Постанова

від 10.04.2018 по справі 911/2170/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. Справа№ 911/2170/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Кристалбанк

на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. (повне рішення складено 19.09.2017р.)

по справі №911/2170/17 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп

до Публічного акціонерного товариства Кристалбанк

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Смарт Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Спейс

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства Кристалбанк про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31.07.2012р. у цивільній справі №2609/17206/12, яким визнано право власності на нежитлові приміщення, скасованого рішенням Апеляційного сулу міста Києва від 10.11.2016р., а тому наявні підстави для визнання недійсним договору іпотеки від 15.04.2014р., який укладено на підставі скасованого рішення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. по справі №911/2170/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 15.04.2014р., укладений між Публічним акціонерним товариством ТЕРРА БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. за № 2903.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення у цивільній справі №2609/17206/12 має преюдиціальне значення для даної справи та дає підстави визнати недійсним договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 15.04.2014р., оскільки позивач не набув законного права власності та розпорядження переданим в іпотеку майном і передане майно в іпотеку не може використовуватись в забезпечення виконання зобов'язань за майновою порукою.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Кристалбанк звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. по справі №911/2170/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний договір нотаріально посвідчений, що свідчить про встановлення нотаріусом відповідності договору вимогам Закону.

Апелянт наголошує, що на момент укладення спірного договору рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31.07.2012р. було чинним та таким, що набрало законної сили, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки зміні власників на нежитлові приміщення, що є предметом іпотеки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Кристалбанк на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. по справі №911/2170/17 прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що кредитний договір №КЛ/13/2-34 від 24.12.2013р. розірвано 23.07.2014р.

Позивач зазначає, що ПАТ Кристалбанк не є іпотекодержателем (кредитор) за договором іпотеки, оскільки не внесений до реєстру.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання ТОВ Лігвіс Л перед банком припинилось у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, а тому й іпотеки, що мають похідний характер від основного зобов'язання в силу вимог ст. 593 Цивільного кодекс України та ст. 17 Закону України Про іпотеку припиняються.

Щодо справи №826/13047/16, то вона перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/9986/16-ц визнано недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ Терра Банк , що укладений 22.12.2014р. в частині передачі прав за кредитним договором №КЛ-13/2-34 від 24.12.2013р.

Крім того, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/20111/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розпорядженням №09-53/4339/17 від 06.11.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з участю у підготовці для підвищення кваліфікації судді Яковлєва М.Л.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 06.11.2017р., у зв'язку з участю у підготовці для підвищення кваліфікації судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Отрюх Б.В.,Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Кристалбанк на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. по справі №911/2170/17 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

Розпорядженням № 09.1-08/6/18 від 09.01.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням суддів Тищенко О.В., Отрюха Б.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 09.01.2018р., у зв'язку із перебуванням суддів Тищенко О.В., Отрюха Б.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Михальська Ю.Б., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Кристалбанк на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. по справі №911/2170/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін у зв'язку із бажанням врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Станом на 10.04.2018р. сторони мирову угоду не уклали.

Київський апеляційний господарський суд звертає увагу сторін на положення статті 330 Господарського процесуального кодексу України, за якою питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Публічне акціонерне товариство Кристалбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Смарт Груп , Товариство з обмеженою відповідальністю Нью Спейс своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (ред. з 15.12.2017р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством Терра Банк (Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Перехідний банк Кристалбанк , та Товариством з обмеженою відповідальністю Лігвіс Л (позичальник) було укладено кредитний договір №КЛ/13/2-34, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 8 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього кредитного договору, в розмірі 24% річних, сплатити комісійну вигоду за надання (управління) кредитом. /а.с. 12/.

15.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством Терра Банк (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №КЛ/13/2-34 від 24.12.2013р. /а.с. 19/.

За умовами вказаного договору предметом іпотеки є нежилі приміщення надбудови напівпідземної стоянки (в літ. В), загальною площею 2 628,00 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лебедева-Кумача, 5.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31.07.2012р. (цивільна справа №2-4812/12 №2609/17206/12). Право власності зареєстроване Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 09.10.2012р., номер запису: 8272-ІІ в книзі 148n-277.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31.07.2012р. у цивільній справі №2-4812/12 №2609/17206/12 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Капітал-Груп право власності на нежилі приміщення надбудови напівпідземної стоянки (в літ. В), загальною площею 2 628,00 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лебедева-Кумача, 5.

10.11.2016р. рішенням Апеляційного суду міста Києва у вказаній справі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31.07.2012р. у цивільній справі №2-4812/12 №2609/17206/12 в частині вимог щодо визнання права власності скасовано.

Відповідно до п. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у відповідній редакції, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За статтею 573 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до п. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Укладаючи спірний договір позивач набув право власності на предмет іпотеки на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31.07.2012р. (цивільна справа №2-4812/12 №2609/17206/12).

Як встановлено судом, 10.11.2016р. рішенням Апеляційного суду міста Києва у вказаній справі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31.07.2012р. у цивільній справі №2-4812/12 №2609/17206/12 в частині вимог щодо визнання права власності скасовано.

Таким чином, рішення суду за яким позивач набув право власності скасоване.

В силу ст. 236 Цивільного кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За таких обставин, наявні підстави для задоволення позову.

Посилання апелянта на чинність рішення Солом'янського районного суду міста Києва на момент укладення договору іпотеки, то зазначене не спростовує висновку суду.

Щодо нотаріального посвідчення, то нотаріальне посвідчення іпотечного договору є обов'язковим в силу ст. 577 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України Про іпотеку .

Щодо незалучення третіх осіб, то суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що правовідносини наступної іпотеки не є предметом розгляду у даному провадження.

Стосовно порушення правил підсудності, то відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, у відповідній редакції, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Всі інші доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. у справі №911/2170/17.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2017р. у справі №911/2170/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №911/2170/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Ю.Б. Михальська