Постанова

від 11.09.2017 по справі 344/188/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6872/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Макарика В.Я.,

секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року у справі №344/188/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

05.01.2017 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - Управління), просила, з врахуванням заяви про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог від 03.03.2017: визнати неправомірними дії Управління щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи періоди з 01.01.2004 по 31.12.2004 на посаді медсестри-анестезиста відділення реанімації і інтенсивної терапії 1472 військово-морського клінічного госпіталю м.Севастополь та з 01.04.2010 по 31.06.2010 вказаного госпіталю в подвійному розмірі, та з 25.04.2014 по 30.10.2014 палатної сестри міської лікарні №3 ім. Дарії Севастопольської в м.Севастополь та призначити пенсію за вислугу років з 12.09.2016.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 на посаді медсестри-анестезиста відділення реанімації і інтенсивної терапії 1472 військово-морського клінічного госпіталю м.Севастополь підтверджується копією довідки від 07.11.2014 №817, в якій зазначена заробітна плата за 2004 рік, а також зазначається, що сплата єдиного соціального внеску в Пенсійний Фонд України проводилась з заробітної плати позивача. Факт роботи на посаді медичної сестри-анестезиста відділення реанімації і інтенсивної терапії 1472 військово-морського клінічного госпіталю м.Севастополь підтверджується довідкою від 17.08.2010 №68/н, а тому даний період роботи повинен зараховуватись до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років в подвійному розмірі. Також, вказує, що згідно з наказом начальника 1472 Військово-морського клінічного госпіталю №163 від 07.05.2013 м.Севастополь з 07.05.2013 по ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу надана відпустка по догляду за дитиною до 4-х років, а в період з квітня по червень 2010 знаходилась у відпустці по вагітності та пологах, за час відпустки проводилась виплата допомоги по вагітності і пологах у повному обсязі за рахунок коштів Фонду страхування в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу. Вказує, що факт роботи з 25.04.2014 по 30.10.2014 на посаді палатної сестри міської лікарні №3 ім. Дарії Севастопольської в м.Севастополі підтверджується записом в трудовій книжці та довідкою від 27.11.2014, де зазначена заробітна плата та вказано, що проведено сплату єдиного соціального внеску в Пенсійний фонд України за період з 25.04.2014 по 31.10.2014.

В судовому засіданні 17.07.2017 представник позивача апеляційну скаргу підтримав. 11.09.2017 особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що довідка 1472 Військово-морського клінічного госпіталю м.Севастополь Міністерства оборони Російської Федерації №817 від 07.11.2014 та №68/н від 17.10.2010, виписка з наказу начальника Військово-морського клінічного госпіталю м.Севастополь №163 від 07.05.2013, довідка Міської лікарні №3 ім.Дарії Севастопольської Севастопольської міської державної адміністрації №322 від 27.11.2014 видані установами м.Севастополя, а тому, на даний час немає можливості отримати інформацію щодо підтвердження даних відображених у вказаних документах, так як будь-який акт (рішення, документ), виданий органом чи його посадовою особою на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 працювала на посадах, які відносяться до посад закладів охорони здоров'я: з 01.08.1999 по 23.04.2000 - медсестри-анестезиста нефрологічного відділення 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь; з 24.04.2000 по 31.03.2014 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь; з 25.04.2014 по 30.10.2014 - палатної медсестри міської лікарні №3 ім.Дарії Севастопольської в м.Севастополь, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12-15).

12.09.2016 ОСОБА_2 звернулась в Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с.33).

Листом Управління №4108/03 від 15.12.2016 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до п. е ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення та зазначено, що в разі зарахування до стажу за вислугу років періодів роботи згідно записів трудової книжки, інформації персоніфікованого обліку (де відсутні дані про сплату внесків за 2004 рік, відсутня заробітна плата за квітень-червень 2010 року і за квітень-жовтень 2014 року), з врахуванням даних про перебування у відпустці по догляду за дитиною (за 2010-2014 роки), а також в подвійному розмірі - періоду роботи у відділенні реанімації і інтенсивної терапії (крім періоду догляду за дитиною), стаж роботи за вислугу років складатиме 23 роки 4 місяці 4 дні (а.с.9-10).

Вважаючи вказану відмову Управління неправомірною, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з абз.2 ч.16 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст.51 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1788-ХІІ) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з положеннями ст.52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту е статті 55.

Відповідно до п. е ст.55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців (абз.1,2).

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінет міністрів України від 04.11.1993 № 909 з наступними змінами.

У розділі 2 вказаного Переліку Охорона здоров'я передбачено посади лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Відповідно до примітки 2 вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (із змінами) та Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 406 Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України Наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 № 871 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, чинний на час виникнення спірних правовідносин, яким передбачено лікарняні заклади - військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань).

Зі змісту письмового заперечення на позовну заяву вбачається, що Управлінням не ставиться під сумнів віднесення посади та місця праці позивача до таких, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Так згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком стажу позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, Управлінням зараховано:

з 01.08.1999 по 23.04.2000 - медсестри-анестезиста нефрологічного відділення 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь;

з 24.04.2000 по 30.06.2000 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь (зараховано в подвійному розмірі);

з 01.07.200 по 31.12.2003 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь (зараховано в подвійному розмірі);

з 01.01.2004 по 31.12.2004 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь;

з 01.01.2005 по 12.03.2010 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь (зараховано в подвійному розмірі);

з 13.03.2010 по 12.04.2010 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь;

з 01.07.2010 по 06.05.2013 - відпустка по догляду за дитиною до досягнення 3-х років;

з 07.05.2013 по 31.03.2014 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь.

Період з 01.01.2004 по 31.12.2004 зараховано Управлінням в одинарному розмірі, оскільки відсутня сплата страхових внесків за весь 2004 рік, а також зараховано з трьох місяців в одинарному розмірі 1 місяць з 13.03.2010 - 12.04.2010 у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків за період з 01.04.2010 по 01.07.2010.

Також позивачу не зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років період роботи позивача з 25.04.2014 по 30.10.2014, оскільки такий підтверджується довідкою про сплату страхових внесків №322 від 27.11.2014, виданою органом на тимчасово окупованій території, а тому така, на переконання відповідача, є недійсною і не створює правових наслідків.

На підставі вказаного Рішенням Управління від 11.12.2016 №5902 встановлено відсутність права позивача на призначення пенсії за вислугу років, а також зазначено, що для призначення пенсії за вислугу років заявницею не надані довідки про відпустку без збереження зарплати за періоди роботи в лікувальних закладах, а інші документи (довідку з госпіталю про заробітну плату за 2004 рік, довідку про перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 08.07.2010 по 06.05.2013 та витяг з наказу №163 від 07.05.2013 про надання відпустки по догляду за дитиною до 4-рьох років з 07.05.2013 по ІНФОРМАЦІЯ_1) подані в копіях.

Щодо зазначеного, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з ст.62 Закону №1788-ХІІ, положення якої кореспондують із ст.48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться (ч.2 та 4 ст.48 Кодексу законів про працю України).

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.11 Порядку час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Стаж роботи ОСОБА_2 з 01.08.1999 по 23.04.2000 - медсестри-анестезиста нефрологічного відділення 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь; з 24.04.2000 по 31.03.2014 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь; з 25.04.2014 по 30.10.2014 - палатної медсестри міської лікарні №3 ім.Дарії Севастопольської в м.Севастополь підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, яка оформлена належним чином, записи у ній мають усі необхідні реквізити, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до Довідки 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь від 17.07.2010 №68/н ОСОБА_2 з 08.07.2010 по 06.05.2013 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до трьох років (Наказ №331 від 08.07.2010 (а.с.19).

Згідно з випискою з Наказу начальника 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь №163 від 07.05.2013 медсестрі-анестезисту відділення реанімації та інтенсивної терапії ОСОБА_2 надано відпустку по догляду за дитиною до 4-х років з 07.05.2013 по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).

Водночас, як вбачається з листа-відповіді Управління від 15.12.2016 №4108/03 та письмових заперечень відповідача на позовну заяву підставою для не зарахування періодів роботи позивача в повному обсязі чи зарахування таких в одинарному розмірі є дані персоніфікованого обліку, відповідно до яких відсутня сплата страхових внесків за 2004 рік, квітень-червень 2010 та за квітень-жовтень 2014.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, територіальними органами Пенсійного фонду обчислюється страховий стаж, який не є тотожний трудовому стажу (стажу роботи).

З набранням чинності Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (з 1 січня 2004 року) для призначення пенсії обчислюється страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до абз.5 ч.3 та ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, трудовий стаж - це періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці, та який до 1 січня 2004 року зараховується як страховий стаж, а в подальшому - за умови сплати страхових внесків в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При обчисленні ж спеціального стажу, який є підставою для призначення пенсії за вислугу років, стаж роботи за період роботи як до, так і після 1 січня 2004 року зараховується у подвійному розмірі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що дані персоніфікованого обліку щодо відсутності відомостей про сплату страхових внесків можуть бути підставою для неврахування періодів роботи особи до страхового стажу, однак не можуть впливати на обрахунок спеціального стажу, який є підставою для призначення пенсії за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років законодавець обумовив наявністю спеціального стажу роботи на посадах та в закладах, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до п. ж ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з п.13 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Пенсійни й фонд України у листі від 25.6.2008 №10842/02-10 зазначив, що час догляду за дитиною у період до 01.01.2004 року зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3- та 6-річного віку. Починаючи з 01.01.2004 року час догляду за дитиною, в даному випадку до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу у разі отримання відповідної допомоги (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку). До спеціального й пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3- і 6-річного віку (у разі оформлення відповідної відпустки).

Відтак до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3- і 6-річного віку (у разі оформлення відповідної відпустки).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років позивачу слід зарахувати наступні періоди з 01.08.1999 по 23.04.2000 - медсестри-анестезиста нефрологічного відділення 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь та з 24.04.2000 по 31.06.2010 - медсестри-анестезиста відділення реанімації та інтенсивної терапії 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь (в подвійному розмірі); з 01.07.2010 по 06.05.2013 - відпустка по догляду за дитиною до досягнення 3-х років та з 07.05.2013 по 31.03.2014 - відпустка по догляду за дитиною до досягнення 4-х років( в одинарному розмірі).

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років, тоді як розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 Закону №1058-IV за формулою, залежно від стажу та заробітної плати. Алгоритм визначення такого розміру є аналогічний алгоритму визначення розміру пенсії за віком та залежить від страхового стажу та заробітної плати особи, з якої сплачено страхові внески.

При цьому, згідно з п.7 ч.16 ст.106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків, у тому числі авансових платежів покладається на посадових осіб, які вчинили правопорушення.

До матеріалів справи позивачем долучено копію Свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 12.07.2002 з Довідкою форми ОК-1.2 Управління Пенсійного фонду в Нахімовському району м.Севастополя в якій за період 2004 року зазначено заробіток ОСОБА_2 в розмірі 12 251,85 та зазначено нараховані внески на заробіток (3920,59) та із заробітку (245,04), а також Довідки 1472 військово-морського госпіталю м.Севастополь від 07.11.2014 №817 згідно з якою заробітна плата позивача за період січень - грудень 2004 року становила 12 251,85 грн., на всі виплати нараховані страхові внески, сплата страхових внесків (єдиного соціального внеску) в Пенсійний фонд України проведена за період з 01.01.2004 по 31.12.2004; Довідки від 27.11.2014 №322 міської лікарні №3 ім.Дарії Севастопольської в м.Севастополь в якій зазначена суми заробітної плати за період травень - жовтень 2014 року та Довідки №81 від 27.06.2014 міської лікарні №3 ім.Дарії Севастопольської в м.Севастополь в якій зазначена суми заробітної плати за період квітень - травень 2014 та єдиного внеску (а.с.18,21,22).

Так, згідно з п.2.4. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 2.23. Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Водночас, щодо покликання Управління на недійсність довідки про сплату страхових внесків №322 від 27.11.2014, оскільки така видана органом на тимчасово окупованій території, а тому, на переконання відповідача, і не створює правових наслідків, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки від 08.04.2015 №2615001251, виданої Департаментом соціальної політики Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, особливий правовий режим на цій території, особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1207-VII для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 18 Закону №1207-VII встановлено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (ч.3 ст.9).

Водночас, гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , положення якого спрямовані на вирішення нагальних питань з обліку та життєзабезпечення внутрішньо переміщених осіб та членів їх сімей у нових умовах проживання, спрощення порядку тимчасової реєстрації вимушених переселенців, удосконалення порядку та скорочення граничних строків розгляду заяв про оформлення, переоформлення, продовження соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, забезпечення їх соціальними та медичними послугами.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Управлінням належними та допустимими доказами у справі не підтверджено створення міської лікарні №3 ім. Дарії Севастопольської в м.Севастополь у порядку, не передбаченому законом, тоді як міська лікарня не є органом влади окупованої території, а видана довідка не є актом правової дії, а лише документом, поданим на підтвердження наявності юридичних фактів. Інших підстав для не зарахування періоду роботи позивача з 25.04.2014 по 30.10.2014 Управлінням не наведено, а судом апеляційної інстанції з матеріалів справи не встановлено.

Підсумовуючи вказане, враховуючи важливість забезпечення реалізації гарантованих Конституцією України, прав і свобод внутрішньо переселених осіб - громадян України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії Управління щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років є неправомірними, а періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.04.2010 по 31.06.2010 на посаді медсестри-анестезиста відділення реанімації і інтенсивної терапії 1472 військово-морського клінічного госпіталю м.Севастополь та з 25.04.2014 по 30.10.2014 палатної сестри міської лікарні №3 ім. Дарії Севастопольської в м.Севастополь слід зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років.

Окрім того, не може відмова уповноваженого органу ґрунтуватись на неотриманні від Управління Пенсійного фонду Російської Федерації (м.Москва, вул. Шабаловка,4) відповіді на подані Управлінням запити, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції позивачем було подано достатньо документів, які давали підставу для призначення йому пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат, то, враховуючи положення ст.94 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 704 грн. (сімсот чотири гривні) сплаченого судового збору.

Керуючись статями 41, 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року у справі № 344/188/17 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_2 в призначені пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.04.2010 по 31.06.2010 на посаді медсестри-анестезиста відділення реанімації і інтенсивної терапії 1472 військово-морського клінічного госпіталю м.Севастополь в подвійному розмірі, за період з 25.04.2014 по 30.10.2014 палатної сестри міської лікарні №3 ім. Дарії Севастопольської в м.Севастополь та призначити пенсію за вислугу років з 12 вересня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 704грн. (сімсот чотири гривні) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш В. Я. Макарик Повний текст Постанови складено 18.09.2017