Постанова

від 13.09.2017 по справі 907/167/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа № 907/167/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

при секретарі судового засідання Кобзар О.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ужгородські аграрні інвестиції", б/н від 12.06.2017р. (вх. № 01-05/2864/17 від 21.06.17 )

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2017р.

у справі № 907/167/17, суддя Ремецькі О.Ф.

за позовом: ОСОБА_2, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Ужгородські Аграрні Інвестиції", с. Дубрівка Ужгородського району Закарпатської області

про: визнання рішення позачергових загальних зборів від 23 січня 2014р., затверджене протоколом №2 від 23.01.2014р. Приватного підприємства "Ужгородські Аграрні Інвестиції" недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2017р. позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Ужгородські Аграрні Інвестиції" про визнання рішення позачергових загальних зборів від 23 січня 2014р., затверджене протоколом №2 від 23.01.2014р. Приватного підприємства "Ужгородські Аграрні Інвестиції" недійсним - задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів Приватного підприємства "Ужгородські Аграрні Інвестиції" від 23 січня 2014р., затверджене протоколом №2 від 23.01.2014р. з моменту його прийняття.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Ужгородські Аграрні Інвестиції" на користь ОСОБА_2 1 600,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2017р. у справі № 907/167/17, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 12.06.2017р. (вх. № 01-05/2864/17 від 21.06.17 ) мотивуючи свої доводи, зокрема тим, що позивачем у справі є фізична особа, а відповідачем є юридична особа - приватне підприємство, тому дана справа за суб'єктним складом та сутністю спірних правовідносин має вирішуватися виключно в порядку цивільного судочинства, а не господарського. При цьому стверджує про помилковість застосування до даних правовідносин ЗУ Про господарські товариства , оскільки даний спір стосується приватного підприємства. Крім того, апелянт зазначає, що судом необхідно врахувати норми чинного законодавства, а саме: що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на зборах рішеннь. Також, скаржник зазначає, що судом не досліджено в чому саме полягає порушене право позивача прийнятим рішенням на загальних зборах. При цьому, апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки пропуску позивачем позовної давності в даній справі . Вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2017р. у справі № 907/167/17 прийнято без врахування всіх матеріалів справи, обставин виникнення та існування спірних відносин, за невідповідності висновків обставинам справи, містить порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП "Документообіг господарських судів", 21.06.2017р. справу за № 907/167/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ужгородські аграрні інвестиції", б/н від 12.06.2017р. прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2017р.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.07.2017р. (24.07.2017р. вих.№ 01-04/4990/17), в якому останній просить рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2017р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017р. в порядку ст. 69,77 ГПК України розгляд апеляційної скарги у справі № 907/167/17 відкладено на 11.09.2017р. з підстав, зазначених у даній ухвалі суду.

11.09.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву до 13.09.2017р.

Позивач та відповідач участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду та про відкладення явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 13.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Ужгородські Аграрні Інвестиції" (далі - ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції") здійснює свою діяльність на підставі статуту ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" та створене з метою отримання прибутку шляхом вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, що не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до п.п. 3.1, 8.2 статуту, учасниками товариства є: ОСОБА_2 - внесок на суму 1 282 115,85 грн., що складає 37,19 % Статутного капіталу Підприємства; ОСОБА_3 - внесок на суму 2 165 358,87 грн., що складає 62,81 % Статутного капіталу Підприємства, в тому числі 202662,52 грн., що складає 5,8786% статутного капіталу підприємства внесених в майновому виразі згідно з Актом прийому - передачі та грошової оцінки майна від 27.03.2013.

23 січня 2014 року відбулись позачергові загальні збори учасників ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції", на яких був присутній учасник: ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі, що складає 62,8% статутного капіталу. Присутні учасники, розмір часток у статутному капіталі яких складає більше 50%, таким чином, позачергові збори вважаються повноваженими.

Порядок денний на вказаних зборах складав наступні питання: про обрання голови та секретаря зборів; про надання згоди та право підпису на визначення умов, укладання та підписання правочинів договору купівлі-продажу №23/01-2014р з товариством з обмеженою відповідальністю "Мукачево Агро" директору ОСОБА_4.

За результатами даного порядку денного було прийнято рішення, оформлене протоколом №2 від 23.01.2014р. про обрання головою зборів ОСОБА_3, секретарем ОСОБА_4; надання згоди директору ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" ОСОБА_4 на право підпису на визначення умов, укладання та підписання правочинів договору купівлі - продажу №23/01-2014р від 23 січня 2014 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Мукачево Агро" наступної сільськогосподарської техніки та автомобілів:

1. Фармет Компактомат 600 К - 1 шт.;

2. Плуг 7 корпусний Кvегnеlаnd 7351 шт.;

3. Автомобіль "Нива" 2011 р.випуску;

4. Автомобіль "Нива" 2006 р.випуску;

5. Сівалка СЗ 3.6 - 1 шт.;

6. Візок 2ПВЖ-2 - 2шт.;

7. Зернокидач ЗМ-60С - 1 шт.;

8. Petkus R541 зерноочисна машина - 1 шт.;

9. Генератор зі зварювальним апаратом - 1 шт.;

10. Плуг 4-корпусний із зміно кутом - 1шт.;

11. Сівалка JD 7000 8W, 068191А - 1 шт.;

12. Сівалка JD 7000 12 W, 077116А - 1 шт.;

13. Сівалка JD 7000 12 W, 077178А - 1шт.;

14. Сівалка JD, модель 7000 12 row, вироби, номер 062978А - 1 шт.;

15. Сівалка JD, модель 7000 16 row, виробничий номер відсутній - 1 шт.;

16. Глибокорозпушувач DMI ripper, модель 5 shank DMI Tiger 2 - 1 шт.;

17. Глибокорозпушувач JD ripper, модель 5-7 shank JD 910 - 1 шт.;

18. Дискова борона Kewanee, Model 1025 - 2 шт.

На виконання прийнятого рішення 23 січня 2014 року між ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ "Мукачево Агро" в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір купівлі- продажу № 23/01-2014р., за умовами якого було відчужено 20 позицій сільськогосподарської техніки та автомобілів за ціною 207 800,00 грн.

За твердженням позивача, серед зазначеного переліку було 7 позицій майна, яке є внеском ОСОБА_3 до Статутного капіталу Підприємства, вартість якого оцінена у розмірі 113 460,64 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області про визнання договору купівлі-продажу № 23/01-2014р. від 23.01.2014 року недійсним, де у справі №907/727/16 представнику ОСОБА_2 вдалося ознайомитися із протоколом позачергових зборів №2 від 23 січня 2014 року.

Тому, позивач вважає, що в порушення вимог Статуту ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" з порушенням процедури скликання було вирішено відчужити частку учасника ОСОБА_3 у розмірі 5,8786 % Статутного капіталу, нібито відчужуючи сільськогосподарську техніку та автомобілі. З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частинами 1 та 5 ст.63 ГК України встановлено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно з п.4 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Як роз'яснено в п.п.1.1,1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", при визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України , частини п'ятої статті 63 , частин першої та третьої статті 167 ГК України , Закону України "Про господарські товариства" , Закону України "Про акціонерні товариства" , статей 1 , 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" , статей 6 , 8 , 19 та 21 Закону України "Про кооперацію"корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України , статті 167 ГК України , статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 10.10.2013 №642-VII , який набрав чинності з 28.03.2014р., суттєво розширено коло суб'єктів корпоративних відносин, спори за участю яких належать до підвідомчості господарських судів. Зокрема, до таких спорів віднесено, окрім власне спорів між господарським товариством та його учасниками (попередня редакція п.4 ч.1 ст.12 ГПК України ), також спори між іншими суб'єктами господарювання (виробничі кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо) та їх учасниками (засновниками, членами).

Як визначено у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 113 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" , ст.ст. 87 , 88 ЦК України , ст.ст. 57 , 82 ГК України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що приватне підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб, статутний капітал якого поділений на частки між засновниками, є господарським товариством.

Підтвердженням даного висновку є також абзац 5 частини 3.1 рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 № 1-рп/2013 , відповідно до якого "статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства".

З урахуванням викладеного та положень статуту ПП Ужгородські Аграрні Інвестиції , при вирішенні даного спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

У відповідності з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників; у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Створення та відкликання виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Статтями 58 , 59 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що вищим органом товариства з обмеженого відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариств або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належать, зокрема: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення позивача про проведені загальні збори, відповідач надав пояснення, що приватне підприємство Ужгородські аграрні Інвестиції належним чином повідомляли позивача про проведення спірних загальних зборів, однак у зв'язку із тим, що загальні збори відбулися 23.01.2014р., а термін зберігання повідомлення про час, місце та порядок денний про скликання зборів тільки три роки ( відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, який затверджено Наказом Мінюсту від 12.04.2012р. № 578/5), що свідчить про неможливість пред'явлення документа, який був знищений на підприємстві.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Приписами ч. 1 ст. 60 Закону України „Про господарські товариства" (в редакції від 19.12.2011р.) передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Пунктом 8.4. Статуту ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції", який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу № 23/01-2014 р. від 23.01.2014 року, передбачено, що статутний капітал може бути змінений за рішенням Загальних зборів Учасників. Збільшення Статутного капіталу товариства проводиться шляхом внесення Учасниками додаткових внесків та іншими засобами згідно чинного законодавства та набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Збільшення статутного капіталу допускається після внесення усіма Учасниками вкладів у повному обсязі.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пунктах 17, 18, 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" , підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст.ст. 43 , 61 Закону України "Про господарські товариства" .

Права учасника товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів № 13 від 24.10.2008року безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Крім того, Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 4 від 25.02.2016р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин у п.2,13 та 2.14 вказав аналогічне, зокрема зазначив, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства" , статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства" , стаття 15 Закону України "Про кооперацію" );

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства" );

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства" ;

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства" );

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства" ).

Отже, відсутність доказів про повідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів (як уже було зазначено надіслане повідомлення могло бути наявне, однак згідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, який затверджено Наказом Мінюсту від 12.04.2012р. № 578/5, останнє зберігається на підприємстві протягом трьох років, після чого підлягає знищенню) не є безумовною підставою для визнання рішення загальних зборів недійсними.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, в постанові ВГСУ від 16.08.2017 р. у справі №909/720/15 ).

Разом з тим, виходячи з наявності у апеляційного господарського суду права, яке випливає з положень статті 43 ГПК України, надати оцінку доказам у справі, враховуючи положення статей 32, 34, 36 ГПК України щодо доказів, якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень колегія суддів зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи міститься протокол загальних зборів №2 ПП Ужгородські аграрні інвестиції від 23.01.2014 р., який у встановленому порядку підписаний головою та секретарем зборів та посвідчений печаткою товариства, що відповідає нормам чинного законодавства, що свідчить про прийняття спірного рішення з наявністю кворуму.

23.01.14 загальними зборами учасників ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" прийнято рішення про надання згоди директору ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" ОСОБА_4 на право підпису на визначення умов, укладання та підписання правочинів договору купівлі - продажу №23/01-2014р від 23 січня 2014 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Мукачево Агро" сільськогосподарської техніки та автомобілів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність позивача на загальних зборах учасників ПП Ужгородські аграрні Інвестиції з врахуванням його частки в статутному капіталі товариства не могла вплинути на прийняття оскаржуваного рішення, оскільки у відповідності до Закону України "Про господарські товариства" та ст. 98 Цивільного кодексу України: 1 ) був забезпечений кворум загальних зборів учасників товариства; 2) для прийняття рішень з питань включених до порядку денного загальних зборів учасників товариства, які проводилися 23.01.2014 року, достатньо було голосів учасників що володіють у сукупності більш як 60 % загальної кількості голосів учасників товариства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського господарського суду України вважає, що суд першої інстанцій безпідставно визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ПП Ужгородські аграрні інвестиції від 07.05.2013 року з підстав не повідомлення належним чином ОСОБА_2 про їх проведення.

Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦКУ встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, ні позивачем, ні відповідачем не доведено належне повідомлення приватним підприємством позивача про проведення загальних зборів, що свідчить про неможливість встановлення строку для застосування строку позовної давності. Оскільки є неможливим встановлення коли саме позивач довідався про проведення загальних борів. Чи з моменту отримання повідомлення про проведення останніх (як вказує відповідач), чи з моменту коли директором ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" подано пояснення у справі №907/726/16 додатками до яких був протокол позачергових зборів №2 від 23 січня 2014 року (як вказує позивач).

Таким чином, суд не вбачає за можливе застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не виконував добросовісно свої обов'язки, як учасник приватного підприємства, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні докази, які свідчили про інтерес учасника, щодо діяльності підприємства, адже протягом трьох років позивач не з'являвся на підприємство, не вчиняв усіх необхідних дій для з'ясування усіх питань, щодо діяльності підприємства, оскільки міг припускати про активну діяльність даного підприємства протягом більш як трьох років, що свідчить про наявність факту самоусунення ОСОБА_2 від діяльності підприємства.

Щодо поданого листа позивачем на адресу Приватного підприємства Ужгородські аграрні інвестиції від 20.10.2016р., колегія суддів оцінює даний доказ критично, оскільки даний лист надісланий у 2016 році, що свідчить про досить довготривалий термін пасивної діяльності позивача, щодо підприємства.

Крім того, в матеріалах справи наявний також лист від позивача до відповідача про надання інформації про проведені загальні збори учасників підприємства від 04.04.2014р., однак необхідно зазначити, що колегія суддів поданий доказ вважає не належним, оскільки відсутні повідомлення про надіслання його позивачу.

За таких обставин, оцінюючи матеріали справи та надані докази у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Керуючись, ст. ст. 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ужгородські аграрні інвестиції", б/н від 12.06.2017р. (вх. № 01-05/2864/17 від 21.06.17 ) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2017р. у справі № 907/167/17 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4.Стягнути з ОСОБА_2 (04070, АДРЕСА_1, іпн.:НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Ужгородські Аграрні Інвестиції" (89445, Закарпатської області, Ужгородський район, с. Дубрівка, буд. 193, код ЄДРПОУ 35815633) 1 760,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5.Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.