Рішення

від 18.09.2017 по справі 914/1271/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017р.                                                              Справа № 914/1271/17

За позовом: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Юрвас», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів,

про демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 96-98.

В судове засідання з’явились:

від позивача: ОСОБА_1 – представник

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: не з’явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представникам присутніх сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради до Приватного підприємста «Юрвас» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада про демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 96-98.

Ухвалою суду від 27.06.2017 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 11.07.2017 р.

В судове засідання 11.07.2017 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

На задоволення клопотання відповідача розгляд справи було відкладено на 28.08.2017 року.

На задоволення клопотання позивача (вх. 3053/17 від 13.07.2017) про продовження строку розгляду справи та з метою повного і всебічного з’ясування всіх обставин справи для прийняття об’єктивного рішення, суд ухвалою від 18.07.2017 р. продовжив строк розгляду справи в межах передбачених законом.

В судове засідання 28.08.2017 року відповідач участь уповноваженого представника не забезпечив, подавши клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв’язку з перебуванням представника у відпустці до 17.09.2017 року.

Ухвалою від 28.08.2017 р. суд задоволив клопотання відповідача (вх. 29021/17) про відкладення розгляду справи та відклав на 04.09.2017 р.

В судове засідання 04.09.2017 року відповідач не зявився, про причини неявки суду не повідомив,

З огляду на ті обставини, що відповідач в судове засідання не зявився, а представник відповідача перебуває у відпустці до 17.09.2017 року, ухвалою суду від 04.09.2017 року відкладено розгляд справи на 18.09.2017 року.

В судовому засіданні 18.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судових засіданнях поясненнях. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач використовує частину земельної ділянки без жодних на це правових підстав, оскільки договір оренди землі закінчив свою дію, а тимчасову споруду відповідача вилучено із комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові. Як стверджує позивач, відповідач в добровільному порядку не виконав Розпорядження Залізничної районної адміністрації про демонтаж тимчасової споруди, в зв’язку з чим просить зобов’язати ПП «Юрвас» демонтувати її в судовому порядку.

Третя особа участь уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила. Суд розглядає справу з врахуванням її позиції, викладеній в попередніх судових засіданнях.

В судове засідання 18.09.2017 року представник відповідача в черговий раз не зявився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з його зайнятістю в кримінальному процесі.

Суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом, повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідач з часу прийняття справи до розгляду та протягом двох з половиною місяців її розгляду жодного разу не забезпечив участь представника в судовому засіданні, не подав жодних додаткових доказів на заперечення заявлених позовних вимог, не досягнув мирного врегулювання спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними доказами доданими до справи.

В судовому засіданні 18.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Згідно п. 11 додатку 4-В ухвали Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» тимчасову споруду ПП «Юрвас» по вул. Любінській, 96-98 у м. Львові вилучено із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові у зв’язку із самовільним збільшенням площі такої споруди на 28 м кв.

Керуючись п. 7.1.1 додатку № 1 до «Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 20.03.2014 № 3190 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» листом від 06.01.2017 р. № 32-вих-70 повідомив ПП «Юрвас» про необхідність демонтувати тимчасову споруду по вул. Любінській, 96-98 у м. Львові в термін до 06.02.2017 р. у зв’язку із виключенням такої із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові на підставі п. 11 додатку 4-В до ухвали Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1282 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 23.05.2015 № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

Вище зазначених лист отримано керівником ПП «Юрвас» ОСОБА_2 особисто 11.01.2017 р., що вбачається з даних вписаних в повідомлення про вручення поштового відправлення.

07.02.2017 р. комісією в складі працівників Залізничної районної адміністрації та КП «Адміністративно-технічне управління» проведено обстеження місця розташування спірної споруди та за результатами якого складено акт про не виконання вимог ухвали, а саме: не виконано вимоги про добровільний демонтаж споруди.

08.02.2017 р. головою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради прийнято розпорядження № 59 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленої за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 96-98» та п. 1 якого ПП «Юрвас» рекомендовано в термін до 07.03.2017 р. демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою: м. Львів, вул.Любінська, 96-98 у добровільному порядку.

З метою забезпечення виконання даного розпорядження його копію було надіслано на адресу ПП «Юрокс» листом № 32-вих-560 від 10.02.2017 р. та попереджено про демонтаж самочинно встановленої тимчасової споруди у добровільному порядку.

Як вбачається з долученого акту від 15.03.2017 р. складено за результати обстеження в складі комісії за участю Залізничної районної адміністрації, в зазначені терміни ПП «Юрвас» тимчасову споруду добровільно не демонтовано.

Як стверджує позивач, станом на дату прийняття рішення спірна споруда не демонтована, що стало підставою звернення з позовом, в порядку, передбаченому Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові , затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 р. № 4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові».

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, право на судовий захист у су’єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Перелік способів захисту прав та інтересів, зазначений у вказаних нормах, не є вичерпним; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про демонтаж встановленої тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 96-98.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року (далі - Порядок) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається (п.п.2.20, 2.21 Порядку). Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.31 Порядку). У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу (п.2.30 Порядку).

Згідно п. 2.1 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою ЛМР № 3190, розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив'язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору окремих конструктивних елементів благоустрою; місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив'язки, та плану земельної ділянки або схемі прив'язки. Тимчасові споруди розміщуються і функціонують відповідно до вимог чинного законодавства України та інших нормативних актів, прийнятих у межах компетенції органами державної влади та органами місцевого самоврядування (п.2.3).

Пунктом 7.1 даного Положення передбачено, що демонтажу підлягають тимчасові споруди: для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб'єкту господарювання відмовлено у його продовженні; самовільно встановлені ТС.

Таким чином, закон визначає, що встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності допускається за передбачених вимог, а у зв’язку з вище зазначеним тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Згідно з п. 7.8 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» у разі невиконання власником тимчасової споруди вимог п. 7.6. ухвали, районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди, встановленої з порушенням цих правил.

Залізничною районною адміністрацією (позивач у справі) було видане Розпорядження №59 від 08.02.2017 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленої за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 96-98».

В зазначеному розпорядження відповідачу було рекомендовано добровільно демонтувати за власні кошти тимчасову споруду за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 96-98 до 07.03.2017 р.

Рекомендації розпорядження Залізничної районної адміністрації відповідачем не були виконані, демонтажу проведено не було. Зазначене розпорядження відповідачем не оскаржувалось, є чинним і обов’язкововим для виконання.

Докази демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди станом на момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з п. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подано доказів оскарження в суді дій чи бездіяльності Львівської міської ради щодо розгляду питання щодо внесення змін в ухвалу № 4527 від 23.04.2015 р. чи дій Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

Як встановлено судом, дії відповідача щодо збільшення площі споруди яка використовується для здійснення підприємницької діяльності на 28 м кв є не правомірними та створюють перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на якій розташовані тимчасова споруда, зокрема зважаючи на той факт, що договір оренди земельної ділянки закінчив свою дію 30.12.2016 р., а доказів його продовження в установленому законом порядку сторонами не надано, що порушує права позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що докази демонтажу тимчасової споруди станом на день розгляду справи у матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, клопотань про неможливість подання таких доказів відповідач не заявляв, суд приходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані наданими доказами і підлягають до задоволення.

Судовий збір покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-3,12, 27, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Приватне підприємство «Юрвас» (79031, м. Львів, вул. Гашека, 24/35, код ЄДРПОУ 36152851) демонтувати за власні кошти тимчасову споруду (малу архітектурну форму), розташовану за адресою: м. Львів, вул.Любінська, 96-98.          

Стягувач: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. І.Виговського, 34, код ЄДРПОУ 04056084).

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Юрвас» (79031, м. Львів, вул. Гашека, 24/35, код ЄДРПОУ 36152851) на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. І.Виговського, 34, код ЄДРПОУ 04056084) 1 600, 00 грн. – судового збору.

4.          Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.09.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.