Постанова

від 12.09.2017 по справі 917/465/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 917/465/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 (після перерви не з'явився);

відповідач - ОСОБА_2 (після перерви не з'явився)

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. 2340П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року по справі № 917/465/17

за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_3Л.", с. Новий Тагамлик, Машівський район, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року по справі №917/465/17 (суддя Кульбако М.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У запереченнях на апеляційну скаргу, наданих відповідачем, ТОВ "Полтава-Сад" просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач у судовому засіданні 08 вересня 2017 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду попередньої інстанції - без змін, як таке, що прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Справа слухалась на умовах оголошення перерви з 05 вересня 2017 року до 11:30 год 12 вересня 2017 року.

Після перерви учасники процесу в судове засідання не з'явились, повноважних представників до суду не направили.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про місце та час розгляду справи, та те, що позивач і відповідач про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомили, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2017 року між ФГ "ОСОБА_3Л" та ОСОБА_4, як власником земельної ділянки, було укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2,76 га, кадастровий №5324081000:00:027:0053 (а.с. 7-8). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_5, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2017 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 102 1 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 407 Цивільного кодексу України передбачають, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статті 317, 319 Цивільного кодексу України надають право саме власнику право розпоряджатись своїм майном за власною волею.

Як зазначає позивач, в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 10.09.2007 між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_4 (з урахуванням змін та доповнень).

Окрім того, в матеріалах справи наявний договір від 10.09.2007 року, укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_4, як власником земельної ділянки, щодо оренди земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий №5324081000:00:027:0053 строком на 5 років (а.с. 30-33). Даний договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2007 року за №040754600111.

Між вказаними сторонами 01.03.2011 року підписано зміни та доповнення до Договору оренди, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017 (а.с. 36). Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2011 за №532400004000985.

Позивач стверджує, що договір оренди землі, укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_4 є укладеним, але не вчиненим, тобто останній не зареєстрований у встановленому законом порядку і є нікчемним. Відтак, позивач стверджує, що його права, як законного користувача порушені.

У зв'язку з чим, позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" подальше використання земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий №5324081000:00:027:0053, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 20 Господарського кодексу України, закріплює право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; тощо.

Відповідно до статті 152 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з Договору оренди землі від 10.09.2007 року, він укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_4 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31.12.2017 року.

Вказане підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-7б/123- 17 від 04.04.2017 року.

Доказів спростування в матеріалах справи немає.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий №5324081000:00:027:0053, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності, перевіривши матеріали справи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом встановлено, що позивач не довів порушення ТОВ "Полтава-Сад своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте при належному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року по справі № 917/465/17 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 18.09.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.