Постанова

від 14.09.2017 по справі 820/3171/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 вересня 2017 р. № 820/3171/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень;-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 04.05.2017 року №2761046-1303 та №2761044-1303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення форми "Ф" від 04.05.2017 року №2761046-1303 та №2761044-1303, якими безпідставно, як вважає позивач, йому нарахований земельний податок з фізичних осіб у сумі 9917,63 грн. та 5774,82 грн. відповідно. Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач не має у власності або користуванні жодної земельної ділянки, розташованої на території Київського району м. Харкова.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи позову підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.43-44) відповідач зазначив, що податкові повідомлення - рішення від 04.05.2017 року №2761046-1303 та №2761044-1303 прийнято контролюючим органом на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, цілком обґрунтовано та правомірно. Відповідач стверджує, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності чи користування нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже, спірні рішення прийняті контролюючим органом цілком обґрунтовано та правомірно.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та письмових заперечень відповідача, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення 3-го поверху №65-69, загальною площею - 68,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-3(4) по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 22.08.2016 рік.(а.с.12-18)

В ході судового розгляду судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №2761046-1303 та №2761044-1303, якими нараховано податкові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб. Позивач вважає, що відповідачем оформлені оскаржувані повідомлення-рішення шляхом безпідставного копіювання аналогічних податкових повідомлень-рішень зі сплати земельного податку за 2016 рік. Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішеннями за 2017 рік, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 22.08.2016 №4894/10/20-40-10-01-14, скаргу ОСОБА_3 щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2016 №1677-1303, №1678-1303 задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.05.2016 №1677-1303; податкове повідомлення-рішення Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.05.2016 №1678-1303 - скасовано в частині визнання суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 2760,94 грн., а в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скаргу в цій частині залишено без задоволення (а.с.32-34).

За результатами адміністративного оскарження, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 №6211-1/31, яким нараховано ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 2688,59 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017р. (а.с.35-38)

Позивач в письмових поясненнях стверджує, що в його власності або користуванні станом на 01.01.2017р. відсутні будь-які земельні ділянки, які визначені відповідачем в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях.(а.с.55-71)

ОСОБА_4, станом на 01.01.2015 року, мала у власності в нежитловій будівлі літ. "А-4" по АДРЕСА_1:

- нежитлові приміщення 3-го поверху №65-69, загальною площею - 68,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 68583663101);

- нежитлові приміщення 4-го поверху №49-62, VI, загальною площею - 291,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна -719940963101).

Всього, по нежитловій будівлі літ. "А-4" - 359.9 кв.м.

А також в нежитловій будівлі літ. "Б-4" по АДРЕСА_1:

- нежитлові приміщення: 1-го поверху №1-7 площею - 144,2 кв.м; 2-го поверху №1-9, площею 212,0 кв.м.; 3-го поверху - №3, площею-15.7 кв.м.; 4- го поверху №3 площею - 15,7 кв.м.; технічного поверху №1-4 площею 104.70 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 656479963101).

Всього по нежитловій будівлі літ. "Б-4" - 492,3 кв.м.

У вересні 2015 року, позивач, ОСОБА_3, внесла до статутного фонду ТОВ "ВО.ДА." (код ЄРДПОУ 40019546):

- нежитлові приміщення 4-го поверху №49-62, VI, загальною площею - 291.8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-4" по АДРЕСА_1; (а.с.79, 81)

- нежитлові приміщення: 1-го поверху №1-7 площею - 144,2 кв.м; 2-го поверху №1-9, площею 212,0 кв.м.; 3-го поверху - №3, площею-15.7 кв.м.; 4- го поверху №3 площею - 15,7 кв.м.; технічного поверху №1-4 площею 104.70 кв.м., загальною площею - 492,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Б-4" по АДРЕСА_1 (а.с.78,80)

Вище вказані приміщення були зареєстровані на праві власності за ТОВ "ВО.ДА." (код ЄРДПОУ 40019546) у листопаді 2015 року, що підтверджується статутними документами ТОВ "ВО.ДА." (а.с. 74-76) та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2015р. (а.с.77)

Отже, внаслідок внесення ОСОБА_3 власного нерухомого майна до статутного фонду юридичної особи - ТОВ "ВО.ДА." ( код ЄРДПОУ 40019546), у ОСОБА_3 на праві власності, з жовтня 2015 року, залишились:

- нежитлові приміщення 3-го поверху №65-69, загальною площею - 68,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-4" по АДРЕСА_1;

- в нежитловій будівлі літ. "Б-4" по АДРЕСА_1 будь яких приміщень, ОСОБА_3 - не має.

Оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням ГУ ДФС у Харківській області, від 04.05.2017р. №2761046-1303, на 2017 рік визначено обов'язок ОСОБА_3 зі сплати земельного податку в сумі - 9917,63грн. стосовно земельної ділянки загальною площею - 237 кв.м. (0,0237га.) по АДРЕСА_1, на якій розташована нежитлова будівля літ. "Б-4", в якій у ОСОБА_3 відсутні будь-які приміщення, як і відсутній будь-який інший правовий зв'язок ОСОБА_3 з зазначеною земельною ділянкою (право власності, право користування).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 287.6 ст. 286 ПК України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Положеннями ст. 286 передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст. 286 ПК України).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території ( п. 286.6 ст. 286 ПК України).

Положеннями ст. 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до положень п. 269 ст. 269 ПК України, платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Враховуючи положення п. 1.1 ст. 1 ПК України, а також ст. 2 ст.3 Земельного кодексу України, випливає, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", про що зазначено в ст.126 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу на лист Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 05.07.2016 №Ш-633/0-678/0/24-16 (а.с.86-87), відповідно до якого позивачу повідомлено про те, що надати в оренду земельну ділянку для обслуговування приміщення або частини будівлі неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, - виділити приміщення будівлі як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття "земельна ділянка". Також зазначено, що враховуючи вищенаведене, якщо на земельній ділянці розташовані належні позивачу вбудовані приміщення (або частина будівлі), надати інформацію про нормативну грошову оцінку у формі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачу, як землевласнику або землекористувачу, не вбачається можливим.

Суд зазначає, що нежитлова будівля літ. "А-4", в якій позивач, на праві приватної власності, має нежитлові приміщення, загальною площею - 68.1 кв.м., розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,0687га (в т. ч. під забудовою - 0.0291га) по АДРЕСА_1, яка, відповідно до договору оренди землі від 09.12.1999 (зареєстровано 21.12.1999 №231/99) знаходиться, з 1999 року, в оренді (користуванні) Приватного підприємства Фірми "Антей". Зазначені обставини підтверджується договором про оренду земельної ділянки та актом приймання - передачі (а.с.88-89, 90).

Відповідно до положень ст. 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (п. 265.1 ст. 265 ПК України).

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Положеннями п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин

Як вбачається із змісту рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання, від 24.06.2015 №1894/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", міською радою затверджено "Положення про плату за землю у м. Харкові".

Відповідно п.4.1 вказаного Положення про плату за землю у м. Харкові, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України; площа земельних ділянок, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В пункті 5 Положення про плату за землю у м. Харкові визначено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (КФ), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п. 10.1 Положення про плату за землю у м. Харкові, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10.6 Положення про плату за землю у м. Харкові передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Крім того, судом встановлено, що Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13, вирішено затвердити Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", у т.ч. визначено базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн. (а.с.101-105)

Рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №42/08, затверджено "Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007" (діюче станом на дату виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями), а також у п.2.25 визначено про те, що Управління Держземагенства у місті Харків виконує дії щодо надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у Формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно існуючої законодавчої бази.

Також в п. 5 вказаного рішення визначено, що Порядок виконання робіт з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у державній, комунальній власності та на які не оформлено правовстановлюючі документи на право власності або користування землею для обчислення земельного податку.

Пунктом 5.1 вказаного рішення визначено, що на земельні ділянки, на які не оформлено правовстановлюючі документи на право власності або користування землею та не розроблена документація із землеустрою, згідно діючого законодавства, для надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у Формі довідки з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виготовляється "Акт визначення меж та прощі земельної ділянки". Відповідно до п. 5.2 вказаного рішення - виготовлення "Акту визначення меж та площі земельної ділянки" покладається на юридичних та Фізичних осіб, які мають відповідні ліцензії на виконання землевпорядних та землеоціночних робіт. Згідно п. 5.4 вказаного рішення передбачено, що "Акт визначення меж та площі земельної ділянки" підписується виконавцем робіт, замовником та подається на узгодження до Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради та Управління Держземагенства у місті Харків. У випадку, коли на земельній ділянці розташовані окремо стоячі будівлі, "Акт визначення меж та площі земельної ділянки" додатково узгоджується в управлінні земельних відносин. Складовою частиною "Акту визначення меж та площі земельної ділянки" є розрахунок долі заявника у загальній площі земельної ділянки, яка розраховується по формулі:

S приміщень заявника

S долі земельної ділянки =

S загальна приміщень, які

розташовані на земельній ділянки

Згідно ст. 286 ПК України, податок за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Такими чином, для визначення площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, необхідно з'ясувати, а саме: загальну площу нежитлової будівлі літ. А-4 по АДРЕСА_1 (5 загальна приміщень, які розташовані на земельній ділянці), загальну площу земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля літ. А-4 по АДРЕСА_1 (8 земельної ділянки) та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, якою користується позивач, пропорційно до частки його нежитлових приміщень в загальній площі нежитлової будівлі.

Проте, в ході судового розгляду відповідачем до матеріалів справи не надано ані Акту визначення меж та площі земельної ділянки, ані розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивачки, в нежитловій будівлі літ. А-4 по АДРЕСА_1, ані площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі.

З огляду на викладене, розрахункова площа земельної ділянки стосовно якої контролюючим органом нарахування податкового зобов'язання з земельного податку, повинна бути визначена пропорційно до частки нежитлових приміщень позивача в загальній площі нежитлової будівлі та не може дорівнювати загальній площі нежитлових приміщень позивача, як то вказано у розрахунку - 138 кв.м.

При цьому, суд зазначає, що у розрахунку земельного податку ГУ ДФС у Харківській області зазначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку, на підставі формули Цзд = 552,43 х 3.03 х 2,5 х 138 х1 % = 5774,82грн. (а.с.48)

При цьому, виходячи з вищевикладеного, застосування контролюючим органом коефіцієнтів:

• Км2 = 3,03 - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки;

• Кф = 2.5 - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка щодо якої позивачу нараховано земельний податок (АДРЕСА_1), що знаходиться територіально в АДРЕСА_1, що підтверджується Топографічною зйомкою території по АДРЕСА_1, виконано ТОВ "Геовін", яка затверджена Службою містобудівного кадастру від 12.05.2013 №57/13 (а.с.85).

Відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка затверджена рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13, встановлено межі економіко-планувальних зон міста Харкова.

Територія Київського району м. Харкова, в межах АДРЕСА_1 (площею 118077 м.кв.) віднесена до економіко-планувальної зони - 6622, для якої, згідно додатку 2, Рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13, коефіцієнт Км встановлено - 2,70, а не 3,03, як то самостійно та безпідставно застосував відповідач при здійсненні розрахунку земельного податку в оскаржуваному рішенні.

Рішенням VII сесії Харківської міської ради V скликання від 22.11.2006 року №144/06 визначено статус історико-культурного ареалу м. Харкова, у відповідності до додатку №1 якого, територія в межах АДРЕСА_1, в межах яких і знаходиться земельна ділянка позивача - належить до історико-культурного ареалу м. Харкова.

Як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації від 25.02.2010 №01-21/181, територія у межах АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 входить до історико-культурного ареалу м. Харкова.

Згідно змісту листа Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 23.02.200 №05-01/435, рішенням VII сесії Харківської міської ради V скликання визначено історико-культурний ареал м. Харкова. Також зазначена, що територія парку "Молодіжний" у межах АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 входить до зазначеного ареалу.

Відповідно до Порядоку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. за №18/15/21/11, до земель історико-культурного призначення застосовується коефіцієнт, який характеризує функціональне призначення земельної ділянки - 0.5.

Суд зазначає, що Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2- зем), яка затверджена наказом Держкомстату України від 05.11.98 року №377, визначено, що відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Таким чином, при розрахунку величини нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, повинен бути застосований коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф, в розмірі - 0.5, що визначено у додатку 1 до Порядоку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 27.01.2006р №18/15/21/11, а саме: таблиці 1.1 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки" (а.с.104-105). Коефіцієнт Кф = 2.5, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) відповідно до таблиці 1.1 "Землі комерційного використання", застосовується лише до використання земельної ділянки підприємствами (юридичними особами) для здійснення господарської діяльності (комерційне використання).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом безпідставно здійснено розрахунок нормативно-грошової оцінки землі, з застосуванням коефіцієнтів, Км = 3.03 та Кф = 2.5, у зв'язку з чим величина земельного податку, визначена податковим органом в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях, є похідною від нормативно грошової оцінки землі (1%) - є необґрунтованою.

Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017р. №2761046-1303 та №2761044-1303 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст..ст.11, 12, 51, 71, ст.158, ст.159, ст.160, ст.161, ст.162, ст.163. ст.167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 04.05.2017 року №2761046-1303 та №2761044-1303.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 19 вересня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко