Ухвала

від 19.09.2017 по справі 826/16732/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16732/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Федотова І.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоторг - М" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфоторг - М" (далі - ТОВ "Інфоторг - М") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 р. №0000102204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 04.03.2015 р. №0000102204.

На вказану постанову ДПІ у Солом'янському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Ксіон Компані" за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.02.2015 р. №418/26-58-22-04-15/37593202.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України. п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено суми податку на додану вартість на 178512,00 грн. за липень 2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2015 р. №0000102204, яким збільшено на 224205,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем на 179364,00 грн. та на 44841,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вирішуючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач як покупець мав господарські відносини з ТОВ Ксіон Компані на підставі договору поставки товару №10 від 25.07.2014 р.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору ТОВ Ксіон Компані як продавець зобов'язується продати і передати у власність покупцю технологічне обладнання та інші товари (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Як зазначено в п. 3 зазначеного договору поставка товару за цим договором здійснюється транспортом продавця на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 5.

Пунктом 4 договору передбачено зокрема, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Продавець зобов'язаний надавати на кожну партію товару такі документи: податкову накладну, рахунок-фактуру, видаткову накладну.

Як зазначено в п. 5 договору, зокрема оплата проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано такі первинні документи: податкові накладні від 28 липня 2014 року №42807 на загальну суму 280314,24 грн., у тому числі ПДВ - 46719,04 грн.; №52807 на загальну суму 338691,07 грн., у тому числі ПДВ - 56448,51 грн.; №62807 на загальну суму 265660,09 грн., у тому числі ПДВ - 44276,68 грн.; №32807 на загальну суму 191516,20 грн., у тому числі ПДВ - 31919,37 грн.; видаткові накладні від 28 липня 2014 року №99 на загальну суму 265660,09 грн., у тому числі ПДВ - 44276,68 грн.; № 100 на загальну суму 191516,20 грн., у тому числі ПДВ - 31919,37 грн.; №101 на загальну суму 280314,24 грн., у тому числі ПДВ - 46719,04 грн.; №102 на загальну суму 338691,07 грн., у тому числі ПДВ - 56448,51 грн.; рахунки-фактури від 28 липня 2014 року №98 на загальну суму 265660,09 грн., у тому числі ПДВ - 44276,68 грн.; №100 на загальну суму 191516,20 грн., у тому числі ПДВ - 31919,37 грн.; №101 на загальну суму 280314,24 грн., у тому числі ПДВ - 46719,04 грн.; №102 на загальну суму 338691,07 грн., у тому числі ПДВ - 56448,51 грн., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та відповідні платіжні доручення, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема із зазначенням ідентифікуючої деталізації товару який придбано, в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами тощо.

При цьому, видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: 33.13 - Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; 33.20 - Установлення та монтаж машин і устаткування; 43.21 - Електромонтажні роботи; 43.29 - Інші будівельно-монтажні роботи; 46.51 - Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням. Основним видом діяльності є: 46.51 - Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Отже, придбані позивачем товари за вказаним договором відповідають меті господарської діяльності позивача. Також позивачем надані копії первинних документів, оформлених з іншими контрагентами як доказ подальшої реалізації придбаної продукції, шляхом надання послуг іншим контрагентам.

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів судом встановлено, що господарські операції із вищезазначеним контрагентом є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

У свою чергу відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано наданих позивачем доказів щодо здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо неповноти або змісту, поданих позивачем первинних документів.

При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються виключно господарської діяльності контрагента позивача, його ланцюгів постачання придбаного позивачем товару, наявності у нього господарських ресурсів та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Жодних інших зауважень, зокрема щодо господарської діяльності позивача акт перевірки та апеляційна скарга не містять.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 р. №0000102204, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Ірпінської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали складено 19.09.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Федотов І.В.

Земляна Г.В.