Ухвала

від 29.08.2017 по справі 905/851/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

29.08.2017р. Справа № 905/851/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., розглянувши скаргу в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк на дії державного виконавця за вх. № 15989/17 від 12.06.2017р.

по справі № 905/851/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Банківські технології

про стягнення 22 400 000 грн.,

за участю учасників процесу:

від позивача (скаржника): не з'явився

від відповідача: не з'явився

від органу ДВС: ОСОБА_2, за довіреністю від 29.12.2016р. № 795/20.3-03

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2015р. по справі № 905/851/15 (суддя Гринько С.Ю.) позов ПАТ КБ Південкомбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк задоволено. Стягнуто з ПрАТ Банківські технології на користь ПАТ КБ Південкомбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк заборгованість за простим векселем серії АА № 2418574 від 20.04.2012 року в сумі 22 400 000 грн., 224 000 грн. судового збору.

08.09.2015р. на виконання вказаного рішення господарським судом виданий відповідний наказ.

12.06.2017р. за вх. № 15989/17 господарський суд одержав скаргу в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Комерційний банк Південкомбанк в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій останній просить суд визнати дії старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого документу без прийняття неправомірними, зобов'язати старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3 відкрити провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Донецької області № 905/851/15 від 08.09.2015р. про стягнення з ПрАТ Банківські технології на користь ПАТ КБ Південкомбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк заборгованість за простим векселем серії АА № 2418574 від 20.04.2012року в сумі 22 400 000 грн., 224 000 грн. судового збору.

В обґрунтування вимог скарги позивач (скаржник) посилається на те, що державним виконавцем неправомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з неподанням доказів сплати авансового внеску з огляду на те, що фонд є державною, спеціалізованою установою, яка виконує функції управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а отже звільнений від сплати авансового внеску відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження .

У зв'язку з відставкою судді Гринько С.Ю. (постанова Верховної Ради України Про звільнення суддів № 4697-5 від 08.09.2016р.), на підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.06.2017р. № 01-02/721 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/851/15, за результатами якого справа розподілена судді Ніколаєвій Л.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2017р.).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2017р. скарга прийнята до розгляду господарським судом Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.; розгляд скарги призначений на 26.07.2017р.

26.07.2017р. за вх. № 19776/17 господарський суд одержав заперечення органу ДВС на скаргу, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні скарги з посиланням на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною установою, а в силу приписів ст.26 ЗУ Про виконавче провадження не передбачено звільнення державних установ від сплати авансового внеску.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.07.2017р. строк розгляду скарги продовжений до 29.08.2017р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання органу ДВС за вх. № 19772/17 від 26.07.2017р.; розгляд скарги відкладений на 29.08.2017р.

Позивач (скаржник) та відповідач у судове засідання 29.08.2017р. не з'явились, при цьому про час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином, а тому суд визнав за можливе розглянути скаргу за відсутністю їх представників, враховуючи також те, що в силу приписів ч. 2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Представник від органу ДВС у судовому засіданні 29.08.2017р. проти задоволення скарги заперечив, просив суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши скаргу в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк , заслухавши пояснення представників органу ДВС, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних мотивів.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

05.10.2016р. набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ у п.7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності ч.1 до ст.3 зазначеного Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Отже, вищенаведеними приписами законодавства передбачено сплату авансового внеску при зверненні стягувачів до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення, а також вичерпний перелік стягувачів, які звільнені від його сплати.

Судом встановлено, що 26.04.2017р. позивач (скаржник) звернувся до органу ДВС із заявою № 09/524 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу ГСДО від 08.09.2015р. № 905/851/15.

18.05.2017р. вказаний виконавчий документ повернуто органом ДВС на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у зв'язку несплатою стягувачем авансового внеску та ненаданням підтвердження про звільнення від його сплати, про що свідчить відповідне повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Стаття 3 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначає правовий статус Фонду, згідно частини 1 якої, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частини 2, 3 вказаної статті визначають, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Пунктами 1, 4, 8 частини 1 ст. 48 вказаного Закону, серед іншого встановлено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.37 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду вчиняє будь-які дії та приймає рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку та діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

Пунктом 1 частини 4 цієї ж статті встановлено, що на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що при зверненні до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк , діяв від імені банку, який, в свою чергу, не входить до переліку стягувачів, які звільнені від сплати авансового внеску, визначеного ч.2 ст.26 ЗУ Про виконавче провадження .

Відповідно п.8 ч.4 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску.

Отже, з огляду те, що до заяви про примусове виконання рішення стягувачем не було додано доказів сплати авансового внеску та звільнення від його сплати, суд дійшов висновку про те, що дії старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого документу без прийняття є правомірними та відповідають приписам ст.ст. 4, 26 ЗУ Про виконавче провадження .

При цьому, посилання позивача (скаржника) щодо наявності підстав для звільнення останнього від сплати авансового внеску як державної спеціалізованої установи, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є необґрунтованими, оскільки в силу приписів ЗУ Про виконавче провадження від сплати авансового внеску звільняються державні органи. Виходячи з аналізу положень ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не входить до складу системи державних органів та не здійснює державно-владних повноважень, що є основною ознакою державних органів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищевикладене, скарга в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Південкомбанк задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.86,121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк у задоволенні скарги на дії державного виконавця за вх. № 15989/17 від 12.06.2017р.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Л.В. Ніколаєва