким чином, договір є розірваним з 21.04.2015р.

Згідно положень ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ Порше лізинг України обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ Постман і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням даної правової позиції, а також приписів п. 6.12 договору стосовно порядку розподілу лізингових платежів - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише та частина лізингового платежу, яку становлять проценти та комісії.

Враховуючи викладене, згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів , позовні вимоги в частині стягнення процентів та комісій за січень 2015р. у розмірі 350,68 дол. США, що в еквіваленті становить 6459,35 грн., та відповідає сумі, визначеній у рахунку-фактурі позивача, за лютий 2015р. у розмірі 348,43 дол. США, що в еквіваленті становить 7148,98 грн. та відповідає сумі, визначеній у рахунку-фактурі позивача, за березень 2015р. у розмірі 346,17 дол. США, що в еквіваленті становить 8812,75 грн. та відповідає сумі, визначеній у рахунку-фактурі позивача, за квітень 2015р. у розмірі 343,90 дол. США., що в еквіваленті становить 8250,86 грн. та відповідає сумі, визначеній у рахунку-фактурі позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1905,79 грн. за грудень 2014р. суд апеляційної інстанції вважає, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки у пункті 6.12 додатку до договору фінансового лізингу встановлено, що якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усіх його зобов'язань перед лізингодавцем, та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, розподіляються таким чином: витрати на відновлення стану об'єкта лізингу; штрафні санкції за прострочення будь-яких платежів; лізингові платежі (при чому в першу чергу відсотки/проценти за користування об'єктом фінансування, а потім частина від обсягу фінансування). Оскільки позивач у позовній заяві та у наданій обліковій виписці з рахунку клієнта ТОВ Постман визначив, що відповідачем за грудень сплачений платіж у розмірі 7139,42 грн., який є більшим за розмір процентів та комісій у грудні 2014 року, то, відповідно, вказана сума у повному розмірі покриває суму процентів та комісій, нарахованих за грудень 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті лізингових платежів, які складаються з процентів та комісії за період з січня по квітень 2015 року у сумі 30671,94 грн.

Також, позивач звертаючись з позовом просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 8893,65 грн. Суд першої інстанції пославшись на невідповідність розрахунку позивача вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України щодо можливого шестимісячного строку нарахування пені, частково задовольнив вимоги в цій частині у розмірі 1168,51 грн.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 8.2 додатку до договору про фінансовий лізинг, визначено, що при простроченні сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються, зокрема, санкції у вигляді пені у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Сторони спору у договорі про фінансовий лізинг встановили розмір штрафних санкцій, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, та визначили більш тривалий строк її нарахування, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Проте, у зв'язку з розірванням договору на вимогу лізингодавця в односторонньому порядку, у відповідності до вимог статті 653 ЦК України зобов'язання сторін за цим договором припинились у день його розірвання.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).

Разом з тим, зі змісту ст. 653 ЦК України випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 19 грудня 2011 року № 3-136гс11.

Отже, нарахування пені за договором про фінансовий лізинг №00009094 від 21.11.2013р. здійснюється в період з моменту виникнення заборгованості, оскільки розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов'язань за договором, та до моменту розірвання договору, у той час як стягнення 3% річних та інфляційних виплат, передбачених ст. 625 ЦК, можливо за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та враховуючи задоволення позову щодо стягнення лізингових платежів за січень 2015р. у розмірі 6459,35 грн., лютий 2015р. у розмірі 7148,98 грн., березень 2015р. у розмірі 8812,75 грн., квітень у розмірі 8250,86 грн., а також період нарахування пені (з моменту виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів до розірвання договору - 21.04.2015р.), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати лізингових платежів (процентів та комісії) у сумі 391,70 грн.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу за надсилання нагадування про несплати боргу, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, положеннями п. 20.4 додатку до договору визначено, що якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляються за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ Укрпошта або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або курєром).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем вимоги щодо сплати лізингових платежів на адресу ТОВ Постман у порядку, визначеному п.20.4 додатку до договору, а також відповідні докази не були надані суду апеляційної інстанції на його вимогу.

Надана позивачем до суду апеляційної інстанції копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого рекомендований лист 09.04.2015р. було вручено особисто уповноваженому представнику, не є належним доказом направлення вимоги про сплату від 03.04.2015р., оскільки не підтверджує факту направлення саме вказаного документу, а з повідомлення не вбачається який саме документ було отримано відповідачем.

У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 837,54 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач звертаючись з позовом просив стягнути з відповідача на скою користь 3% річних у сумі 2668,09 грн. та інфляційних втрат у сумі 18221,27 грн.

Вказані вимоги було повністю задоволено судом першої інстанції.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р.

В рекомендаціях Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховуються не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи задоволення позову щодо стягнення лізингових платежів за січень 2015р. у розмірі 6459,35 грн., лютий 2015р. у розмірі 7148,98 грн., березень 2015р. у розмірі 8812,75 грн., квітень у розмірі 8250,86 грн., а також період за який позивачем нараховано 3% річних та інфляційні, колегія суддів вважає, що обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 1657,89 грн. (за період з 16.01.2015 по 22.12.2016р. - 374,83 грн. , за період з 16.02.2015р. по 22.12.2016р. - 396,64 грн., за період з 16.03.2015р. по 22.12.2016р. - 468,66 грн., за період з 16.04.2015 по 22.12.2016р.- 417,76 грн.) та 11506,71 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2015 по грудень 2016.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, які позивач визначає як різницю між ринковою вартістю та сумою несплачених платежів на момент продажу об'єкту лізингу у розмірі 111815,84 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з вимогами статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За приписами частин 1,2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущена вигода в розумінні статті 22ЦК України - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

За приписами частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» .

Згідно п.п.12.8, 12.9 додатку до договору про фінансовий лізинг негайно після розірвання/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення. У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Порше Лізинг Україна лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів продажу об'єкта лізингу, який був предметом договору від 21.11.2013р., як і його оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» , а отже, позивачем не доведено наявності та розміру упущеної вигоди, порядок визначення якої визначений сторонами у спірному договорі.

Також, у п.12.9 договору про фінансовий лізинг зазначено, що якщо грошових коштів, що були фактично отримані лізингодавцем внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі якщо об'єкт лізингу залишився у власності лізингодавця - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до графіку покриття та виплати лізингових платежів (плану погашення), а також інші платежі, що залишилися несплаченими до контракту, цей пункт 12.9 не застосовується.

Розрахунок позивачем упущеної вигоди виходячи з розміру Лізингових платежів, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) є теоретичним (умовним), побудованим на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджений відповідними належними та допустимим доказами.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б свідчили, що різниця між вартістю об'єкту, що було фактично отримано лізингодавцем в результаті продажу об'єкту лізингу (або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності лізингодавця, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства), та лізинговими платежами є меншою за суму непогашених лізингових платежів відповідачем.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов п.п. 3.4 до договору № 00009094 21.11.2013р. відповідач, сплачуючи лізингові платежі протягом 2013 - 2014 років, здійснив часткове погашення вартості об'єкта лізингу, проте у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань у 2015 році повернув об'єкт лізингу, а отже суми отриманих коштів лізингодавцем за об'єкт лізингу (частина його вартості) є прибутком позивача.

Крім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили, що ним вчинялись будь-які заходи для одержання доходу, який він вважає упущеною вигодою.

Щодо заявлених до стягнення збитків у вигляді витрат, понесених позивачем за договором зберігання від 01.09.2014р., у розмірі 1200, 00 грн. колегія суддів зазначає таке.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення реальних збитків, також потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, слід враховувати, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, вона повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт лізингу повернутий відповідачем саме на вимогу позивача, а тому подальші дії щодо вказаного майна жодним чином не залежать від відповідача.

Позивачем не доведено причинного зв'язку між несплатою відповідачем лізингових платежів та оплатою послуг зберігання об'єкта лізингу після його повернення власнику (позивачу у справі), оскільки вказані дії останнього щодо передачі об'єкта лізингу на зберігання не є обов'язковими та не можуть визнаватись збитками .

З наведеного в сукупності вбачається, що сплата позивачем вартості послуг за договором зберігання від 01.09.2014р., укладеним між ним та ТОВ «Автосоюз» , не має причинно-наслідкового зв'язку з невиконанням ТОВ «Постман» умов договору про фінансовий лізинг від №00009094 від 21.11.2013р.

Так, позивачем не доведено як факту заподіяння збитків так і вини відповідача у тому, що майно зберігалось не його власником, а отже відсутні визначальні складові елементи складу цивільного правопорушення, такі як: причинний зв'язок між порушенням зобов'язання відповідачем і збитками. Як і не доведено наявності реальних збитків.

Щодо стягнення збитків у розмірі 6000 грн., понесених у вигляді отриманої правової допомоги за договором про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 договору про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. №17/2010, укладеного між ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери» та ТОВ «Порше Лізинг Україна» , сторони укладають цей договір стосовно питань, пов'язаних із поточною господарською діяльністю замовника (позивача у справі). Види, зміст, обсяг, строки та умови надання конкретних послуг погоджуються сторонами в кожному випадку письмово шляхом підписання додаткових угод, які становлять невід'ємну частину цього договору.

Згідно акта від 01.12.2016р. №1690 до договору про надання юридичних послуг від 09.06.2010р. №17/2010 ТОВ «Юридична фірма Вернер» надані ТОВ «Порше Лізинг Україна» юридично-консультаційні послуги по справі за позовом до ТОВ «Постман» про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг №00009094, в тому числі представництво інтересів замовника і підготовка юридичних документів.

Заявлені до стягнення збитки, пов'язані із сплатою юридичних послуг, не можна розцінювати як збитки у розумінні статей 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із заборгованістю, яка стягувалася позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору оренди, укладеному між сторонами по справі.

Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» .

Таким чином, позивачем, як у суді першої, так і апеляційної інстанцій не доведено наявності обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, отже в цій частині місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення збитків (реальних збитків та упущеної вигоди), що виникли у зв'язку з припиненням договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, аргументи позивача не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження в даній справі, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги має бути відмовлено.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням викладеного оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №922/82/17 змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини у такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, 18; Код ЄДРПОУ: 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, Україна, м. Київ, пр-т. ОСОБА_2 1В, офіс В; Код ЄДРПОУ: 35571472) 30671,94 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00009094 від 21.11.2013 р., 1657,89 грн. 3% річних, 11506,71 грн. інфляційних втрат, 391,70 грн. пені та 663,42 грн. судового збору за подання позовної заяви .

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017р.у справі 922/82/17 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 18.09.17р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.

Суддя Шутенко І.А.