Ухвала

від 13.09.2017 по справі 815/1235/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1235/17

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року по справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авіцена про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ Авіцена згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 22.02.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно положень Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №568, відповідно до яких у разі відмови платника податків від проведення документальної перевірки податковий орган може прийняти рішення про застосування адміністративного арешту майна, обґрунтованість якого підтверджується судом, таким чином ГУ ДФС в Одеській області звернулося до суду із позовом для підтвердження його обґрунтованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДФС в Одеській області №308 від 17.02.2017р. було призначено проведення з 20.02.2017р. фактичної перевірки ТОВ Авіцена (код ЄДРПОУ 25046204) з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за період з 01.03.2014р. по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб.(а.с.22)

21.02.2017р. о 15:30 год. головними державними ревізорами - інспекторами відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Шевченко О.Б. та Таракановим О.В. було складено акт про недопуск працівників ГУ ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки №43, згідно якого перевіряючими зафіксовано відмову директора ТОВ "Авіцена" Белінської Ю.В. у проведенні перевірки.(а.с.19)

Також, 21.02.2017р. зазначеними посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області було складено акт №42 про відмову від підписання направлення на проведення фактичної перевірки відповідно до якого ними зафіксовано відмову директора ТОВ "Авіцена" Белінської Ю.В. від підписання направлення на проведення фактичної перевірки від 20.02.2017р. №130, 131.(а.с.18)

У зв'язку з відмовою у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області Хандусенко Д.І. 21.02.2017р. звернувся до виконуючого обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області з письмовим зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Авіцена" (а.с.17).

22.02.2017р. о 12:00 год. виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Авіцена" (а.с.16).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом було зазначено, що на час розгляду справи судом адміністративний арешт майна платника податків ТОВ "Авіцена" припинений відповідно до приписів п.94.10 ст.94, п.п. 94.19.1 п.94.19 ст. 94 Податкового кодексу України.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно п.94.19 ст. 94 ПК України Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Також, відповідно до частини 1 статті 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 8 ст. 183-3 КАС України встановлено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною 6 статті 183-3 КАС України відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обгрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Однак судова колегія суду апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на положення п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Проаналізувавши норми процесуального та матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у законодавстві України, яке регулює спірні правовідносини є певні прогалини, а саме існує колізія, яка полягає у тому, що відповідно з частиною 6 статті 183-3 КАС України відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням та заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна та вимог сп.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначенно термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняеться зі спливом цього терміну.

Судова колегія вважає, що у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), адже належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування

Таким чином, оскільки після прийнняття 22.02.2017 р. виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Авіцена сплинуло 96 год., то у відповідності до п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна ТОВ Авіцена припинено, а тому обґрунтованим є рішення суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС в Одеській області.

З огляду на викладене постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим в адміністративному позові, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик