Ухвала

від 31.01.2017 по справі 761/2712/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2712/17

Провадження № 1-кс/761/1900/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013170000000044 від 11 січня 2013р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205; ч. 3 ст. 209; ч. 1, 3 ст. 212 КК України, -

в с т а н о в и в :

Старший слідчий з ОВС другого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим процесуальним прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013170000000044 від 11 січня 2013р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205; ч. 3 ст. 209; ч. 1, 3 ст. 212 КК України, про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «3С Авто-Еліт» (код ЄДРПОУ 36718476), у розмірі 3518769 грн., що знаходиться на банківському рахунку НОМЕР_1 у

ПАТ "АЛЬФА-БАНК" У М.КИЄВI, м. Київ вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, та арешт на видаткові операції по рахунку за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), та виплат заробітної плати працівникам ТОВ «3С Авто-Еліт» (код ЄДРПОУ 36718476).

Клопотання мотивоване тим, що управлінням розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №32013170000000044 за ч.1, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1, ч.3 ст.212 КК України, у тому числі за фактом ухилення впродовж 2013-2014 років від сплати податків службовими особами ТОВ «3С Авто-Еліт» (код ЄДРПОУ 36718476) на загальну суму 3518 769 грн.

Враховуючи, що грошові кошти ТОВ «3С Авто-Еліт» (код ЄДРПОУ 36718476), що знаходяться на банківському рахунку в ПАТ "АЛЬФА-БАНК» у м. Києві № НОМЕР_1 є предметом кримінального правопорушення, використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, слідчий звернувся із даним клопотанням.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Особа-володілець майна про розгляд клопотання не повідомлявся, оскільки майно тимчасово не вилучалось, а тому суд вважає за можливе, згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, провести розгляд клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження №32013170000000044, вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні клопотання про накладення арешту, слідчий суддя враховує наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, розумні строки.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі"АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходівдля того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Також, однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно дост. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження за тривалий час обвинувачення не сформовано, жодній особі не повідомлено про підозру. При цьому, акт, яким прокурор, слідчий обґрунтовують необхідність накладення арешту, зокрема суму завданого збитку визнаний необґрунтованим, а податкові рішення-повідомлення скасовані у судовому порядку.

Також, слідчим та прокурором під час звернення до суду із клопотанням про накладення арешту, не було зазначено про те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016р., яка набрала законної сили, акт податкової перевірки №392/15-21-22-01/36718476 від 20 червня 2015р., який став підставою для порушення кримінального провадження стосовно службових осіб ТОВ «ЗС Авто Еліт», визнано необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області від 06 серпня 2015р. №0012622204 та 0001272204 скасовано.

Разом з тим, слідчий звертається з вказаним клопотанням, не довівши, що грошові кошти ТОВ «3С Авто-Еліт», що знаходяться на банківському рахунку в ПАТ "АЛЬФА-БАНК» у м. Києві № НОМЕР_1 є речовими доказами в даному кримінальному провадженні, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, не обґрунтовуючи при цьому правових підстав для такого арешту та необхідності у його накладенні.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, стосовно наявності коштів на рахунку підприємства ПАТ "АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, а також зупинення видаткових операцій призведе до фактичного припинення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи процесуальну безпідставність поданого клопотання, слідчий суддя не знаходить правових підстав для його задоволення.

Керуючись вимогами ст.ст. 98, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013170000000044 від 11 січня 2013р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205; ч. 3 ст. 209; ч. 1, 3 ст. 212 КК України.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: