Рішення

від 18.09.2017 по справі 389/2628/16-ц

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.09.2017

Провадження № 2/389/935/16

ЄУН 389/2628/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2017 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.

при секретарі Баланюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Макаров про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Макаров , уточнивши вимоги якого, просив стягнути з відповідача на його користь шкоду, заподіяну самовільним зайняттям належної йому земельної ділянки в сумі 2192 грн. 01 коп. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. Одночасно просив стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Вимоги обґрунтував тим, що 04 березня 2016 року на підставі рішення Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 №53 шостої сесії сьомого скликання Богданівської сільської ради отримав у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,5014 га для ведення сільського господарства, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55834997 від 24 березня 2016 року.

Проте навесні 2016 року, збираючись розпочати польові роботи, виявив, що вказана земельна ділянка вже засіяна кукурудзою. Як з'ясувалося, ділянка засіяна без будь-яких на те правових підстав Фермерським господарством Макаров , засновником і керівником якого є житель села Богданівка ОСОБА_2. При спробі з'ясувати, на якій підставі було засіяно земельну ділянку керівник ФГ Макаров - ОСОБА_2 заявив, що він вважає цю земельну ділянку своєю і його право власності не визнає і визнавати не збирається.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 підтверджується обстеженням ділянки комісією з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та протоколом засідання №2 від 12 травня 2016 року цієї ж комісії, на якому ОСОБА_2 визнав факт самовільного зайняття вказаної земельної ділянки.

Таким чином, діями ФГ Макаров , а саме самовільним зайняттям земельної ділянки, йому заподіяно матеріальну шкоду в сумі 2192 грн. 01 коп. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, позивач визначив відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родучого шару грунту) без спеціального дозволу , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, за вказаною в ній формулою: Шс=Пс х Нп х Кф х Кі. Де, Де: Ше- розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1.,з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік та наступні роки. Відомості необхідні для обрахування суми шкоди взяті ним ним з довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Пс), додатків 1,4 до вказаної вище Методики (Нп,Кф), листів Держземагенства України, Державного комітету України з земельних ресурсів, Державної податкової адміністрації України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Кі).

Вказав, що самовільним зайняттям належної йому земельної ділянки, крім матеріальної шкоди ФГ Макаров йому також заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює на суму 2000 грн. Так, внаслідок протиправних дій ФГ Макаров він втратив можливий прибуток від використання земельної ділянки як засіб забезпечення своєї сім'ї, можливості оплати навчання дочки та інших потреб, що викликало різні сімейні непорозуміння та ускладнення в його житті.

Вважає, що оскільки матеріальна та моральна шкода спричинена умисними винними діями юридичної особи - ФГ Макаров , то саме ФГ Макаров і має відшкодовувати йому завдану шкоду в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача - керівник ФГ Макаров - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що він на підставі договорів спільного обробітку землі від 01 березня 2016 року допомагає мешканцям с. Кучерівка обробляти належні їм земельні ділянки, розташовані по вулиці Шкільна в селі Кучерівка. Ці земельні ділянки передані незаконно у власність ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що ФГ Макаров є неналежним відповідачем у даній справі, так як фермерське господарство лише допомагає обробляти земельні ділянки мешканців села за їхнім проханням.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог та недоведеність факту зайняття земельної ділянки відповідачем.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінального провадження №12016120160001018, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельні ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,5014 га, розташована в селі Кучерівка Знам'янського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підстава виникнення права власності: рішення шостої сесії сьомого скликання Богданівської сільської ради №53 від 04 березня 2017 року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НОМЕР_4 виданий 28 січня 2016 року, виданий Управлінням Держгеокадастру у Знам'янському районі Кіровоградської області (а.с. 10-11).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства село Кучерівка, б/н на території Богданівської сільської ради виготовлено 19 листопада 2015 року та погоджено в Управлінні Держгеокадастру в Знам'янському районі Кіровоградської області 18 грудня 2015 року. Зі схеми земельної ділянки та схеми прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості, вбачається, що спірна земельна ділянка межує з земельними ділянка з кадастровими номерамиНОМЕР_2, НОМЕР_3 та з землями комунальної власності (а.с. 12-13, 14).

З протоколу комісії з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради від 12 травня 2016 року за №2 вбачається, що 12 травня 2016 року відбулося засдання постійної комісії землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів з розгляду колективної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про вжиття заходів по відношенню до ОСОБА_2 який самовільного засіяв сільськогосподарськими культурами земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності заявників для ведення особистого селянського господарства та розташовані в селі Кучерівка. Присутній на засіданні комісії ОСОБА_2 підтвердив факт, що він дійсно самовільно передискував та засіяв кукурудзою, так як вважає, що ця земля має належати йому. Розглянувши вказану заяву, провівши обстеження зазначених у заяві земельних ділянок, заслухавши пояснення ОСОБА_2, комісія встановила, що останній дійсно самовільно зайняв земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_5, задискував і засіяв їх кукурудзою і створює перешкоди власникам земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (а.с. 16).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено договір спільного обробітку землі від 01 березня 2016 року, який укладено між Фермерським господарством Макаров в особі голови фермерського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_13, з якого вбачається, що останні домовилися про спільний обробіток належної ОСОБА_13 земельної ділянки, площею 0,15 га, яка знаходиться по вулиці Шкільна в селі Кучерівка Знам'янського району Кіровоградської області. За умовами договору, земельна ділянка використовується для сільськогосподарського виробництва. ФГ ОСОБА_2. бере на себе обробіток земельної ділянки (оранка, весняне боронування, культивація, посів сільськогосподарських культур, догляд за посівами), інша сторона бере на себе забезпечення посівним матеріалом, збирання врожаю, транспортування врожаю з поля до місця зберігання. Сторони домовилися про розподіл прибутку від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції, але порядок такого розподілу не визначили. Договір складено в письмовій формі, підписано сторонами, але не зареєстровано (а.с. 64). Аналогічні договори спільного обробітку землі, Фермерським господарством Макаров укладено 01 березня 2016 року зі ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 (а.с. 69,70,71,72,73,74,75).

З листа Богданівської сільської ради від 07 квітня 2017 року вбачається, що надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,5014 га здійснювалося за рахунок земель запасу комунальної власності, при чому жодних прав на земельну ділянку іншим особам не надавалося. За даними погосподарського обліку Богданівської сільської ради, станом на момент передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1, громадяни ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_14 земельних ділянок в селі Кучерівка на праві власності чи користування не мали і не мають (а.с. 87).

У листі відділу у Знам'янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23 травня 2017 року зазначено, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстрована відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр 28 січня 2016 року з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право власності на земельну ділянку зареєстровано відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18 березня 2016 року. Накладок, перетинів на інші земельні ділянки не має (а.с. 107).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство Макаров зареєстровано 17 лютого 2010 року, його керівником є ОСОБА_2. Основний вид діяльності ФГ - вирощування зернових та технічних культур.

З матеріалів кримінального провадження №12016120160001018 по факту самовільного засіву земельних ділянок, вбачається наступне. Слідчим відділом Знам'янського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області 18 травня 2016 року було розпочате досудове розслідування за фактом того, що ОСОБА_2 самовільно засіяв три земельні ділянки, кожна площею 1,5 гектари, які розташовані в селі Кучерівка Знам'янського району та належать родині ОСОБА_12 і були виділені їм для ведення домашнього господарства. Підставою для відкриття кримінального провадження стали заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1

Під час проведення досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_2, керівника ФГ "Макаров". У своїх показаннях наданих слідчому 29 липня 2016 року останній зазначив, що з весни 2013 року по теперішній час займає земельні ділянки в селі Кучерівка з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1, а саме на даний час на цих земельних ділянках засіяна кукурудза. Навесні 2013 року він зі своїми дочками ОСОБА_20 та ОСОБА_21 зверталися з заявами до Богданівської сільської ради про виділення їм земельних ділянок для зайняття сільськогосподарським господарством в розмірі по 2 га на особу, які розташовані по АДРЕСА_1 При цьому в сільській раді йому повідомили, що для зайняття на бажаному йому масиві землі сільським господарством йому необхідно отримати згоду від громадян, які мешкають по вулиці Береговій, так як дана земельна ділянка наділена їм. На даній ділянці раніше були розташовані домоволодіння громадян, в яких тривалий час ніхто не мешкав і вони були занедбані. Знайшовши власників домоволодінь, він отримав від них письмові згоди на зайняття належних їм земельних ділянок. З декількома громадянами уклав угоди про оренду їх земельних ділянок. Після зазначеного він два роки приводив ці земельні ділянки до ладу, щоб вони були придатними для використання в сільському господарстві, а в 2015 році засіяв зерновими культурами. Потім, якимось чином ці земельні ділянки стали власністю ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1

Судом з'ясовано, що рішенням шостого скликання Богданівської сільської ради від 09 липня 2012 року №413 ОСОБА_2 був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 2,25 га, в тому числі :0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 2 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель житлової та громадської забудови та сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі Богданівської сільської ради (с. Кучерівка). Цим же рішенням визначено, що у разі не виготовлення та не погодження документації із землеустрою до 19 січня 2013 року, п. 1 рішення втрачає чинність (щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою). З пояснень наданих судовому засіданні ОСОБА_2, а також пояснень наданих ним слідчому при допиті, з'ясовано, що останній проект землеустрою відведення йому відповідних ділянок не виготовив.

10 травня 2017 року по вказаному кримінальному провадженню слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, так як в ході досудового розслідуванняя встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_22 виникли цивільно - правові відносини, які регулюються нормами цивільного та земельного законодавства та не підпадають під склад злочину, передбачений ст. 356 КК України. Постанова не оскаржувалася. Досудове розслідування завершено.

Відповідно до ст.129 Конституції України ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено факт самовільного зайняття ФГ Макаров належної на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,5014 га, яка розташована в селі Кучерівка Знам'янського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується наступним.

Так, факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджений протоколом комісії з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради від 12 травня 2016 року за №2, а також поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків, які входили до складу вказаної комісії та засвідчили в судовому засіданні зазначені обставини й факт того, що ОСОБА_2 не заперечував, що займає земельну ділянку належну позивачу, оскільки вважає, що ця земельна ділянка має належати йому.

Свідок ОСОБА_9 (голова комісії з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради), зокрема, пояснив суду, що на виїзному засіданні комісії було беззаперечно встановлено факт зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки, належної ОСОБА_1 На засіданні комісії ОСОБА_2 особисто підтвердив, що самостійно обробляє цю земельну ділянку. Про те, що він обробив ділянку в інтересах інших мешканців села, останній не повідомляв.

Свідок також додав, що раніше ОСОБА_23 претендував на цю земельну ділянку. За рішенням сільської ради - отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, але своєчасно його не виготовив і права власності на земельну ділянку не набув, але фактично її використовував.

Крім того, факт самовільного зайняття ФГ Макаров належної на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки підтверджено матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідуваню за №12016120160001018, зокрема поясненнями останнього, які він надавав слідчому при відповідному допиті.

Також представник відповідача ОСОБА_6 вказував на те, що саме фермерське господарство Макаров допомагає обробляти відповідні ділянки місцевим мешканцям, на підтвердження чого суду представлено договори спільного обробітку землі, укладені між ФГ "Макаров" та відповідними особами.

Відповідно до положень ст. ст. 1130, 1131 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі.

Умови договору про строковість, платність та отримання у користування певної земельної ділянки є елементом договору про спільний обробіток земельної ділянки.

Так, згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Таким законом є Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в ч. 3 ст. 3 якого передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, в тому числі, право власності, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право оренди земельної ділянки; інші речові права відповідно до закону.

Таким чином, будь-яке відповідне закону право користування земельною ділянкою, виникає з моменту державної реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, суд має відзначити, що представлені представниками відповідача договори спільного обробітку землі є нікчемними: укладені з особами, які не мають зарєстрованого права власності/користування на таку земельну ділянку, земельна ділянка не могла виступати предметом угоди, зі змісту договорів неможливо ідентифікувати її місце розташування, і загалом самі договори відповідно у встановленому законом поряку не зареєстровані. Отже, відповідач не мав права за відсутності на те правових підстав використовувати земельну ділянку, приступати до її обробітку, а тому його дії слід розцінювати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Слід також відзначити і те, що при допиті під час вказаного вище досудового розслідування, і так само на засіданні комісії з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради 12 травня 2016 року, ОСОБА_2 при наданні пояснень з приводу самовільного зайняття земельної ділянки, належної ОСОБА_1, взагалі не посилався на обставини щодо укладення ним договорів спільного обробітку землі з певними особами та використання відповідної земельної ділянки в інтересах інших осіб. Тому наразі такі пояснення представників відповідачів суд сприймає як намагання уникнути цивільної відповідальності.

Суд відзначає, що документи, які посвідчують право власності чи право користування ФГ Макаров на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, відсутні. Будь - яких належних та допустимих доказів того, що вказану земельну ділянку відповідач використовує не самовільно, ним не надано. Зрештою самовільне зайняття належної позивачу земельної ділянки в судовому засіданні не заперечував і сам представник відповідача, при цьому посилаючись на те, що допомагає обробляти ці земельні ділянки в інтересах інших осіб.

Таким чином суд дійшов висновку, що внаслідок самовільного зайняття ФГ Макаров належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, останній позбавлений можливості її використовувати та отримувати доходи, які б він міг би реально отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. п.8.9. ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16 квітня 2004 року (зі змінами) передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода відшкодовується відповідно до ст. ст.211,21З Земельного кодексу України ст.ст. 22,623,1166,1172,1192 Цивільного кодексу України особами, які її заподіяли.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідальність, у тому числі цивільну відповідальність, відповідно до законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача, причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

При цьому для наявності такого елементу цивільно-правової відповідальності, як протиправна поведінка, достатньо лише факту такої без притягнення винної особи до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" установлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 2, 3 ст.152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спеціальними підзаконними актами, які регулюють відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є: Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р. та Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родучого шару грунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

При цьому, вказаний вище Порядок встановлює порядок відшкодування збитків, зокрема, при тимчасовому зайнятті земельних ділянок з дозволу або за згодою землекористувача, а до правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, не застосовується.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття належної йому земельної ділянки, позивач визначив самостійно відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родучого шару грунту) без спеціального дозволу , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, за формулою: Шс=Пс х Нп х Кф х Кі. Де, Де: Ше- розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1.,з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік та наступні роки. Відомості необхідні для обрахування суми шкоди взяті ним ним з довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Пс), додатків 1,4 до вказаної вище Методики (Нп,Кф), листів Держземагенства України, Державного комітету України з земельних ресурсів, Державної податкової адміністрації України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Кі).

Відповідно до п. 7 вказаної Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок фізичним особам проводиться територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Разом з цим, при прийнятті судом розрахунку шкоди, проведеному позивачем самостійно, суд приймає до уваги правову позицію, викладену Верховним судом України в постанові від 14.06.2017 у справі № 3-463гс17, в якій роз'яснено, що незважаючи на те, що відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.

За розрахунками позивача, розмір завданої йому матеріальної шкоди склав 2192 грн. 01 коп. Правильність розрахунку представниками відповідача в судовому засіданні не оспорювалась, тому його може бути покладено в основу судового рішення, враховуючи те, що розмір шкоди позивачем визначено з розумним ступенем достовірності. Таким чином суд вважає можливим відновити порушене право позивача, за захистом якого і подано позов.

Відтак, суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, заподіяної самовільним зайняттям ФГ Макаров земельної ділянки, у заявленому розмірі.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок її порушених прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди суди, вирішуючи спори про відшкодування моральної шкоди, в обов'язковому порядку мають з'ясовувати наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Представник позивача у судовому заіданні відзначив, що моральна шкода, заподіяна позивачу неправомірними діями відповідача полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнає у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача ФГ Макаров , яке самовільно зайняло належну йому земельну ділянку, тривалий час користується нею, цинічно ігноруючи його права на землю, що унеможливлює використання позивачем як власником належного йому на праві приватної власності майна, і як наслідок порушує його право на мирне володіння своїм майном.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд приходить до переконання, що факт заподіяння моральної шкоди за викладених вище обставин є доведеним, а заявлений позивачем розмір моральної шкоди є цілком адекватним, і тому з відповідача слід стягнути 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки саме такий розмір відшкодування має бути достатньою і справедливою компенсацією за понесені ОСОБА_22 душевні страждання.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать зокрема витрати на правову допомогу.

Як роз'яснено в п.п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах №10 від 17.10.2014 року витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст. 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Представник позивача подав суду розрахунок витрат за надану правову допомогу, квитанцію, якою підтверджено факт оплати правової доомоги. Також у матеріалах справи є договір про надання правової допомоги, ордер, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю. Адвокат був присутній в судових засіданнях.

Згідно зі вказаним розрахунком витрати на правову допомогу складають 1500 грн.

Крім того, за подання даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Таким чином, на підставі ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім ідокументально підтверджені судові витрати в сумі 2602 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,60,61,88, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства Макаров про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства Макаров на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну самовільним зайняттям належної йому земельної ділянки в сумі 2192 грн. 01 коп. та моральну шкоду в сумі 2000 грн., а всього 4192 (чотири тисячі сто дев'яносто дві грн.) грн. 01 коп.

Стягнути з Фермерського господарства Макаров на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2602 (дві тисячі шістсот дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Берднікова