Постанова

від 19.09.2017 по справі 925/464/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 925/464/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.09.2017 року по справі №925/464/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2017р.

у справі №925/464/17 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП"

до Приватного підприємства "Тальне-Агрохім"

про стягнення 5 415 872,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Тальне - Агрохім" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 5 415 872 грн., у тому числі: 3 147 760 грн. договірної санкції та 2 268 112 грн. штрафу на підставі п. 5.5 Договору від 29.08.2016 №SP-6-08/16, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки позивачу у визначений договором строк товару у кількості 1536,06 метричних тон.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.07.2017р. №925/464/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції від 07.07.2017р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження позивач наголошує на порушенні місцевим господарським судом п.п. 3.3, 3.4, 5.5 договору та ст.ст. 525, 526, 612, 230, 231, 628, 638 Цивільного кодексу України.

Приватне підприємство "Тальне-Агрохім" просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2017р. №925/464/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

05.09.2017 від відповідача через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій у відповідності до ст. 233 ГК України.

До останнього судового засідання від 19.09.2017 з'явились усі учасники апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" задовольнити частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2017р. по даній справі скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 1 573 880,00 грн. договірної санкції та 1 134 056,00 грн. штрафу, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП", як покупець, та Приватне підприємством "Тальне - Агрохім", як постачальник, уклали між собою договір поставки зерна майбутнього врожаю №SP-6-08/16 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю 2000 метричних тон (+/-2%) кукурудзи українського походження, врожаю 2016 року на умовах, викладених у даному договорі, додаткових угодах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язався прийняти поставлений товар та оплатити його.

Згідно з п. 1.2 Договору ціна товару, що поставляється за цим Договором, становить 154 доларів США за одну метричну тонну, яка встановлюється у день підписання цього Договору. Ціна товару, визначена сторонами, є звичайною.

У п. 1.3 Договору сторони домовилися, що розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України - гривні. Ціна товару визначена в гривні із зазначенням її еквівалента у валюті (долари США) за курсом міжбанківського валютного ринку, на дату підписання Договору та зазначається у специфікації на певну партію поставки, при цьому ціна товару в гривні коригується на величину курсу придбання долара США за гривні в момент оплати відповідної партії товару, виходячи з курсу міжбанківського валютного ринку на відповідну дату.

Відповідно до п. 1.4 Договору загальна сума останнього складає 308 000 доларів США (+/-2%) з урахуванням пунктів 1.2 та 1.3 договору.

Пункт 3.2 Договору передбачає, що постачальник листом повідомляє покупця про готовність відвантаження товару та його наявність за 4 календарних дні у письмовій формі з підписами та печатками уповноважених на це осіб на електронну адресу покупця - velgroup1@gmail.com з подальшим направленням оригіналу (ів) на адресу покупця.

У п. 3.3 Договору його сторони визначили термін поставки товару - з 15 вересня 2016 року по 01 листопада 2016 року.

Згідно з п. 3.4 Договору постачальник зобов'язався передати товар покупцю партіями, в терміни, які можуть бути визначені у специфікаціях або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до цього Договору відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2010".

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем у грошовій формі на поточний рахунок постачальника з моменту надання постачальником рахунку фактури за партію товару з урахуванням п. 1.2 та 1.3 Договору. Покупець має право здійснити часткову оплату (частинами) за певну партію товару за погодженням з постачальником.

У п. 5.5 Договору його сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язується сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,5% від суми, що визначена у п. 1.4 цього Договору за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, крім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що визначена у п. 1.4 договору.

Згідно з п. 5.8 Договору термін позовної давності щодо стягнення неустойки за цим Договором встановлюється у три роки згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України, а період за який нараховуються штрафні санкції встановлюється в один рік.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2016 року сторони узгодили і підписали специфікацію №01 до Договору, якою передбачили: місце та умови поставки товару: EXW - франко - склад - Черкаська область, Тальнівський район, с. Гордашівка; кількість партії товару - 226,950 тонн (+/-10%); ціну за 1 тонну товару з урахуванням ПДВ - 3973,20 грн.; загальну вартість партії товару з урахуванням ПДВ - 901717,74 грн.; курс долара США - 25,80 грн.; допустиме відхилення від погодженої кількості та ціни товару - +/-10%; термін поставки партії товару - до 05 жовтня 2016 року.

За видатковою накладною від 03.10.2016 №56 відповідач на виконання Договору та Специфікації до нього від 03.10.2016 №01 передав позивачу, а останній прийняв у власність 226,95 тонн кукурудзи 3-го класу за ціною 3973,20 грн. за 1 тонну на загальну суму з урахуванням ПДВ 901 717,74 грн.

04 жовтня 2016 року сторони узгодили і підписали специфікацію №02 до Договору, якою передбачили: місце та умови поставки товару: EXW - франко - склад - Черкаська область, Тальнівський район, с. Гордашівка; кількість партії товару - 236,990 тонн (+/-10%); ціну за 1 тонну товару з урахуванням ПДВ - 3959,34 грн.; загальну вартість партії товару з урахуванням ПДВ - 938323,99 грн.; курс долара США - 25,71 грн.; допустиме відхилення від погодженої кількості та ціни товару - +/-10%; термін поставки партії товару - до 06 жовтня 2016 року.

За видатковою накладною від 04.10.2016 №57 відповідач на виконання Договору та Специфікації до нього від 04.10.2016 №02 передав позивачу, а останній прийняв у власність 138,37 тонн кукурудзи 3-го класу за ціною 3959,34 грн. за 1 тонну на загальну суму з урахуванням ПДВ 547 853 грн. 88 коп.

За видатковою накладною від 05.10.2016 №59 відповідач на виконання Договору та Специфікації до нього від 04.10.2016 №02 передав позивачу, а останній прийняв у власність 98,62 тонни кукурудзи 3-го класу за ціною 3959,34 грн. за 1 тонну на загальну суму з урахуванням ПДВ 390 470,11 грн.

Відтак, усього за вказаними вище трьома видатковими накладними відповідач поставив позивачу 463,94 тонни кукурудзи 3-го класу. Кількість недопоставленого товару складає 1 536,06 мт.

Позивач за платіжними дорученнями від 10.10.2016 №1057 на суму 850 000 грн., від 12.10.2016 №1069 на суму 51717 грн. 74 коп. і від 12.10.2016 №300 на суму 1 200 000 грн. перерахував відповідачу 2 101 717 грн. 74 коп. плати за поставлену кукурудзу згідно з Договором.

Листом від 18.10.2016 № 177 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути зайво перераховану 12.10.2016 суму коштів за кукурудзу згідно з Договором у розмірі 65 296 грн. 71 коп.

За платіжним дорученням від 18.10.2016 №467 відповідач перерахував позивачу зайво сплачену ним за кукурудзу згідно з Договором суму коштів у розмірі 65 296 грн. 71 коп.

23 листопада 2016 позивач надіслав відповідачу претензію від 21.11.2016 з вимогами сплатити передбачені п. 5.5 Договору договірну санкцію у сумі 793 408 грн. та штраф у сумі 2 221 542,40 грн. за прострочення виконання зобов'язання за Договором щодо поставки кукурудзи в об'ємі 1 536,06 мт та виконання цього зобов'язання у повному обсязі.

Листом від 14.12.2016 №15 відповідач відмовив позивачу у наданні відповіді на його претензію від 23.11.2016 через невідповідність останньої за змістом та доданими до неї документами вимогам ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідач у адресованому позивачу листі від 13.12.2016 №14 вказав на порушення позивачем Договору щодо неприйняття станом на 13.12.2016 готового до відвантаження товару у кількості 1536,06 тонн, наявність сумнівів щодо платоспроможності позивача, і у зв'язку з цим запропонував позивачу укласти додаткову угоду до Договору, якою передбачити 100% попередню оплату товару на підставі рахунку-фактури постачальника за ціною, визначеною у специфікації на поставку партії товару. Проект такої додаткової угоди відповідач додав до листа від 13.12.2016 №14.

Листом від 20.01.2017 №4 позивач на лист відповідача від 13.12.2016 №14 заперечив проти тверджень останнього про порушення позивачем Договору, зокрема посилаючись на п. 3.2 договору, вказав на ненадходження до нього від відповідача листів про готовність недопоставленого відповідачем товару до відвантаження позивачу; стверджував, що протягом визначеного терміну поставки товару з 15.09.2016 по 01.11.2016 товар у кількості 1536,06 тонн залишається недопоставленим; наголосив на необґрунтованості припущень щодо фінансової неспроможності ТОВ ВЕЛ ГРУП ; повідомив, що не вбачає підстав для укладення запропонованої відповідачем додаткової угоди до Договору, оскільки сторонами було досягнуто всіх істотних умов по договору поставки, в тому числі, щодо порядку строків оплати, і жодних підстав для зміни умов договору позивач не вбачає, тому відсутні підстави для укладення додаткової угоди.

У листі від 17.01.2017 №1, адресованому позивачу, відповідач знову вказав на порушення позивачем Договору щодо одержання готового до відвантаження товару у кількості 1536,06 тонн, у тому числі, й після отримання листа відповідача від 13.12.2016 №14, що за твердженням відповідача, спричинило для нього негативні наслідки, тому він вимагав від позивача протягом 7 календарних днів з дати одержання цього листа виконати Договір на умовах 100% попередньої оплати за товар.

Позивач листом від 27.01.2017 №9 на лист відповідача від 17.01.2017 №1 повідомив, що лист останнього від 13.12.2016 №14 не відповідає вимогам п. 3.2 Договору, а листи відповідача про готовність до відвантаження товару, які б відповідали вимогам п. 3.2 Договору, до позивача не надходили, позивач у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару в установлений Договором строк, а саме до 01.11.2016 року, втратив інтерес до цього товару і вимагає від відповідача сплати передбаченої Договором неустойки.

Відповідач неустойку, сплати якої від нього вимагав позивач, не сплатив, що і слугувало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

У позові ТОВ "ВЕЛ ГРУП" пред'явив до стягнення з відповідача:

- 3 147 760 грн. передбаченої п. 5.5 Договору договірної санкції у розмірі 0,5% від визначеної п. 1.4 Договору, за кожен день прострочення зобов'язання, загальної його суми 380 000 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом на міжбанківському валютному ринку станом на 02.11.2016, за 80 днів прострочення за період з 02.11.2016 по 20.01.2017;

- 2 268112 грн. передбаченого п. 5.5 Договору штрафу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України станом на 17.11.2016 від визначеної п. 1.4 Договору загальної його суми 380 000 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом на міжбанківському валютному ринку станом на 16.11.2016.

Станом на час звернення з даним позовом до господарського суду, так і в процесі розгляду даної справи господарським судом, відповідач заявлені до стягнення суми договірної санкції і штрафу позивачу не сплатив.

В свою чергу, відповідач, проти позову заперечував, наголошуючи, при цьому на те, що у нього прав і обов'язків за договором поставки зерна майбутнього врожаю від 29.08.2016 №SP-6-08/16 щодо поставки непоставленого відповідачем позивачу товару не виникло, через неузгодження сторонами передбачених цим договором специфікацій на поставку відповідних партій товару, а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали даної справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 265, 180, 181 Господарського кодексу України дійшов висновку, що у даному випадку, з урахуванням узгоджених і підписаних сторонами специфікацій до Договору від 03.10.2016 №01 і від 04.10.2016 №02 Договір є укладеним лише в частині поставки передбаченої цими специфікаціями кількості товару, а в решті передбаченої Договором кількості товару він є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо заявлених ними у Договорі таких його істотних умов, які мають бути відображені у відповідних специфікаціях. Таким чином, без узгодження і підписання сторонами специфікацій на поставку решти передбаченої Договором кількості товару (крім фактично поставленого товару) у відповідача не виникло зобов'язання щодо його поставки позивачу. Передбачені п. 5.5 штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару підлягають застосуванню лише щодо зобов'язань поставки, які фактично виникли, тобто у разі непоставки (недопоставки) партій товару, щодо яких сторонами були узгоджені і підписані відповідні специфікації. Неукладеність Договору в частині товару, щодо поставки якої між сторонами не були узгоджені і підписані відповідні специфікації, означає про невиникнення у відповідача зобов'язання щодо поставки позивачу цієї частини товару, а відповідно й про відсутність підстав для застосування до відповідача передбачених п. 5.5 Договору штрафних санкцій.

Колегія суддів, враховуючи доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає правові висновки суду першої інстанції помилковими, та такими, що суперечать нормам чинного законодавства та умовам договору, виходячи з наступного.

Позивач у доводах апеляційного оскарження наголосив на хибності висновків місцевого господарського суду стосовно неукладеності спірного договору в частині недосягнення згоди на поставку решти передбаченої Договором кількості товару, термінів поставки товару, оскільки всі ці умови визначені безпосередньо самим договором від 29.08.2016 №SP-6-08/16. Поряд з цим, скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що відповідно до п. 3.4 договору, постачальник зобов'язався передати товар покупцю партіями, в терміни, які можуть бути визначені у специфікаціях або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Договору, тобто у даному пункті договору не визначено обов'язок оформлення специфікацій і встановлення у них термінів, а передбачено право їх оформлення. В той же час, наголосив скаржник, п. 3.3 договору свідчить про те, що сторонами встановлено чіткий строк поставки товару з 15.09.2016 по кінцеву/граничну дату поставки - 01.11.2016. Більше того, звертає увагу суду скаржник і на те, що оформленню специфікацій, поставці товару передує встановлений сторонами обов'язок продавця п. 3.2 договору, а саме - листом повідомити …покупця про готовність відвантаження товару та його наявність за 4 календарних днів у письмовій формі з підписами та печатками уповноважених на це осіб на електронну адресу покупця - velgroup1@gmail.com з подальшим направленням оригіналу (ів) на адресу покупця . Тобто, в разі наявного наміру виконати поставку товару, відповідач би виконав п. 3.2 договору, який в подальшому міг спричинити дії по оформленню інших необхідних документів, в тому числі і специфікацій. За ствердженням позивача, оскільки сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору щодо поставки товару, наявні правові підстави застосування п. 5.5 договору.

Колегія суддів приймає до уваги наведені доводи оскарження, при цьому вважає за необхідне відзначити про наступне.

Так, в силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 656, ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

За своєю правовою природою спірний договір відноситься до договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст. ст.266,268 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно п. 8 ст.181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), але якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з умов договору сторонами узгоджено, предмет - п. 1.1, ціну - п. 1.2, 1.3, 1.4, строки поставки - п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, порядок розрахунків - п. 4.1, 4.2, тощо.

Відтак, судом апеляційної інстанції досліджено, що позивачем та відповідачем було погоджено всі істотні умови в договорі поставки, більше того, вказаний договір поставки був схвалений подальшими діями відповідача (ст. 241 ЦК України), зокрема, відповідачем з врахуванням умов договору п.1.1, 1.4, 3.2, 3.3, 3.4, 4.1, 4.2, було поставлено частину товару, позивачем було здійснено оплату товару, тому оскільки оскаржуваний договір сторонами виконувався, відсутні підстави вважати його неукладеним.

Вищенаведені фактичні дії сторін свідчать про те, що договір був укладеним. Разом з тим, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14, від 25.06.2011 у справі № 7/221-09).

Крім того, слід відзначити і те, що безпідставним є правовий висновок місцевого суду про те, що без узгодження і підписання сторонами специфікацій на поставку решти передбаченої Договором кількості товару (крім фактично поставленого товару) у відповідача не виникло зобов'язання щодо його поставки позивачу.

Стосовно цього колегія суддів відзначає, що, у даному випадку за умовами договору оформленню специфікацій передує обов'язок відповідача відповідно до п. 3.2 листом повідомити покупця про готовність відвантаження товару та його наявність за 4 календарних днів у письмовій формі з підписами та печатками уповноважених на це осіб на електронну адресу покупця - velgroup1@gmail.com з подальшим направленням оригіналу (ів) на адресу покупця.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем (як постачальником) не надано суду будь-яких доказів повідомлення покупця про готовність відвантаження певної частини товару за 4 календарних днів у письмовій формі, як те визначено п. 3.2 договору.

Так дійсно, пункт 3.4 договору передбачає право сторін узгодити терміни, в які постачальник зобов'язується передати чергову партію товару покупцю, однак, даний пункт договору не ставить в залежність від оформлення специфікацій на чергову партію товару настання строку зобов'язання щодо поставки товару позивачу у повному об'ємі, оскільки умовами договору сторонами визначено конкретно вид товару, кількість товару яку має бути поставлено покупцю, його вартість та встановлено у будь-якому випадку кінцевий термін поставки - 01.11.2016.

Таким чином, аналіз умов договору в сукупності, дає підстави дійти висновку, що якщо сторонами в межах періоду поставки згідно п.3.3 договору товар повністю не поставлено, то цей товар постачальник зобов'язаний передати покупцю в будь-якому випадку в строк до 01.11.2016, а покупець здійснити оплату його, оскільки граничний термін поставки товару визначено договором.

Враховуючи вищевикладене, за оцінкою колегії суддів, строк виконання зобов'язання відповідача щодо поставки товару позивачу настав в об'ємі, строки та вартості визначеній договором.

Згідно статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з системного аналізу змісту положень ч.ч.2,3 ст.549 Цивільного кодексу України та ч.ч.4,6 ст.231, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, законодавцем розмежовуються штраф та пеня, як різні види неустойки. Зокрема, штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання) та сплачується (стягується) однократно. Водночас, на відміну від штрафу, пеня є господарською санкцією (неустойкою), яка носить триваючий характер, тобто нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У справі, яка розглядається, п. 5.5 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язується сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,5% від суми, що визначена у п. 1.4 цього Договору за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, крім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що визначена у п. 1.4 договору.

Для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання. Зважаючи на встановлений законом принцип розумності та справедливості, в даному випадку, має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання, а не його назва.

Тобто, у даному випадку розмір договірної штрафної санкції визначений у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення виконання зобов'язання, за визначенням ст. 549 ЦК України відповідає поняттю "пеня".

Тому наразі слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду штрафної санкції, як пеня та штраф за прострочку виконання також і не грошового договірного зобов'язання, в розмірі, обумовленому сторонами в договорі, згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору.

Постановами Верховного Суду України від 27.09.2005р., 22.11.2010р. № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 р. № 06/113-38 встановлено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань, встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовуюється за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 3-24гс12.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди про стягнення у разі невиконання відповідачем умов договору щодо поставки зерна кукурудзи у встановлений строк одночасно штрафу та пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Також, колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

Відповідно до статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За змістом статті 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як було відзначено вище, відповідно до п. 1.4 Договору загальна сума останнього складає 308 000 доларів США (+/-2%) з урахуванням пунктів 1.2 та 1.3 договору.

Згідно з п. 1.2 Договору ціна товару, що поставляється за цим Договором, становить 154 доларів США за одну метричну тонну, яка встановлюється у день підписання цього Договору. Ціна товару, визначена сторонами, є звичайною. У п. 1.3 Договору сторони домовилися, що розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України - гривні. Ціна товару визначена в гривні із зазначенням її еквівалента у валюті (долари США) за курсом міжбанківського валютного ринку, на дату підписання Договору та зазначається у специфікації на певну партію поставки, при цьому ціна товару в гривні коригується на величину курсу придбання долара США за гривні в момент оплати відповідної партії товару, виходячи з курсу міжбанківського валютного ринку на відповідну дату.

У п. 3.3 Договору його сторони визначили термін поставки товару - з 15 вересня 2016 року по 01 листопада 2016 року.

Таким чином, з огляду на умови договору та оскільки колегією суддів встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача щодо поставки товару позивачу настав, прострочення зобов'язання має місце з 02.11.2016 року, тобто з наступного дня після граничного строку поставки товару (01.11.2016).

Колегією суддів досліджено, що курс долару США на міжбанківському валютному ринку станом на 02.11.2016 (перший день прострочення зобов'язання) складав 25,58 грн.

У позовній заяві товариство, здійснюючи свій розрахунок, зазначило, що курс долару США на міжбанківському валютному ринку станом на 02.11.2016 складав - 25,55 грн. Відтак, враховуючи межі позовних вимог, до уваги приймається курс долара США названий позивачем у розмірі 25,55 грн.

Згідно п. 1.4, загальна сума договору складає 308 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 02.11.2016 за розрахунком позивача складає 7 869 400,00 грн..

Отже, договірна санкція у вигляді пені, за розрахунком позивача, складає 3 147 760,00 грн.: ((7 869 400,00 грн.) * 0,5%) * 80 днів прострочення (період з 02.11.2016 по 20.01.2017)

Крім того, у відповідності до п. 5.5 договору сторонами визначено, що за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, крім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що визначена у п. 1.4 договору.

У позовній заяві товариство, здійснюючи свій розрахунок, зазначило, що курс долара США на міжбанківському валютному ринку станом на 16.11.2016 складав - 26,30 грн.

Згідно п. 1.4, загальна сума договору складає 308 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.11.2016 за розрахунком позивача складає 8 100 400,00 грн.

Отже, розмір штрафу за розрахунком позивача, складає 2 268 112,00 грн. За розрахунком: (8 100 400,00) * 28% - (подвійна облікова ставка НБУ станом на 17.11.2016)

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення договірної санкції (по суті пені) у сумі 3 147 760,00 грн. та штрафу у розмірі 2 268 112,00 грн. відповідають вищезазначеним приписам законодавства та умовам договору, є арифметично вірними та підлягають стягненню.

05.09.2017 від відповідача через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій у відповідності до ст. 233 ГК України.

Зазначене клопотання під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді відповідачем не заявлялось.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Водночас, у п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" чітко роз'яснено, що згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об'єднання позовних вимог (стаття 58 ГПК), про подання зустрічного позову (стаття 60 ГПК) та про видачу наказу (стаття 116 ГПК). Положення розділів I-XI ГПК мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Норми ст.ст.83, 99, 101 ГПК України не містять жодних вказівок щодо недопустимості реалізації апеляційним судом права на зменшення розміру стягуваної неустойки з підстав виключної (абсолютної) належності такого права місцевому господарському суду.

Отже, чинне законодавство не обмежує право апеляційного господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин. (Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2014 по справі №910/22295/13)

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК і статтею 233 ГК України.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, взявши до уваги значно великий розмір штрафних санкцій, відсутність доказів того, що підприємство позивача зазнало надмірних збитків, враховуючи майновий стан обох сторін, поведінку винної сторонни, важливість збереження господарської діяльності відповідача та позивача, як підприємств, а також сезонний характер роботи сільськогосподарських підприємств, колегія суддів вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та зменшити заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції на 50%.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 573 880,00 грн. договірної санкції та 1 134 056,00 грн. штрафу підлягають задоволенню. У решті заявлених до стягнення сум договірної санкції та штрафу у позові необхідно відмовити.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру штрафних санкцій на 50%, згідно з пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, ч.3 ст. 83, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2017р. №925/464/17 скасувати та прийняти нове судове рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Тальне-Агрохім" (вул. Катеринопільська, буд. 2, м. Тальне, Черкаська область, 20400, код ЄДРПОУ 31999161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" (вул. І.Мазепи, 1-Є, с. Криві Коліна, Черкаська область, 20451, код ЄДРПОУ 39347806) 1 573 880 (один мільйон п'ятсот сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. договірної санкції та 1 134 056 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 00 коп. штрафу, 81 238,08 грн. судового збору за розгляд позовних вимог.

В іншій частині позову відмовити. .

Стягнути з Приватного підприємства "Тальне-Агрохім" (вул. Катеринопільська, буд. 2, м. Тальне, Черкаська область, 20400, код ЄДРПОУ 31999161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ ГРУП" (вул. І.Мазепи, 1-Є, с. Криві Коліна, Черкаська область, 20451, код ЄДРПОУ 39347806) 89 361,89 грн. судового збору за апеляційний перегляд судового рішення.

Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

Матеріали справи №925/464/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

О.М. Коротун