Рішення

від 13.09.2017 по справі 911/2170/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа № 911/2170/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп

до Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Смарт Груп та Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Спейс

про визнання договору недійсним

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11.04.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 29.12.2016 року).

від третьої особи1: не зявився;

від третьої особи2: не зявився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп до Публічного акціонерного товариства Терра Банк про визнання недійсним Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 15.04.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Терра Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2903.

Провадження у справі № 911/2170/17 порушено ухвалою від 18.07.2017 року та призначено справу до розгляду на 14.08.2017 року.

В ході розгляду спору, 14.08.2017 року через канцелярію суду від представника Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК надійшла заява про заміну відповідача - Публічного акціонерного товариства Терра Банк на Публічне акціонерне товариство КРИСТАЛБАНК .

Публічне акціонерне товариство КРИСТАЛБАНК в обґрунтування поданого клопотання про заміну неналежного відповідача у справі зазначило, що у зв'язку з неплатоспроможністю Публічного акціонерного товариства Терра Банк рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 224/14 від 13.10.2014 року було затверджено план врегулювання неплатоспроможного банку Публічного акціонерного товариства Терра Банк . На виконання вказаного Плану від 11.12.2014 року було зареєстровано Публічне акціонерне товариство Перехідний банк КРИСТАЛБАНК , який став правонаступником визначених активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства Терра Банк . При цьому згідно Реєстру договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, до Публічного акціонерного товариства Перехідний банк КРИСТАЛБАНК в якості активу перейшла кредитна заборгованість в тому числі і за Кредитним договором КЛ/13/2/-34 від 24.12.2013 року та відповідними договорами забезпечення, в тому числі і за Договором іпотеки із застереженням про задоволенням вимог іпотекодержателя від 15.04.2014 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп .

У зв'язку з чим, керуючись ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство КРИСТАЛБАНК є належнм кредитором за Кредитним договором КЛ/13/2/-34 від 24.12.2013 року та іпотекодержателем за спірним забезпечувальним зобов'язанням - Договором іпотеки. У зв'язку з чим, первісного відповідача - Публічне акціонерне товариство Терра Банк було замінено на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство КРИСТАЛБАНК .

Також, в судовому засіданні 14.08.2017 року Публічним акціонерним товариством КРИСТАЛБАНК було подано клопотання про передачу справи за належною підсудністю до Господарського суду м. Києва, в якому заявник стверджує, що справа має розглядатись за місцезнаходженням відповідача. Також, у відповідному клопотанні заявник повідомив, що право власності на майно, яке є предметом спірного іпотечного договору, перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Спейс і потім до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Смарт-Груп .

У зв'язку з необхідністю перевірки викладених у вищенаведеному клопотанні обставин, в судовому засіданні 14.08.2017 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва в розгляді справи на 16.08.2017 року.

З метою перевірки викладених у клопотанні Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК (про передачу справи за належною підсудністю) обставин, судом було здійснено у справі № 911/2170/17 власний запит та отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним № НОМЕР_1 (предмет іпотеки за спірним іпотечним договором - нежитлове приміщення надбудови напівпідземної стоянки (літ.В) загальною площею 2628 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5.

Як вбачається з наведеної Інформаційної довідки, право власності на предмет іпотеки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Спейс і потім до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Смарт-Груп .

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 16.08.2017 року залучено до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Смарт Груп та Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Спейс .

Судом було відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК про передачу справи за належною підсудністю до Господарського суду м. Києва, як безпідставне.

Також, 16.08.2017 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про залучення третіх осіб на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Терра Банк , який, як зазначає відповідач, був первісним кредитором та іпотекодержателем за спірним іпотечним договором та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки саме на підставі рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відбувалась передача прав та зобов'язань неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства Терра Банк .

В судовому засіданні 16.08.2017 року судом відхилено вищенаведену заяву відповідача про залучення до участі у справі № 911/2170/17 третіх осіб, як необґрунтовану наведеними в ст. 27 Господарського процесуального кодексу України підставами.

В судовому засіданні 16.08.2017 року, враховуючи клопотання відповідача та необхідність витребування додаткових доказів та пояснень, розгляд справи № 911/2170/17 відкладався до 30.08.2017 року.

В судове засідання 30.08.2017 року представники третіх осіб не з'явилися, треті особи вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 16.08.2017 року не виконали. У зв'язку з допущеною опискою в ухвалі від 16.08.2017 року, яка виправлена ухвалою суду від 30.08.2017 року, з метою належного повідомлення судом залучених до участі в справі третіх осіб про час і місце розгляду спору та надіслання ухвал суду на належні адреси третіх осіб, розгляд справи відкладався до 13.09.2017 року.

Також, в судовому засіданні 30.08.2017 року судом було відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду та про залучення приватного нотаріуса ОСОБА_3 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, судом встановлено, що представник позивача, який підписав позов - ОСОБА_4 згідно з довіреністю від 11.04.2016 року має повноваження щодо подання позовних заяв.

В судовому засіданні 13.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідачем в судовому засіданні 13.09.2017 року подано заяву про відвід судді, яка відхилена ухвалою від 13.09.2017 року. Також, відповідачем надано відзив на позов.

Крім того, в судовому засіданні 13.09.2017 року судом було відхилено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, як нового власника предмету іпотеки.

Подану відповідачем в судовому засіданні 30.08.2017 року заяву про накладення арешту в порядку ст. 1057-1 Цивільного кодексу України судом залишено без розгляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 24.12.2013 року між ПАТ Терра Банк та ТОВ Лігвіс Л укладено Кредитний договір №КЛ/13/2-34, відповідно до умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю Лігвіс Л відкрито відновлювальну кредитну лінію (в подальшому ТОВ Лігвіс Л змінило назву на ТОВ Три Плюса без зміни коду 21602200, що також підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Позивач зазначає, що в забезпечення виконання ТОВ Лігвіс Л зобов'язань за Кредитним договором №КЛ/13/2-34 було укладено Договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 2903 (надалі - Договір іпотеки), за яким ТОВ Альфа-Капітал-Груп (позивач), як майновим поручителем ТОВ Лігвіс Л , передано в іпотеку ПАТ Терра Банк нежитлові приміщення надбудови напівпідземної стоянки по вул. Лебедєва-Кумача, 5, в м. Києві, площею 2 62,8 кв м. (надалі - нежитлові приміщення).

ТОВ Альфа-Капітал-Груп набуло право власності на нежитлові приміщення на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12, що також відображено в абз. 2 п. 1.2. Договору іпотеки.

Однак, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2016 року зазначене рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 скасовано частково. У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ Альфа-Капітал-Груп про визнання права власності на нежитлові приміщення відмовлено.

Таким чином, за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 спростовано підстави набуття позивачем права власності на передані в іпотеку нежитлові приміщення.

У зв'язку з чим, позивач зазначає, що не мав права передавати в іпотеку нежитлові приміщення, право власності на які у нього відсутнє. Наведене свідчить про укладення Договору іпотеки з порушенням чинного законодавства, що з огляду на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору іпотеки недійсним. Також, позивач зазначає, що інститут недійсності має на меті повне скасування правочину як юридичного факту та відновлення стану, який існував до укладення правочину, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З огляду на викладені обставини, позивач просить в позові визнати недійсним Договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 15.04.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством ТЕРРА БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2903.

Відповідач в ході розгляду справи подав відзив, в якому проти позову заперечував, зазначив, що 24.12.2013 року було укладено Кредитний договір № КЛ/13/2-34 між ПАТ Терра Банк та ТОВ Лігвіс Л (Позичальник, нова назва - ТОВ Три Плюса ), за умовами якого Банк зобов'язався видати Позичальнику кредит в сумі 70 000 000 грн., зі сплатою процентів в розмірі 24% річних, зі строком погашення 23.12.2017 року.

В забезпеченням кредитних зобов'язань ТОВ Лігвіс Л перед ПАТ Терра Банк в іпотеку було передано: нежилі приміщення надбудови напівпідземпоі стоянки (в літ. В) в м. Києві, вул.Лебедева-Кумача, 5, загальною площею 2 628,0 кв.м., що належали на момент укладення Договору іпотеки майновому поручителю ТОВ Альфа-Капітал-Груп .

З 22.12.2014 року право вимоги за Кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ПАТ КРИСТАЛБАНК .

Відповідач зазначає, що в липні 2015 року ПАТ КРИСТАЛБАНК було з'ясовано, що право власності на нежилі приміщення надбудови напівпідземпоі стоянки (в літ. В) в м. Києві, вул.Лебедева-Кумача, 5 з 20.03.2015 року належать не ТОВ Альфа-Капітал-Груп , а ТОВ Нью Спейс (новий власник).

У зв'язку з чим Банком було пред'явлено позов до ТОВ Нью Спейс в Господарський суд м. Києва (справа № 910/20111/15) про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя від 15.04.2014 року на підставі ст. 23 Закону України Про іпотеку , як до нового власника та іпотекодавця. В подальшому 14.10.2016 року право власності на предмет іпотеки перейшло до ТОВ Фінансова компанія Смарт Груп .

Відповідач зазначає, що оскільки в момент укладення Договору іпотеки від 15.04.2014 року були дотримані вимоги чинного законодавства і у позивача існувало право власності на передані в іпотеку нежитлові приміщення згідно з чинним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12, яке скасовано в апеляційному порядку лише згідно з рішенням Апеляційного суду м. Києва 10.11.2016 року, відсутні підстави стверджувати про будь-які порушення, які мали місце на момент укладення спірного Договору іпотеки.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази з врахуванням пояснень позивача та заперечень відповідача, судом встановлено наступне.

На момент укладення спірного Договору іпотеки право власності позивача на передані в іпотеку нежитлові приміщення грунтувалось на рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 щодо задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ Альфа-Капітал-Груп про визнання за останнім факту набуття права власності на нежитлові приміщення надбудови напівпідземної стоянки по вул. Лебедєва-Кумача, 5, в м. Києві, площею 2 62,8 кв м.

Керуючись відповідним встановленим судом фактом набуття права власності на вищенаведені нежитлові приміщення, позивачем в забезпечення виконання зобов'язань Лігвіс Л (Позичальник, нова назва - ТОВ Три Плюса ) за Кредитним договом № КЛ/13/2-34, передано відповідні нежитлові приміщення в іпотеку ПАТ Терра Банк .

Однак, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2016 року зазначене рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 скасовано частково. У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ Альфа-Капітал-Груп про визнання права власності на нежитлові приміщення відмовлено.

Як визначено ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Таким чином, оскільки у цивільній справі № 2609/17206/12 було подано апеляційну скаргу зацікавленою особою, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про її права та обов'язки, і відповідну апеляційну скаргу прийнято до розгляду, з огляду на ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 (в частині визнання за позивачем права власності) скасовано, тобто спростовано наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, відповідно, рішення суду є таким що набрало законної сили згідно з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2016 року.

Стаття 309 Цивільного процесуального кодексу України визначає підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Таким чином, скасування судового рішення за наслідками апеляційного оскарження в будь-якому випадку свідчить про спростування покладених в основу судового рішення обставин та мотивів, що виключає породження таким судовим рішенням відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення права власності. Оскільки, апеляційною інстанцією встановлено неправомірність висновків Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 (в частині набуття права власності), встановлений судом першої інстанції відповідний факт не породжує жодних правових наслідків щодо набуття позивачем права власності на майно.

Також, суд враховує, що згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 право власності визнавалось саме у зв'язку зі встановленням факту його набуття, а не існування, тому з врахуванням висновків апеляційної інстанції, спростовані підстави для набуття позивачем права власності на передані в іпотеку нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на момент звернення з даним позовом і на момент розгляду справи є встановленими обставини, які свідчать що на момент укладення спірного Договору іпотеки позивач передав в іпотеку майно, на яке не набував права власності, тобто розпорядився майном, яке позивачу не належало. Крім того, відповідне майно не належить позивачу на даний час, що виключає можливість виконання зобов'язань за Договором іпотеки.

Також, судом досліджено та встановлено обставини переходу права власності на предмет іпотеки до інших (третіх осіб). Зокрема, як зазначає сам відповідач та підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 20.03.2015 року ТОВ Нью Спейс та ТОВ Альфа-Капітал-Груп було укладено Договір (реєстровий номер №1777) про задоволення вимог іпотекодержателя за Договором наступної іпотеки від 22.07.2014 року (реєстровий номер 1130) (який відповідач вважає нікчемним).

За вказаннм договором ТОВ Нью Спейс 20.03.2015 року набуло права власності на нежитлові приміщення в м. Києві по вулиці Лебедєва-Кумача, 5 загальною площею 2628,00 кв.м (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: НОМЕР_1, номер запису про право власності №9126079).

Згідно зі ст. 13 Закону України Про іпотеку предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.

Таким чином, перехід права власності на предмет іпотеки до ТОВ Нью Спейс відбувся внаслідок реалізації наступної іпотеки, що не призводить до застосування ст. 23 Закону України Про іпотеку та зміни іпотекодавця, а свідчить про дійсність попередньої іпотеки (тобто за спірним Договором іпотеки, укладеним з позивачем), а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна відповідною попередньою іпотекою.

З огляду на викладене, оскільки набуття права власності на предмет іпотеки третьою особою ТОВ Нью Спейс відбулось внаслідок реалізації права наступної іпотеки, що не призводить до заміни іпотекодавця за спірним Договором іпотеки, подальший перехід від такої особи права власності на предмет іпотеки не впливає на результат вирішення даного спору.

У зв'язку з чим, судом було відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі, обґрунтоване відсутністю предмету спору, оскільки предмет іпотеки хоча і вибув з власності позивача, однак це не призвело до заміни сторони договору.

Також, суд вважає викладені в клопотанні відповідача про припинення провадження у справі обставини суперечливими, оскільки відповідач стверджує про нікчемність договору наступної іпотеки і в той же час визнає, що права та обов'язки іпотекодавця перейшли до ТОВ Фінансова компанія Смарт Груп .

Однак, відповідні обставини щодо правомірності реалізації наступної іпотеки та переходу права власності на пердмет іпотеки до ТОВ Фінансова компанія Смарт Груп і послідуючих власників не є предметом даного спору і не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи.

У зв'язку з чим, судом також були відхилені клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_3 (в тому числі, оскільки спір не пов'язаний з порушеннями при вчиненні нотаріальних дій) та ОСОБА_5, як нового (останнього) власника нежитлових приміщень (в тому числі, оскільки не обґрунтовано на стороні кого слід залучити відповідну третю особу). Крім того, прав нових власників нежитлових приміщень може стосуватись результат вирішення спору, пов'язаного з реалізацією наступної іпотеки.

Щодо тверджень про відсутність предмету спору у зв'язку з тим, що позивач не є власником предмета іпотеки, суд зазначає, що предметом спору є вимога про визнання недійсним укладеного позивачем ОСОБА_6 іпотеки, а не права на предмет іпотеки. Підставами позовних вимог є спростування факту набуття позивачем права власності на предмет іпотеки, відповідно і наявності в нього права на розпорядження майном, яке йому не належить.

Щодо поданого Публічним акціонерним товариством КРИСТАЛБАНК клопотання про передачу справи за належною підсудністю до Господарського суду м. Києва, суд зазначає, що у справі розглядається спір про визнання недійсним Договору іпотеки за позовом ТОВ Альфа-Капітал-Груп , яке є зобов'язаною стороною за спірним договором, тому визначення підсудності відповідної категорії спорів підпадає під регулювання ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Таким чином, справа № 911/2170/17 прийнята з дотриманням правил підсудності і підлягає розгляду Господарським судом Київської області.

Як визначено ст. 5 Закону України Про іпотеку , предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, оскільки позивач не набував права власності на передане в іпотеку майно, відповідне майно не могло бути предметом іпотеки з огляду на ст. 5 Закону України Про іпотеку і укладення відповідного Договору відбулось з порушенням чинного законодавства.

Крім того, як встановлено судом, спірний Договір іпотеки є чинним і породжує для позивача обумовлені ним правові наслідки (в тому числі щодо правомірності передачі відповідного майна в наступну іпотеку та її реалізації), оскільки позивач з огляду на ст. 13 Закону України Про іпотеку залишається учасником відповідних забезпечувальних відносин, однак таке забезпечення суперечить законодавству, оскільки стосується майна, яке позивачу, як іпотекодавцю, не належало (у позивача права власності на відповідне майно не виникло за відсутності відповідних правових підстав).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на положення частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована особа, яка може навіть і не бути стороною правочину, заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочии).

Згідно з п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Як роз'яснено п 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2016 року обставини щодо незаконності висновків Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у цивільній справі № 2609/17206/12 (в частині рішення про задоволення зустрічного позову та визнання за ТОВ Альфа-Капітал-Груп права власності на нежитлові приміщення), що мало наслідком скасування відповідного рішення суду першої інстанції, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі, що розглядається.

Як роз'яснено в розділі ІІІ ОСОБА_3 Верховного Суду України від 01.02.2015 року Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на це майно, або на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно і який після укладення іпотечного договору судом був визнаний недійсним, необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону України Про іпотеку .

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено наявність підстав для визнання недійсним Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 15.04.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Терра Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2903, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп не набуло законного права власності та розпорядження переданим в іпотеку майном і передане в іпотеку майно не може використовуватись в забезпечення виконання зобов'язань за майновою порукою позивача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Щодо поданої відповідачем в судовому засіданні 30.08.2017 року заяви про накладення арешту в порядку ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що стаття 1057-1 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки недійсності кредитного договору.

При цьому, ч. 5 відповідної ст. 1057-1 Цивільного кодексу України передбачено, що визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Пунктом 3.12. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, господарським судом застосовуються наслідки недійсності відповідного договору, передбачені статтею 1057-1 ЦК України, в тому числі у вигляді накладення арешту на майно, яке було предметом застави, за відповідною заявою кредитодавця; за змістом приписів статті 1057-1 ЦК України господарський суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті. При цьому не має значення, з яких причин (підстав) договір визнається недійсним. Як накладення зазначеного арешту, так і його зняття здійснюється ухвалою господарського суду, винесеною згідно з частиною третьою статті 86 ГПК. Можливість оскарження відповідних ухвал окремо від рішення суду ГПК не передбачена.

Таким чином, відповідна норма ст. 1057-1 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню в нерозривному зв'язку з дослідженням обставин щодо чинності зобов'язань за кредитним договором, а з огляду на зміст п. 3.12. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначені 1057-1 ЦК України наслідки застосовуються у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Тобто коли позичальник і заставодавець поєднуються в одній особі і одночасно досліджуються обставини щодо чинності зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки, предметом спору у справі є лише вимога про визнання недійсним Договору іпотеки з підстав неправомірності передачі в іпотеку майна, яке не належало іпотекодавцю, який до того ж не є позичальником, відповідачем подано заяву як іпотекодержателем, а не як кредитодавцем і така заява не містить жодних обґрунтувань (не викладено обставин) щодо чинності самого кредитного договору, строків та стану його виконання, а також наявності інших забезпечувальних зобов'язань, суд позбавлений можливості повно та всебічно дослідити обставини, які мають значення для вирішення питання про накладення арешту на предмет іпотеки, враховуючи також, що в ході розгляду спору судом встановлено, що за майно спірним Договором іпотеки не могло бути предметом іпотеки. Таким чином, заява відповідача залишається судом без розгляду як необґрунтована.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 15.04.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством ТЕРРА БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2903.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства КРИСТАЛБАНК (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 2 код 39544699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2, код 36509981) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.09.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін