Рішення

від 11.09.2017 по справі 913/509/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

11 вересня 2017 року Справа № 913/509/17

Провадження №33/913/509/17

За позовом першого заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» , м.Лисичанськ Луганської області ,

про стягнення 19947 грн 40 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь представники:

від органу прокуратури : ОСОБА_1, прокурор відділу прокуратури Харківської області на підставі посвідчення № 028256 від 15.08.2014;

від позивача : ОСОБА_2, начальник управління землеустрою, архітектури та містобудування, на підставі довіреності від 30.08.2017; ОСОБА_3, на підставі довіреності від 30.08.2017;

від відповідача: ОСОБА_4, директор, на підставі наказу № 2 від 31.08.2007.

С У Т Ь С П О Р У:

Перший заступник керівника прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» про стягнення заборгованості з оплати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Рубіжне, в сумі 8395 грн 40 коп. за договором №41 від 30.10.2010 та в сумі 11552 грн 00 коп. за договором №2 від 12.11.2015, укладеними між сторонами.

На обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що за результатами опрацювання інформації з Рубіжанської міської ради встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігатура» має заборгованість за внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення тимчасових конструкцій зовнішньої реклами за вказаними договорами. Свого часу, рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради №534 від 04.07.2006 надано дозвіл на розміщення рекламних конструкцій на території м.Рубіжне, що знаходиться за адресою вул.Заводська та на перехресті вулиць Миру і Леніна. На підставі вказаного рішення між Рубіжанською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігатура» були укладені типові договори №41 від 30.10.2010 та №2 від 12.11.2015 про тимчасове надання місць розташування рекламних засобів, що знаходяться у комунальній власності.

В подальшому, 31.10.2015, між сторонами укладено додаткову угоду до договору про тимчасове надання місць розташування рекламних засобів, що знаходяться у комунальній власності №41 від 30.10.2015, якою пролонгована дія договору з 30.10.2015 по 29.10.2020 з зазначенням плати за користування місцями в сумі 15552 грн 00 коп.

Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради видано дозволи Товариству з обмеженою відповідальністю «Лігатура» на розміщення зовнішньої реклами №12 від 24.07.2006 зі строком дії з 24.07.2006 по 29.10.2020 та №11, зі строком дії до 30.08.2020.

Внаслідок порушення договірних зобов'язань відповідачем в частині своєчасного внесення платежів за користування місями, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» виникла заборгованість з внесення плати за договором №41 від 30.10.2010 у розмірі 8395 грн 40 коп. за період 01.07.2014 по 01.05.2017, та за договором №2 від 12.11.2015 за період 01.01.2015 по 31.12.2016 у розмірі 11552 грн 00 коп. (т.1, а.с.8; 42).

Рубіжанська міська рада зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» листом №017-016/152 від 28.11.2016 з вимогою погасити заборгованість перед місцевим бюджетом за вказаними договорами, однак вимоги претензії були залишені відповідачем без належного виконання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.06.2017 призначено розгляд в судовому засіданні питання щодо підтвердження підстав представництва першим заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Рубіжанської міської ради заявленим позовним вимогам.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2017 підтверджено підстави представництва першим заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Рубіжанської міської ради заявленим позовним вимогам, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.08.2017.

Відповідач у відзиві за вих.№17 від 24.07.2017, погодився із заявленою до стягнення заборгованістю лише частково, на суму 7128 грн 22 коп., до складу якої за твердженням відповідача правомірно входить заборгованість лише за договором №2 від 12.11.2015, за період червень 2016 року - квітень 2017 року.

За розрахунком відповідача, за договором №41 від 30.10.2010 сума заборгованості за період з червня по квітень 2016 року складала 2851 грн 20 коп., однак відповідачем остання була погашена, платежі здійсненіна суму 3000 грн 00 коп.

Крім того, зауважує про те, що заборгованість за 2017 рік за договором №41 заявляється за період 01.01.2017 по 01.05.2017, однак заборгованість в сумі 1298 грн фактично розрахована за 5 місяців, включаючи травень 2017 року.

За таких обставин відповідач вважає відсутньою заборгованість за договором №41 станом на 01.05.2017.

Відповідач вважає неправомірним також нарахування позивачем боргу за договором №2 від 12.11.2015 в період з 01.01.2015, оскільки договір було укладено лише в листопаді 2015 року.

Крім того, відповідач, посилаючись на положення ст.ст.6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , вважає безпідставним стягнення позивачем заборгованості за період з 13.04.2014 по 08.06.2016.

Наразі за договором №2 відповідач визнає наявним борг в сумі 7128 грн 22 коп. за період червень 2016 року - квітень 2017 року (т.1, а.с.74-78).

Ухвалами суду від 01.08.2017, 16.08.2017 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника позивача та не надання належних детальних розрахунків заявленої до стягнення заборгованості за вказаними договорами, не проведення звірки розрахунків між сторонами.

Також ухвалою суду від 16.08.2017, задоволено клопотання прокурора, у відповідності до ст.69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи на 15 днів, до 11.09.2017 включно, надано учасникам додатковий час для проведення звірки розрахунків.

В додаткових письмових поясненнях від 08.08.2017 відповідач також послався на положення ст.ст. 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , які вважає підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, як норми спеціального Закону, які звільняють суб'єктів господарювання від орендної плати за користування державним та комунальним майном на період з 14.04.2014 до завершення антитерористичної операції.

Відповідач перевірив розрахунки, проведені з позивачем враховуючи липень 2017 року, за розрахунками відповідача станом на 01.08.2017 заборгованість за договором №41 відсутня, наявна переплата в сумі 1371 грн 20 коп., за договором №2 заборгованість складає за червень 2016 року - липень 2017 року в сумі 9072 грн (т.1, а.с.231-232).

В судове засідання 11.09.2017 прибули представники обох сторін та прокурор.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надані належним чином оформлені детальні розрахунки формування сальдо заборгованості відповідача окремо по договору №41 від 30.10.2010 та договору №2 від 12.11.2015 (т.2, а.с.34-41).

Як вбачається з наданого детального розрахунку заборгованості за договором №2 від 12.11.2015, позивач розраховує заборгованість за період користування місцями з листопада 2015 року по липень 2017 року включно, що за розрахунком позивача становить заборгованість в сумі 13608 грн. (т.2, а.с.34-35).

Позивачем розрахунку формування сальдо заборгованості за договором №41, навів дані щодо формування сальдо заборгованості, врахував часткові платежі, здійснені відповідачем, та фактично розраховує заборгованість за зобов'язаннями травня 2015 року липня 2017 року включно, залишок заборгованості по яким, за розрахунком позивача складає 2349 грн 60 коп. (т.2, а.с.36-41).

В судовому засіданні прокурор також надав додаткові письмові пояснення за розрахунками позивача та просив стягнути з відповідача (т.2, а.с.54-57), зокрема, за договором №2 від 12.11.2015 заборгованість саме в сумі 13608 грн, розраховану за зобов'язаннями вже періоду листопада 2015 року - липня 2017 року включно (фактично змінюючи предмет позову, збільшуючи період нарахування заборгованості та загальну суму боргу, включаючи місяці січень - липень 2017 року, за виконання грошових зобов'язань по яким заборгованість первісно не заявлялася а ні прокурором, а ні позивачем, у позові : січень 2015 року - грудень 2016 року (т.1, а.с.8, 42); за договором №41 від 30.10.2010 - заборгованість в сумі 2090 грн 40 коп. за період з 01.07.2014 по 31.07.2017 (включаючи заборгованість за зобов'язаннями також червня - липня 2017 року, які не були первісно заявлені в позові, у позові : липень 2014 року - травень 2017 року), що є неправомірним на даній стадії судового розгляду за відсутності дотримання встановленої законом процедури.

Оскільки а ні прокурором, а ні позивачем, своєчасно у відповідності до вимог ст.22 ГПК України відповідної заяви, належним чином оформленої про зміну предмету позову або збільшення розміру позовних вимог не надано, предметом розгляду залишаються первісно заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 8395 грн 40 коп. за договором №41 від 30.10.2010, розрахованої в межах заявленого періоду 01.07.2014 по 01.05.2017 включно; за договором №2 від 12.11.2015 заборгованість в сумі 11552 грн, розрахована в межах заявленого періоду 01.01.2015 по 31.12.2017 (т.1, а.с.8, 42).

Прокурор та представники позивачів підтримали заявлені позовні вимоги, позов просили задовольнити повністю.

Відповідач, посилаючись на доводи, викладені у відзиві та акті звірки розрахунків, заперечив проти задоволення позову повністю.

У судовому засіданні 11.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звертаючись із відповідним позовом в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради, враховуючи вимоги ст.29 ГПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» , послався на те, що за результатами опрацювання інформації з Рубіжанської міської ради встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігатура» має заборгованість за внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення тимчасових конструкцій зовнішньої реклами. Ненадходження платежів за користування місцями комунальної власності для розміщення конструкцій реклами призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, що в свою чергу загрожує розвитку інфраструктури міста Рубіжне, чим порушуються інтереси держави.

Наявна загроза порушення економічних інтересів держави, бездіяльність виконавчого комітету Рубіжанської міської ради в частині не вжиття своєчасних заходів представницького характеру, стало підставою для звернення до суду Першим заступником керівника прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області із відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради №534 від 04.07.2006 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Лігатура» на розміщення рекламних конструкцій на території м.Рубіжне, що знаходиться за адресою вул.Заводська та на перехресті вулиць Миру і Леніна у відповідності до погоджених схем розміщення (т.1, а.с.17).

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради від 04.07.2006 №534 відповідачу виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради винаний 24.07.2006 дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №12 на вул.Заводська, м.Рубіжне, а саме : чотири рекламні щити без підсвітлення (по два з кожної сторони) розміром 6 м на 3 м (4шт), площа рекламного засобу - 36 кв.м. (18 кв.м. х 2 шт.), зі строком дії з 24.07.2006 по 23.07.2007, строк якого неодноразово пролонговувався, зокрема було продовжено дію з 01.11.2010 по 31.10.2015, з 30.10.2015 по 29.10. 2020 (т.1, а.с.81-82).

Враховуючи вищевикладене, 30.10.2010 між Рубіжанською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігатура» укладено типовий договів №41 про тимчасове надання місць розташування рекламних засобів, що знаходяться у комунальній власності (т.1, а.с.18-23).

Відповідно до п.1.1 договору Рубіжанська міська рада (власник) надає на підставі рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Лігатура (користувач) в експлуатацію місця, що знаходяться в комунальній власності за адресою вул.Заводській для розміщення рекламних засобів (щит, який стоїть окремо).

Під експлуатацією сторони розуміють тимчасове платне користування розповсюджувачем зовнішньої реклами (користувачем) місцями, що знаходяться в комунальній власності з метою:

а) встановлення на них спеціальних конструкцій, що знаходяться у користувача на законних підставах та їх використання в формах, не заборонених діючим законодавством, для розміщення зовнішньої реклами;

б) обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламних носіїв і т.п.)

Місця надаються користувачу відповідно до акту приймання-передачі (п.1.3. договору).

Власник зобов'язаний передати користувачу на підставі акту приймання-передачі в належному стані місця для розміщення спеціальних конструкцій у відповідності до цього договору (п.3.2.1.).

Користувач зобов'язаний використовувати місця тільки за призначенням відповідно до порядку розміщення зовнішньої реклами в м.Рубіжне; утримувати рекламну площу в належному стані (п.3.4.1., п.3.4.3 договору).

Відповідно до 3.4.5. користувач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі, відповідно до розділу 4 цього договору, здійснювати платежі за експлуатацію місць.

Розмір плати за користування місцями, які надані в експлуатацію відповідно діючого договору, складає 259 грн 20 коп. в місяць без ПДВ (п.4.1.договору).

Під час укладення договору сторони погодили, що плата за користування місцями, наданими користувачу здійснюється за період з 01.11.2010 по 31.10.2015 у сумі 15552 грн 00 коп. без ПДВ (п.4.2.)

Внесення плати за користування місцями здійснюється авансом до 25-го числа місяця, який передує місяцю, за який здійснюється плата (п.4.4.договору).

Згідно п.2.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підпису обома сторонами та діє по 31.10.2015.

Даний договір може бути пролонговано на тих же умовах лише за письмової угоди сторін (п.2.2. договору),

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2015 між Рубіжанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Лігатура укладено додаткову угоду до договору про тимчасове надання місць розташування рекламних засобів, що знаходяться у комунальній власності від 30.10.2015 №41, якою внесено зміни до п.2.1. договору, зокрема пролонгована дія договору по 29.10.2020; п.4.2. договору викладено в наступній редакції - плата за користування місцями, наданими користувачу здійснюється за період з 30.10.2015 по 29.10.2020 у сумі 15552 грн 00 коп. без ПДВ (т.1, а.с.30).

Також на підставі вказаного вище рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради від 04.07.2006 №534 відповідачу виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради винаний 24.07.2006 дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №11 на перехресті вул.Миру та вул.Леніна м.Рубіжне, а саме : чотири рекламні щити без підсвітлення (по два з кожної сторони) розміром 6 м на 3 м (4шт), площа рекламного засобу: 72 кв.м. (18 кв.м. х 4 шт.), зі строком дії з 24.07.2006 по 23.07.2007, строк якого неодноразово пролонговувався, зокрема було продовжено дію з 01.07.2015 по 30.06.2020 (т.1, а.с.79-80).

12.11.2015 між сторонами укладено типовий договір №2 про тимчасове надання місць розташування рекламних засобів, що знаходяться у комунальній власності, відповідно до предмету якого Рубіжанська міська рада надала користувачу в експлуатацію місця, що знаходяться в комунальній власності на перехресті вул. Миру та вул. Леніна для розміщення рекламних засобів (щит, який стоїть окремо) (т.1, а.с.24-29).

Договір набирає сили з моменту його підпису обома сторонами та діє по 30.06.2020 (п.2.1 договору).

Згідно п.3.2.1. договору, власник зобов'язаний передати користувачу на підставі акту приймання-передачі в належному стані місця для розміщення спеціальних конструкцій у відповідності до діючого договору.

Розмір плати за користування місцями, які надані в експлуатацію відповідно діючого договору, складає 648 грн 00 коп. в місяць без ПДВ (п.4.1.договору).

Відповідно до п.4.2. під час укладення договору сторони погодили, що плата за користування місцями, наданими користувачу здійснюється за період з 01.07.2015 по 30.06.2020 в сумі 38880 грн 00 коп. без ПДВ.

У відповідності до умов укладених між сторонами договорів, плата за користування місцями повинна вноситися користувачем на розрахунковий рахунок: №31412544700071, код ЄДРПО 37904431, МФО: 804013 УДК в міста Луганськ, місцевий бюджет м. Рубіжне; призначення платежу - плата за користування місцем розміщення спеціальних конструкцій (п.4.3. договорів).

Як вже зазначалося вище, у відповідності до положень п.1.3., п.3.2.1. укладених між сторонами договорів, місця надаються користувачу відповідно до акту приймання-передачі. Наразі під час розгляду спору судом з'ясовано, що на виконання вказаних положень договорів сторонами акти приймання-передачі місць не підписувалися.

Разом з тим, судом враховується, що обидві сторони підтвердили факт передачі місць для розміщення реклами та здійснення ними користування відповідачем, згідно наданих усних та письмових пояснень позивача та відповідача під час розгляду спору.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор та позивач, звертаючись із відповідним позовом просили стягнути з відповідача заборгованість утворену у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язань за укладеними договорами в частині своєчасного та повного внесення плати за користування місцями для розміщення засобів реклами, в загальній сумі 19947 грн 40 коп. за обома договорами, а саме:

1) за договором №41 від 30.10.2010 у розмірі 8395 грн 40 коп., розраховану за період: з 01.07.2014 по 01.05.2017;

2) за договором №2 від 12.11.2015 у розмірі 11552 грн 00 коп., розраховану за період: з 01.01.2015 по 31.12.2016 (т.1, а.с.8; 42).

Відповідач не повністю визнавав заявлену до стягнення заборгованість, посилаючись на викладені у відзиві доводи.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині своєчасного та повного внесення плати за користування місцями, зокрема порушив вимогу п.4.4. договорів щодо проведення своєчасного розрахунку шляхом внесення авансових платежів до 25-го числа, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за договорами №41 від 30.10.2010 та №2 від 12.11.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор та позивач, звертаючись із відповідним позовом просили стягнути з відповідача заборгованість утворену у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язань за укладеними договорами в частині своєчасного та повного внесення плати за користування місцями для розміщення засобів реклами, в загальній сумі 19947 грн 40 коп. за обома договорами, а саме:

1) за договором №41 від 30.10.2010 у розмірі 8395 грн 40 коп., розраховану за період:

- 01.07.2014 по 31.12.2014 заборгованість складає 878,60 грн;

- 01.01.2015 по 31.12.2015 заборгованість 3110,40 грн;

- 01.01.2016 по 31.12.2016 заборгованість 3110,40 грн;

- 01.01.2017 по 01.05.2017 заборгованість 1298 грн (за 5 міс, включно травень 2017 року);

2) за договором №2 від 12.11.2015 у розмірі 11552 грн 00 коп., розраховану за період:

- 01.01.2015 по 31.12.2015 заборгованість складає 4536 грн;

- 01.01.2016 по 31.12.2016 заборгованість 7776 грн, (4536 грн + 7776 грн - 760 грн = 11552 грн 00 коп., враховуючи коригування розрахунків позивачем заборгованості з 01.01.2017 по 01.05.2017 -760 грн (т.1, а.с.8; 42).

Суд зауважує про те, що протягом розгляду спору прокурором та позивачем детального розрахунку заявленої до стягнення заборгованості окремо по кожному договору, враховуючи здійснені відповідачем платежі, надано не було, вимоги щодо проведення звірки розрахунків між сторонами були залишені без виконання.

Разом з тим, позивачем на виконання вимог ухвали суду в останнє судове засідання були надані належним чином оформлені детальні розрахунки формування сальдо заборгованості відповідача окремо по договору №41 від 30.10.2010 та договору №2 від 12.11.2015 (т.2, а.с.34-41).

Як вбачається з наданого детального розрахунку заборгованості за договором №2 від 12.11.2015, позивач розраховує заборгованість за період користування місцями з листопада 2015 року по липень 2017 року включно, сума щомісячного платежу за договором складає 648 грн 00 коп., що за розрахунком позивача становить заборгованість в сумі 13608 грн. Платежі відповідачем з внесення плати за користування місцями за вказаним договором не здійснювалися (т.2, а.с.34-35).

В судовому засіданні прокурор надав додаткові письмові пояснення за розрахунками позивача та просив стягнути (т.2, а.с.54-57), та просив стягнути з відповідача, зокрема, за договором №2 від 12.11.2015 заборгованість саме в сумі 13608 грн, розраховану за зобов'язаннями вже періоду листопада 2015 року - липня 2017 року включно (фактично змінюючи предмет позову, збільшуючи період нарахування заборгованості та загальну суму боргу, включаючи місяці січень - липень 2017 року, за виконання грошових зобов'язань по яким заборгованість первісно не заявлялася а ні прокурором, а ні позивачем, у позові : січень 2015 року - грудень 2016 року т.1, а.с.8, 42), що є неправомірним на даній стадії судового розгляду за відсутності дотримання встановленої законом процедури.

У відповідності до положень ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умовами дотримання встановленого порядку, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вже зазначалося, а ні прокурором, а ні позивачем своєчасно у відповідності до вимог ст.22 ГПК України відповідної заяви, належним чином оформленої про зміну предмету позову або збільшення розміру позовних вимог суду не надано.

Враховуючи зазначене, суд перевіривши правильність розрахунку позивача за договором №2 від 12.11.2015 в межах первісно заявлених позовних вимог, враховуючи дані відповідача та надані пояснення представником позивача в судовому засіданні щодо порядку здійснення розрахунків, дійшов висновку, що обґрунтовано підлягають задоволенню заявлена до стягнення заборгованість в сумі 9 072 грн 00 коп., нарахована за зобов'язаннями з внесення плати за користування місцями для розміщення конструкцій зовнішньої реклами саме за листопад 2015 року - грудень 2016 року.

Суд також погоджується з доводами представника позивача щодо правомірності нарахування плати за зобов'язаннями повного місяця листопада 2015 року, хоча договір було укладено сторонами 12.11.2015, враховуючи наступне.

Відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а згідно п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами - нарахування плати провадиться на договірних засадах.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами було погоджено в п.4.2. договору, що плата за користування місцями, що передаються користувачу, здійснюється за період саме з 01.07.2015 по 30.06.2010 в сумі 38880 грн без ПДВ. (що складає 648 грн/місяць х 5 років).

А згідно п.4.4. договору, внесення плати здійснюється щомісячно авансом до 25 числа місяця, який передує місяцю, за який здійснюється плата. Плата також підлягає стягненню і в випадках, коли користувач через будь-які причини тимчасово не використовує місяця за умовами договору.

З приводу заявлених прокурором позовних вимог вчастині стягнення заборгованості за договором №41 від 30.10.2010 у розмірі 8395 грн 40 коп., розраховану за період липень 2014 року - травень 2017 року (01.05.2017), суд зазначає наступне.

Позивачем в наданому детальному розрахунку формування сальдо заборгованості за договором №41, навів дані щодо формування сальдо заборгованості, врахував часткові платежі, здійснені відповідачем, зокрема в 2017 році (5000 грн), які первісно не повністю були ним враховані, та фактично розраховує заборгованість за зобов'язаннями травня 2015 року липня 2017 року включно, залишок заборгованості по яким, за розрахунком позивача складає 2349 грн 60 коп. (т.2, а.с.36-41).

Як вже зазначалося вище, в наданих в судовому засіданні додаткових письмових поясненнях прокурор також оперуючи даними нового детального розрахунку позивача, просив стягнути за договором №41 від 30.10.2010 заборгованість в сумі 2090 грн 40 коп. за період з 01.07.2014 по 31.07.2017 (т.2, а.с.36-41).

Оскільки а ні прокурором, а ні позивачем, своєчасно у відповідності до вимог ст.22 ГПК України відповідної заяви, належним чином оформленої про зміну предмету позову або збільшення розміру позовних вимог не надано, предметом розгляду залишаються первісно заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 8395 грн 40 коп. за договором №41 від 30.10.2010, розрахованої в межах заявленого періоду 01.07.2014 по 01.05.2017 (т.1, а.с.8, 42). Відповідно заявлена у розрахунку до стягнення з відповідача заборгованість за зобов'язаннями червня - липня 2017 року судом не враховується.

В матеріалах справи наявні докази внесення відповідачем платежів в сумі 2500 грн 14.10.2014; в сумі 1000 грн 24.01.2017, в сумі 1000 грн 27.02.2017, в сумі 1000 грн 26.04.2017, в сумі 1000 грн 19.05.2017, в сумі 1000 грн 26.06.2017, що також підтверджується сторонами.

Як вбачається з платіжних доручень, наданих відповідачем, в призначенні платежу відповідач не вказував за зобов'язаннями по яким саме місяцям сплачується відповідні сума.

Вимога п.4.4. договору щодо внесення авансових платежів (до 25 числа місяця, який передує місяцю, за який здійснюється плата також відповідачем не виконувалася).

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача та вважає правомірним зарахування здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості, існуючої раніше.

Крім того, суд, перевіряючи розрахунок, визнає обґрунтованим нарахування заборгованості в тому числі за зобов'язаннями травня 2017 року, які за висновком суду були первісно заявлені прокурором у позові, оскільки було зазначено період нарахування по 01.05.2017 включно (заборгованість в первісному розрахунку в сумі 1298 грн нараховано саме за 5 місяців 2017 року, включно травень 2017 року).

Наразі згідно наданих пояснень представником позивача, а також положень п.4.4. щодо погодженого між сторонами авансового порядку розрахунків, заборгованість за відповідний місяць обліковується станом на 01 число поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи здійснену відповідачем оплату в сумі 2500 грн 14.10.2014, яка була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за зобов'язаннями червня 2014 року - лютого та частково березня 2015 року, позивачем правомірно розраховується формування заборгованості з березня 2015 року (залишок боргу 92 грн) - та, як вже зазначалося, враховується судом по травень 2017 року включно.

Нарахування заборгованості в цей період (з березеня 2015 року залишок боргу 92 грн - по травень 2017 року, тобто за 26 місяців х 259,20 грн +92 грн) складає 6831 грн 20 коп, без врахування платежів відповідача.

Враховуючи платежі здійснені відповідачем в сумі 1000 грн 24.01.2017, в сумі 1000 грн 27.02.2017, в сумі 1000 грн 26.04.2017, в сумі 1000 грн 19.05.2017., заборгованість складає 2831 грн 20 коп., що не було безпідставно враховано прокурором та позивачем в позові та первісному розрахунку.

Отже заборгованість за зобов'язаннями березня 2015 року - червня 2016 року відсутня, оскільки була погашена відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, також після подачі прокурором позову до суду (поштовий штемпель відправки позову 23.03.2017) 26.06.2017 відповідем було здійснено ще один платіж на суму 1000 грн, що підтверджується сторонами.

У відповідності до положень ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, оскільки погашення боргу в сумі 1000 грн було здійснено відповідачем вже після подачі прокурором позову до суду, провадження в цій частині заявлених позовних вимог підлягає припиненню на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України (судом враховується, що цими коштами відповідачем погашено заборгованість за зобов'язаннями липня - жовтня (частково) 2016 року.

Преревіривши правильність розрахунку позивача, надані сторонами докази на підтвердження здійснених відповідачем часткових оплат за вказаним договором, суд, враховуючі межі заявлених позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість заявленої заборгованості за договором №41 від 30.10.2010 лише в сумі 1831 грн 20 коп., яка обліковується за зобов'язаннями частково жовтня, листопада 2016 року - травня 2017 року. В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

З приводу доводів відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.ст.6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, предметом позову у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за вказаними договорами за відповідний період.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача цієї заборгованості в контексті положень статей 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , суд виходить з наступного.

За змістом статей 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , на період проведення антитерористичної операції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також скасовано для цих суб'єктів орендну плату за користування державним і комунальним майном.

Зазначеними нормами для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, скасовано орендну плату за користування виключно державним та комунальним майном, отже для застосування цієї норми права необхідно враховувати характер спірних правовідносин сторін та їх правове регулювання.

Суд зауважує про те, що скасування грошових зобов'язань за користування державним і комунальним майном та звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції стосується орендних правовідносин, тоді як спірні правовідносини сторін регламентуються спеціальними нормами Закону України Про рекламу , Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами .

За умовами укладених між сторонами договорів про тимчасове надання місць для розташування рекламних засобів, що знаходяться в комунальній власності, позивач надав відповідачеві (користувачу/розповсюджувачу) у тимчасове платне користування місця для розміщення рекламних засобів (щит, який стоїть окремо), а відповідач прийняв ці місця та зобов'язаний був оплачувати користування зазначеними місцями згідно з умовами договорів.

Згідно положень п 1.1 договорів, місця розташування рекламних засобів надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами/користувачу з метою: встановлення на них спеціальних конструкцій, що знаходяться у користувача на законних підставах та їх використання в формах, не заборонених діючим законодавством, для розміщення зовнішньої реклами; обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламних носіїв і т.п.)

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регламентовано Законом України Про рекламу .

За визначенням термінів, наведених у статті 1 цього Закону, зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 16 Закону України Про рекламу ).

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).

Згідно з пунктом 2 цих Правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (пункт 3 Правил).

Відповідно до пункту 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, також визначено в Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Рубіжне, затвердженому рішенням Рубіжанської міської ради від 27.01.2016 №5/20. Згідно з розділом 7 цього Порядку плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, здійснюється згідно порядку визначення розміру плати за тимчасове користування рекламних засобів, а місцями, що перебувають у державній, колктивній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власниками або уповноваженим ними особами (т.1, а.с.138-150).

Розмір плати розраховується по відповідній формулі, де враховуються такі показники як площа рекламної конструкції, базовий коефіцієнт в залежності від вида рекламної конструкції та коефіцієнт диференціації в залежності від місця розташування конструкції.

Крім того, рішенням Рубіжанської міської ради від 26.09.2007 №25/6 затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, яким зокрема затверджені відповідні базові тарифи та коефіцієнти диференціації (т.1, а.с.159-162).

Разом із тим передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна . Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об'єкта оренди, проведенні обов'язкової оцінки об'єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інш.

Передача в оренду земельних ділянок комунальноі власності також регламентовано безпосередньо нормами Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі , тощо.

Наразі аналіз наведених норм матеріального права та умов укладених між сторонами договорів, дозволяє дійти висновку про те, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, або оренди земельної ділянки, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, або передачі земельної ділянки в оренду, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об'єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об'єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Отже відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України Про рекламу , постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами від 29 грудня 2013 року № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду комунального майна або земельного законодавства в цій частині. За таких обставин положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо скасування орендної плати за користування комунальним майном для суб'єктів господарювання, або звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, до правовідносин сторін у справі, що розглядається, застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитися із доводами відповідача, вважає їх помилковими.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 справа №905/544/15, а також у постановах Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі №905/544/15, від 09.11.2016 у справі №905/542/15.

За таких обставин, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №2 від 12.11.2015 в сумі 9 072 грн 00 коп., нарахована за зобов'язаннями з внесення плати за користування місцями для розміщення конструкцій зовнішньої реклами за листопад 2015 року - грудень 2016 року.

Провадження в частині заявлених позовних вимог за договором №41 від 30.10.2010 в сумі 1000 грн підлягає припиненню на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України (судом враховується, що цими коштами відповідачем погашено заборгованість за зобов'язаннями липня - жовтня (частково) 2016 року.

З відповідача також на користь позивача підлягає стягненню заборгованості за договором №41 від 30.10.2010 в сумі 1831 грн 20 коп., яка обліковується за зобов'язаннями частково жовтня, листопада 2016 року - травня 2017 року. В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні із позовом до суду прокурором був сплачений судовий збір в сумі 3200 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №648 від 14.06.2017, тоді як необхідно було сплатити судовий збір в сумі 1600 грн 00 коп., що відповідало б первісно заявленим позовним вимогам на суму 19947 грн 40 коп. Отже судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також у разі припинення провадження у справі (крім випадку, якщо провадження припинено у зв'язку із відмовою позивача від позову).

Враховуючи зазначене, на даний час існує необхідність повернення Прокуратурі Луганської області судового збору в розмірі 1600 грн 00 коп., сплаченого в більшому розмірі, а також в сумі 80 грн 21 коп. (враховуючи припинення провадження у справі в частині заявлених позовних вимог в розмірі 1000 грн), який може бути повернуто з Державного бюджету України на підставі ухвали суду у разі звернення Прокуратурою Луганської області до суду із відповідним клопотанням.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 874 грн 56 коп. слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 82, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов першого заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» вул.Орджонікідзе, буд.103, м.Лисичанськ Луганської області, 93107, ідентифікаційний код 33359601, на користь Рубіжанської міської ради, пл.Володимирська, 2, м.Рубіжне Луганської області, 93011, ідентифікаційний код 04051980, розрахунковий рахунок: №31412544700071, код ЄДРПО 37904431, МФО: 804013 УДК в місті Рубіжне Луганської області, заборгованість за договором №2 від 12.11.2015, в сумі 9 072 грн 00 коп. за зобов'язаннями з внесення плати за користування місцями для розміщення конструкцій зовнішньої реклами за листопад 2015 року - грудень 2016 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 1 000 грн за договором №41 від 30.10.2010 за зобов'язаннями з внесення плати за користування місцями для розміщення конструкцій зовнішньої реклами за липень - жовтень (частково) 2016 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» вул.Орджонікідзе, буд.103, м.Лисичанськ Луганської області, 93107, ідентифікаційний код 33359601, на користь Рубіжанської міської ради, пл.Володимирська, 2, м.Рубіжне Луганської області, 93011, ідентифікаційний код 04051980, розрахунковий рахунок: №31412544700071, код ЄДРПО: 37904431, МФО: 804013 УДК в місті Рубіжне Луганської області, заборгованість за договором №41 від 30.10.2010, в сумі 1 831 грн 20 коп. за зобов'язаннями з внесення плати за користування місцями для розміщення конструкцій зовнішньої реклами частково жовтня, листопада 2016 року - травня 2017 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігатура» вул.Орджонікідзе, буд.103, м.Лисичанськ Луганської області, 93107, ідентифікаційний код 33359601 на користь Прокуратури Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Богдана Ліщини, б.27, ідентифікаційний код 02909921, витрати зі сплати судового збору в розмірі 874 грн 56 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.09.2017.

Суддя О.В. Драгнєвіч