Ухвала

від 28.11.2017 по справі 909/646/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28 листопада 2017 р. Справа № 909/646/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву б/н та б/д (вх.№11855/17 від 07.11.17) товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" про розстрочку виконання судового рішення у справі

за позовом: Військової частини 3078 Національної гвардії України, вул. Нижньоюрківська, 8-А,м. Київ,04080

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" АДРЕСА_1,76018

про стягнення 80935,85грн. штрафних санкцій через порушення строків виконання

договірних зобов"язань

за участю:

від позивача: ОСОБА_1,довіреність № 3119 від 20.11.17), посвідчення № 013577 від 29.06.16

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 17/01 від 04.01.17

ВСТАНОВИВ:

військова частина 3078 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" про стягнення 80935,85 грн. штрафних санкцій через порушення строків виконання договірних зобов"язань.

Рішенням суду від 19.09.17 позов задоволено. На виконання рішення видано відповідний наказ.

07.11.17 до суду надійшла заява б/н та б/д (вх.№11855/17 від 07.11.17) товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" про розстрочку виконання судового рішення терміном на 12 місяців. Зазначена заява мотивована важким фінансовим становищем товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія".

В судовому засіданні представник заявника вимоги, викладені у заяві б/н та б/д (вх.№11855/17 від 07.11.17) про розстрочку виконання судового рішення, підтримав.

Представник позивача щодо даної заяви заперечив, вказав на те, що позивач не повинен відповідати за прорахунки відповідача, з яким він уклав договір.

Згідно з п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року №9 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9).

Відповідно до п. 7.2. зазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення. У кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Економічна криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності, не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не доведено суду, в чому ж полягає винятковість обставин, які б могли бути підставою для такої відстрочки, та неможливості виконання судового рішення саме до визначеної ним дати, а також не подано суду доказів на підтвердження важкого матеріального становища підприємства, відтак клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.33, 43, ст. 86 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви б/н та б/д (вх.№11855/17 від 07.11.17) товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична будівельна компанія" про розстрочку виконання судового рішення.

Суддя Матуляк П.Я.