Рішення

від 18.09.2017 по справі 909/646/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р. Справа № 909/646/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, вул. Нижньоюрківська, 8-А,м. Київ,04080

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" вул. Кобилянської, 17, кв. 3,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 80935,85грн. штрафних санкцій через порушення строків виконання

договірних зобов"язань

за участю:

від позивача: Праведна П.А., довіреність № 1046 від 22.05.17

від відповідача: Липінський С.Р., довіреність № 17/014 від 04.01.17

ВСТАНОВИВ:

військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" про стягнення 80935,85 грн. штрафних санкцій через порушення строків виконання договірних зобов"язань.

Позовні вимоги мотивовано несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №473/КЕС-2016.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві, та на виконання вимог ухвали суду від 07.09.17 подала суду докази направлення претензії відповідачу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№14074/17 від 08.09.17. Зокрема, вказав на існування між сторонами у справі додаткової угоди щодо продовження терміну поставки товару за спірним договором, однак доказів укладення такої угоди суду не подав. Крім того, просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 99%.

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін суд встановив наступне.

30.09.16 між сторонами у справі укладено договір №473/КЕС-2016, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю Західна теплоенергетична будівельна компанія ( по договору - учасник , по справі відповідач) зобовязався у 2016 році поставити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ( по договору замовник, по справі позивач) товари та провести їх монтаж та пусконалагоджувальні роботи, зазначені у специфікації, що є невідємною частиною цього договору, а замовник, у свою чергу, - прийняти і оплатити такі товари. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.12.16, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання(п.11.1 договору).

Згідно з п.3.1 даного договору ціна договору складає 100000,00грн.

На кожну одиницю товару, що постачається, учасник обовязково надає замовнику накладну та рахунок-фактуру, на проведені роботи та монтаж обладнання акти виконаних робіт(п.4.3 договору).

Строк поставки товару (монтажу та пусконалагоджувальних робіт 20 календарних днів з моменту підписання даного договору(п. 5.1 договору).

Згідно пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно з п. 8.2.2. Договору за порушення поставки Товару учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

В порушення прийнятих на себе договірних зобовязань відповідач несвоєчасно здійснив поставку товару, обумовленого договором, та роботи та монтаж обладнання. Зокрема:

- згідно видаткової накладної № 19/10-16 від 26.10.2016 відповідач поставив Товар на загальну суму 47278,00грн.

Відповідно до умов Договору Учасник мав поставити вище зазначений товар до 20.10.2016, але прострочив виконання договірного зобов`язання на 6 днів, здійснивши поставку 26.10.2016, відтак за 6 днів прострочення Учаснику позивачем нараховано пеню у розмірі 283,67 грн.

- згідно видаткової накладної № 09/11-16 від 09.12.2016 учасник поставив Товар загальною вартістю 333530,00 грн.).

Відповідно до умов Договору за 49 днів прострочення Учаснику нарахована пеня у розмірі 16342,97грн., а також штраф у розмірі 23347,10 грн.

- згідно видаткової накладної № 15/12-16/302 від 26.12.2016, учасник поставив Товар загальною вартістю 56040,00грн.

Відповідно до умов Договору за 66 днів прострочення Учаснику нарахована пеня у розмірі 3698,64грн., а також штраф у розмірі 3922,80грн.

- згідно видаткової накладної № 16/12-16/302 від 26.12.2016, учасник поставив Товар загальною вартістю 11575,00грн.

Відповідно до умов Договору за 66 днів прострочення Учаснику нарахована пеня у розмірі 763,99грн., а також штраф у розмірі 810,29грн.

Крім того, згідно актів виконаних робіт №1 та №2 від 26.12.16 відповідачем виконано робіт на 204955,00 грн. та 28621,40грн. відповідно.

Відповідно до умов Договору за 66 днів прострочення Учаснику нарахована пеня у розмірі 13527,03грн. та 1889,01грн., а також штраф у розмірі 14346,85грн. та 2003,50грн. відповідно по кожному акту.

Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій становить 80935,85грн.

З метою досудового врегулювання спору, у відповідності до п.10.1, 10.2 спірного договору позивачем на адресу відповідача направлено претензію №842 від 19.04.17, відповіді на яку позивачем не отримано.

Доказів погашення заборгованості на спірну суму відповідачем суду не подано.

Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк поставки товару (монтажу та пусконалагоджувальних робіт 20 календарних днів з моменту підписання даного договору(п. 5.1 договору).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки.

Так, пунктом 8.1. спірного договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. Зокрема, за порушення поставки Товару учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості(п. 8.2.2. Договору).

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно з п.п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу п.2ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, факт існування між сторонами у справі додаткової угоди щодо відстрочки поставки товару заперечив. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів існування між сторонами у справі додаткової угоди щодо відстрочки поставки товару суду не подав.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов`язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем сум пені та штрафу, а також періоди їх розрахунку та задоволено їх за розрахунком позивача у зв"язку з правильністю нарахування. При цьому судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

В контексті вищенаведеного, керуючись ст.83 ГПК України, приймаючи до уваги той факт, що згідно наявної в матеріалах справи копії Положення про центральну базу забезпечення Головного управління Національної гвардії України позивач фінансується з Державного бюджету України та підпадає під дію ст.231 ГК України щодо застосування розміру штрафних санкцій щодо окремих видів зобов"язань, враховуючи необґрунтованість клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, недоведеність суду винятковості даного випадку, невжиття відповідачем заходів до своєчасного виконання зобов`язання, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 1600,00грн. покласти на відповідача. При цьому суд констатує, що згідно з п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі об`єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до статті 58 ГПК судовий збір обчислюється із загальної суми позову. Відтак, при поданні позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1600,00грн. Водночас, згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За відсутності клопотання позивача про повернення судового збору у суду відсутні підстави для вчинення дій, передбачених вищенаведною правовою нормою.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610-612 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 55, 58, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" про стягнення 80935,85 грн. штрафних санкцій через порушення строків виконання договірних зобов"язань.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія"(м.Івано-Франківськ, вул.Кобилянської, 17, кв.3, код ЄДРПОУ 38712104) на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 8А, код ЄДРПОУ 25574423) 80935,85(вісімдесят тисяч дев"ятсот тридцять п"ять гривень вісімдесят п"ять копійок) штрафних санкцій та 1600,00(одну тисячу шістсот гривень судового збору).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.17

Суддя Матуляк П.Я.